Библия - Обещанное Восстановление

Книга судей

Глава 5

1 Девора и Варак, сын Авиноама, так воспели победу Израиля в тот день:

2 «За силу могучих воинов в Израиле, за народ, что на зов отозвался, — прославьте ГОСПОДА!

3 Слушайте, цари, внемлите, правители, как я ГОСПОДУ, как я Ему одному пою, как славлю я ГОСПОДА, Бога Израиля!

4 Когда Ты, ГОСПОДИ, из Сеира выступил, из земли Эдомской шествовал, земля тряслась, и небо дождем проливалось, и тучи проливались дождем.

5 Горы таяли пред ГОСПОДОМ, и даже тот Синай, — перед ГОСПОДОМ, Богом Израиля!

6 Во дни Шамгара, сына Анат, во дни Яэли пути опустели — вместо прямых дорог пробирался путями окольными странник.

7 Опустели в Израиле города неукрепленные, были пусты до тех пор, пока не восстала я, Девора, — пока не восстала я, мать Израиля!

8 Новых богов себе избрали — вот и война в ворота стучит, но ни щитов, ни копий не видно у сорока тысяч израильтян.

9 Сердце мое — с вождями Израиля, и с народом, что на зов отозвался. Прославьте ГОСПОДА!

10 Те, кто на белых ослицах едет, кто на коврах восседает, кто по дорогам идет, — славьте Его!

11 Громче, чем стрелы свищут у водопоев и чем звенит тетива, да воспоют они благодеяния ГОСПОДНИ, Его заступничество за города неукрепленные в Израиле. И подошел народ ГОСПОДЕНЬ к городским воротам.

12 Пробудись, пробудись, о Девора, — пробудись, пробудись и воспой! Вставай, Варак, и пленных веди, плененных тобой, сын Авиноама!

13 И спустились тогда с холмов уцелевшие из воинов и народ ГОСПОДЕНЬ вслед за могучими воинами.

14 Пришли воины от Ефрема, те, чьи корни в земле Амалека, вслед за тобой пришли, за войском твоим, Вениамин, и от Махира пришли вожди, и от Завулона — хранители посохов.

15 Вожди Иссахара — с Деворой, Иссахар, как и Варак, устремился в долину. А семейства Рувима медлят в тяжких раздумьях.

16 Что сидеть подле головешек, слушая посвист пастуший? Да, семейства Рувима медлят в тяжких раздумьях!

17 За Иорданом живет спокойно Гилад, а Дану что сидеть чужаком при кораблях? На берегу морском Асир поселился, при гаванях живет он спокойно.

18 Завулон на смерть себя отдает, Неффалим — на высотах среди равнины!

19 Вышли цари и сразились, вслед за ними вышли на битву цари ханаанские при водах Мегиддо в Таанахе, но серебро не стало добычей их.

20 И звезды с небес вступили в битву, с путей своих в битву вступили с Сисерой!

21 Сметает врагов поток Кишон, уносит их древний поток Кишон! Иди вперед, исполнившись мужества, душа моя!

22 Топот копыт, топот, конских копыт перестук!

23 „Прокляните Мероз! — возвещает ангел ГОСПОДЕНЬ. — Предайте проклятью обитателей его: не пришли они на помощь ГОСПОДУ, на помощь ГОСПОДУ не пришли в битве против сильных“.

24 Благословенна среди женщин Яэль, жена Хевера-кенея, среди обитательниц шатров благословенна!

25 Просил Сисера воды — молока подала она, в почетной чаше поднесла ему сливок.

26 Протянула она к колышку руку, молот тяжелый взяла в другую и сразила Сисеру, голову размозжила, разбила, пронзила ему висок!

27 Рухнул он к ее ногам, пал и лежит; рухнул к ее ногам и на том же месте, где пал, там и погиб.

28 Всё выглядывает в окно Сисеры мать, причитает за оконной решеткой: „Почему же медлит с возращением его колесница, почему не спешат колеса повозок его?“

29 Отвечают ей разумные жены знатные, да и сама она так рассуждает:

30 „Верно, делят они добычу, по девке на воина, даже по две, а добыча Сисеры — одежда цветная, пара расшитых цветных одеяний, и для каждой из нас добычей — по две кружевных накидки!“

31 Таков конец всех врагов Твоих, ГОСПОДИ, а кто любит Тебя — уподобится солнцу во всем сиянии его!» И прекратились войны в стране, был мир сорок лет.

