Библия - Обещанное Восстановление

Деяния посланников Масиха

Глава 14

1 В Конии Паул и Варнава вошли, как обычно, в иудейский дом молитвы и говорили так убедительно, что поверило очень много людей из иудеев и других народов.

2 Однако иудеи, которые отказались им верить, возбудили язычников и настроили их против верующих.

3 Паул и Варнава провели там довольно много времени. Они смело говорили о Повелителе Исе, Который подтверждал весть о Своей благодати, давая им силу совершать знамения и чудеса.

4 Жители города разделились. Одни поддерживали отвергающих Ису иудеев, а другие – посланников.

5 Но когда язычники и отвергающие Ису иудеи вместе со своими начальниками захотели применить силу и побить их камнями,

6 те, узнав об этом, бежали в города Ликаонии, Листру и Дербию, и в их окрестности,

7 где продолжали возвещать Радостную Весть.

8 В Листре жил человек, не владевший ногами; он был хромым от рождения и никогда не ходил.

9 Он слушал то, что говорил Паул. Паул же посмотрел на него и увидел, что у того есть вера для исцеления.

10 – Встань на ноги твои прямо! – громко сказал он калеке. Тот вскочил и начал ходить.

11 Люди увидели, что сделал Паул, и стали кричать на ликаонском языке: – К нам сошли боги в образе людей!

12 Они назвали Варнаву Зевсом, а Паула Гермесом, потому что говорил в основном он.

13 За городом был храм Зевса, и его жрец привёл к городским воротам быков и принёс венки, желая вместе с народом принести им жертву.

14 Когда же посланники Варнава и Паул услышали об этом, они от такого кощунства разорвали на себе одежду, кинулись в толпу и стали кричать:

15 – Опомнитесь, что вы делаете? Мы такие же люди, как и вы! Мы принесли вам Радостную Весть, и мы хотим, чтобы вы оставили этих ложных богов и обратились к живому Богу, Который создал небо и землю, море и всё, что в них. .

16 В прошлом Он позволял народам ходить каждому своими путями,

17 но продолжал свидетельствовать о Себе, делая добро, посылая вам дождь с небес и урожай в своё время, давая пищу и наполняя ваши сердца радостью.

18 Но даже этими словами им едва удалось убедить народ не приносить им жертву.

19 Однако некоторые иудеи, которые пришли из Антиохии и Конии, склонили толпу на свою сторону. Паула побили камнями и выволокли за город, думая, что он уже мёртв.

20 Но когда ученики собрались вокруг него, он поднялся и пошёл обратно в город. На следующий день они с Варнавой ушли в Дербию.

21 Они возвещали Радостную Весть в Дербии и приобрели много учеников. Затем они возвратились в Листру, Конию и Писидийскую Антиохию.

22 Там они ободряли учеников и воодушевляли их оставаться твёрдыми в вере. – Нам предстоит испытать много скорбей перед тем, как мы войдём в Царство Всевышнего, – говорили они.

23 Паул и Варнава в каждой общине верующих назначили по несколько старейшин и, помолившись с постом, посвятили их Повелителю Исе, в Которого они поверили.

24 Затем они прошли Писидию и пришли в Памфилию.

25 Проповедовав слово в Пергии, они пришли в Анталью.

26 Из Антальи они отплыли обратно в Антиохию, где были вверены попечению Всевышнего на труд, который они и исполнили.

27 Вернувшись обратно, они собрали общину верующих и рассказали обо всём, что Всевышний совершил через них и как Он открыл дверь веры для язычников.

28 Там они пробыли довольно много времени вместе с учениками.

Дiї

Розділ 14

1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.

2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.

3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.

4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.

5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,

6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,

7 і Єва́нгелію там звіща́ли.

8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.

9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.

11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“

12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.

13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.

14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи

15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,

17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.

18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.

19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.

20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.

