CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Числ. 21
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Числа

Глава 21

1 Ханаанский царь Арада, живущий к югу, услышав, что Израиль идет дорогою от Афарима, вступил в сражение с Израильтянами, и несколько из них взял в плен.

2 Тогда Израиль дал обет Господу, и сказал: если предашь народ сей в руки мои, то положу заклятие [на них и] на города их.

3 Господь услышал глас Израиля и предал Хананеев в руки ему, и он положил заклятие на них и на города их; почему и наречено имя месту тому: Хорма {Заклятие}.

4 От горы Ор отправились они в путь держась Чермного моря, чтобы миновать землю Едома. На пути показал народ свое малодушие.

5 И говорил народ против Бога и против Моисея: зачем вывели вы нас из Египта, чтоб умереть [нам] в пустыне; ибо здесь нет ни хлеба, ни воды, и душе нашей опротивел этот негодный хлеб?

6 И послал Господь на народ ядовитых змеев, которые угрызали народ; и умерло множество народа из [сынов] Израилевых.

7 И пришел народ к Моисею и сказал: согрешили мы, что говорили против Господа и против тебя; помолись Господу, чтоб Он отогнал от нас змеев. И помолился Моисей [Господу] о народе.

8 И сказал Господь Моисею: сделай себе [медного] змея и повесь его на шест, и [если угрызет змей какого-либо человека,] угрызенный, взглянув на него, останется жив.

9 И сделал Моисей медного змея и повесил его на шест, и когда угрызал змей человека, он, взглянув на медного змея, оставался жив.

10 И отправились сыны Израилевы, и остановились в Овофе.

11 Отправившись из Овофа, остановились в Ие-Авариме, в пустыне, что против Моава, к востоку солнца.

12 Оттуда отправились, и остановились на долине Заред.

13 Отправившись отсюда, остановились по ту сторону Арнона, который по пустыне течет от пределов Аморрея; ибо Арнон составляет предел Моава, отделяющий Моавитян от Аморреев.

14 Потому и сказано в книге браней Господних:

15 Вагеб в Суфе и потоки Арнона, и место, где вытекают потоки, которое лежит к Шебет-Ару и прилегает к пределам Моава.

16 Отсюда [отправились] в Беер {Колодезь}. Это тот колодезь, о котором Господь сказал Моисею: собери народ, и дам им воды.

17 Тогда воспел Израиль песнь сию: Наполняйся, колодезь, воспойте о нем.

18 Колодезь, который выкопали князи, вырыли вожди народа с законодателем посохами своими. Из пустыни [отправились] в Матанну,

19 Из Матанны в Нагалиил, из Нагалиила в Вамоф,

20 Из Вамофа в Гай, который в земле Моава на вершине горы Фазги, обращенной лицем к пустыне.

21 Оттуда Израиль послал послов к Сигону, царю Аморрейскому, [с предложением мирным,] чтоб сказать:

22 Позволь мне пройти землею твоею; [мы пойдем дорогою,] не будем заходить в поля и виноградники, не будем пить воды из колодезей [твоих], а пойдем путем царским, пока не перейдем пределов твоих.

23 Но Сигон не позволил Израилю идти чрез свои пределы; и собрал Сигон весь народ свой, и выступил против Израиля в пустыню и дошел до Иаацы, и сразился с Израилем.

24 И поразил его Израиль мечем, и взял во владение землю его от Арнона до Иавока, до пределов Аммонитских; поелику предел Аммонитян был укреплен.

25 И взял Израиль все города сии, и жил Израиль во всех городах Аморрейских, в Есевоне, и во всех, зависящих от него.

26 Ибо Есевон был город Сигона, царя Аморрейского; он воевал с прежним царем Моавитским и взял из руки его всю землю его до самого Арнона.

27 Потому говорят Приточники: идите в Есевон, да устроят и утвердят город Сигона.

28 Ибо огонь вышел из Есевона, пламень из города Сигонова, и пожрал Ар-Моав и владеющих высотами Арнона.

