Евангелие от ИоаннаГлава 2 |
1 |
2 Был зван также Иисус и ученики Его на брак. |
3 И когда недостало вина, Мать Иисуса говорит Ему: вина у них нет. |
4 И говорит Ей Иисус: что Мне и Тебе, женщина? Еще не пришел час Мой. |
5 Говорит Мать Его слугам: сделайте всё, что Он вам скажет. |
6 Стояли там каменные сосуды для воды, числом шесть, для очищений Иудейских, вмещавшие по две или три меры. |
7 Говорит им Иисус: наполните сосуды водой; и наполнили их доверху. |
8 И говорит им: зачерпните теперь и несите к распорядителю пира. Они понесли. |
9 Когда же отведал распорядитель пира воды, сделавшейся вином — и не знал он, откуда оно: знали слуги, черпавшие воду, — зовет жениха распорядитель пира |
10 и говорит ему: каждый человек сперва доброе вино ставит, и когда опьянеют, худшее: ты же сохранил доброе вино доселе. |
11 Так положил Иисус начало знамениям в Кане Галилейской и явил славу Свою, и уверовали в Него ученики Его. |
12 |
13 |
14 и нашел в храме торгующих волами и овцами и голубями, и менял на своих местах. |
15 И сделав бич из веревок, выгнал из храма всех: и овец, и волов, и у менял рассыпал деньги, и столы опрокинул, |
16 и продающим голубей сказал: возьмите это отсюда, не делайте дома Отца Моего домом торговли. |
17 Вспомнили ученики Его, что в Писании сказано: «Ревность о доме Твоем пожрет Меня». |
18 Тогда ответили Иудеи и сказали Ему: какое знамение можешь Ты дать нам, что властен так поступать? |
19 Ответил Иисус и сказал им: разрушьте храм этот, и Я в три дня воздвигну его. |
20 Сказали Ему Иудеи: в сорок шесть лет был построен храм этот, и Ты в три дня воздвигнешь его? |
21 А Он говорил о храме тела Своего. |
22 Когда же Он воздвигнут был из мертвых, вспомнили ученики Его, что Он это говорил, и поверили Писанию и слову, которое сказал Иисус. |
23 |
24 Сам же Иисус не вверял Себя им оттого, что Он знал всех, |
25 и потому что не имел нужды, чтобы кто засвидетельствовал о человеке; ибо Сам знал, что было в человеке. |
Вiд IванаРозділ 2 |
1 |
2 На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його. |
3 Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: „Не мають вина!“ |
4 Ісус же відказує їй: „Що тобі, жо́но, до Мене? Не прийшла ще година Моя!“ |
5 А мати Його до слуг каже: „Зробіть усе те, що́ Він вам скаже!“ |
6 Було тут шість камінних посу́дин на воду, що стояли для очи́щення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. |
7 Ісус каже до слуг: „Напо́вніть водою посу́дини“. І їх поналива́ли вще́рть. |
8 І Він каже до них: „Тепер зачерпні́ть, і занесіть до весільного ста́рости“. І занесли. |
9 Як весільний же ста́роста скуштува́в воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, — знали ж слу́ги, що води наливали, — то староста кличе тоді молодо́го |
10 та й каже йому: „Кожна люди́на подає перше добре вино, а як понапива́ються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг“. |
11 Такий поча́ток чудам зробив Ісус у Кані́ Галілейській, — і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його. |
12 |
13 А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус. |
14 І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міня́льники. |
15 І, зробивши бича́ з мотузкі́в, Він вигнав із храму всіх, — вівці й воли, а міня́льникам гроші розси́пав, і попереверта́в їм столи́. |
16 І сказав продавця́м голубів: „Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торго́вого! |
17 Тоді учні Його згадали, що написано: „Ревність до дому Твого з'їдає Мене!“ |
18 І обізва́лись юдеї й сказали Йому: „Яке нам знаме́но покажеш, що Ти можеш робити таке?“ |
19 Ісус відповів і промовив до них: „Зруйнуйте цей храм, — і за три дні Я поставлю його!“ |
20 Відказали ж юдеї: „Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три́ дні поставиш його?“ |
21 А Він говорив про храм тіла Свого. |
22 Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писа́ння та в слово, що сказав був Ісус. |
23 А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Йме́ння, побачивши чуда Його, що чинив. |
24 Але Сам Ісус їм не звіря́вся, бо Сам знав усіх, |
25 і потреби не мав, щоб хто сві́дчив Йому про люди́ну, — бо знав Сам, що в люди́ні було. |
