Судьи

Глава 20

1 Все исраильтяне от Дана на севере до Беэр-Шевы на юге и из земли Галаад, что на востоке от Иордана, вышли, как один, и собрались перед Вечным в Мицпе.

2 Вожди всего народа, всех родов Исраила, заняли свои места в собрании народа Всевышнего – четыреста тысяч пеших воинов, вооружённых мечами.

3 (А вениамитяне услышали о том, что исраильтяне пошли в Мицпу.) И тогда исраильтяне сказали: – Расскажите нам, как случилось это страшное дело.

4 Левит, муж убитой женщины, сказал: – Я и моя наложница пришли в Гиву, что в земле Вениамина, чтобы заночевать там.

5 Ночью жители Гивы пришли за мной и окружили дом, намереваясь меня убить. Они изнасиловали мою наложницу, и она умерла.

6 Я взял её, разрезал на части и послал в каждую область наследия Исраила, потому что они сделали это постыдное и подлое дело в Исраиле.

7 Итак, все вы, исраильтяне, выскажитесь и дайте свой совет.

8 Весь народ поднялся, как один человек, говоря: – Никто из нас не пойдёт домой. Нет, никто из нас не возвратится в свой дом.

9 Но вот что мы сделаем с Гивой: мы бросим жребий и определим, кто должен пойти на неё.

10 Мы возьмём по десять человек из каждой сотни всех родов Исраила, сотню из тысячи и тысячу из десяти тысяч, чтобы достать для войска съестных припасов. И когда войско придёт в Гиву, что в земле Вениамина, оно воздаст им по заслугам за эту подлость, совершённую ими в Исраиле.

11 И все воины Исраила собрались вместе и объединились, как один человек, против этого города.

12 Роды Исраила послали людей по всему роду Вениамина, говоря: – Что за страшное дело вы совершили в Исраиле?

13 Выдайте этих порочных людей из Гивы, чтобы мы могли предать их смерти и искоренить в Исраиле зло. Но вениамитяне не хотели слушать своих соплеменников-исраильтян.

14 Из своих городов они собрались в Гиве, чтобы воевать с исраильтянами.

15 Вениамитяне тотчас же выставили двадцать шесть тысяч воинов, вооружённых мечами, от своих городов, не считая семисот отборных воинов из числа жителей Гивы.

16 Среди этого войска было семьсот отборных воинов, которые были левшами, каждый из них мог метнуть из пращи камень в волос и не промахнуться.

17 Исраил, не включая сюда Вениамина, выставил четыреста тысяч человек, вооружённых мечами, все они были воинами.

18 Исраильтяне пришли в Вефиль и спросили Всевышнего. Они сказали: – Кто из нас должен идти воевать с вениамитянами первым?Вечный ответил: – Первым пойдёт Иуда.

19 На следующее утро исраильтяне встали и разбили стан неподалёку от Гивы.

20 Исраильтяне вышли, чтобы сразиться с вениамитянами, и выстроились в боевой порядок напротив Гивы.

21 Вениамитяне вышли из Гивы и сразили в тот день на поле боя двадцать две тысячи исраильтян.

22 Но исраильтяне, ободряя друг друга, вновь выстроились в боевой порядок там же, где и в первый день.

23 (Исраильтяне пошли, плакали перед Вечным до самого вечера и спрашивали Его: – Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами?Вечный ответил: – Идите против них.

24 Тогда исраильтяне приблизились к Вениамину во второй день.)

25 На этот раз вениамитяне, выйдя из Гивы им навстречу, сразили ещё восемнадцать тысяч исраильтян, вооружённых мечами.

26 Исраильтяне, весь народ, пришли в Вефиль и плакали там, сидя перед Вечным. Они постились в тот день до вечера и принесли Вечному жертвы всесожжения и жертвы примирения.

27 Затем они спросили Вечного. (В те дни сундук соглашения Всевышнего был там,

28 а Пинхас, сын Элеазара, внук Харуна, служил перед ним.) Они спросили: – Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами или нет?Вечный ответил: – Идите. Завтра Я отдам их в ваши руки.

29 Исраильтяне поставили вокруг Гивы засаду.

30 Они пошли на вениамитян в третий день, и встали в боевой порядок напротив Гивы, как и прежде.

