1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:

2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?

3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!

4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,

5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!

6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:

7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!

8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.

9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.

10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:

11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!

12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.

13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.

14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.

15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.

16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней[15] своїх засадила вона виноградника.

17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.

18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.

19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.

20 Долоню[15] свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.

22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.

23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.

24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.

25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.

26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.

27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.

28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:

29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“

30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!

31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“