Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Луки

Глава 9

1 Созвав вместе двенадцать, Иисус дал им силу и власть одолевать всех демонов и излечивать болезни.

2 Затем Он послал их возвещать Божье Царство и исцелять больных,

3 сказав им: — Ничего не берите с собой в дорогу: ни посоха, ни сумки, ни хлеба, ни денег, ни запасной одежды.

4 В какой бы дом вы ни вошли, оставайтесь там и оттуда отправляйтесь дальше.

5 А если где-то люди вас не примут, то, уходя из того города, отряхните пыль с ваших ног, это будет свидетельством против них.

6 Ученики отправились в путь и, переходя из селения в селение, возвещали Радостную Весть и повсюду исцеляли больных.

7 Слухи обо всем этом дошли и до правителя Ирода. Он был в недоумении, потому что одни говорили, что это Иоанн воскрес из мертвых,

8 другие — что явился Илия, третьи — что ожил один из древних пророков.

9 Ирод говорил: — Иоанна я обезглавил, а кто же тогда Этот Человек, о Котором мне такое рассказывают? И он искал возможность увидеть Иисуса.

10 Апостолы, возвратившись, рассказали Иисусу обо всем, что они сделали. Потом Он взял их с Собой, и они пошли одни к городу, называемому Вифсаида.

11 Однако толпы народа, узнав об этом, пошли за Иисусом. Он радушно их принял и говорил им о Божьем Царстве, а также исцелял тех, кто в этом нуждался.

12 День уже клонился к вечеру, и двенадцать подошли к Иисусу и сказали: — Отпусти людей, чтобы они пошли в окрестные селения и деревни и нашли себе ночлег и пищу, ведь мы здесь в пустынном месте.

13 Иисус ответил: — Вы сами дайте им есть. Ученики удивились: — Да ведь у нас только пять хлебов и две рыбы. Разве что нам пойти и купить еды на всех этих людей?

14 А там одних только мужчин было около пяти тысяч. Но Иисус сказал ученикам: — Рассадите людей группами, человек по пятьдесят.

15 Ученики так и сделали. Когда все сели,

16 Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и рыбу и давать их Своим ученикам, чтобы те раздавали народу.

17 Все ели и насытились, и собрали еще двенадцать корзин остатков.

18 Однажды, когда Иисус молился в одиночестве и недалеко от Него были Его ученики, Он спросил их: — За кого принимает Меня народ?

19 Они ответили: — За Иоанна Крестителя; другие же — за Илию; а некоторые говорят, что один из других древних пророков ожил.

20 — А вы кем считаете Меня? — спросил их Иисус. — Божьим Христом, — ответил Петр.

21 Но Иисус строго велел им никому не говорить об этом,

22 сказав: — Сыну Человеческому должно много пострадать и быть отвергнутым старейшинами, первосвященниками и учителями Закона. Он будет убит, но на третий день воскреснет.

23 Потом Иисус сказал им: — Если кто желает быть Моим последователем, пусть отречется от самого себя и, каждый день беря свой крест, следует за Мной.

24 Потому что тот, кто хочет сберечь свою жизнь, потеряет ее, а кто потеряет свою жизнь ради Меня, тот спасет ее.

25 Ведь что пользы человеку, если он приобретет весь мир, но при этом погубит самого себя или повредит себе?

26 Кто постыдится Меня и Моих слов, того постыдится и Сын Человеческий, когда придет в Своей славе и в славе Отца и святых ангелов.

27 Говорю вам истину, некоторые из вас, стоящих здесь, не умрут, пока не увидят Божьего Царства.

28 Примерно восемь дней спустя после этих слов, Иисус, взяв с Собой Петра, Иоанна и Иакова, поднялся на гору помолиться.

29 Во время молитвы Его облик вдруг изменился, а одежда стала ослепительно белой.

30 И вот появились два человека, которые стали разговаривать с Иисусом, — это были Моисей и Илия.

31 Явившись в славе, они говорили о Его исходе, который Он должен будет совершить в Иерусалиме.

32 А Петра и тех, кто был вместе с ним, одолел сон, но когда они очнулись, то увидели славу Иисуса и двух мужчин, стоявших рядом с Ним.

33 Когда мужчины уже уходили, Петр сказал Иисусу: — Наставник, нам здесь так хорошо! Давай мы сделаем три шалаша, один Тебе, один Моисею и один Илии. Он и сам не знал, что говорит.

34 Когда он еще говорил, показалось облако и накрыло их. Оказавшись в облаке, они очень испугались.