31 Вениамитяне вышли им навстречу, и их увели от города. Они начали, как и прежде, наносить исраильтянам потери, так что около тридцати человек пало убитыми в поле и на дорогах, одна из которых ведёт к Вефилю, а другая к Гиве.

32 И пока вениамитяне говорили: «Мы бьём их, как и прежде», исраильтяне говорили: «Будем отступать и уведём их от города на дороги».

33 Основные силы исраильтян переместились к Баал-Тамару, а те, кто был в засаде, ринулись со своего места к западу от Гивы.

34 На Гиву устремилось десять тысяч лучших исраильских воинов, и началась такая жестокая битва, что вениамитяне даже не понимали, как близка беда.

35 Вечный разбил Вениамина перед Исраилом, и в тот день исраильтяне сразили двадцать пять тысяч сто вениамитян, вооружённых мечами.

36 И вениамитяне увидели, что они разбиты. Исраильтяне отступили перед вениамитянами, потому что надеялись на засаду, которую поставили неподалёку от Гивы.

37 Воины, которые были в засаде, стремительно бросились на Гиву, вступили в город и предали его мечу.

38 А исраильтяне договорились с воинами из засады об условном знаке: когда над городом начнёт подниматься дым,

39 основные силы исраильтян должны будут перейти в наступление. А вениамитяне уже начали наносить исраильтянам потери, убив около тридцати из них. Они думали: «Конечно, мы бьём их, как и в первой битве».

40 Но когда из города начал подниматься столб дыма, вениамитяне повернулись и увидели, как от города к небу поднимается дым!

41 Исраильтяне перешли в наступление, и вениамитяне испугались, потому что поняли, что пришла беда.

42 И они побежали перед исраильтянами к пустыне, но битва настигла их, и те, кто уже выходили из города, разили их, зажав посередине.

43 Окружив вениамитян, они преследовали и разили их от Нохи до восточной стороны Гивы.

44 Из вениамитян пало восемнадцать тысяч человек, все они были храбрыми воинами.

45 Когда они повернулись и побежали к пустыне, к скале Риммон, исраильтяне перебили пять тысяч человек на дорогах. Они гнались за ними до самого Гидома и сразили ещё две тысячи.

46 В тот день пало двадцать пять тысяч вениамитян, носивших меч, все они были храбрыми воинами.

47 Но шестьсот человек повернулись и бежали в пустыню к скале Риммон, и там оставались четыре месяца.

48 А исраильтяне вернулись к вениамитянам и предали их мечу – людей, животных и всё, что нашли. И все города на их пути они подожгли.

Книга Суддiв

Розділ 20

1 І повихо́дили всі Ізраїлеві сини, і була́ зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.

2 І стали проводирі́ всього того народу, усі Ізраїлеві племе́на, на зборах Божого народу, — чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: „Скажіть, я́к сталося таке́ зло?“

4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордо́ваної жінки, та й сказав: „До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

5 І встали на мене госпо́дарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезче́стили, — і померла вона.

6 І схопи́в я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володі́ння, бо вони вчинили розпу́сту та гидо́ту серед Ізраїля.

7 Ось ви всі Ізраїлеві сини, — дайте собі тут слово та раду!“

8 І встав увесь народ, як оди́н муж, говорячи: „Не пі́демо ніхто до намету свого, і не за́йдемо ніхто до дому свого!

9 А тепер оце та річ, що зро́бимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребко́м!

10 І ві́зьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидо́тою, що він зробив Ізраїлеві“.

11 І був зі́браний кожен ізра́їльтянин до того міста ра́зом, як один чоловік.

12 І послали Ізраїлеві племе́на людей по всіх Веніями́нових ро́дах, говорячи: „Що́ це за зло, що сталось між вами?

13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, — і ми повбиваємо їх, та й ви́губимо зло з Ізраїля“. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

14 І Веніяминові сини були зі́брані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

15 І Веніяминові сини з міст були перелі́чені того дня, — двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім ме́шканців Ґів'и, — із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

16 З усього того наро́ду було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою прави́ці своєї, лівші, — кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схи́бував.

17 І були перелічені ізра́їльтяни, окрім Веніямина, — чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військо́вий.

18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: „Хто пі́де нам спе́реду на бій з Веніяминовими синами?“ І сказав Господь: „Юда спе́реду“.

