Библия - Обещанное Восстановление

Числа

Глава 22

1 Но вскоре отправились сыны Израиля дальше и остановились на равнинах Моава, близ Иордана, на другом берегу которого был Иерихон.

2 Балак, сын Циппора, узнал обо всем, что сделал Израиль с амореями,

3 и устрашились жители Моава нашествия этого народа, ведь он был так многочислен! Страх перед сынами Израилевыми обуял моавитян,

4 и они обратились к старейшинам Мидьяна: «Это полчище слижет всё дочиста вокруг нас, как корова языком траву на поле». Тогда же Балак, сын Циппора, — он был царем Моава в то время —

5 отправил своих посланцев позвать Валаама, сына Беора, который жил в Петоре, что у реки Евфрат, в своей родной стране, и поручил сказать ему: «Знай, что некий народ вышел из Египта и заполоняет ныне все земли вокруг и стоит уже у самой двери моей.

6 Приди немедленно и на народ сей призови проклятие, сделай это мне в помощь, ибо он сильнее меня. Может, удастся мне тогда одолеть его и изгнать из страны. Ведь знаю я: благословен тот, кого ты благословишь, и проклят тот, кого проклянешь».

7 Старейшины Моава и Мидьяна взяли с собой вознаграждение за прорицание и, придя к Валааму, передали ему слова Балака.

8 «Переночуйте нынче здесь, — предложил он, — а утром я скажу вам, какой ответ даст мне ГОСПОДЬ». И остались князья моавитские и мидьянские у Валаама.

9 Бог явился Валааму во сне и спросил: «Что это за люди у тебя?»

10 Валаам ответил: «Их прислал ко мне царь Моава Балак, сын Циппора, с такими словами:

11 „Знай же, тот народ, что вышел из Египта, заполоняет все земли вокруг. Приди ныне и призови проклятие на тот народ ради меня. Может, я смогу победить и изгнать его“».

12 Бог на это сказал Валааму: «Не ходи с ними. Не проклинай тот народ, ибо он благословен».

13 И вот встал Валаам поутру и сказал пришедшим от Балака князьям: «Возвращайтесь в землю вашу. ГОСПОДУ неугодно, чтобы пошел я с вами».

14 Князья моавитские вернулись к Балаку и доложили ему: «Не согласился Валаам идти с нами».

15 Балак послал других князей, почитаемых более прежних, и числом их было больше.

16 Те пришли к Валааму и снова стали уговаривать его: «Балак, сын Циппора, очень просил тебя прийти к нему.

17 „Великие почести, — обещал он, — окажу я тебе и всё, о чем ни попросишь меня, сделаю для тебя. Приди же проклясть этот народ“».

18 Но Валаам так отвечал посланцам Балака: «Даже если Балак даст мне дворец свой, набитый серебром и золотом, я не смогу поступить наперекор повелению ГОСПОДА, Бога моего, ни в малом деле, ни в великом.

19 Впрочем, останьтесь и вы на ночь, а я узнаю, что еще скажет мне ГОСПОДЬ».

20 И Бог вновь явился Валааму ночью и сказал ему: «Раз уж пришли к тебе эти люди и зовут тебя, встань и пойди с ними, но делай там только то, что Я повелю тебе».

21 Поутру Валаам встал, оседлал ослицу и отправился с князьями Моава.

22 И когда Валаам продолжал свой путь, разгневался на него Бог, и Ангел ГОСПОДЕНЬ преградил ему дорогу (а Валаам ехал верхом на ослице в сопровождении двух своих слуг).

23 Увидев Ангела ГОСПОДНЯ с обнаженным мечом в руке, ослица свернула с дороги и пошла полем. Валаам стал бить ослицу, чтобы та вернулась на дорогу.

24 Тогда Ангел ГОСПОДЕНЬ встал перед ними на тропе между виноградниками, обнесенными каменными оградами.

25 Увидев Ангела ГОСПОДНЕГО, ослица, прижимаясь к стене, придавила к ней ногу Валаама. Он снова стал бить ее.

26 Ангел ГОСПОДЕНЬ встал у них на пути в другом месте, столь узком, что нельзя было свернуть ни вправо, ни влево.