35 А из облака прозвучал голос: — Это Мой Сын, Мой избранный. Его слушайте!

36 Когда голос умолк, они увидели Иисуса уже одного. Они молчали об этом и в то время никому не рассказывали о том, что видели.

37 На следующий день, когда они спустились с горы, Иисуса встретила большая толпа.

38 И один человек из толпы закричал: — Учитель, умоляю Тебя, посмотри моего сына! Он у меня один.

39 Иногда его схватывает дух, и тогда мальчик внезапно начинает кричать, его сводит судорогой, так что у него изо рта идет пена. Дух терзает его до полного изнеможения и лишь тогда нехотя отступает.

40 Я просил Твоих учеников изгнать его, но они не смогли.

41 — О неверующее и испорченное поколение, — сказал Иисус, — сколько Мне еще быть с вами и терпеть вас? Приведи сына сюда.

42 Когда мальчик еще шел, дух бросил его на землю в припадке. Но Иисус приказал нечистому духу выйти, исцелил мальчика, а затем отдал его отцу.

43 Все были поражены величием Бога. В то время как все удивлялись тому, что совершил Иисус, Он сказал Своим ученикам:

44 — Слушайте внимательно, что Я вам сейчас скажу: Сын Человеческий будет предан в руки людей.

45 Но они не поняли, что Он имел в виду, от них это было сокрыто, так что они не поняли смысла сказанного, а спросить, что означают Его слова, боялись.

46 Среди учеников как-то начался спор о том, кто из них важнее.

47 Иисус, зная их мысли, взял маленького ребенка и поставил его рядом с Собой.

48 — Кто ради Меня принимает такого ребенка, — сказал Иисус, — тот принимает и Меня, а кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня. Кто среди вас меньше всех, тот и велик.

49 Иоанн сказал Ему: — Наставник! Мы видели человека, который Твоим именем изгонял демонов, и мы запретили ему, потому что он не следует за Тобой вместе с нами.

50 — Не запрещайте, — сказал Иисус. — Кто не против вас, тот за вас.

51 Когда Иисусу подошло время быть взятым на небо, Он направился в Иерусалим.

52 Вперед Себя Он послал вестников, и те пошли в одно из самарянских селений, чтобы приготовить все к Его приходу.

53 Но жители селения не приняли Его, потому что Он шел в Иерусалим.

54 Увидев это, Его ученики Иаков и Иоанн сказали: — Господи, хочешь, мы прикажем огню сойти с неба и всех их истребить, как и Илия сделал?

55 Но Иисус, обернувшись, запретил им и сказал: — Вы не знаете, какого вы духа,

56 ведь Сын Человеческий пришел не губить человеческие души, а спасать. И они пошли в другое селение.

57 Когда они шли по дороге, один человек сказал Иисусу: — Я пойду за Тобой, куда бы Ты ни пошел.

58 Иисус ответил: — У лисиц есть норы, и у птиц небесных — гнезда, а Сыну Человеческому негде и голову приклонить.

59 Другому человеку Иисус сказал: — Следуй за Мной. Но тот ответил: — Господи, разреши мне прежде пойти и похоронить отца моего.

60 — Пусть мертвые сами хоронят своих мертвецов, а ты иди и провозглашай Божье Царство, — сказал ему Иисус.

61 Еще один человек сказал Ему: — Я пойду за Тобой, Господи, но позволь мне прежде пойти и попрощаться с моей семьей.

62 Иисус ответил: — Ни один человек, положивший руку на плуг и оглядывающийся назад, не пригоден для Божьего Царства.

Вiд Луки

Розділ 9

1 І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.

2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.

4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.

5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.

6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.

7 А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його.

10 А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.

11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.

12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“

13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.

14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.

15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.

16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.

17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.

18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“

19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.

20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“

21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.

22 І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“

23 А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.

24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.

25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?

26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.

27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.

28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.

29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.

30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,

31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.

32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.

33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить...

34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.

35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.

37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.

38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!

39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.

40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.

41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“

42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.

43 І всі дивувалися ве́личі Божій! Ісус удруге заповідає Свою смерть А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:

44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.

45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.

46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“

49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.

50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“

51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.

53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.

54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“.

55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.

56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село.

57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.

58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“

59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.

60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.

61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.

