Книга Экклезиаста, или ПроповедникаГлава 12 |
|
1 |
|
2 когда померкнут солнце, и свет, и луна, и звезды, и тучи пойдут нагонять дожди. |
|
3 Настанет день — дрожь охватит стражников дома, и сгорбятся могучие воины, и остановят работу мельники, потому что ряды их поредеют, и потускнеют взоры глядящих сквозь окна, |
|
4 и затворятся двери на улицы, и затихнет шум жерновов, но просыпаться будешь от первого крика птицы, а звуки песен — затихнут… |
|
5 И высоты убоишься, и ужас охватит в пути, и зацветет миндаль, и отяжелеет кузнечик, и осыплется каперс, ибо отходит человек в свой вечный дом, и по улице плакальщицы кружат. |
|
6 А уж как оборвется серебряный шнур, да расколется золотая чаша, и разобьется у источника кувшин, и сломается ворот над колодцем — |
|
7 стало быть, прах возвращается в землю, из которой он вышел, а дух вернется к Богу, к Тому, Кто дал его… |
|
8 |
|
9 |
|
10 Стремился Экклезиаст найти достойные слова, старался точно записать слова истины. |
|
11 |
|
12 И потому, сын мой, поберегись составлять множество книг — такой работе не будет конца, а лишнее учение — только здоровью во вред. |
|
13 |
|
14 Ибо всякое дело приведет Бог на суд — будь оно даже тайным, доброе или злое. |
ЕкклезiястРозділ 12 |
|
1 |
|
2 аж поки не сте́мніє сонце, і світло, і місяць, і зо́рі, і не ве́рнуться хмари густі́ за доще́м, |
|
3 у день, коли затремтя́ть ті, хто дім стереже, і зі́гнуться мужні, і спи́нять роботу свою млинарі́, бо їх стане мало, і поте́мніють ті, хто в вікно визирає, |
|
4 і двері подвійні на вулицю за́мкнені бу́дуть, як зме́ншиться гу́ркіт млина́, і голос пташи́ни замовкне, і затихнуть всі до́чки співучі, |
|
5 і будуть боятись високого місця, і жа́хи в дорозі їм бу́дуть, і мигда́ль зацвіте, й обтяжі́є коби́лка, і загине бажа́ння, бо люди́на відхо́дить до вічного дому свого́, а по вулиці будуть ходити довко́ла голосі́льники, |
|
6 аж поки не пі́рветься срібний шнуро́к, і не зло́миться кругла посу́дина з золота, і при джерелі́ не розі́б'ється глек, і не зламається ко́ло, й не ру́не в крини́цю... |
|
7 І ве́рнеться порох у землю, як був, а дух ве́рнеться зно́ву до Бога, що дав був його! |
|
8 Наймарні́ша марно́та, — сказав Пропові́дник, — марно́та — усе! |
|
9 |
|
10 Проповідник пильнував знахо́дити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова. |
|
11 |
|
12 А понад те, сину мій, будь обере́жний: складати багато книжо́к — не буде кінця́, а багато навчатися — мука для тіла! |
|
13 Підсумок усьо́го почутого: Бога бійся, й чини́ Його за́повіді, бо належить це кожній люди́ні! |
|
14 Бо Бог приведе́ кожну справу на суд, і все потаємне, — чи добре воно, чи лихе! |
Книга Экклезиаста, или ПроповедникаГлава 12 |
ЕкклезiястРозділ 12 |
|
1 |
1 |
|
2 когда померкнут солнце, и свет, и луна, и звезды, и тучи пойдут нагонять дожди. |
2 аж поки не сте́мніє сонце, і світло, і місяць, і зо́рі, і не ве́рнуться хмари густі́ за доще́м, |
|
3 Настанет день — дрожь охватит стражников дома, и сгорбятся могучие воины, и остановят работу мельники, потому что ряды их поредеют, и потускнеют взоры глядящих сквозь окна, |
3 у день, коли затремтя́ть ті, хто дім стереже, і зі́гнуться мужні, і спи́нять роботу свою млинарі́, бо їх стане мало, і поте́мніють ті, хто в вікно визирає, |
|
4 и затворятся двери на улицы, и затихнет шум жерновов, но просыпаться будешь от первого крика птицы, а звуки песен — затихнут… |
4 і двері подвійні на вулицю за́мкнені бу́дуть, як зме́ншиться гу́ркіт млина́, і голос пташи́ни замовкне, і затихнуть всі до́чки співучі, |
|
5 И высоты убоишься, и ужас охватит в пути, и зацветет миндаль, и отяжелеет кузнечик, и осыплется каперс, ибо отходит человек в свой вечный дом, и по улице плакальщицы кружат. |
5 і будуть боятись високого місця, і жа́хи в дорозі їм бу́дуть, і мигда́ль зацвіте, й обтяжі́є коби́лка, і загине бажа́ння, бо люди́на відхо́дить до вічного дому свого́, а по вулиці будуть ходити довко́ла голосі́льники, |
|
6 А уж как оборвется серебряный шнур, да расколется золотая чаша, и разобьется у источника кувшин, и сломается ворот над колодцем — |
6 аж поки не пі́рветься срібний шнуро́к, і не зло́миться кругла посу́дина з золота, і при джерелі́ не розі́б'ється глек, і не зламається ко́ло, й не ру́не в крини́цю... |
|
7 стало быть, прах возвращается в землю, из которой он вышел, а дух вернется к Богу, к Тому, Кто дал его… |
7 І ве́рнеться порох у землю, як був, а дух ве́рнеться зно́ву до Бога, що дав був його! |
|
8 |
8 Наймарні́ша марно́та, — сказав Пропові́дник, — марно́та — усе! |
|
9 |
9 |
|
10 Стремился Экклезиаст найти достойные слова, старался точно записать слова истины. |
10 Проповідник пильнував знахо́дити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова. |
|
11 |
11 |
|
12 И потому, сын мой, поберегись составлять множество книг — такой работе не будет конца, а лишнее учение — только здоровью во вред. |
12 А понад те, сину мій, будь обере́жний: складати багато книжо́к — не буде кінця́, а багато навчатися — мука для тіла! |
|
13 |
13 Підсумок усьо́го почутого: Бога бійся, й чини́ Його за́повіді, бо належить це кожній люди́ні! |
|
14 Ибо всякое дело приведет Бог на суд — будь оно даже тайным, доброе или злое. |
14 Бо Бог приведе́ кожну справу на суд, і все потаємне, — чи добре воно, чи лихе! |