29 Горе тебе, Моав! погиб ты, народ Хамоса! отдал он остальных сынов своих и дочерей своих в плен Аморрейскому царю Сигону.

30 Мы поразили их стрелами, погиб Есевон до Дивона, мы опустошили до Нофы, которая близ Медевы.

31 И жил Израиль в земле Аморрейской.

32 И послал Моисей высмотреть Иазер, и взяли [его и] города зависящие от него, и прогнали Аморреев, которые в них были.

33 Потом поворотили, и пошли к Васану. И выступил против них Ог, царь Васанский, сам и весь народ его, на сражение к Едреи.

34 И сказал Господь Моисею: не бойся его; ибо Я предам его и весь народ его и всю землю его в руки твои, и поступишь с ним, как поступил с Сигоном, царем Аморрейским, который жил в Есевоне.

35 И поразили они его и сынов его и весь народ его, так, что ни одного не осталось [живого], и овладели землею его.

Числа

Розділ 21

1 І почув ханаане́янин, цар Ара́ду, що сидів на полу́дні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, — і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полоне́них.

2 І склав Ізраїль обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти наро́д той у мою руку, то я вчиню́ їхні міста закля́ттям“.

3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, — і дав йому ханаане́янина, і він учинив закля́ттям їх та їхні міста, і назвав ім'я́ тому містові: Хорма.

4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едо́мський край. І підупала душа того наро́ду в тій дорозі.

5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: „На́що ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обри́дла ця непридатна ї́жа“.

6 І послав Господь на той наро́д зміїв сара́фів, і вони кусали наро́д. І померло багато народу з Ізраїля.

7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: „Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв“. І молився Мойсей за народ.

8 І сказав Господь до Мойсея: „Зроби собі сара́фа, і вистав його на жерди́ні. І станеться, — кожен поку́саний, як погляне на нього, то буде жити“.

9 І зробив Мойсей мідяно́го змія, і виставив його на жерди́ні. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяно́го змія — і жив!

10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборува́ли в Овоті.

11 І рушили вони з Овоту, і таборува́ли в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від схо́ду сонця.

12 Звідти вони рушили, і таборува́ли в долині Зереду.

13 Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон — границя Моаву між Моавом та аморе́янином.

14 Тому розповідається в „Книжці воєн Господніх“: „Вагев у Суфі, і потоки Арнону,

15 і спад потоків, що збо́чив на місце Ару, і на моавську границю опертий“.

16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: „Збери наро́д, і нехай Я дам їм воду“.

17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: „Піднесися, крини́це, співайте про неї!

18 Криниця, — вельмо́жі копали її, її викопали наро́дні достойники бе́рлом, жезла́ми своїми“. А з Мідбару до Маттани,

19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,

20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що зве́рнена до пустині.

21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморе́йського царя, говорячи:

22 „Нехай я перейду́ в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, — ми підемо царсько́ю дорогою, аж поки пере́йдемо землю твою“.

23 І не дав Сиго́н Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.

24 І вдарив його Ізраїль ві́стрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз — границя синів Аммону.

25 І позабирав Ізраїль усі ті міста́. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.

26 Бо Хешбо́н — місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.

27 Тому й розповідають кобзарі: „Підіть до Хешбо́ну, — нехай він збуду́ється, і хай міцно поставиться місто Сиго́нове.

28 Бо вийшов огонь із Хешбо́ну, а по́лум'я з міста Сигонового, — він місто моавське пожер, волода́рів арнонських висот.

29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, наро́де Кемо́шів! Він зробив був синів своїх утікача́ми, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.

30 I розбили ми їх, — згинув Хешбон до Дівону, і ми попусто́шили аж до Нофаху, що аж до Медви́“.

31 І Ізраїль осів в аморейському краї.

32 І послав Мойсей розвідати про Язера, — і вони здобули́ його залежні міста, і заволоділи аморе́янином, що жив там.

33 І повернулись вони, і пішли доро́гою Башану. І вийшов Оґ, цар баша́нський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

34 І сказав Господь до Мойсея: „Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.