Книга Суддiв

Розділ 5

1 І співала Дево́ра й Бара́к, син Авіноамів, того дня, говорячи:

2 „Що в Ізраїлі закнязюва́ли князі́, що наро́д себе же́ртвувати став, — поблагослові́те ви Господа!

3 Почуйте, царі, уші наставте, князі: я — Господе́ві я буду співати, виспі́вувати буду Господа, Бога Ізраїля!

4 Господи, — як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едо́мського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощи́ли водою.

5 Перед Господнім лицем розпливалися гори, — цей Сіна́й перед Господом, Богом Ізраїля.

6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли доро́ги, подоро́жні ж ходили крутими доро́гами.

7 Нестало селя́нства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Дево́ра, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.

8 Коли вибрав нови́х він богі́в, тоді в брамах війна зачала́сь. Поправді кажу́ вам, — небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!

9 Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для наро́ду, — поблагословіте ви Господа!

10 Ті, хто їздить на білих осли́цях, хто сидить на килима́х та дорогою ходить, — оповідайте!

11 Через крик при ділі́нні здоби́чі між місця́ми, де воду беру́ть, — там виспівують правди Господні, правди селя́нства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній наро́д.

12 Збудися, збудися, Дево́ро! Збудися, збудися, — і пісню співай! Устань, Бара́ку, і візьми до неволі своїх полоне́них, сину Авіноа́мів!

13 Тоді позосталий зійшов до поту́жних наро́ду, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.

14 Від Єфрема прийшли були ті, що в Амали́ку їх корень; Веніямин за тобою, серед наро́дів твоїх; від Махі́ра зійшли були провідники́; а від Завуло́на оті, хто веде пером пи́саря.

15 І князі Іссахарові ра́зом з Дево́рою, і Іссаха́р, як Бара́к, був відпу́щений пішки в долину. Великі виві́дування у Рувимових відділах!

16 Чого ти усівсь між коша́рами, щоб слухати ме́кання стад? Великі виві́дування у Рувимових відділах!

17 Пробуває Ґілеад на тім боці Йорда́ну, а Дан — чому на кораблях буде ме́шкати він? На березі моря осівся Аси́р, і при потоках своїх пробува́є.

18 Завуло́н — це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефтали́м — на польови́х висота́х.

19 Царі прибули́, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здоби́чі срібла не взяли́.

20 Із неба войовано, — зо́рі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.

21 Кішонський поті́к позмітав їх, поті́к стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе́ моя!

22 Тоді стукотіли копи́та коня від бігу швидко́го, від бігу його скакуні́в!

23 „Прокляні́те Мероза“, каже Ангол Господній, „проклясти́ — прокляні́ть його ме́шканців, бо вони не прийшли Господе́ві на поміч, Господе́ві на поміч з хоробрими!“

24 Нехай буде благословенна між жінка́ми Яїл, жінка кенаиеянина Хевера, — нехай буде благословенна вона між жінка́ми в наметі.

25 Води́ він просив — подала́ молока, у царській чаші прине́сла п'янке́ молоко.

26 Ліву руку свою до кілка́ простягає, а прави́цю свою — до молотка́ робітни́чого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому го́лову, і скро́ню розбила й пробила йому́.

27 Між но́ги її він схилився, упав і лежав, між но́ги її він схилився, упав, — де схиливсь, там забитий упав.

28 Через вікно виглядала та голосила Сісе́рина мати крізь ґрати: „Чому коле́сниця його припізни́лась вернутись? Чому припізнились коле́са запря́жок його?“

29 Мудрі княги́ні її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:

30 „Ось здо́бич знахо́дять та ділять вони, — бра́нка, дві бра́нці на кожного му́жа! А здо́бич із шат кольоро́вих — Сісері, здобич із шат кольоро́вих, різноба́рвна ткани́на, на два боки гапто́вана, — жінці на шию“.

31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй!“ І Край мав мир сорок літ.

