1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів.

2 Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!

3 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!

4 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!

5 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!

6 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!

7 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —

8 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!

9 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,

10 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,

11 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.

12 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:

13 про мене бала́кають ті, хто в брамі[76] сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.

14 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,

15 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!

16 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!

17 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,

18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,

19 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!

20 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!

21 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!

22 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.

23 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,

24 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!

25 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!

26 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!

27 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.

28 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,

29 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!

30 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,

31 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!

32 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.

33 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,

34 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!

35 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,

36 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,

37 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!