19 І встали Ізраїлеві сини рано вра́нці, і таборува́ли при Ґів'ї.

20 І вийшов Ізра́їльтянин на війну з Веніямином, і сточи́ли ізра́їльтяни з ними бій при Ґів'ї.

21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

22 І зміцнився наро́д, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.

23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: „Чи далі піду́ я на бій з синами Веніямина, мого брата?“ І сказав Господь: „Ідіть на нього!“

24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, — усі ті, що витягають меча.

26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і по́стили того дня аж до вечора. І прине́сли вони цілопа́лення та мирні жертви перед Господнім лицем.

27 І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковче́г Божого заповіту був там.

28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: „Чи далі піду́ ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?“ А Господь сказав: „Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку“.

29 І поставив Ізраїль за́сідку навколо Ґів'ї.

30 І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.

31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, — коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

32 І сказали Веніяминові сини: „Биті вони перед нами, як перше!“ А Ізраїлеві сини сказали: „Утікаймо, — і віді́рвемо їх від міста на дороги“.

33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева за́сідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

34 І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, ви́браного з усього Ізраїля, і бій став тяжки́й. А вони не знали, що суне на них те зло.

35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, — усі ті, що витягають меча.

36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізра́їльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили за́сідці, яку поставили на Ґів'у.

37 А за́сідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І за́сідка вступилася, і побила все місто ві́стрям меча.

38 А Ізра́їльтянин мав із за́сідкою умовленого знака, — щоб із міста підняла великий дим.

39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: „Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!“

40 А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, — аж ось усе місто піднялося димом до неба!

41 І обернувся Ізра́їльтянин, а Веніями́нівець перестра́шився, бо побачив, що досягло його те зло.

42 І обернулися вони перед Ізра́їльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в сере́дині його́.

43 Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.

44 Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, — усе це люди хоробрі.

45 І поверну́лися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозби́рюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.

46 І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, — усе це люди хоробрі.

47 І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, — шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

48 А ізра́їльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх ві́стрям меча, — мужчин із міста, і худобу, і все зна́йдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

Судьи

Глава 20

Книга Суддiв

Розділ 20

1 Все исраильтяне от Дана на севере до Беэр-Шевы на юге и из земли Галаад, что на востоке от Иордана, вышли, как один, и собрались перед Вечным в Мицпе.

1 І повихо́дили всі Ізраїлеві сини, і була́ зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.

2 Вожди всего народа, всех родов Исраила, заняли свои места в собрании народа Всевышнего – четыреста тысяч пеших воинов, вооружённых мечами.

2 І стали проводирі́ всього того народу, усі Ізраїлеві племе́на, на зборах Божого народу, — чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

3 (А вениамитяне услышали о том, что исраильтяне пошли в Мицпу.) И тогда исраильтяне сказали: – Расскажите нам, как случилось это страшное дело.

3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: „Скажіть, я́к сталося таке́ зло?“

4 Левит, муж убитой женщины, сказал: – Я и моя наложница пришли в Гиву, что в земле Вениамина, чтобы заночевать там.

4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордо́ваної жінки, та й сказав: „До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

5 Ночью жители Гивы пришли за мной и окружили дом, намереваясь меня убить. Они изнасиловали мою наложницу, и она умерла.

5 І встали на мене госпо́дарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезче́стили, — і померла вона.

6 Я взял её, разрезал на части и послал в каждую область наследия Исраила, потому что они сделали это постыдное и подлое дело в Исраиле.

6 І схопи́в я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володі́ння, бо вони вчинили розпу́сту та гидо́ту серед Ізраїля.

7 Итак, все вы, исраильтяне, выскажитесь и дайте свой совет.

7 Ось ви всі Ізраїлеві сини, — дайте собі тут слово та раду!“

8 Весь народ поднялся, как один человек, говоря: – Никто из нас не пойдёт домой. Нет, никто из нас не возвратится в свой дом.

8 І встав увесь народ, як оди́н муж, говорячи: „Не пі́демо ніхто до намету свого, і не за́йдемо ніхто до дому свого!

9 Но вот что мы сделаем с Гивой: мы бросим жребий и определим, кто должен пойти на неё.

