Библия - Обещанное Восстановление

Деяния апостолов

Глава 24

1 Пять дней спустя первосвященник Анания с некоторыми старейшинами и юристом Тертуллом пришел в Кесарию, чтобы представить наместнику обвинение против Павла.

2 Когда Павла ввели, Тертулл представил обвинение против него:

3 — Достопочтеннейший Феликс! Мы всегда и повсюду с глубокой признательностью принимаем твои реформы на благо этого народа и благодарим тебя за тот прочный мир, который установился при твоем разумном правлении.

4 Чтобы тебя более не утруждать, я попрошу тебя с твоей обычной добротой выслушать нашу короткую просьбу.

5 Мы находим этого человека нарушителем спокойствия, он — зачинщик мятежей среди иудеев по всему миру. Он главарь назорейской секты

6 и пытался даже осквернить храм. Поэтому мы его арестовали и хотели судить по нашему Закону.

7 Но командир римского полка Лисий силой забрал его из наших рук,

8 велев его обвинителям идти к тебе. Когда ты допросишь его, ты и сам узнаешь обо всем, в чем мы обвиняем его.

9 Прибывшие с ним иудеи поддержали обвинение, заверив, что все сказанное истинно.

10 Наместник подал знак Павлу, и тот начал защитную речь: — Мне известно, что ты уже много лет судишь этот народ, и я рад, что мне предоставляется возможность высказаться перед тобой в свою защиту.

11 Тебе нетрудно будет удостовериться в том, что не больше двенадцати дней тому назад я пришел на поклонение в Иерусалим.

12 Мои обвинители не видели, чтобы я спорил с кем-либо в храме или же возмущал народ в синагогах или в каком-либо другом месте города.

13 Они не могут доказать обвинений, которые сейчас выдвигают против меня.

14 Но я признаю, что поклоняюсь Богу наших отцов и следую Пути, который мои обвинители называют сектой. Я верю всему, что записано в Законе и у Пророков,

15 и у меня такая же надежда на Бога, как и у этих людей — надежда на то, что будет воскресение как праведных, так и неправедных.

16 Поэтому я стараюсь, чтобы моя совесть была всегда чиста перед Богом и перед людьми.

17 После нескольких лет отсутствия я прибыл в Иерусалим, чтобы передать моему народу пожертвования для бедных и принести жертвы.

18 Меня застали в храме, когда я совершал обрядовое очищение. Но там не было никакой толпы и никаких беспорядков,

19 пока не пришли несколько иудеев из провинции Азия, которым и следовало бы представить здесь свои обвинения, если у них есть, в чем меня обвинить.

20 Или же пусть присутствующие здесь скажут, какую вину они нашли за мной, когда меня допрашивал Высший Совет.

21 Может быть, я виновен в том, что выкрикнул там: «Меня судят сегодня перед вами за надежду на воскресение мертвых»?

22 Феликс, который был довольно хорошо знаком с Путем, прервал слушание. — Я вынесу решение по вашему вопросу, когда придет командир полка Лисий, — сказал он.

23 Он приказал сотнику содержать Павла под стражей, но предоставить ему некоторую свободу и разрешить его друзьям заботиться о его нуждах.

24 Спустя несколько дней Феликс пришел со своей женой — иудеянкой по имени Друзилла — и послал за Павлом, чтобы послушать о его вере в Иисуса Христа.

25 Павел говорил о праведности, воздержании и будущем суде. Феликса это испугало, и он сказал: — Довольно на сегодня! Ступай, но при случае я тебя позову.

26 Он также надеялся, что Павел предложит ему взятку, и поэтому часто приказывал привести его и беседовал с ним.

27 Прошло два года, и Феликса сменил Порций Фест. Феликс, желая заслужить благосклонность предводителей иудеев, оставил Павла в темнице.

Дiї

Розділ 24

1 А по п'яти днях прибув первосвященик Ана́ній з якимись старши́ми, та з промовцем якимсь Терти́лом, що перед намісником ска́ржилися на Павла.

2 Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: „Через тебе великий мир маємо ми, і для наро́ду цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, —

3 це ми за́вжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Фе́ліксе!

4 Та щоб довго тебе не турбува́ти, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласка́вости.

5 Ми переконались, що цей чоловік — то зара́за, і що він колотнечу викли́кує між усіма юдеями в ці́лому світі, і що він провідни́к Назорейської єресі.