27 Увидев опять Ангела ГОСПОДНЕГО, ослица легла на тропинке. Рассвирепел тогда Валаам и нещадно стал бить ослицу палкой.

28 А ГОСПОДЬ наделил ослицу даром речи, и возопила она к Валааму: «Что сделала я тебе, почему в третий уже раз бьешь меня?»

29 Валаам ответил ей: «Да ведь ты издеваешься надо мной! Будь в руке моей меч, тут же убил бы тебя!»

30 Но возразила ослица: «Разве я не та ослица, на которой ты ездил всю свою жизнь? Поступала ли я когда с тобою так, как сегодня?» Валаам ответил: «Нет».

31 И открыл тогда ГОСПОДЬ Валааму глаза, и он увидел Ангела ГОСПОДНЕГО, стоявшего на дороге с обнаженным мечом в руке. Низко склонился Валаам перед Ангелом и пал ниц.

32 Обличил его Ангел ГОСПОДЕНЬ: «За что бил ты ослицу свою эти три раза? Ведь это Я пришел остановить тебя — зло ты делаешь предо Мною.

33 Ослица увидела Меня и трижды уклонилась. Если бы не отпрянула она, Я бы убил тебя, а ее пощадил».

34 «Согрешил я, — ответил Валаам Ангелу ГОСПОДНЮ, — но я ведь и не знал, что Ты стоишь на дороге. Но если Ты против, я вернусь».

35 Ангел ГОСПОДЕНЬ сказал ему: «Продолжай путь, иди с этими людьми. Только говори лишь те слова, что Я скажу тебе». И пошел Валаам далее за князьями Балака.

36 Услышав, что Валаам приближается, Балак выехал ему навстречу и у Ара в земле моавитской, на берегу Арнона, у самой границы страны, встретил его.

37 И упрекнул его Балак: «Не посылал ли я много раз за тобой, призывая тебя на помощь? Почему же не шел ты ко мне? Неужели думал, что не смогу я воздать тебе почести?»

38 «Вот я и пришел, как ты видишь, — ответил Валаам. — Но разве в моей власти говорить что-либо от себя? Скажу лишь те слова, которые Бог вложит в мои уста».

39 И пошел Валаам с Балаком далее, пока не пришли они в Кирьят-Хуцот,

40 где Балак заколол в жертву быков и овец и части от них дал Валааму и тем князьям, что сопровождали его.

41 А утром Балак позвал Валаама с собою и возвел его на холмы Баала. Оттуда увидели они край огромного стана израильского.

Числа

Розділ 22

1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборува́ли в моавських степах по тім боці приєрихонського Йорда́ну.

2 І побачив Бала́к, син Ціппо́рів, усе, що зробив Ізра́їль аморе́янинові.

3 І дуже злякався Моав того наро́ду, бо він був великий. І настра́шився Моав Ізра́їлевих синів.

4 І сказав Моав до мідія́нських старших: Тепер повиску́бує оця громада всі наші околиці, як виску́бує віл польову́ зелени́ну“. А Бала́к, син Ціппо́рів, був того часу моавським царем.

5 І послав він послів до Валаа́ма, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до кра́ю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: „Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він пове́рхню землі, і сидить навпроти мене.

6 А тепер ходи ж, прокляни́ мені цей народ, бо він міцніший за ме́не. Може я потра́плю вдарити його, і вижену його з кра́ю, бо знаю, що кого ти поблагосло́виш, той благослове́нний, а кого прокляне́ш, — прокля́тий“.

7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, — а дарунки за чари в руці їх, — і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова́. І

8 А він їм сказав: „Ночуйте тут і цієї но́чі, і я перекажу́ вам слово, як Господь промовлятиме до мене“. І зостались моавські вельможі в Валаама.

9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: „Хто ці люди з тобою?“

10 І сказав Валаа́м до Бога: „Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:

11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив пове́рхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, — може я потра́плю воювати з ним, і вижену його“.

12 І сказав Бог до Валаама: „Не пі́деш ти з ними, не прокляне́ш того народу, бо благослове́нний він!“

13 І встав Валаам уранці та й сказав до Валакових вельмож: „Верта́йтесь до свого кра́ю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами“.

14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: „Відмовив Валаам піти з нами“.

