Библия - Обещанное Восстановление

Откровение

Глава 14

1 Я посмотрел и увидел Ягненка. Он стоял на горе Сион, и с Ним было сто сорок четыре тысячи человек, у которых на лбу было написано имя Ягненка и имя Его Отца.

2 Я слышал шум с небес, он напоминал одновременно шум могучих вод, раскаты сильного грома и звук, который производят арфисты, играющие на своих арфах.

3 Они поют новую песнь перед троном, перед четырьмя живыми существами и перед старцами. Эту песнь не мог никто выучить, кроме ста сорока четырех тысяч искупленных с земли.

4 Это были те, кто не осквернил себя с женщинами, оставшись девственниками. Они всюду шли за Ягненком, куда бы Он ни шел. Они были искуплены из всего человечества и освящены как первые плоды для Бога и Ягненка.

5 В их словах не нашлось никакой лжи, они непорочны.

6 Потом я увидел еще одного ангела, летящего посреди неба. У него была Радостная Весть, которая вечна, чтобы провозгласить ее живущим на земле — всем племенам, родам, языкам и народам.

7 — Бойтесь Бога, — громко говорил ангел, — и воздайте Ему славу, потому что наступил час суда Его. Поклонитесь Создавшему небо и землю, море и источники вод.

8 За ним следовал второй ангел. Он говорил: — Пал, пал великий Вавилон! Он напоил все народы доводящим до безумия вином своего разврата.

9 Вслед за ними последовал третий ангел. Он громко говорил: — Кто поклоняется зверю и его изображению и кто принимает клеймо на свой лоб или на руку,

10 тот будет пить вино Божьей ярости, вино неразбавленное, приготовленное в чаше Его гнева, и будет мучиться в горящей сере на глазах у святых ангелов и Ягненка.

11 Для поклоняющихся зверю и его изображению и для принявших клеймо с его именем не будет покоя ни днем, ни ночью, и дым их мучений будет подниматься вечно.

12 Здесь от святых, соблюдающих повеления Божьи и верящих в Иисуса, требуется терпение.

13 И я услышал с небес голос: — Запиши: отныне блаженны те, кто умирает с верой в Господа. — Да, — говорит Дух, — теперь они отдохнут от своих трудов, и их дела следуют за ними.

14 Я посмотрел и увидел белое облако. На облаке сидел Некто, «как бы Сын Человеческий». На Его голове был золотой венец, и в руке Он держал острый серп.

15 Затем из храма вышел еще один ангел и громко сказал Сидящему на облаке: — Пошли Свой серп и пожни, потому что время жатвы уже настало и урожай на земле уже созрел.

16 Тогда Сидящий на облаке бросил Свой серп на землю, и на земле был собран урожай.

17 Потом из небесного храма вышел еще один ангел, у него тоже в руке был острый серп.

18 И еще один ангел вышел от жертвенника, где он заведовал огнем. Он громко крикнул ангелу, у которого был острый серп: — Пошли твой острый серп и собери грозди винограда с виноградника земли, потому что ягоды его уже созрели.

19 Ангел бросил свой серп на землю, собрал виноград и кинул его в великую давильню Божьей ярости.

20 Виноград был потоптан в давильне, которая за городом, и из нее рекой потекла кровь. Эта река крови была длиной в тысячу шестьсот стадий и по глубине достигала коням до уздечек.

Об'явлення

Розділ 14

1 І я глянув, — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я́ Його й Ім'я́ Отця Його, написане на своїх чо́лах.

2 І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцно́го грому. І почув я голос гуслярі́в, що грали на гу́слах своїх,

3 і співали, як пісню нову́ перед престолом і перед чотирьома́ тваринами й ста́рцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, ви́куплених від землі.

4 Це ті, хто не оскверни́вся з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони ви́куплені від людей, пе́рвістки Богові й Агнцеві,

5 не знайшлося бо пі́дступу в їхніх уста́х, бо вони непорочні!