6 Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопи́ли були, і судити хотіли за нашим Зако́ном.

7 Але тисяцький Лі́сій прибув, і з великим наси́льством видер його з наших рук,

8 а його винува́льникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чо́му його ми вину́ємо“.

9 Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.

10 І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: „Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для наро́ду цього, — тому буду сміліш боронитись.

11 Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.

12 І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здиба́ли, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в наро́ді здіймав.

13 І не можуть вони дове́сти тобі того, у чо́му тепер оскаржа́ють мене.

14 Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане.

15 І маю надію я в Бозі, — чого й самі вони сподіва́ються, — що настане воскресіння праведних і неправедних.

16 І я пильно дба́ю про те, щоб за́всіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.

17 А по довгих рока́х я прибув, щоб подати моєму наро́дові ми́лостиню та при́носи.

18 Ось при цьо́му знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з на́товпом чи з колотнечею.

19 їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.

20 Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,

21 крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи́ серед них: „За воскресіння мертвих приймаю від вас суд сьогодні!“

22 Але Фе́лікс, дуже добре дорогу цю знавши, відро́чив їм справу, говорячи: „Розсуджу́ вашу справу, коли тисяцький Лісій прибу́де“.

23 І він сотникові наказав сторожити Павла́, але мати полегшу, і не боронити ніко́му з близьки́х його, щоб служили йому.

24 А по декількох днях прийшов Фе́лікс із дружи́ною своєю Друзі́ллою, що була юде́янка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.

25 І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбу́тній суд, то Фе́лікса страх обгорнув, і він відповів: „Тепер іди собі, відповідного ж ча́су покличу тебе!“

26 Разом із тим і сподіва́вся він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його приклика́в і розмову з ним вів.

27 Як минуло ж два роки, то Фе́лікс одержав наступника, — По́рція Фе́ста. А Фелікс бажав догодити юдеям, — і в в'язниці Павла́ залиши́в.