Евангелие от ИоаннаГлава 2 |
Вiд IванаРозділ 2 |
1 |
1 |
2 Был зван также Иисус и ученики Его на брак. |
2 На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його. |
3 И когда недостало вина, Мать Иисуса говорит Ему: вина у них нет. |
3 Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: „Не мають вина!“ |
4 И говорит Ей Иисус: что Мне и Тебе, женщина? Еще не пришел час Мой. |
4 Ісус же відказує їй: „Що тобі, жо́но, до Мене? Не прийшла ще година Моя!“ |
5 Говорит Мать Его слугам: сделайте всё, что Он вам скажет. |
5 А мати Його до слуг каже: „Зробіть усе те, що́ Він вам скаже!“ |
6 Стояли там каменные сосуды для воды, числом шесть, для очищений Иудейских, вмещавшие по две или три меры. |
6 Було тут шість камінних посу́дин на воду, що стояли для очи́щення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. |
7 Говорит им Иисус: наполните сосуды водой; и наполнили их доверху. |
7 Ісус каже до слуг: „Напо́вніть водою посу́дини“. І їх поналива́ли вще́рть. |
8 И говорит им: зачерпните теперь и несите к распорядителю пира. Они понесли. |
8 І Він каже до них: „Тепер зачерпні́ть, і занесіть до весільного ста́рости“. І занесли. |
9 Когда же отведал распорядитель пира воды, сделавшейся вином — и не знал он, откуда оно: знали слуги, черпавшие воду, — зовет жениха распорядитель пира |
9 Як весільний же ста́роста скуштува́в воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, — знали ж слу́ги, що води наливали, — то староста кличе тоді молодо́го |
10 и говорит ему: каждый человек сперва доброе вино ставит, и когда опьянеют, худшее: ты же сохранил доброе вино доселе. |
10 та й каже йому: „Кожна люди́на подає перше добре вино, а як понапива́ються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг“. |
11 Так положил Иисус начало знамениям в Кане Галилейской и явил славу Свою, и уверовали в Него ученики Его. |
11 Такий поча́ток чудам зробив Ісус у Кані́ Галілейській, — і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його. |
12 |
12 |
13 |
13 А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус. |
14 и нашел в храме торгующих волами и овцами и голубями, и менял на своих местах. |
14 І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міня́льники. |
15 И сделав бич из веревок, выгнал из храма всех: и овец, и волов, и у менял рассыпал деньги, и столы опрокинул, |
15 І, зробивши бича́ з мотузкі́в, Він вигнав із храму всіх, — вівці й воли, а міня́льникам гроші розси́пав, і попереверта́в їм столи́. |
16 и продающим голубей сказал: возьмите это отсюда, не делайте дома Отца Моего домом торговли. |
16 І сказав продавця́м голубів: „Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торго́вого! |
17 Вспомнили ученики Его, что в Писании сказано: «Ревность о доме Твоем пожрет Меня». |
17 Тоді учні Його згадали, що написано: „Ревність до дому Твого з'їдає Мене!“ |
18 Тогда ответили Иудеи и сказали Ему: какое знамение можешь Ты дать нам, что властен так поступать? |
18 І обізва́лись юдеї й сказали Йому: „Яке нам знаме́но покажеш, що Ти можеш робити таке?“ |
19 Ответил Иисус и сказал им: разрушьте храм этот, и Я в три дня воздвигну его. |
19 Ісус відповів і промовив до них: „Зруйнуйте цей храм, — і за три дні Я поставлю його!“ |
20 Сказали Ему Иудеи: в сорок шесть лет был построен храм этот, и Ты в три дня воздвигнешь его? |
20 Відказали ж юдеї: „Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три́ дні поставиш його?“ |
21 А Он говорил о храме тела Своего. |
21 А Він говорив про храм тіла Свого. |
22 Когда же Он воздвигнут был из мертвых, вспомнили ученики Его, что Он это говорил, и поверили Писанию и слову, которое сказал Иисус. |
22 Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писа́ння та в слово, що сказав був Ісус. |
23 |
23 А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Йме́ння, побачивши чуда Його, що чинив. |
24 Сам же Иисус не вверял Себя им оттого, что Он знал всех, |
24 Але Сам Ісус їм не звіря́вся, бо Сам знав усіх, |
25 и потому что не имел нужды, чтобы кто засвидетельствовал о человеке; ибо Сам знал, что было в человеке. |
25 і потреби не мав, щоб хто сві́дчив Йому про люди́ну, — бо знав Сам, що в люди́ні було. |