Книга Экклезиаста, или ПроповедникаГлава 4 |
|
1 |
|
2 и я подумал, что лучше всего тем, кто давно уже ушел из жизни, а не тем, кто ныне живет, |
|
3 но более счастливы те, кто не появился на свет: не видели они того зла, что творится под солнцем. |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 человек одинок, и нет у него никого другого: ни сына, ни брата, а он всё трудится, и нет конца трудам его, и не радуется богатствам око его. И сам же вопрошает он: „Кого ради тружусь я и отказываю себе в удовольствиях?“ И впрямь, всё это тщета и тягостный труд. |
|
9 |
|
10 один упадет — другой его поднимет, но когда один упадет, а другого нет — некому и поднять. |
|
11 Улягутся двое — и тепло им, а в одиночку — как согреться? |
|
12 С одиночкою сладят быстро, но двое против одного устоят, а уж тройная веревка оборвется не скоро. |
|
13 |
|
14 Выйдя из темницы, такой юноша может взойти на царство, хоть и родился бедным, когда тот царствовал. |
|
15 И понял я, что происходит под солнцем с любым из живущих: ему на смену придет молодая поросль, что займет его место. |
|
16 Не исчислить всех ныне живущих и предков не перечесть, только кто из потомков помянет их добрым словом? Так что всё это тщета и погоня за ветром. |
|
17 |
ЕкклезiястРозділ 4 |
|
1 |
|
2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепе́р. |
|
3 А краще від них від обох тій люди́ні, що досі іще не була́, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем! |
|
4 І я бачив ввесь труд та ввесь у́спіх учи́нку, виклика́є заздрість одно́го до о́дного, — і це все марно́та та ло́влення вітру!.. |
|
5 Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере́ своє тіло, — |
|
6 краща повна долоня споко́ю за повні дві жмені кло́поту та за ло́влення вітру! |
|
7 |
|
8 Буває само́тній, і не має ніко́го він іншого, сина чи брата у ньо́го нема, та немає кінця всьому зуси́ллю його, і не наси́титься око багатством його, і він не пові́сть: „Та для кого дба́ю і позбавляю добра свою душу?“ Марно́та й оце, і даремна робота воно. |
|
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, |
|
10 і якби вони впали, піді́йме одне́ свого друга! Та горе одно́му, як він упаде́, й нема дру́гого, щоб підве́сти його. |
|
11 Також коли вдвох покладу́ться, то тепло їм буде, а я́к же зогрі́тись одно́му? |
|
12 А коли б хто напав на одно́го, то вдвох вони стануть на нього, — і нитка потрійна не скоро пірве́ться! |
|
13 |
|
14 бо виходить юнак і з в'язни́ці, щоб зацарюва́ти, хоч у царстві своїм народивсь він убогим! |
|
15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього́ юнака́, — цього дру́гого, що став він на місце його. |
|
16 Немає кінця всьому лю́дові, всьо́му, що був перед ним, та й насту́пні не втішаться ним, — бо й це теж марно́та та ло́влення вітру! |
|
17 Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, — це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічо́го вони, окрім чи́нення зла! |
Книга Экклезиаста, или ПроповедникаГлава 4 |
ЕкклезiястРозділ 4 |
|
1 |
1 |
|
2 и я подумал, что лучше всего тем, кто давно уже ушел из жизни, а не тем, кто ныне живет, |
2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепе́р. |
|
3 но более счастливы те, кто не появился на свет: не видели они того зла, что творится под солнцем. |
3 А краще від них від обох тій люди́ні, що досі іще не була́, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем! |
|
4 |
4 І я бачив ввесь труд та ввесь у́спіх учи́нку, виклика́є заздрість одно́го до о́дного, — і це все марно́та та ло́влення вітру!.. |
|
5 |
5 Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере́ своє тіло, — |
|
6 |
6 краща повна долоня споко́ю за повні дві жмені кло́поту та за ло́влення вітру! |
|
7 |
7 |
|
8 человек одинок, и нет у него никого другого: ни сына, ни брата, а он всё трудится, и нет конца трудам его, и не радуется богатствам око его. И сам же вопрошает он: „Кого ради тружусь я и отказываю себе в удовольствиях?“ И впрямь, всё это тщета и тягостный труд. |
8 Буває само́тній, і не має ніко́го він іншого, сина чи брата у ньо́го нема, та немає кінця всьому зуси́ллю його, і не наси́титься око багатством його, і він не пові́сть: „Та для кого дба́ю і позбавляю добра свою душу?“ Марно́та й оце, і даремна робота воно. |
|
9 |
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, |
|
10 один упадет — другой его поднимет, но когда один упадет, а другого нет — некому и поднять. |
10 і якби вони впали, піді́йме одне́ свого друга! Та горе одно́му, як він упаде́, й нема дру́гого, щоб підве́сти його. |
|
11 Улягутся двое — и тепло им, а в одиночку — как согреться? |
11 Також коли вдвох покладу́ться, то тепло їм буде, а я́к же зогрі́тись одно́му? |
|
12 С одиночкою сладят быстро, но двое против одного устоят, а уж тройная веревка оборвется не скоро. |
12 А коли б хто напав на одно́го, то вдвох вони стануть на нього, — і нитка потрійна не скоро пірве́ться! |
|
13 |
13 |
|
14 Выйдя из темницы, такой юноша может взойти на царство, хоть и родился бедным, когда тот царствовал. |
14 бо виходить юнак і з в'язни́ці, щоб зацарюва́ти, хоч у царстві своїм народивсь він убогим! |
|
15 И понял я, что происходит под солнцем с любым из живущих: ему на смену придет молодая поросль, что займет его место. |
15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього́ юнака́, — цього дру́гого, що став він на місце його. |
|
16 Не исчислить всех ныне живущих и предков не перечесть, только кто из потомков помянет их добрым словом? Так что всё это тщета и погоня за ветром. |
16 Немає кінця всьому лю́дові, всьо́му, що був перед ним, та й насту́пні не втішаться ним, — бо й це теж марно́та та ло́влення вітру! |
|
17 |
17 Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, — це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічо́го вони, окрім чи́нення зла! |