35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.

Числа

Глава 21

Числа

Розділ 21

1 Ханаанский царь Арада, живущий к югу, услышав, что Израиль идет дорогою от Афарима, вступил в сражение с Израильтянами, и несколько из них взял в плен.

1 І почув ханаане́янин, цар Ара́ду, що сидів на полу́дні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, — і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полоне́них.

2 Тогда Израиль дал обет Господу, и сказал: если предашь народ сей в руки мои, то положу заклятие [на них и] на города их.

2 І склав Ізраїль обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти наро́д той у мою руку, то я вчиню́ їхні міста закля́ттям“.

3 Господь услышал глас Израиля и предал Хананеев в руки ему, и он положил заклятие на них и на города их; почему и наречено имя месту тому: Хорма {Заклятие}.

3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, — і дав йому ханаане́янина, і він учинив закля́ттям їх та їхні міста, і назвав ім'я́ тому містові: Хорма.

4 От горы Ор отправились они в путь держась Чермного моря, чтобы миновать землю Едома. На пути показал народ свое малодушие.

4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едо́мський край. І підупала душа того наро́ду в тій дорозі.

5 И говорил народ против Бога и против Моисея: зачем вывели вы нас из Египта, чтоб умереть [нам] в пустыне; ибо здесь нет ни хлеба, ни воды, и душе нашей опротивел этот негодный хлеб?

5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: „На́що ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обри́дла ця непридатна ї́жа“.

6 И послал Господь на народ ядовитых змеев, которые угрызали народ; и умерло множество народа из [сынов] Израилевых.

6 І послав Господь на той наро́д зміїв сара́фів, і вони кусали наро́д. І померло багато народу з Ізраїля.

7 И пришел народ к Моисею и сказал: согрешили мы, что говорили против Господа и против тебя; помолись Господу, чтоб Он отогнал от нас змеев. И помолился Моисей [Господу] о народе.

7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: „Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв“. І молився Мойсей за народ.

8 И сказал Господь Моисею: сделай себе [медного] змея и повесь его на шест, и [если угрызет змей какого-либо человека,] угрызенный, взглянув на него, останется жив.

8 І сказав Господь до Мойсея: „Зроби собі сара́фа, і вистав його на жерди́ні. І станеться, — кожен поку́саний, як погляне на нього, то буде жити“.

9 И сделал Моисей медного змея и повесил его на шест, и когда угрызал змей человека, он, взглянув на медного змея, оставался жив.

9 І зробив Мойсей мідяно́го змія, і виставив його на жерди́ні. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяно́го змія — і жив!

10 И отправились сыны Израилевы, и остановились в Овофе.

10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборува́ли в Овоті.

11 Отправившись из Овофа, остановились в Ие-Авариме, в пустыне, что против Моава, к востоку солнца.

11 І рушили вони з Овоту, і таборува́ли в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від схо́ду сонця.

12 Оттуда отправились, и остановились на долине Заред.

12 Звідти вони рушили, і таборува́ли в долині Зереду.

13 Отправившись отсюда, остановились по ту сторону Арнона, который по пустыне течет от пределов Аморрея; ибо Арнон составляет предел Моава, отделяющий Моавитян от Аморреев.

13 Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон — границя Моаву між Моавом та аморе́янином.

14 Потому и сказано в книге браней Господних:

14 Тому розповідається в „Книжці воєн Господніх“: „Вагев у Суфі, і потоки Арнону,

15 Вагеб в Суфе и потоки Арнона, и место, где вытекают потоки, которое лежит к Шебет-Ару и прилегает к пределам Моава.

15 і спад потоків, що збо́чив на місце Ару, і на моавську границю опертий“.

16 Отсюда [отправились] в Беер {Колодезь}. Это тот колодезь, о котором Господь сказал Моисею: собери народ, и дам им воды.

16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: „Збери наро́д, і нехай Я дам їм воду“.

17 Тогда воспел Израиль песнь сию: Наполняйся, колодезь, воспойте о нем.

17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: „Піднесися, крини́це, співайте про неї!

