Деяния апостоловГлава 17 |
|
1 |
|
2 Павел, по своему обычаю, пошел в синагогу и там три субботы подряд рассуждал с иудеями о Писании, |
|
3 объясняя и доказывая, что Христос должен был пострадать и воскреснуть из мертвых. |
|
4 |
|
5 Это возбудило зависть остальных иудеев, и они, взяв с собой негодных людей, которых нашли на базаре, собрали толпу и устроили в городе беспорядки. Они ринулись к дому Иасона, ища Павла и Силу, чтобы вывести их к толпе. |
|
6 Не найдя их там, они потащили Иасона и других братьев к городским властям. |
|
7 — и Иасон принял их в свой дом. Они нарушают повеления кесаря и говорят, что есть другой царь, Которого зовут Иисус. |
|
8 |
|
9 Они взяли с Иасона и остальных залог и отпустили их. |
|
10 |
|
11 Верийцы были людьми более открытыми, чем фессалоникийцы. Они с большим интересом восприняли сказанное Павлом и каждый день исследовали Писания, чтобы проверить, соответствует ли услышанное ими истине. |
|
12 Многие из них поверили, поверило также много знатных гречанок и немало греков. |
|
13 Но когда иудеи в Фессалонике узнали о том, что Павел возвещает слово Божье в Верии, они пришли и туда и стали подстрекать и возмущать народ. |
|
14 Братья сразу же отправили Павла к морю, а Сила и Тимофей остались в городе. |
|
15 Провожатые Павла пришли с ним в Афины, а затем отправились обратно с повелением от Павла, чтобы Сила и Тимофей как можно скорее пришли к нему. |
|
16 |
|
17 Он беседовал в синагоге с иудеями и чтущими Бога греками. Каждый день он говорил со случайными встречными на площади. |
|
18 В беседу с ним вступали и некоторые философы, принадлежавшие к школам эпикурейцев и стоиков. Одни спрашивали: |
|
19 Павла привели на городской совет, Ареопаг, и попросили: |
|
20 Ты говоришь о чем-то странном, и нам хотелось бы знать, что все это значит. |
|
21 |
|
22 |
|
23 Я ходил вокруг и внимательно осматривал ваши святыни. На одном из жертвенников было написано: «НЕИЗВЕСТНОМУ БОГУ». Этого неизвестного Бога, Которого вы почитаете, даже не зная, Кто Он такой, я и возвещаю вам. |
|
24 Бог, сотворивший мир и все, что в нем, является Господом неба и земли. Он не живет в храмах, построенных руками людей, |
|
25 и не нуждается в том, чтобы люди служили Ему своими руками, как будто Ему чего-то не хватает, ведь Он Сам дает всем людям жизнь, дыхание и все остальное. |
|
26 От одного человека Он произвел все человечество, чтобы люди заселили всю землю, на которой Он определил для всех время и место обитания. |
|
27 И все это Бог сделал для того, чтобы люди искали Его, могли ощутить Его и найти Его, хотя Он и не далек от каждого из нас. |
|
28 Ведь «в Нем мы живем, движемся и существуем», как об этом говорили и некоторые из ваших поэтов: «Ведь мы и есть Его род». |
|
29 И раз мы род Бога, то мы не должны представлять Божество в виде золотого, серебряного или каменного истукана или в виде какого-либо образа, сделанного по замыслу человека и умением его. |
|
30 Итак, оставляя в стороне времена невежества, Бог сейчас повелевает всем людям повсюду покаяться. |
|
31 Он назначил день, когда Он будет судить мир по справедливости, и уже избрал Человека, Который и будет судьей. Он подтвердил это перед всеми, воскресив Его из мертвых! |
|
32 |
|
33 |
|
34 Несколько человек, однако, присоединились к Павлу и уверовали. Среди них были Дионисий, член Ареопага, женщина по имени Дамарь и другие. |
ДiїРозділ 17 |
|
1 |
|
2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння, |
|
3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“. |
|
4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок. |
|
5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх. |
|
6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили! |
|
7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“. |
|
8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це. |
|
9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили. |
|
10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську. |
|
11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є. |
|
12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів. |
|
13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д. |
|
14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там. |
|
15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́. |
|
16 |
|
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними. |
|
18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення. |
|
19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти? |
|
20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“ |
|
21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати. |
|
22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні. |
|
23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам. |
|
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них, |
|
25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. |
|
26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх, |
|
27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. |
|
28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“ |
|
29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки. |
|
30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися, |
|
31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“. |
|
32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“. |
|
33 Так вийшов Павло з-поміж них. |
|
