Послание евреям, верующим в Ису МасихаГлава 4 |
1 |
2 Ведь нам так же, как и этим восставшим, была возвещена Радостная Весть о покое, но им эта Весть никакой пользы не принесла, потому что они не приняли её верой. |
3 Но мы, поверившие, входим в Его покой. А о тех же, кто не верил, Всевышний сказал: |
4 В другом месте Он сказал о седьмом дне так: |
5 Но, помните, выше было сказано: |
6 |
7 то Всевышний опять назначил определённый день, «сегодня», для вхождения в покой, спустя долгое время после событий в пустыне, провозгласив об этом через Давуда, как уже было процитировано выше: |
8 |
9 Поэтому войти в вечный покой Всевышнего Его народу ещё предстоит. |
10 Кто входит в покой Всевышнего, тот отдыхает от своих трудов точно так же, как и Всевышний от Своих. |
11 Поэтому будем делать всё возможное, чтобы нам войти в тот покой; чтобы никто не пал, последовав тому же примеру непослушания. |
12 Ведь слово Всевышнего живёт и действует, оно острее, чем любой заточенный с обеих сторон меч и проникает в самые глубины нашей сущности, туда, где проходит граница между душой и духом, до суставов и костного мозга. Оно судит мысли и сердечные побуждения. |
13 Ничто во всём творении не скрыто от Всевышнего. Перед Ним всё обнажено, и глаза Его видят всё. Ему мы дадим отчёт. |
14 |
15 Наш Верховный Священнослужитель не из тех, кто не может сочувствовать нам в наших слабостях. Он был искушён во всём, как и мы, за исключением греха. |
16 Поэтому мы можем смело приходить к престолу благодати, чтобы получить милость и обрести благодать для своевременной помощи. |
До євреївРозділ 4 |
1 |
2 Бо Єва́нгелія була звіщена нам, як і тим. Але не прине́сло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів. |
3 Бо до Його́ відпочинку вхо́димо ми, що ввірували, як Він провістив: „Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони“, хоч діла Його були вчи́нені від закла́дин світу. |
4 Бо колись про день сьомий сказав Він отак: „І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї“. |
5 А ще тут: „До Мого відпочинку не вві́йдуть вони“! |
6 Коли ж залиша́ється ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Єва́нгелія була перше зві́щена, не ввійшли за непо́слух, |
7 то ще призначає Він деякий день, — „сьогодні“, бо через Давида говорить по такім довгім ча́сі, як вище вже сказано: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверді́лими ваших серде́ць“! |
8 Бо коли б Ісус (Навин) дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьо́му. |
9 Отож, людові Божому залиша́ється субо́тство, спочи́нок. |
10 Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. |
11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потра́пив у непо́слух за при́кладом тим. |
12 Бо Боже Слово живе та дія́льне, гостріше від усякого меча обосічного, — прохо́дить воно аж до поділу душі й духа, сугло́бів та мо́зків, і спосібне судити думки́ та на́міри се́рця. |
13 I немає створі́ння, щоб сховалось перед Ним, але́ все наге́ та відкрите перед очима Його, — Йому дамо звіт! |
14 |
15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але ви́пробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. |
16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благода́ті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомо́ги знайти благода́ть. |
Послание евреям, верующим в Ису МасихаГлава 4 |
До євреївРозділ 4 |
1 |
1 |
2 Ведь нам так же, как и этим восставшим, была возвещена Радостная Весть о покое, но им эта Весть никакой пользы не принесла, потому что они не приняли её верой. |
2 Бо Єва́нгелія була звіщена нам, як і тим. Але не прине́сло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів. |
3 Но мы, поверившие, входим в Его покой. А о тех же, кто не верил, Всевышний сказал: |
3 Бо до Його́ відпочинку вхо́димо ми, що ввірували, як Він провістив: „Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони“, хоч діла Його були вчи́нені від закла́дин світу. |
4 В другом месте Он сказал о седьмом дне так: |
4 Бо колись про день сьомий сказав Він отак: „І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї“. |
5 Но, помните, выше было сказано: |
5 А ще тут: „До Мого відпочинку не вві́йдуть вони“! |
6 |
6 Коли ж залиша́ється ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Єва́нгелія була перше зві́щена, не ввійшли за непо́слух, |
7 то Всевышний опять назначил определённый день, «сегодня», для вхождения в покой, спустя долгое время после событий в пустыне, провозгласив об этом через Давуда, как уже было процитировано выше: |
7 то ще призначає Він деякий день, — „сьогодні“, бо через Давида говорить по такім довгім ча́сі, як вище вже сказано: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверді́лими ваших серде́ць“! |
8 |
8 Бо коли б Ісус (Навин) дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьо́му. |
9 Поэтому войти в вечный покой Всевышнего Его народу ещё предстоит. |
9 Отож, людові Божому залиша́ється субо́тство, спочи́нок. |
10 Кто входит в покой Всевышнего, тот отдыхает от своих трудов точно так же, как и Всевышний от Своих. |
10 Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. |
11 Поэтому будем делать всё возможное, чтобы нам войти в тот покой; чтобы никто не пал, последовав тому же примеру непослушания. |
11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потра́пив у непо́слух за при́кладом тим. |
12 Ведь слово Всевышнего живёт и действует, оно острее, чем любой заточенный с обеих сторон меч и проникает в самые глубины нашей сущности, туда, где проходит граница между душой и духом, до суставов и костного мозга. Оно судит мысли и сердечные побуждения. |
12 Бо Боже Слово живе та дія́льне, гостріше від усякого меча обосічного, — прохо́дить воно аж до поділу душі й духа, сугло́бів та мо́зків, і спосібне судити думки́ та на́міри се́рця. |
13 Ничто во всём творении не скрыто от Всевышнего. Перед Ним всё обнажено, и глаза Его видят всё. Ему мы дадим отчёт. |
13 I немає створі́ння, щоб сховалось перед Ним, але́ все наге́ та відкрите перед очима Його, — Йому дамо звіт! |
14 |
14 |
15 Наш Верховный Священнослужитель не из тех, кто не может сочувствовать нам в наших слабостях. Он был искушён во всём, как и мы, за исключением греха. |
15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але ви́пробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. |
16 Поэтому мы можем смело приходить к престолу благодати, чтобы получить милость и обрести благодать для своевременной помощи. |
16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благода́ті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомо́ги знайти благода́ть. |