15 А Балак зно́ву послав вельмож, більше й поважніших від тих.

16 І прибули́ вони до Валаама та й сказали йому: „Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,

17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю́. І ходи ж, — прокляни мені народ той!“

18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: „Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.

19 А тепер посидьте й ви тут цієї но́чі, а я пізна́ю, що ще Господь буде говорити мені“.

20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: „Якщо ці люди прийшли покли́кати тебе, — устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовля́тиму до тебе, — те́ ти зробиш“.

21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою осли́цю, та й пішов із моавськими вельмо́жами.

22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.

23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а ви́тягнений меч його в руці його. І збо́чила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на доро́гу.

24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, — стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.

25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і прити́снулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.

26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісно́му місці, де нема дороги збочити ні право́руч, ні ліво́руч.

27 І побачила та ослиця Господнього Ангола — і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.

28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: „Що́ я зробила тобі, то ти оце тричі вдарив мене?“

29 І сказав Валаам до ослиці: „Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!“

30 І сказала осли́ця до Валаама: „Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так?“ І він відказав: „Ні!“

31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його ви́тягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.

32 І сказав до нього Ангол Господній: „На́що ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.

33 І побачила мене ця ослиця, і збо́чила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збо́чила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою“.

34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: „Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш да дорозі навпроти ме́не. А тепер, якщо це зле в оча́х твоїх, то я вернуся собі“.

35 І сказав Ангол Господній до Валаама: „Іди з цими людьми́, і те слово, що скажу́ тобі, — його тільки будеш говорити“. І пішов Валаам з Балаковими вельмо́жами.

36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю́ границі.

37 І сказав Балак до Валаама: „Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покли́кати тебе, — чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потра́плю вшанувати тебе?“

38 І сказав Валаам до Балака: „Ось я прибув до тебе тепер. Чи потра́плю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти“.

39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули́ вони до Кір'ят-Хуцоту.

40 І прині́с Балак на жертву худо́бу велику та худобу дрібну́, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.

41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.

