CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Прит. 7
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Книга притчей Соломоновых

Глава 7

1 Сын мой! Сохрани слова мои, сбереги в душе своей мои заповеди,

2 храни заповеди мои — и будешь жив, учение мое храни, как зеницу ока.

3 Повяжи их на пальцы, на скрижалях сердца запиши.

4 Мудрости скажи: «Ты сестра моя», здравомыслие родным братом назови,

5 чтобы они оградили тебя от чужой жены, от замужней с ее обольстительной речью.

6 Смотрел я однажды из окна дома моего сквозь решетку оконную

7 и увидел среди неискушенных, заметил среди молодых юношу безрассудного.

8 Переходил он улицу близ ее угла, путь держал к ее дому

9 вечером в сумерки, когда ночная тьма опускалась.

10 И вот — навстречу ему шла женщина в одеждах блудницы, с коварным сердцем.

11 Криклива она и необузданна, и дома ей не сидится.

12 То на улице она, то на площади, возле каждого угла добычу караулит.

13 Ухватилась она за него, поцеловала и с бесстыдным лицом говорит ему:

14 «Возносила я сегодня жертву благодарственную, исполнила обеты мои.

15 Потому к тебе навстречу и вышла, чтобы отыскать тебя — и нашла.

16 Покрывалами застелила я ложе, пестрыми египетскими тканями,

17 надушила постель мою миррой, алоэ и корицей.

18 Пойдем, до утра будем упиваться любовью, насладимся ласками.

19 Мужа моего нет дома, в дальний путь он отправился,

20 взял с собой кошелек с серебром, лишь к полнолунию он вернется в дом».

21 Увлекла она его речью ласковой, нежными устами прельстила.

22 И пошел он за нею тут же, словно вол, что идет на бойню, словно олень, что бежит в ловушку,

23 словно птица, что в силки бросается. И не знает он, что заплатит жизнью, пока стрела не поразит его печень.

24 Так послушайте меня, дети! Словам из уст моих внимайте:

25 пусть сердца ваши не соблазнятся ее путями, по стезям ее не блуждайте.

26 Ведь многих она погубила, немало людей сильных сразила она.

27 Дом ее — путь в Шеол, вниз он ведет, в чертоги смерти.

Приповiстi

Розділ 7

1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,

2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,

3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!

4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“

5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.

6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,

7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,

8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.

10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,

11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:

12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.

13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:

14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!

15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!

16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,

17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.

18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!

19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.

21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —

22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,

23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка...

24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:

25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,

26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!

27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т.

Книга притчей Соломоновых

Глава 7

Приповiстi

Розділ 7

1 Сын мой! Сохрани слова мои, сбереги в душе своей мои заповеди,

1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,

2 храни заповеди мои — и будешь жив, учение мое храни, как зеницу ока.

2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,

3 Повяжи их на пальцы, на скрижалях сердца запиши.

3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!

4 Мудрости скажи: «Ты сестра моя», здравомыслие родным братом назови,

4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“

5 чтобы они оградили тебя от чужой жены, от замужней с ее обольстительной речью.

5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.

6 Смотрел я однажды из окна дома моего сквозь решетку оконную

6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,

7 и увидел среди неискушенных, заметил среди молодых юношу безрассудного.

7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,

8 Переходил он улицу близ ее угла, путь держал к ее дому

8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

9 вечером в сумерки, когда ночная тьма опускалась.

9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.

10 И вот — навстречу ему шла женщина в одеждах блудницы, с коварным сердцем.

10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,

11 Криклива она и необузданна, и дома ей не сидится.

11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:

12 То на улице она, то на площади, возле каждого угла добычу караулит.

12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.

13 Ухватилась она за него, поцеловала и с бесстыдным лицом говорит ему:

13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:

14 «Возносила я сегодня жертву благодарственную, исполнила обеты мои.

14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!

15 Потому к тебе навстречу и вышла, чтобы отыскать тебя — и нашла.

15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!

16 Покрывалами застелила я ложе, пестрыми египетскими тканями,

16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,

17 надушила постель мою миррой, алоэ и корицей.

17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.

18 Пойдем, до утра будем упиваться любовью, насладимся ласками.

18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!

19 Мужа моего нет дома, в дальний путь он отправился,

19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

20 взял с собой кошелек с серебром, лишь к полнолунию он вернется в дом».

20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.

21 Увлекла она его речью ласковой, нежными устами прельстила.

21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —

22 И пошел он за нею тут же, словно вол, что идет на бойню, словно олень, что бежит в ловушку,

22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,

23 словно птица, что в силки бросается. И не знает он, что заплатит жизнью, пока стрела не поразит его печень.

23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка...

24 Так послушайте меня, дети! Словам из уст моих внимайте:

24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:

25 пусть сердца ваши не соблазнятся ее путями, по стезям ее не блуждайте.

25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,

26 Ведь многих она погубила, немало людей сильных сразила она.

26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!

27 Дом ее — путь в Шеол, вниз он ведет, в чертоги смерти.

27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т.

1.0x