18 Колодезь, который выкопали князи, вырыли вожди народа с законодателем посохами своими. Из пустыни [отправились] в Матанну,

18 Криниця, — вельмо́жі копали її, її викопали наро́дні достойники бе́рлом, жезла́ми своїми“. А з Мідбару до Маттани,

19 Из Матанны в Нагалиил, из Нагалиила в Вамоф,

19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,

20 Из Вамофа в Гай, который в земле Моава на вершине горы Фазги, обращенной лицем к пустыне.

20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що зве́рнена до пустині.

21 Оттуда Израиль послал послов к Сигону, царю Аморрейскому, [с предложением мирным,] чтоб сказать:

21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморе́йського царя, говорячи:

22 Позволь мне пройти землею твоею; [мы пойдем дорогою,] не будем заходить в поля и виноградники, не будем пить воды из колодезей [твоих], а пойдем путем царским, пока не перейдем пределов твоих.

22 „Нехай я перейду́ в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, — ми підемо царсько́ю дорогою, аж поки пере́йдемо землю твою“.

23 Но Сигон не позволил Израилю идти чрез свои пределы; и собрал Сигон весь народ свой, и выступил против Израиля в пустыню и дошел до Иаацы, и сразился с Израилем.

23 І не дав Сиго́н Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.

24 И поразил его Израиль мечем, и взял во владение землю его от Арнона до Иавока, до пределов Аммонитских; поелику предел Аммонитян был укреплен.

24 І вдарив його Ізраїль ві́стрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз — границя синів Аммону.

25 И взял Израиль все города сии, и жил Израиль во всех городах Аморрейских, в Есевоне, и во всех, зависящих от него.

25 І позабирав Ізраїль усі ті міста́. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.

26 Ибо Есевон был город Сигона, царя Аморрейского; он воевал с прежним царем Моавитским и взял из руки его всю землю его до самого Арнона.

26 Бо Хешбо́н — місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.

27 Потому говорят Приточники: идите в Есевон, да устроят и утвердят город Сигона.

27 Тому й розповідають кобзарі: „Підіть до Хешбо́ну, — нехай він збуду́ється, і хай міцно поставиться місто Сиго́нове.

28 Ибо огонь вышел из Есевона, пламень из города Сигонова, и пожрал Ар-Моав и владеющих высотами Арнона.

28 Бо вийшов огонь із Хешбо́ну, а по́лум'я з міста Сигонового, — він місто моавське пожер, волода́рів арнонських висот.

29 Горе тебе, Моав! погиб ты, народ Хамоса! отдал он остальных сынов своих и дочерей своих в плен Аморрейскому царю Сигону.

29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, наро́де Кемо́шів! Він зробив був синів своїх утікача́ми, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.

30 Мы поразили их стрелами, погиб Есевон до Дивона, мы опустошили до Нофы, которая близ Медевы.

30 I розбили ми їх, — згинув Хешбон до Дівону, і ми попусто́шили аж до Нофаху, що аж до Медви́“.

31 И жил Израиль в земле Аморрейской.

31 І Ізраїль осів в аморейському краї.

32 И послал Моисей высмотреть Иазер, и взяли [его и] города зависящие от него, и прогнали Аморреев, которые в них были.

32 І послав Мойсей розвідати про Язера, — і вони здобули́ його залежні міста, і заволоділи аморе́янином, що жив там.

33 Потом поворотили, и пошли к Васану. И выступил против них Ог, царь Васанский, сам и весь народ его, на сражение к Едреи.

33 І повернулись вони, і пішли доро́гою Башану. І вийшов Оґ, цар баша́нський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

34 И сказал Господь Моисею: не бойся его; ибо Я предам его и весь народ его и всю землю его в руки твои, и поступишь с ним, как поступил с Сигоном, царем Аморрейским, который жил в Есевоне.

34 І сказав Господь до Мойсея: „Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.

35 И поразили они его и сынов его и весь народ его, так, что ни одного не осталось [живого], и овладели землею его.

35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.

1.0x