62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“

Евангелие от Луки Глава 9	Вiд Луки Розділ 9
1 Созвав вместе двенадцать, Иисус дал им силу и власть одолевать всех демонов и излечивать болезни.	1 І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.
2 Затем Он послал их возвещать Божье Царство и исцелять больных,	2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
3 сказав им: — Ничего не берите с собой в дорогу: ни посоха, ни сумки, ни хлеба, ни денег, ни запасной одежды.	3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.
4 В какой бы дом вы ни вошли, оставайтесь там и оттуда отправляйтесь дальше.	4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.
5 А если где-то люди вас не примут, то, уходя из того города, отряхните пыль с ваших ног, это будет свидетельством против них.	5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.
6 Ученики отправились в путь и, переходя из селения в селение, возвещали Радостную Весть и повсюду исцеляли больных.	6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.
7 Слухи обо всем этом дошли и до правителя Ирода. Он был в недоумении, потому что одни говорили, что это Иоанн воскрес из мертвых,	7 А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
8 другие — что явился Илия, третьи — что ожил один из древних пророков.	8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
9 Ирод говорил: — Иоанна я обезглавил, а кто же тогда Этот Человек, о Котором мне такое рассказывают? И он искал возможность увидеть Иисуса.	9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його.
10 Апостолы, возвратившись, рассказали Иисусу обо всем, что они сделали. Потом Он взял их с Собой, и они пошли одни к городу, называемому Вифсаида.	10 А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.
11 Однако толпы народа, узнав об этом, пошли за Иисусом. Он радушно их принял и говорил им о Божьем Царстве, а также исцелял тех, кто в этом нуждался.	11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.
12 День уже клонился к вечеру, и двенадцать подошли к Иисусу и сказали: — Отпусти людей, чтобы они пошли в окрестные селения и деревни и нашли себе ночлег и пищу, ведь мы здесь в пустынном месте.	12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“
13 Иисус ответил: — Вы сами дайте им есть. Ученики удивились: — Да ведь у нас только пять хлебов и две рыбы. Разве что нам пойти и купить еды на всех этих людей?	13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.
14 А там одних только мужчин было около пяти тысяч. Но Иисус сказал ученикам: — Рассадите людей группами, человек по пятьдесят.	14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.
15 Ученики так и сделали. Когда все сели,	15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.
16 Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и рыбу и давать их Своим ученикам, чтобы те раздавали народу.	16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.
17 Все ели и насытились, и собрали еще двенадцать корзин остатков.	17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.
18 Однажды, когда Иисус молился в одиночестве и недалеко от Него были Его ученики, Он спросил их: — За кого принимает Меня народ?	18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“
19 Они ответили: — За Иоанна Крестителя; другие же — за Илию; а некоторые говорят, что один из других древних пророков ожил.	19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.
20 — А вы кем считаете Меня? — спросил их Иисус. — Божьим Христом, — ответил Петр.	20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“
21 Но Иисус строго велел им никому не говорить об этом,	21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.
22 сказав: — Сыну Человеческому должно много пострадать и быть отвергнутым старейшинами, первосвященниками и учителями Закона. Он будет убит, но на третий день воскреснет.	22 І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“
23 Потом Иисус сказал им: — Если кто желает быть Моим последователем, пусть отречется от самого себя и, каждый день беря свой крест, следует за Мной.	23 А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.
24 Потому что тот, кто хочет сберечь свою жизнь, потеряет ее, а кто потеряет свою жизнь ради Меня, тот спасет ее.	24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.
25 Ведь что пользы человеку, если он приобретет весь мир, но при этом погубит самого себя или повредит себе?	25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?
26 Кто постыдится Меня и Моих слов, того постыдится и Сын Человеческий, когда придет в Своей славе и в славе Отца и святых ангелов.	26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.
27 Говорю вам истину, некоторые из вас, стоящих здесь, не умрут, пока не увидят Божьего Царства.	27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.
28 Примерно восемь дней спустя после этих слов, Иисус, взяв с Собой Петра, Иоанна и Иакова, поднялся на гору помолиться.	28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.
29 Во время молитвы Его облик вдруг изменился, а одежда стала ослепительно белой.	29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.
30 И вот появились два человека, которые стали разговаривать с Иисусом, — это были Моисей и Илия.	30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,
31 Явившись в славе, они говорили о Его исходе, который Он должен будет совершить в Иерусалиме.	31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.
32 А Петра и тех, кто был вместе с ним, одолел сон, но когда они очнулись, то увидели славу Иисуса и двух мужчин, стоявших рядом с Ним.	32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.
