Библия - Обещанное Восстановление

Послание к римлянам

Глава 11

1 Итак я говорю: неужели Бог отверг народ Свой? Отнюдь нет. Ибо и я Израильтянин от семени Авраамова, колена Вениаминова.

2 Не отверг Бог народа Своего, который Он предузнал. Или вы не знаете, что говорит Писание в повествовании об Илии? Как он обвиняет Израиля пред Богом:

3 Господи, пророков Твоих они убили, жертвенники Твои разрушили, и я остался один и ищут душу мою.

4 Но что говорит ему Божий ответ? Я соблюл Себе семь тысяч мужей, которые не преклонили колена перед Ваалом.

5 Так же точно в нынешнее время есть, по избранию благодати, остаток.

6 Если же благодатию, то уже не по делам, потому что иначе благодать уже перестает быть благодатью.

7 Что же? Чего ищет Израиль, того он не достиг. Избранные же достигли, а прочие были ожесточены,

8 как написано: Дал им Бог дух нечувствия, глаза, чтобы не видеть, и уши, чтобы не слышать до сегодняшнего дня.

9 И Давид говорит: Да будет трапеза их западней и сетью и петлей и воздаянием для них.

10 Да будут помрачены глаза их, чтобы не видеть, и хребет их навсегда согни.

11 Итак я говорю: до того ли они преткнулись, что и упали? Отнюдь нет. Но в их преткновении — спасение язычникам, чтобы вызвать ревность в них.

12 Если же преткновение их — богатство мира, и поражение их — богатство язычников, — то насколько более полнота их.

13 Вам говорю, язычникам: как апостол язычников, служение мое я прославляю:

14 не возбужу ли я ревность в братьях моих по плоти и не спасу ли некоторых из них?

15 Ибо, если отвержение их — примирение мира, что будет принятие их, как не жизнь из мёртвых.

16 Если же начаток свят, то и тесто: и если корень свят, то и ветви.

17 Если же некоторые из ветвей были отломлены, и ты, будучи дикой маслиной, был привит между ветвями и стал общником тучного корня маслины, —

18 то не превозносись перед ветвями; если же превозносишься, — знай, не ты корень носишь, но корень тебя.

19 Ты скажешь: отломлены были ветви для того, чтобы я был привит.

20 Хорошо. Они были отломлены по неверию, а ты держишься верою. Не думай высоко о себе, но бойся.

21 Ибо, если Бог не пощадил природных ветвей, то и тебя не пощадит.

22 Итак, учти благость и строгость Бога: к павшим строгость, но к тебе благость Бога, если будешь пребывать в Его благости, потому что иначе и ты будешь отсечён.

23 Но и те, если не пребудут в неверии, будут привиты: ибо силен Господь снова привить их.

24 Ибо, если ты был отсечён от дикой по природе маслины и, вопреки природе, привит к благородной маслине, тем более эти природные будут привиты к своей маслине.

25 Ибо я не хочу, братья, чтобы вы оставались в неведении об этой тайне (полагаясь на свой собственный ум), — что ожесточение постигло часть Израиля до тех пор, пока не войдет полнота язычников,

26 и так весь Израиль будет спасен, как написано:

27 Придет от Сиона Избавитель, отвратит нечестие от Иакова. И это им от Меня завет, когда Я удалю грехи их.

28 По смыслу Евангелия, они враги ради вас; но по смыслу избрания, они возлюбленные ради отцов;

29 ибо непреложны дары и призвание у Бога.

30 Ибо, как вы некогда не послушались Бога, теперь же помилованы по их непослушанию, —

31 так и они теперь не послушались для того, чтобы быть и им помилованными той милостью, которая оказана вам.

32 Ибо Бог заключил всех в непослушание, дабы всех помиловать.

33 О глубина богатства и премудрости и ведения Божия! Как непостижимы суды Его и неисследимы пути Его!

34 Ибо кто познал ум Господень? Или кто был советником Ему?

35 Или кто дал Ему заранее с тем, чтобы было ему возмещено?

36 Потому что всё — от Него и чрез Него и для Него. Ему слава вовеки, аминь.

До римлян

Розділ 11

1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.

2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.

4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.

5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.

6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.

7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,

8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.

9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;

10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“

11 Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.

12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?

13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,

14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.

15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?

16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.

17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,

18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.

20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!

22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.

23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.

24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?

25 Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,

26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,

27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“

28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.

29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.

30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,

31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.

32 Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх.

33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!

34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“

36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амі́нь.