34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними. |
Деяния апостоловГлава 17 |
ДiїРозділ 17 |
|
1 |
1 |
|
2 Павел, по своему обычаю, пошел в синагогу и там три субботы подряд рассуждал с иудеями о Писании, |
2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння, |
|
3 объясняя и доказывая, что Христос должен был пострадать и воскреснуть из мертвых. |
3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“. |
|
4 |
4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок. |
|
5 Это возбудило зависть остальных иудеев, и они, взяв с собой негодных людей, которых нашли на базаре, собрали толпу и устроили в городе беспорядки. Они ринулись к дому Иасона, ища Павла и Силу, чтобы вывести их к толпе. |
5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх. |
|
6 Не найдя их там, они потащили Иасона и других братьев к городским властям. |
6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили! |
|
7 — и Иасон принял их в свой дом. Они нарушают повеления кесаря и говорят, что есть другой царь, Которого зовут Иисус. |
7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“. |
|
8 |
8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це. |
|
9 Они взяли с Иасона и остальных залог и отпустили их. |
9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили. |
|
10 |
10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську. |
|
11 Верийцы были людьми более открытыми, чем фессалоникийцы. Они с большим интересом восприняли сказанное Павлом и каждый день исследовали Писания, чтобы проверить, соответствует ли услышанное ими истине. |
11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є. |
|
12 Многие из них поверили, поверило также много знатных гречанок и немало греков. |
12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів. |
|
13 Но когда иудеи в Фессалонике узнали о том, что Павел возвещает слово Божье в Верии, они пришли и туда и стали подстрекать и возмущать народ. |
13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д. |
|
14 Братья сразу же отправили Павла к морю, а Сила и Тимофей остались в городе. |
14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там. |
|
15 Провожатые Павла пришли с ним в Афины, а затем отправились обратно с повелением от Павла, чтобы Сила и Тимофей как можно скорее пришли к нему. |
15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́. |
|
16 |
16 |
|
17 Он беседовал в синагоге с иудеями и чтущими Бога греками. Каждый день он говорил со случайными встречными на площади. |
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними. |
|
18 В беседу с ним вступали и некоторые философы, принадлежавшие к школам эпикурейцев и стоиков. Одни спрашивали: |
18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення. |
|
19 Павла привели на городской совет, Ареопаг, и попросили: |
19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти? |
|
20 Ты говоришь о чем-то странном, и нам хотелось бы знать, что все это значит. |
20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“ |
|
21 |
21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати. |
|
22 |
22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні. |
|
23 Я ходил вокруг и внимательно осматривал ваши святыни. На одном из жертвенников было написано: «НЕИЗВЕСТНОМУ БОГУ». Этого неизвестного Бога, Которого вы почитаете, даже не зная, Кто Он такой, я и возвещаю вам. |
23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам. |
|
24 Бог, сотворивший мир и все, что в нем, является Господом неба и земли. Он не живет в храмах, построенных руками людей, |
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них, |
|
25 и не нуждается в том, чтобы люди служили Ему своими руками, как будто Ему чего-то не хватает, ведь Он Сам дает всем людям жизнь, дыхание и все остальное. |
25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. |
|
26 От одного человека Он произвел все человечество, чтобы люди заселили всю землю, на которой Он определил для всех время и место обитания. |
26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх, |
|
27 И все это Бог сделал для того, чтобы люди искали Его, могли ощутить Его и найти Его, хотя Он и не далек от каждого из нас. |
27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. |
|
28 Ведь «в Нем мы живем, движемся и существуем», как об этом говорили и некоторые из ваших поэтов: «Ведь мы и есть Его род». |
28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“ |
|
29 И раз мы род Бога, то мы не должны представлять Божество в виде золотого, серебряного или каменного истукана или в виде какого-либо образа, сделанного по замыслу человека и умением его. |
29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки. |
|
30 Итак, оставляя в стороне времена невежества, Бог сейчас повелевает всем людям повсюду покаяться. |
30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися, |
|
31 Он назначил день, когда Он будет судить мир по справедливости, и уже избрал Человека, Который и будет судьей. Он подтвердил это перед всеми, воскресив Его из мертвых! |
31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“. |
|
32 |
32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“. |
|
33 |
33 Так вийшов Павло з-поміж них. |
|
34 Несколько человек, однако, присоединились к Павлу и уверовали. Среди них были Дионисий, член Ареопага, женщина по имени Дамарь и другие. |
34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними. |