33 Когда мужчины уже уходили, Петр сказал Иисусу: — Наставник, нам здесь так хорошо! Давай мы сделаем три шалаша, один Тебе, один Моисею и один Илии. Он и сам не знал, что говорит.	33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить...
34 Когда он еще говорил, показалось облако и накрыло их. Оказавшись в облаке, они очень испугались.	34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.
35 А из облака прозвучал голос: — Это Мой Сын, Мой избранный. Его слушайте!	35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“
36 Когда голос умолк, они увидели Иисуса уже одного. Они молчали об этом и в то время никому не рассказывали о том, что видели.	36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.
37 На следующий день, когда они спустились с горы, Иисуса встретила большая толпа.	37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.
38 И один человек из толпы закричал: — Учитель, умоляю Тебя, посмотри моего сына! Он у меня один.	38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!
39 Иногда его схватывает дух, и тогда мальчик внезапно начинает кричать, его сводит судорогой, так что у него изо рта идет пена. Дух терзает его до полного изнеможения и лишь тогда нехотя отступает.	39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.
40 Я просил Твоих учеников изгнать его, но они не смогли.	40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.
41 — О неверующее и испорченное поколение, — сказал Иисус, — сколько Мне еще быть с вами и терпеть вас? Приведи сына сюда.	41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“
42 Когда мальчик еще шел, дух бросил его на землю в припадке. Но Иисус приказал нечистому духу выйти, исцелил мальчика, а затем отдал его отцу.	42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.
43 Все были поражены величием Бога. В то время как все удивлялись тому, что совершил Иисус, Он сказал Своим ученикам:	43 І всі дивувалися ве́личі Божій! Ісус удруге заповідає Свою смерть А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:
44 — Слушайте внимательно, что Я вам сейчас скажу: Сын Человеческий будет предан в руки людей.	44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.
45 Но они не поняли, что Он имел в виду, от них это было сокрыто, так что они не поняли смысла сказанного, а спросить, что означают Его слова, боялись.	45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.
46 Среди учеников как-то начался спор о том, кто из них важнее.	46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
47 Иисус, зная их мысли, взял маленького ребенка и поставил его рядом с Собой.	47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
48 — Кто ради Меня принимает такого ребенка, — сказал Иисус, — тот принимает и Меня, а кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня. Кто среди вас меньше всех, тот и велик.	48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“
49 Иоанн сказал Ему: — Наставник! Мы видели человека, который Твоим именем изгонял демонов, и мы запретили ему, потому что он не следует за Тобой вместе с нами.	49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.
50 — Не запрещайте, — сказал Иисус. — Кто не против вас, тот за вас.	50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“
51 Когда Иисусу подошло время быть взятым на небо, Он направился в Иерусалим.	51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
52 Вперед Себя Он послал вестников, и те пошли в одно из самарянских селений, чтобы приготовить все к Его приходу.	52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.
53 Но жители селения не приняли Его, потому что Он шел в Иерусалим.	53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.
54 Увидев это, Его ученики Иаков и Иоанн сказали: — Господи, хочешь, мы прикажем огню сойти с неба и всех их истребить, как и Илия сделал?	54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“.
55 Но Иисус, обернувшись, запретил им и сказал: — Вы не знаете, какого вы духа,	55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.
56 ведь Сын Человеческий пришел не губить человеческие души, а спасать. И они пошли в другое селение.	56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село.
57 Когда они шли по дороге, один человек сказал Иисусу: — Я пойду за Тобой, куда бы Ты ни пошел.	57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.
58 Иисус ответил: — У лисиц есть норы, и у птиц небесных — гнезда, а Сыну Человеческому негде и голову приклонить.	58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“
59 Другому человеку Иисус сказал: — Следуй за Мной. Но тот ответил: — Господи, разреши мне прежде пойти и похоронить отца моего.	59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.
60 — Пусть мертвые сами хоронят своих мертвецов, а ты иди и провозглашай Божье Царство, — сказал ему Иисус.	60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.
61 Еще один человек сказал Ему: — Я пойду за Тобой, Господи, но позволь мне прежде пойти и попрощаться с моей семьей.	61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.
62 Иисус ответил: — Ни один человек, положивший руку на плуг и оглядывающийся назад, не пригоден для Божьего Царства.	62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Луки

Глава 9

Вiд Луки

Розділ 9

Евангелие от Луки

Глава 9

Вiд Луки

Розділ 9

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Луки

Глава 9

Вiд Луки

Розділ 9

Евангелие от Луки

Глава 9

Вiд Луки

Розділ 9

Ветхий
завет

Новый
завет