6 І побачив я іншого ангола, що летів серед неба, і мав благовісти́ти вічну Єва́нгелію ме́шканцям землі, і кожному людові, і племені, і язи́ку, і наро́дові.

7 І він говорив гучним голосом: „Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створи́в небо, і землю, і море, і водні джере́ла!“

8 А інший, другий ангол леті́в слідо́м і казав: „Упав, упав Вавило́н, місто великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі наро́ди!“

9 А інший, третій а́нгол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: „Коли хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но на чолі́ своїм чи на руці своїй,

10 то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде му́чений в огні й сірці перед ангола́ми святими та перед А́гнцем.

11 А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки́. І не мають споко́ю день і ніч усі ті, хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но йме́ння його“.

12 Тут терпеливість святих, що доде́ржують заповіді Божі та Ісусову віру!

13 І почув я голос із неба, що до мене казав: „Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього ча́су вмирає в Господі! Так, каже Дух, — вони від праць своїх заспоко́яться, бо їхні діла йдуть за ними слідо́м“.

14 І я глянув, — і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Лю́дського Сина. Він мав на Своїй голові золотого вінця́, а в руці Його гострий серп.

15 І інший ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до Того, Хто на хмарі сидів: „Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жни́во землі!“

16 I Той, Хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, — і земля була вижата.

17 І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, — і він мав гострого серпа.

18 І інший ангол, що мав вла́ду над огнем, вийшов від же́ртівника. І він гучним голосом кли́кнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: „Пошли свого гострого серпа, і позбирай гро́на зе́мної виноградини, бо гро́на її вже доспіли“.

19 І ангол кинув додо́лу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чави́ло Божого гніву.

20 І пото́вчене було чави́ло за містом, і потекла кров із чави́ла аж до кі́нських вузде́чок, на тисячу шістсот стадій.