Книга судей Глава 5	Книга Суддiв Розділ 5
1 Девора и Варак, сын Авиноама, так воспели победу Израиля в тот день:	1 І співала Дево́ра й Бара́к, син Авіноамів, того дня, говорячи:
2 «За силу могучих воинов в Израиле, за народ, что на зов отозвался, — прославьте ГОСПОДА!	2 „Що в Ізраїлі закнязюва́ли князі́, що наро́д себе же́ртвувати став, — поблагослові́те ви Господа!
3 Слушайте, цари, внемлите, правители, как я ГОСПОДУ, как я Ему одному пою, как славлю я ГОСПОДА, Бога Израиля!	3 Почуйте, царі, уші наставте, князі: я — Господе́ві я буду співати, виспі́вувати буду Господа, Бога Ізраїля!
4 Когда Ты, ГОСПОДИ, из Сеира выступил, из земли Эдомской шествовал, земля тряслась, и небо дождем проливалось, и тучи проливались дождем.	4 Господи, — як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едо́мського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощи́ли водою.
5 Горы таяли пред ГОСПОДОМ, и даже тот Синай, — перед ГОСПОДОМ, Богом Израиля!	5 Перед Господнім лицем розпливалися гори, — цей Сіна́й перед Господом, Богом Ізраїля.
6 Во дни Шамгара, сына Анат, во дни Яэли пути опустели — вместо прямых дорог пробирался путями окольными странник.	6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли доро́ги, подоро́жні ж ходили крутими доро́гами.
7 Опустели в Израиле города неукрепленные, были пусты до тех пор, пока не восстала я, Девора, — пока не восстала я, мать Израиля!	7 Нестало селя́нства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Дево́ра, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.
8 Новых богов себе избрали — вот и война в ворота стучит, но ни щитов, ни копий не видно у сорока тысяч израильтян.	8 Коли вибрав нови́х він богі́в, тоді в брамах війна зачала́сь. Поправді кажу́ вам, — небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!
9 Сердце мое — с вождями Израиля, и с народом, что на зов отозвался. Прославьте ГОСПОДА!	9 Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для наро́ду, — поблагословіте ви Господа!
10 Те, кто на белых ослицах едет, кто на коврах восседает, кто по дорогам идет, — славьте Его!	10 Ті, хто їздить на білих осли́цях, хто сидить на килима́х та дорогою ходить, — оповідайте!
11 Громче, чем стрелы свищут у водопоев и чем звенит тетива, да воспоют они благодеяния ГОСПОДНИ, Его заступничество за города неукрепленные в Израиле. И подошел народ ГОСПОДЕНЬ к городским воротам.	11 Через крик при ділі́нні здоби́чі між місця́ми, де воду беру́ть, — там виспівують правди Господні, правди селя́нства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній наро́д.
12 Пробудись, пробудись, о Девора, — пробудись, пробудись и воспой! Вставай, Варак, и пленных веди, плененных тобой, сын Авиноама!	12 Збудися, збудися, Дево́ро! Збудися, збудися, — і пісню співай! Устань, Бара́ку, і візьми до неволі своїх полоне́них, сину Авіноа́мів!
13 И спустились тогда с холмов уцелевшие из воинов и народ ГОСПОДЕНЬ вслед за могучими воинами.	13 Тоді позосталий зійшов до поту́жних наро́ду, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.
14 Пришли воины от Ефрема, те, чьи корни в земле Амалека, вслед за тобой пришли, за войском твоим, Вениамин, и от Махира пришли вожди, и от Завулона — хранители посохов.	14 Від Єфрема прийшли були ті, що в Амали́ку їх корень; Веніямин за тобою, серед наро́дів твоїх; від Махі́ра зійшли були провідники́; а від Завуло́на оті, хто веде пером пи́саря.
15 Вожди Иссахара — с Деворой, Иссахар, как и Варак, устремился в долину. А семейства Рувима медлят в тяжких раздумьях.	15 І князі Іссахарові ра́зом з Дево́рою, і Іссаха́р, як Бара́к, був відпу́щений пішки в долину. Великі виві́дування у Рувимових відділах!
16 Что сидеть подле головешек, слушая посвист пастуший? Да, семейства Рувима медлят в тяжких раздумьях!	16 Чого ти усівсь між коша́рами, щоб слухати ме́кання стад? Великі виві́дування у Рувимових відділах!