Послание к римлянам Глава 11	До римлян Розділ 11
1 Итак я говорю: неужели Бог отверг народ Свой? Отнюдь нет. Ибо и я Израильтянин от семени Авраамова, колена Вениаминова.	1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
2 Не отверг Бог народа Своего, который Он предузнал. Или вы не знаете, что говорит Писание в повествовании об Илии? Как он обвиняет Израиля пред Богом:	2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
3 Господи, пророков Твоих они убили, жертвенники Твои разрушили, и я остался один и ищут душу мою.	3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
4 Но что говорит ему Божий ответ? Я соблюл Себе семь тысяч мужей, которые не преклонили колена перед Ваалом.	4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
5 Так же точно в нынешнее время есть, по избранию благодати, остаток.	5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
6 Если же благодатию, то уже не по делам, потому что иначе благодать уже перестает быть благодатью.	6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
7 Что же? Чего ищет Израиль, того он не достиг. Избранные же достигли, а прочие были ожесточены,	7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
8 как написано: Дал им Бог дух нечувствия, глаза, чтобы не видеть, и уши, чтобы не слышать до сегодняшнего дня.	8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
9 И Давид говорит: Да будет трапеза их западней и сетью и петлей и воздаянием для них.	9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
10 Да будут помрачены глаза их, чтобы не видеть, и хребет их навсегда согни.	10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
11 Итак я говорю: до того ли они преткнулись, что и упали? Отнюдь нет. Но в их преткновении — спасение язычникам, чтобы вызвать ревность в них.	11 Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
12 Если же преткновение их — богатство мира, и поражение их — богатство язычников, — то насколько более полнота их.	12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
13 Вам говорю, язычникам: как апостол язычников, служение мое я прославляю:	13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
14 не возбужу ли я ревность в братьях моих по плоти и не спасу ли некоторых из них?	14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
15 Ибо, если отвержение их — примирение мира, что будет принятие их, как не жизнь из мёртвых.	15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
16 Если же начаток свят, то и тесто: и если корень свят, то и ветви.	16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
17 Если же некоторые из ветвей были отломлены, и ты, будучи дикой маслиной, был привит между ветвями и стал общником тучного корня маслины, —	17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
18 то не превозносись перед ветвями; если же превозносишься, — знай, не ты корень носишь, но корень тебя.	18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
19 Ты скажешь: отломлены были ветви для того, чтобы я был привит.	19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
20 Хорошо. Они были отломлены по неверию, а ты держишься верою. Не думай высоко о себе, но бойся.	20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
21 Ибо, если Бог не пощадил природных ветвей, то и тебя не пощадит.	21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!
22 Итак, учти благость и строгость Бога: к павшим строгость, но к тебе благость Бога, если будешь пребывать в Его благости, потому что иначе и ты будешь отсечён.	22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
23 Но и те, если не пребудут в неверии, будут привиты: ибо силен Господь снова привить их.	23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
24 Ибо, если ты был отсечён от дикой по природе маслины и, вопреки природе, привит к благородной маслине, тем более эти природные будут привиты к своей маслине.	24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
25 Ибо я не хочу, братья, чтобы вы оставались в неведении об этой тайне (полагаясь на свой собственный ум), — что ожесточение постигло часть Израиля до тех пор, пока не войдет полнота язычников,	25 Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
26 и так весь Израиль будет спасен, как написано:	26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
27 Придет от Сиона Избавитель, отвратит нечестие от Иакова. И это им от Меня завет, когда Я удалю грехи их.	27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
28 По смыслу Евангелия, они враги ради вас; но по смыслу избрания, они возлюбленные ради отцов;	28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
29 ибо непреложны дары и призвание у Бога.	29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.
30 Ибо, как вы некогда не послушались Бога, теперь же помилованы по их непослушанию, —	30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
31 так и они теперь не послушались для того, чтобы быть и им помилованными той милостью, которая оказана вам.	31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
32 Ибо Бог заключил всех в непослушание, дабы всех помиловать.	32 Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх.
33 О глубина богатства и премудрости и ведения Божия! Как непостижимы суды Его и неисследимы пути Его!	33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
34 Ибо кто познал ум Господень? Или кто был советником Ему?	34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
35 Или кто дал Ему заранее с тем, чтобы было ему возмещено?	35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“
36 Потому что всё — от Него и чрез Него и для Него. Ему слава вовеки, аминь.	36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амі́нь.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Послание к римлянам

Глава 11

До римлян

Розділ 11

Послание к римлянам

Глава 11

До римлян

Розділ 11

Ветхий завет

Новый завет

Послание к римлянам

Глава 11

До римлян

Розділ 11

Послание к римлянам

Глава 11

До римлян

Розділ 11

Ветхий
завет

Новый
завет