9 А тепер оце та річ, що зро́бимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребко́м!

10 Мы возьмём по десять человек из каждой сотни всех родов Исраила, сотню из тысячи и тысячу из десяти тысяч, чтобы достать для войска съестных припасов. И когда войско придёт в Гиву, что в земле Вениамина, оно воздаст им по заслугам за эту подлость, совершённую ими в Исраиле.

10 І ві́зьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидо́тою, що він зробив Ізраїлеві“.

11 И все воины Исраила собрались вместе и объединились, как один человек, против этого города.

11 І був зі́браний кожен ізра́їльтянин до того міста ра́зом, як один чоловік.

12 Роды Исраила послали людей по всему роду Вениамина, говоря: – Что за страшное дело вы совершили в Исраиле?

12 І послали Ізраїлеві племе́на людей по всіх Веніями́нових ро́дах, говорячи: „Що́ це за зло, що сталось між вами?

13 Выдайте этих порочных людей из Гивы, чтобы мы могли предать их смерти и искоренить в Исраиле зло. Но вениамитяне не хотели слушать своих соплеменников-исраильтян.

13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, — і ми повбиваємо їх, та й ви́губимо зло з Ізраїля“. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

14 Из своих городов они собрались в Гиве, чтобы воевать с исраильтянами.

14 І Веніяминові сини були зі́брані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

15 Вениамитяне тотчас же выставили двадцать шесть тысяч воинов, вооружённых мечами, от своих городов, не считая семисот отборных воинов из числа жителей Гивы.

15 І Веніяминові сини з міст були перелі́чені того дня, — двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім ме́шканців Ґів'и, — із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

16 Среди этого войска было семьсот отборных воинов, которые были левшами, каждый из них мог метнуть из пращи камень в волос и не промахнуться.

16 З усього того наро́ду було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою прави́ці своєї, лівші, — кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схи́бував.

17 Исраил, не включая сюда Вениамина, выставил четыреста тысяч человек, вооружённых мечами, все они были воинами.

17 І були перелічені ізра́їльтяни, окрім Веніямина, — чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військо́вий.

18 Исраильтяне пришли в Вефиль и спросили Всевышнего. Они сказали: – Кто из нас должен идти воевать с вениамитянами первым?Вечный ответил: – Первым пойдёт Иуда.

18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: „Хто пі́де нам спе́реду на бій з Веніяминовими синами?“ І сказав Господь: „Юда спе́реду“.

19 На следующее утро исраильтяне встали и разбили стан неподалёку от Гивы.

19 І встали Ізраїлеві сини рано вра́нці, і таборува́ли при Ґів'ї.

20 Исраильтяне вышли, чтобы сразиться с вениамитянами, и выстроились в боевой порядок напротив Гивы.

20 І вийшов Ізра́їльтянин на війну з Веніямином, і сточи́ли ізра́їльтяни з ними бій при Ґів'ї.

21 Вениамитяне вышли из Гивы и сразили в тот день на поле боя двадцать две тысячи исраильтян.

21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

22 Но исраильтяне, ободряя друг друга, вновь выстроились в боевой порядок там же, где и в первый день.

22 І зміцнився наро́д, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.

23 (Исраильтяне пошли, плакали перед Вечным до самого вечера и спрашивали Его: – Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами?Вечный ответил: – Идите против них.

23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: „Чи далі піду́ я на бій з синами Веніямина, мого брата?“ І сказав Господь: „Ідіть на нього!“

24 Тогда исраильтяне приблизились к Вениамину во второй день.)

24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

25 На этот раз вениамитяне, выйдя из Гивы им навстречу, сразили ещё восемнадцать тысяч исраильтян, вооружённых мечами.

25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, — усі ті, що витягають меча.

26 Исраильтяне, весь народ, пришли в Вефиль и плакали там, сидя перед Вечным. Они постились в тот день до вечера и принесли Вечному жертвы всесожжения и жертвы примирения.

26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і по́стили того дня аж до вечора. І прине́сли вони цілопа́лення та мирні жертви перед Господнім лицем.

27 Затем они спросили Вечного. (В те дни сундук соглашения Всевышнего был там,

27 І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковче́г Божого заповіту був там.

