Евангелие от Иоанна

Глава 13

1 А перед праздником Пасхи, зная, что пришел Его час перейти от мира сего к Отцу, Иисус, возлюбив Своих, находящихся в мире, до конца возлюбил их.

2 И во время вечери, когда диавол уже заронил в сердце Иуды Симонова Искариота намерение предать Его,

3 Он, зная, что Отец всё дал Ему в руку, и что Он от Бога исшел и к Богу идет, —

4 встает с вечери и снимает одежду. И взяв полотенце, Он опоясался.

5 Затем льет воду в умывальницу. И начал мыть ноги учеников и отирать полотенцем, которым был опоясан.

6 Итак, подходит Он к Симону Петру, и тот говорит Ему: Господи, Ты ли мне моешь ноги?

7 Ответил Иисус и сказал ему: что Я делаю, Ты не знаешь теперь, но поймешь потом.

8 Говорит Ему Петр: не умоешь Ты моих ног вовек. Ответил ему Иисус: если не умою тебя, ты не имеешь части со Мною.

9 Говорит Ему Симон Петр: Господи, не ноги мои только, но и руки и голову.

10 Говорит ему Иисус: омытого нет нужды мыть, разве только его ноги, но он чист весь; и вы чисты, но не все.

11 Ибо знал Он предающего Его; поэтому сказал: не все вы чисты.

12 Когда же Он умыл их ноги и взял одежду Свою и возлег снова, Он сказал им: знаете ли, что Я сделал вам?

13 Вы называете Меня Учителем и Господом, и правильно говорите. Ибо Я действительно Учитель и Господь.

14 Итак, если Я умыл вам ноги, Я, Господь и Учитель, — и вы должны друг другу умывать ноги.

15 Ибо Я дал вам пример для того, чтобы, как Я сделал вам, и вы делали.

16 Истинно, истинно говорю вам: раб не больше господина своего, и посланец не больше пославшего его.

17 Если вы это знаете, блаженны вы, когда делаете это.

18 Не о всех вас говорю: Я знаю, кого избрал. Но да исполнится Писание: «Ядущий со Мною хлеб поднял на Меня пяту свою».

19 Говорю это вам уже теперь, прежде чем сбылось, дабы вы уверовали, когда сбудется, что Я есмь.

20 Истинно, истинно говорю вам: если Я кого пошлю, то принимающий его Меня принимает, а Меня принимающий принимает Пославшего Меня.

21 Сказав это, Иисус был объят волнением в духе, и засвидетельствовал, и сказал: истинно, истинно говорю вам: один из вас предаст Меня.

22 Смотрели друг на друга ученики, недоумевая, о ком Он говорит.

23 Возлежал один из учеников Его у груди Иисуса: тот, которого любил Иисус.

24 Делает ему знак Симон Петр и говорит: скажи, кто это, о ком Он говорит.

25 Он, припав к груди Иисуса, говорит Ему: Господи, кто это?

26 Отвечает Иисус: тот, кому Я обмакну и дам этот кусок. Обмакнув кусок, Он берет и дает Иуде, сыну Симона Искариота.

27 И тогда, после этого куска, вошел в него сатана. Говорит ему Иисус: что делаешь, делай скорее.

28 Но никто из возлежащих не понял, к чему Он сказал ему это.

29 Ибо некоторые думали — так как у Иуды был денежный ящик, — что говорит ему Иисус: купи, что нам нужно к Празднику, или чтобы дал что-нибудь нищим.

30 Взяв кусок, он вышел тотчас. Была ночь.

31 Итак, когда он вышел, говорит Иисус: теперь прославлен Сын Человеческий, и Бог прославлен в Нем.

32 Если Бог прославлен в Нем, то и Бог прославит Его в Себе, и тотчас прославит Его.

33 Дети Мои, еще недолго Я с вами. Будете искать Меня, и, как Я сказал Иудеям: «куда Я иду, вы не можете пойти», так и вам говорю теперь.

34 Заповедь новую даю вам: да любите друг друга; как Я возлюбил вас, и вы да любите друг друга.

35 По этому узнают все, что вы Мои ученики, если будете иметь любовь между собою.

36 Говорит Ему Симон Петр: Господи, куда Ты идешь? Ответил Ему Иисус: куда Я иду, ты не можешь теперь последовать за Мною, но последуешь после.

37 Говорит Ему Петр: Господи, почему я не могу за Тобою последовать теперь? Я душу мою за Тебя положу.

38 Отвечает Иисус: душу твою за Меня положишь? Истинно, истинно говорю тебе: петух не пропоет, как ты отречешься от Меня трижды.

Вiд Iвана

Розділ 13

1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.

2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,

3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,

4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.

5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.

6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“

7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.

8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.

9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“

10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.

11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.

12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?

13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.

14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.

15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.

17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“

19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.

20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“

21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“

22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.

23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.

24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“

25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“

26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!

27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.

28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.

29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.

30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.

32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!

33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.

34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!

35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.

36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.

37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“

38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.