Числа Глава 22	Числа Розділ 22
1 Но вскоре отправились сыны Израиля дальше и остановились на равнинах Моава, близ Иордана, на другом берегу которого был Иерихон.	1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборува́ли в моавських степах по тім боці приєрихонського Йорда́ну.
2 Балак, сын Циппора, узнал обо всем, что сделал Израиль с амореями,	2 І побачив Бала́к, син Ціппо́рів, усе, що зробив Ізра́їль аморе́янинові.
3 и устрашились жители Моава нашествия этого народа, ведь он был так многочислен! Страх перед сынами Израилевыми обуял моавитян,	3 І дуже злякався Моав того наро́ду, бо він був великий. І настра́шився Моав Ізра́їлевих синів.
4 и они обратились к старейшинам Мидьяна: «Это полчище слижет всё дочиста вокруг нас, как корова языком траву на поле». Тогда же Балак, сын Циппора, — он был царем Моава в то время —	4 І сказав Моав до мідія́нських старших: Тепер повиску́бує оця громада всі наші околиці, як виску́бує віл польову́ зелени́ну“. А Бала́к, син Ціппо́рів, був того часу моавським царем.
5 отправил своих посланцев позвать Валаама, сына Беора, который жил в Петоре, что у реки Евфрат, в своей родной стране, и поручил сказать ему: «Знай, что некий народ вышел из Египта и заполоняет ныне все земли вокруг и стоит уже у самой двери моей.	5 І послав він послів до Валаа́ма, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до кра́ю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: „Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він пове́рхню землі, і сидить навпроти мене.
6 Приди немедленно и на народ сей призови проклятие, сделай это мне в помощь, ибо он сильнее меня. Может, удастся мне тогда одолеть его и изгнать из страны. Ведь знаю я: благословен тот, кого ты благословишь, и проклят тот, кого проклянешь».	6 А тепер ходи ж, прокляни́ мені цей народ, бо він міцніший за ме́не. Може я потра́плю вдарити його, і вижену його з кра́ю, бо знаю, що кого ти поблагосло́виш, той благослове́нний, а кого прокляне́ш, — прокля́тий“.
7 Старейшины Моава и Мидьяна взяли с собой вознаграждение за прорицание и, придя к Валааму, передали ему слова Балака.	7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, — а дарунки за чари в руці їх, — і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова́. І
8 «Переночуйте нынче здесь, — предложил он, — а утром я скажу вам, какой ответ даст мне ГОСПОДЬ». И остались князья моавитские и мидьянские у Валаама.	8 А він їм сказав: „Ночуйте тут і цієї но́чі, і я перекажу́ вам слово, як Господь промовлятиме до мене“. І зостались моавські вельможі в Валаама.
9 Бог явился Валааму во сне и спросил: «Что это за люди у тебя?»	9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: „Хто ці люди з тобою?“
10 Валаам ответил: «Их прислал ко мне царь Моава Балак, сын Циппора, с такими словами:	10 І сказав Валаа́м до Бога: „Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:
11 „Знай же, тот народ, что вышел из Египта, заполоняет все земли вокруг. Приди ныне и призови проклятие на тот народ ради меня. Может, я смогу победить и изгнать его“».	11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив пове́рхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, — може я потра́плю воювати з ним, і вижену його“.
12 Бог на это сказал Валааму: «Не ходи с ними. Не проклинай тот народ, ибо он благословен».	12 І сказав Бог до Валаама: „Не пі́деш ти з ними, не прокляне́ш того народу, бо благослове́нний він!“
13 И вот встал Валаам поутру и сказал пришедшим от Балака князьям: «Возвращайтесь в землю вашу. ГОСПОДУ неугодно, чтобы пошел я с вами».	13 І встав Валаам уранці та й сказав до Валакових вельмож: „Верта́йтесь до свого кра́ю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами“.
14 Князья моавитские вернулись к Балаку и доложили ему: «Не согласился Валаам идти с нами».	14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: „Відмовив Валаам піти з нами“.
15 Балак послал других князей, почитаемых более прежних, и числом их было больше.	15 А Балак зно́ву послав вельмож, більше й поважніших від тих.
16 Те пришли к Валааму и снова стали уговаривать его: «Балак, сын Циппора, очень просил тебя прийти к нему.	16 І прибули́ вони до Валаама та й сказали йому: „Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,
17 „Великие почести, — обещал он, — окажу я тебе и всё, о чем ни попросишь меня, сделаю для тебя. Приди же проклясть этот народ“».	17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю́. І ходи ж, — прокляни мені народ той!“
18 Но Валаам так отвечал посланцам Балака: «Даже если Балак даст мне дворец свой, набитый серебром и золотом, я не смогу поступить наперекор повелению ГОСПОДА, Бога моего, ни в малом деле, ни в великом.	18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: „Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.
19 Впрочем, останьтесь и вы на ночь, а я узнаю, что еще скажет мне ГОСПОДЬ».	19 А тепер посидьте й ви тут цієї но́чі, а я пізна́ю, що ще Господь буде говорити мені“.
20 И Бог вновь явился Валааму ночью и сказал ему: «Раз уж пришли к тебе эти люди и зовут тебя, встань и пойди с ними, но делай там только то, что Я повелю тебе».	20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: „Якщо ці люди прийшли покли́кати тебе, — устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовля́тиму до тебе, — те́ ти зробиш“.