28 а Пинхас, сын Элеазара, внук Харуна, служил перед ним.) Они спросили: – Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами или нет?Вечный ответил: – Идите. Завтра Я отдам их в ваши руки.

28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: „Чи далі піду́ ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?“ А Господь сказав: „Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку“.

29 Исраильтяне поставили вокруг Гивы засаду.

29 І поставив Ізраїль за́сідку навколо Ґів'ї.

30 Они пошли на вениамитян в третий день, и встали в боевой порядок напротив Гивы, как и прежде.

30 І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.

31 Вениамитяне вышли им навстречу, и их увели от города. Они начали, как и прежде, наносить исраильтянам потери, так что около тридцати человек пало убитыми в поле и на дорогах, одна из которых ведёт к Вефилю, а другая к Гиве.

31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, — коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

32 И пока вениамитяне говорили: «Мы бьём их, как и прежде», исраильтяне говорили: «Будем отступать и уведём их от города на дороги».

32 І сказали Веніяминові сини: „Биті вони перед нами, як перше!“ А Ізраїлеві сини сказали: „Утікаймо, — і віді́рвемо їх від міста на дороги“.

33 Основные силы исраильтян переместились к Баал-Тамару, а те, кто был в засаде, ринулись со своего места к западу от Гивы.

33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева за́сідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

34 На Гиву устремилось десять тысяч лучших исраильских воинов, и началась такая жестокая битва, что вениамитяне даже не понимали, как близка беда.

34 І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, ви́браного з усього Ізраїля, і бій став тяжки́й. А вони не знали, що суне на них те зло.

35 Вечный разбил Вениамина перед Исраилом, и в тот день исраильтяне сразили двадцать пять тысяч сто вениамитян, вооружённых мечами.

35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, — усі ті, що витягають меча.

36 И вениамитяне увидели, что они разбиты. Исраильтяне отступили перед вениамитянами, потому что надеялись на засаду, которую поставили неподалёку от Гивы.

36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізра́їльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили за́сідці, яку поставили на Ґів'у.

37 Воины, которые были в засаде, стремительно бросились на Гиву, вступили в город и предали его мечу.

37 А за́сідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І за́сідка вступилася, і побила все місто ві́стрям меча.

38 А исраильтяне договорились с воинами из засады об условном знаке: когда над городом начнёт подниматься дым,

38 А Ізра́їльтянин мав із за́сідкою умовленого знака, — щоб із міста підняла великий дим.

39 основные силы исраильтян должны будут перейти в наступление. А вениамитяне уже начали наносить исраильтянам потери, убив около тридцати из них. Они думали: «Конечно, мы бьём их, как и в первой битве».

39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: „Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!“

40 Но когда из города начал подниматься столб дыма, вениамитяне повернулись и увидели, как от города к небу поднимается дым!

40 А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, — аж ось усе місто піднялося димом до неба!

41 Исраильтяне перешли в наступление, и вениамитяне испугались, потому что поняли, что пришла беда.

41 І обернувся Ізра́їльтянин, а Веніями́нівець перестра́шився, бо побачив, що досягло його те зло.

42 И они побежали перед исраильтянами к пустыне, но битва настигла их, и те, кто уже выходили из города, разили их, зажав посередине.

42 І обернулися вони перед Ізра́їльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в сере́дині його́.

43 Окружив вениамитян, они преследовали и разили их от Нохи до восточной стороны Гивы.

43 Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.

44 Из вениамитян пало восемнадцать тысяч человек, все они были храбрыми воинами.

44 Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, — усе це люди хоробрі.

45 Когда они повернулись и побежали к пустыне, к скале Риммон, исраильтяне перебили пять тысяч человек на дорогах. Они гнались за ними до самого Гидома и сразили ещё две тысячи.

45 І поверну́лися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозби́рюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.

46 В тот день пало двадцать пять тысяч вениамитян, носивших меч, все они были храбрыми воинами.

46 І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, — усе це люди хоробрі.

47 Но шестьсот человек повернулись и бежали в пустыню к скале Риммон, и там оставались четыре месяца.

47 І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, — шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

48 А исраильтяне вернулись к вениамитянам и предали их мечу – людей, животных и всё, что нашли. И все города на их пути они подожгли.

48 А ізра́їльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх ві́стрям меча, — мужчин із міста, і худобу, і все зна́йдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

1.0x