Евангелие от Иоанна

Глава 13

Вiд Iвана

Розділ 13

1 А перед праздником Пасхи, зная, что пришел Его час перейти от мира сего к Отцу, Иисус, возлюбив Своих, находящихся в мире, до конца возлюбил их.

1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.

2 И во время вечери, когда диавол уже заронил в сердце Иуды Симонова Искариота намерение предать Его,

2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,

3 Он, зная, что Отец всё дал Ему в руку, и что Он от Бога исшел и к Богу идет, —

3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,

4 встает с вечери и снимает одежду. И взяв полотенце, Он опоясался.

4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.

5 Затем льет воду в умывальницу. И начал мыть ноги учеников и отирать полотенцем, которым был опоясан.

5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.

6 Итак, подходит Он к Симону Петру, и тот говорит Ему: Господи, Ты ли мне моешь ноги?

6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“

7 Ответил Иисус и сказал ему: что Я делаю, Ты не знаешь теперь, но поймешь потом.

7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.

8 Говорит Ему Петр: не умоешь Ты моих ног вовек. Ответил ему Иисус: если не умою тебя, ты не имеешь части со Мною.

8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.

9 Говорит Ему Симон Петр: Господи, не ноги мои только, но и руки и голову.

9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“

10 Говорит ему Иисус: омытого нет нужды мыть, разве только его ноги, но он чист весь; и вы чисты, но не все.

10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.

11 Ибо знал Он предающего Его; поэтому сказал: не все вы чисты.

11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.

12 Когда же Он умыл их ноги и взял одежду Свою и возлег снова, Он сказал им: знаете ли, что Я сделал вам?

12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?

13 Вы называете Меня Учителем и Господом, и правильно говорите. Ибо Я действительно Учитель и Господь.

13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.

14 Итак, если Я умыл вам ноги, Я, Господь и Учитель, — и вы должны друг другу умывать ноги.

14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.

15 Ибо Я дал вам пример для того, чтобы, как Я сделал вам, и вы делали.

15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

16 Истинно, истинно говорю вам: раб не больше господина своего, и посланец не больше пославшего его.

16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.

17 Если вы это знаете, блаженны вы, когда делаете это.

17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

18 Не о всех вас говорю: Я знаю, кого избрал. Но да исполнится Писание: «Ядущий со Мною хлеб поднял на Меня пяту свою».

18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“

19 Говорю это вам уже теперь, прежде чем сбылось, дабы вы уверовали, когда сбудется, что Я есмь.

19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.

20 Истинно, истинно говорю вам: если Я кого пошлю, то принимающий его Меня принимает, а Меня принимающий принимает Пославшего Меня.

20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“

21 Сказав это, Иисус был объят волнением в духе, и засвидетельствовал, и сказал: истинно, истинно говорю вам: один из вас предаст Меня.

21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“

22 Смотрели друг на друга ученики, недоумевая, о ком Он говорит.

22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.

23 Возлежал один из учеников Его у груди Иисуса: тот, которого любил Иисус.

23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.

24 Делает ему знак Симон Петр и говорит: скажи, кто это, о ком Он говорит.

24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“

25 Он, припав к груди Иисуса, говорит Ему: Господи, кто это?

25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“

26 Отвечает Иисус: тот, кому Я обмакну и дам этот кусок. Обмакнув кусок, Он берет и дает Иуде, сыну Симона Искариота.

26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!

27 И тогда, после этого куска, вошел в него сатана. Говорит ему Иисус: что делаешь, делай скорее.

27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.

28 Но никто из возлежащих не понял, к чему Он сказал ему это.

28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.

29 Ибо некоторые думали — так как у Иуды был денежный ящик, — что говорит ему Иисус: купи, что нам нужно к Празднику, или чтобы дал что-нибудь нищим.

29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.

30 Взяв кусок, он вышел тотчас. Была ночь.

30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

31 Итак, когда он вышел, говорит Иисус: теперь прославлен Сын Человеческий, и Бог прославлен в Нем.

31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.

32 Если Бог прославлен в Нем, то и Бог прославит Его в Себе, и тотчас прославит Его.

32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!

33 Дети Мои, еще недолго Я с вами. Будете искать Меня, и, как Я сказал Иудеям: «куда Я иду, вы не можете пойти», так и вам говорю теперь.

33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.

34 Заповедь новую даю вам: да любите друг друга; как Я возлюбил вас, и вы да любите друг друга.

34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!

35 По этому узнают все, что вы Мои ученики, если будете иметь любовь между собою.

35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.

36 Говорит Ему Симон Петр: Господи, куда Ты идешь? Ответил Ему Иисус: куда Я иду, ты не можешь теперь последовать за Мною, но последуешь после.

36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.

37 Говорит Ему Петр: Господи, почему я не могу за Тобою последовать теперь? Я душу мою за Тебя положу.

37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“

38 Отвечает Иисус: душу твою за Меня положишь? Истинно, истинно говорю тебе: петух не пропоет, как ты отречешься от Меня трижды.

38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.

1.0x