Деяния апостолов Глава 24	Дiї Розділ 24
1 Пять дней спустя первосвященник Анания с некоторыми старейшинами и юристом Тертуллом пришел в Кесарию, чтобы представить наместнику обвинение против Павла.	1 А по п'яти днях прибув первосвященик Ана́ній з якимись старши́ми, та з промовцем якимсь Терти́лом, що перед намісником ска́ржилися на Павла.
2 Когда Павла ввели, Тертулл представил обвинение против него:	2 Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: „Через тебе великий мир маємо ми, і для наро́ду цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, —
3 — Достопочтеннейший Феликс! Мы всегда и повсюду с глубокой признательностью принимаем твои реформы на благо этого народа и благодарим тебя за тот прочный мир, который установился при твоем разумном правлении.	3 це ми за́вжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Фе́ліксе!
4 Чтобы тебя более не утруждать, я попрошу тебя с твоей обычной добротой выслушать нашу короткую просьбу.	4 Та щоб довго тебе не турбува́ти, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласка́вости.
5 Мы находим этого человека нарушителем спокойствия, он — зачинщик мятежей среди иудеев по всему миру. Он главарь назорейской секты	5 Ми переконались, що цей чоловік — то зара́за, і що він колотнечу викли́кує між усіма юдеями в ці́лому світі, і що він провідни́к Назорейської єресі.
6 и пытался даже осквернить храм. Поэтому мы его арестовали и хотели судить по нашему Закону.	6 Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопи́ли були, і судити хотіли за нашим Зако́ном.
7 Но командир римского полка Лисий силой забрал его из наших рук,	7 Але тисяцький Лі́сій прибув, і з великим наси́льством видер його з наших рук,
8 велев его обвинителям идти к тебе. Когда ты допросишь его, ты и сам узнаешь обо всем, в чем мы обвиняем его.	8 а його винува́льникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чо́му його ми вину́ємо“.
9 Прибывшие с ним иудеи поддержали обвинение, заверив, что все сказанное истинно.	9 Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.
10 Наместник подал знак Павлу, и тот начал защитную речь: — Мне известно, что ты уже много лет судишь этот народ, и я рад, что мне предоставляется возможность высказаться перед тобой в свою защиту.	10 І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: „Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для наро́ду цього, — тому буду сміліш боронитись.
11 Тебе нетрудно будет удостовериться в том, что не больше двенадцати дней тому назад я пришел на поклонение в Иерусалим.	11 Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.
12 Мои обвинители не видели, чтобы я спорил с кем-либо в храме или же возмущал народ в синагогах или в каком-либо другом месте города.	12 І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здиба́ли, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в наро́ді здіймав.
13 Они не могут доказать обвинений, которые сейчас выдвигают против меня.	13 І не можуть вони дове́сти тобі того, у чо́му тепер оскаржа́ють мене.
14 Но я признаю, что поклоняюсь Богу наших отцов и следую Пути, который мои обвинители называют сектой. Я верю всему, что записано в Законе и у Пророков,	14 Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане.
15 и у меня такая же надежда на Бога, как и у этих людей — надежда на то, что будет воскресение как праведных, так и неправедных.	15 І маю надію я в Бозі, — чого й самі вони сподіва́ються, — що настане воскресіння праведних і неправедних.
16 Поэтому я стараюсь, чтобы моя совесть была всегда чиста перед Богом и перед людьми.	16 І я пильно дба́ю про те, щоб за́всіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.
17 После нескольких лет отсутствия я прибыл в Иерусалим, чтобы передать моему народу пожертвования для бедных и принести жертвы.	17 А по довгих рока́х я прибув, щоб подати моєму наро́дові ми́лостиню та при́носи.
18 Меня застали в храме, когда я совершал обрядовое очищение. Но там не было никакой толпы и никаких беспорядков,	18 Ось при цьо́му знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з на́товпом чи з колотнечею.
19 пока не пришли несколько иудеев из провинции Азия, которым и следовало бы представить здесь свои обвинения, если у них есть, в чем меня обвинить.	19 їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.
20 Или же пусть присутствующие здесь скажут, какую вину они нашли за мной, когда меня допрашивал Высший Совет.	20 Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,
21 Может быть, я виновен в том, что выкрикнул там: «Меня судят сегодня перед вами за надежду на воскресение мертвых»?	21 крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи́ серед них: „За воскресіння мертвих приймаю від вас суд сьогодні!“
22 Феликс, который был довольно хорошо знаком с Путем, прервал слушание. — Я вынесу решение по вашему вопросу, когда придет командир полка Лисий, — сказал он.	22 Але Фе́лікс, дуже добре дорогу цю знавши, відро́чив їм справу, говорячи: „Розсуджу́ вашу справу, коли тисяцький Лісій прибу́де“.
23 Он приказал сотнику содержать Павла под стражей, но предоставить ему некоторую свободу и разрешить его друзьям заботиться о его нуждах.	23 І він сотникові наказав сторожити Павла́, але мати полегшу, і не боронити ніко́му з близьки́х його, щоб служили йому.
24 Спустя несколько дней Феликс пришел со своей женой — иудеянкой по имени Друзилла — и послал за Павлом, чтобы послушать о его вере в Иисуса Христа.	24 А по декількох днях прийшов Фе́лікс із дружи́ною своєю Друзі́ллою, що була юде́янка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.
25 Павел говорил о праведности, воздержании и будущем суде. Феликса это испугало, и он сказал: — Довольно на сегодня! Ступай, но при случае я тебя позову.	25 І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбу́тній суд, то Фе́лікса страх обгорнув, і він відповів: „Тепер іди собі, відповідного ж ча́су покличу тебе!“
26 Он также надеялся, что Павел предложит ему взятку, и поэтому часто приказывал привести его и беседовал с ним.	26 Разом із тим і сподіва́вся він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його приклика́в і розмову з ним вів.
27 Прошло два года, и Феликса сменил Порций Фест. Феликс, желая заслужить благосклонность предводителей иудеев, оставил Павла в темнице.	27 Як минуло ж два роки, то Фе́лікс одержав наступника, — По́рція Фе́ста. А Фелікс бажав догодити юдеям, — і в в'язниці Павла́ залиши́в.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Деяния апостолов

Глава 24

Дiї

Розділ 24

Деяния апостолов

Глава 24

Дiї

Розділ 24

Ветхий завет

Новый завет

Деяния апостолов

Глава 24

Дiї

Розділ 24

Деяния апостолов

Глава 24

Дiї

Розділ 24

Ветхий
завет

Новый
завет