21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

Деяния посланников Масиха Глава 14	Дiї Розділ 14
1 В Конии Паул и Варнава вошли, как обычно, в иудейский дом молитвы и говорили так убедительно, что поверило очень много людей из иудеев и других народов.	1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.
2 Однако иудеи, которые отказались им верить, возбудили язычников и настроили их против верующих.	2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.
3 Паул и Варнава провели там довольно много времени. Они смело говорили о Повелителе Исе, Который подтверждал весть о Своей благодати, давая им силу совершать знамения и чудеса.	3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.
4 Жители города разделились. Одни поддерживали отвергающих Ису иудеев, а другие – посланников.	4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.
5 Но когда язычники и отвергающие Ису иудеи вместе со своими начальниками захотели применить силу и побить их камнями,	5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,
6 те, узнав об этом, бежали в города Ликаонии, Листру и Дербию, и в их окрестности,	6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,
7 где продолжали возвещать Радостную Весть.	7 і Єва́нгелію там звіща́ли.
8 В Листре жил человек, не владевший ногами; он был хромым от рождения и никогда не ходил.	8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.
9 Он слушал то, что говорил Паул. Паул же посмотрел на него и увидел, что у того есть вера для исцеления.	9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
10 – Встань на ноги твои прямо! – громко сказал он калеке. Тот вскочил и начал ходить.	10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.
11 Люди увидели, что сделал Паул, и стали кричать на ликаонском языке: – К нам сошли боги в образе людей!	11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“
12 Они назвали Варнаву Зевсом, а Паула Гермесом, потому что говорил в основном он.	12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.
13 За городом был храм Зевса, и его жрец привёл к городским воротам быков и принёс венки, желая вместе с народом принести им жертву.	13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.
14 Когда же посланники Варнава и Паул услышали об этом, они от такого кощунства разорвали на себе одежду, кинулись в толпу и стали кричать:	14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи
15 – Опомнитесь, что вы делаете? Мы такие же люди, как и вы! Мы принесли вам Радостную Весть, и мы хотим, чтобы вы оставили этих ложных богов и обратились к живому Богу, Который создал небо и землю, море и всё, что в них. .	15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.
16 В прошлом Он позволял народам ходить каждому своими путями,	16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,
17 но продолжал свидетельствовать о Себе, делая добро, посылая вам дождь с небес и урожай в своё время, давая пищу и наполняя ваши сердца радостью.	17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.
18 Но даже этими словами им едва удалось убедить народ не приносить им жертву.	18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.
19 Однако некоторые иудеи, которые пришли из Антиохии и Конии, склонили толпу на свою сторону. Паула побили камнями и выволокли за город, думая, что он уже мёртв.	19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.
20 Но когда ученики собрались вокруг него, он поднялся и пошёл обратно в город. На следующий день они с Варнавой ушли в Дербию.	20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.
21 Они возвещали Радостную Весть в Дербии и приобрели много учеников. Затем они возвратились в Листру, Конию и Писидийскую Антиохию.	21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,
22 Там они ободряли учеников и воодушевляли их оставаться твёрдыми в вере. – Нам предстоит испытать много скорбей перед тем, как мы войдём в Царство Всевышнего, – говорили они.	22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.
23 Паул и Варнава в каждой общине верующих назначили по несколько старейшин и, помолившись с постом, посвятили их Повелителю Исе, в Которого они поверили.	23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.
24 Затем они прошли Писидию и пришли в Памфилию.	24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;
25 Проповедовав слово в Пергии, они пришли в Анталью.	25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,
26 Из Антальи они отплыли обратно в Антиохию, где были вверены попечению Всевышнего на труд, который они и исполнили.	26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.
27 Вернувшись обратно, они собрали общину верующих и рассказали обо всём, что Всевышний совершил через них и как Он открыл дверь веры для язычников.	27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.
28 Там они пробыли довольно много времени вместе с учениками.	28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Деяния посланников Масиха

Глава 14

Дiї

Розділ 14

Деяния посланников Масиха

Глава 14

Дiї

Розділ 14

Ветхий завет

Новый завет

Деяния посланников Масиха

Глава 14

Дiї

Розділ 14

Деяния посланников Масиха

Глава 14

Дiї

Розділ 14

Ветхий
завет

Новый
завет