Откровение Глава 14	Об'явлення Розділ 14
1 Я посмотрел и увидел Ягненка. Он стоял на горе Сион, и с Ним было сто сорок четыре тысячи человек, у которых на лбу было написано имя Ягненка и имя Его Отца.	1 І я глянув, — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я́ Його й Ім'я́ Отця Його, написане на своїх чо́лах.
2 Я слышал шум с небес, он напоминал одновременно шум могучих вод, раскаты сильного грома и звук, который производят арфисты, играющие на своих арфах.	2 І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцно́го грому. І почув я голос гуслярі́в, що грали на гу́слах своїх,
3 Они поют новую песнь перед троном, перед четырьмя живыми существами и перед старцами. Эту песнь не мог никто выучить, кроме ста сорока четырех тысяч искупленных с земли.	3 і співали, як пісню нову́ перед престолом і перед чотирьома́ тваринами й ста́рцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, ви́куплених від землі.
4 Это были те, кто не осквернил себя с женщинами, оставшись девственниками. Они всюду шли за Ягненком, куда бы Он ни шел. Они были искуплены из всего человечества и освящены как первые плоды для Бога и Ягненка.	4 Це ті, хто не оскверни́вся з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони ви́куплені від людей, пе́рвістки Богові й Агнцеві,
5 В их словах не нашлось никакой лжи, они непорочны.	5 не знайшлося бо пі́дступу в їхніх уста́х, бо вони непорочні!
6 Потом я увидел еще одного ангела, летящего посреди неба. У него была Радостная Весть, которая вечна, чтобы провозгласить ее живущим на земле — всем племенам, родам, языкам и народам.	6 І побачив я іншого ангола, що летів серед неба, і мав благовісти́ти вічну Єва́нгелію ме́шканцям землі, і кожному людові, і племені, і язи́ку, і наро́дові.
7 — Бойтесь Бога, — громко говорил ангел, — и воздайте Ему славу, потому что наступил час суда Его. Поклонитесь Создавшему небо и землю, море и источники вод.	7 І він говорив гучним голосом: „Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створи́в небо, і землю, і море, і водні джере́ла!“
8 За ним следовал второй ангел. Он говорил: — Пал, пал великий Вавилон! Он напоил все народы доводящим до безумия вином своего разврата.	8 А інший, другий ангол леті́в слідо́м і казав: „Упав, упав Вавило́н, місто великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі наро́ди!“
9 Вслед за ними последовал третий ангел. Он громко говорил: — Кто поклоняется зверю и его изображению и кто принимает клеймо на свой лоб или на руку,	9 А інший, третій а́нгол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: „Коли хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но на чолі́ своїм чи на руці своїй,
10 тот будет пить вино Божьей ярости, вино неразбавленное, приготовленное в чаше Его гнева, и будет мучиться в горящей сере на глазах у святых ангелов и Ягненка.	10 то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде му́чений в огні й сірці перед ангола́ми святими та перед А́гнцем.
11 Для поклоняющихся зверю и его изображению и для принявших клеймо с его именем не будет покоя ни днем, ни ночью, и дым их мучений будет подниматься вечно.	11 А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки́. І не мають споко́ю день і ніч усі ті, хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но йме́ння його“.
12 Здесь от святых, соблюдающих повеления Божьи и верящих в Иисуса, требуется терпение.	12 Тут терпеливість святих, що доде́ржують заповіді Божі та Ісусову віру!
13 И я услышал с небес голос: — Запиши: отныне блаженны те, кто умирает с верой в Господа. — Да, — говорит Дух, — теперь они отдохнут от своих трудов, и их дела следуют за ними.	13 І почув я голос із неба, що до мене казав: „Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього ча́су вмирає в Господі! Так, каже Дух, — вони від праць своїх заспоко́яться, бо їхні діла йдуть за ними слідо́м“.
14 Я посмотрел и увидел белое облако. На облаке сидел Некто, «как бы Сын Человеческий». На Его голове был золотой венец, и в руке Он держал острый серп.	14 І я глянув, — і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Лю́дського Сина. Він мав на Своїй голові золотого вінця́, а в руці Його гострий серп.
15 Затем из храма вышел еще один ангел и громко сказал Сидящему на облаке: — Пошли Свой серп и пожни, потому что время жатвы уже настало и урожай на земле уже созрел.	15 І інший ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до Того, Хто на хмарі сидів: „Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жни́во землі!“
16 Тогда Сидящий на облаке бросил Свой серп на землю, и на земле был собран урожай.	16 I Той, Хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, — і земля була вижата.
17 Потом из небесного храма вышел еще один ангел, у него тоже в руке был острый серп.	17 І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, — і він мав гострого серпа.
18 И еще один ангел вышел от жертвенника, где он заведовал огнем. Он громко крикнул ангелу, у которого был острый серп: — Пошли твой острый серп и собери грозди винограда с виноградника земли, потому что ягоды его уже созрели.	18 І інший ангол, що мав вла́ду над огнем, вийшов від же́ртівника. І він гучним голосом кли́кнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: „Пошли свого гострого серпа, і позбирай гро́на зе́мної виноградини, бо гро́на її вже доспіли“.
19 Ангел бросил свой серп на землю, собрал виноград и кинул его в великую давильню Божьей ярости.	19 І ангол кинув додо́лу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чави́ло Божого гніву.
20 Виноград был потоптан в давильне, которая за городом, и из нее рекой потекла кровь. Эта река крови была длиной в тысячу шестьсот стадий и по глубине достигала коням до уздечек.	20 І пото́вчене було чави́ло за містом, і потекла кров із чави́ла аж до кі́нських вузде́чок, на тисячу шістсот стадій.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Откровение

Глава 14

Об'явлення

Розділ 14

Откровение

Глава 14

Об'явлення

Розділ 14

Ветхий завет

Новый завет

Откровение

Глава 14

Об'явлення

Розділ 14

Откровение

Глава 14

Об'явлення

Розділ 14

Ветхий
завет

Новый
завет