17 За Иорданом живет спокойно Гилад, а Дану что сидеть чужаком при кораблях? На берегу морском Асир поселился, при гаванях живет он спокойно.	17 Пробуває Ґілеад на тім боці Йорда́ну, а Дан — чому на кораблях буде ме́шкати він? На березі моря осівся Аси́р, і при потоках своїх пробува́є.
18 Завулон на смерть себя отдает, Неффалим — на высотах среди равнины!	18 Завуло́н — це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефтали́м — на польови́х висота́х.
19 Вышли цари и сразились, вслед за ними вышли на битву цари ханаанские при водах Мегиддо в Таанахе, но серебро не стало добычей их.	19 Царі прибули́, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здоби́чі срібла не взяли́.
20 И звезды с небес вступили в битву, с путей своих в битву вступили с Сисерой!	20 Із неба войовано, — зо́рі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.
21 Сметает врагов поток Кишон, уносит их древний поток Кишон! Иди вперед, исполнившись мужества, душа моя!	21 Кішонський поті́к позмітав їх, поті́к стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе́ моя!
22 Топот копыт, топот, конских копыт перестук!	22 Тоді стукотіли копи́та коня від бігу швидко́го, від бігу його скакуні́в!
23 „Прокляните Мероз! — возвещает ангел ГОСПОДЕНЬ. — Предайте проклятью обитателей его: не пришли они на помощь ГОСПОДУ, на помощь ГОСПОДУ не пришли в битве против сильных“.	23 „Прокляні́те Мероза“, каже Ангол Господній, „проклясти́ — прокляні́ть його ме́шканців, бо вони не прийшли Господе́ві на поміч, Господе́ві на поміч з хоробрими!“
24 Благословенна среди женщин Яэль, жена Хевера-кенея, среди обитательниц шатров благословенна!	24 Нехай буде благословенна між жінка́ми Яїл, жінка кенаиеянина Хевера, — нехай буде благословенна вона між жінка́ми в наметі.
25 Просил Сисера воды — молока подала она, в почетной чаше поднесла ему сливок.	25 Води́ він просив — подала́ молока, у царській чаші прине́сла п'янке́ молоко.
26 Протянула она к колышку руку, молот тяжелый взяла в другую и сразила Сисеру, голову размозжила, разбила, пронзила ему висок!	26 Ліву руку свою до кілка́ простягає, а прави́цю свою — до молотка́ робітни́чого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому го́лову, і скро́ню розбила й пробила йому́.
27 Рухнул он к ее ногам, пал и лежит; рухнул к ее ногам и на том же месте, где пал, там и погиб.	27 Між но́ги її він схилився, упав і лежав, між но́ги її він схилився, упав, — де схиливсь, там забитий упав.
28 Всё выглядывает в окно Сисеры мать, причитает за оконной решеткой: „Почему же медлит с возращением его колесница, почему не спешат колеса повозок его?“	28 Через вікно виглядала та голосила Сісе́рина мати крізь ґрати: „Чому коле́сниця його припізни́лась вернутись? Чому припізнились коле́са запря́жок його?“
29 Отвечают ей разумные жены знатные, да и сама она так рассуждает:	29 Мудрі княги́ні її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:
30 „Верно, делят они добычу, по девке на воина, даже по две, а добыча Сисеры — одежда цветная, пара расшитых цветных одеяний, и для каждой из нас добычей — по две кружевных накидки!“	30 „Ось здо́бич знахо́дять та ділять вони, — бра́нка, дві бра́нці на кожного му́жа! А здо́бич із шат кольоро́вих — Сісері, здобич із шат кольоро́вих, різноба́рвна ткани́на, на два боки гапто́вана, — жінці на шию“.
31 Таков конец всех врагов Твоих, ГОСПОДИ, а кто любит Тебя — уподобится солнцу во всем сиянии его!» И прекратились войны в стране, был мир сорок лет.	31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй!“ І Край мав мир сорок літ.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга судей

Глава 5

Книга Суддiв

Розділ 5

Книга судей

Глава 5

Книга Суддiв

Розділ 5

Ветхий завет

Новый завет

Книга судей

Глава 5

Книга Суддiв

Розділ 5

Книга судей

Глава 5

Книга Суддiв

Розділ 5

Ветхий
завет

Новый
завет