21 Поутру Валаам встал, оседлал ослицу и отправился с князьями Моава.	21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою осли́цю, та й пішов із моавськими вельмо́жами.
22 И когда Валаам продолжал свой путь, разгневался на него Бог, и Ангел ГОСПОДЕНЬ преградил ему дорогу (а Валаам ехал верхом на ослице в сопровождении двух своих слуг).	22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.
23 Увидев Ангела ГОСПОДНЯ с обнаженным мечом в руке, ослица свернула с дороги и пошла полем. Валаам стал бить ослицу, чтобы та вернулась на дорогу.	23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а ви́тягнений меч його в руці його. І збо́чила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на доро́гу.
24 Тогда Ангел ГОСПОДЕНЬ встал перед ними на тропе между виноградниками, обнесенными каменными оградами.	24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, — стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.
25 Увидев Ангела ГОСПОДНЕГО, ослица, прижимаясь к стене, придавила к ней ногу Валаама. Он снова стал бить ее.	25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і прити́снулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.
26 Ангел ГОСПОДЕНЬ встал у них на пути в другом месте, столь узком, что нельзя было свернуть ни вправо, ни влево.	26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісно́му місці, де нема дороги збочити ні право́руч, ні ліво́руч.
27 Увидев опять Ангела ГОСПОДНЕГО, ослица легла на тропинке. Рассвирепел тогда Валаам и нещадно стал бить ослицу палкой.	27 І побачила та ослиця Господнього Ангола — і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.
28 А ГОСПОДЬ наделил ослицу даром речи, и возопила она к Валааму: «Что сделала я тебе, почему в третий уже раз бьешь меня?»	28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: „Що́ я зробила тобі, то ти оце тричі вдарив мене?“
29 Валаам ответил ей: «Да ведь ты издеваешься надо мной! Будь в руке моей меч, тут же убил бы тебя!»	29 І сказав Валаам до ослиці: „Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!“
30 Но возразила ослица: «Разве я не та ослица, на которой ты ездил всю свою жизнь? Поступала ли я когда с тобою так, как сегодня?» Валаам ответил: «Нет».	30 І сказала осли́ця до Валаама: „Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так?“ І він відказав: „Ні!“
31 И открыл тогда ГОСПОДЬ Валааму глаза, и он увидел Ангела ГОСПОДНЕГО, стоявшего на дороге с обнаженным мечом в руке. Низко склонился Валаам перед Ангелом и пал ниц.	31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його ви́тягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.
32 Обличил его Ангел ГОСПОДЕНЬ: «За что бил ты ослицу свою эти три раза? Ведь это Я пришел остановить тебя — зло ты делаешь предо Мною.	32 І сказав до нього Ангол Господній: „На́що ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.
33 Ослица увидела Меня и трижды уклонилась. Если бы не отпрянула она, Я бы убил тебя, а ее пощадил».	33 І побачила мене ця ослиця, і збо́чила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збо́чила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою“.
34 «Согрешил я, — ответил Валаам Ангелу ГОСПОДНЮ, — но я ведь и не знал, что Ты стоишь на дороге. Но если Ты против, я вернусь».	34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: „Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш да дорозі навпроти ме́не. А тепер, якщо це зле в оча́х твоїх, то я вернуся собі“.
35 Ангел ГОСПОДЕНЬ сказал ему: «Продолжай путь, иди с этими людьми. Только говори лишь те слова, что Я скажу тебе». И пошел Валаам далее за князьями Балака.	35 І сказав Ангол Господній до Валаама: „Іди з цими людьми́, і те слово, що скажу́ тобі, — його тільки будеш говорити“. І пішов Валаам з Балаковими вельмо́жами.
36 Услышав, что Валаам приближается, Балак выехал ему навстречу и у Ара в земле моавитской, на берегу Арнона, у самой границы страны, встретил его.	36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю́ границі.
37 И упрекнул его Балак: «Не посылал ли я много раз за тобой, призывая тебя на помощь? Почему же не шел ты ко мне? Неужели думал, что не смогу я воздать тебе почести?»	37 І сказав Балак до Валаама: „Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покли́кати тебе, — чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потра́плю вшанувати тебе?“
38 «Вот я и пришел, как ты видишь, — ответил Валаам. — Но разве в моей власти говорить что-либо от себя? Скажу лишь те слова, которые Бог вложит в мои уста».	38 І сказав Валаам до Балака: „Ось я прибув до тебе тепер. Чи потра́плю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти“.
39 И пошел Валаам с Балаком далее, пока не пришли они в Кирьят-Хуцот,	39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули́ вони до Кір'ят-Хуцоту.
40 где Балак заколол в жертву быков и овец и части от них дал Валааму и тем князьям, что сопровождали его.	40 І прині́с Балак на жертву худо́бу велику та худобу дрібну́, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.
41 А утром Балак позвал Валаама с собою и возвел его на холмы Баала. Оттуда увидели они край огромного стана израильского.	41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Числа

Глава 22

Числа

Розділ 22

Числа

Глава 22

Числа

Розділ 22

Ветхий завет

Новый завет

Числа

Глава 22

Числа

Розділ 22

Числа

Глава 22

Числа

Розділ 22

Ветхий
завет

Новый
завет