Библия - Обещанное Восстановление

Книга притчей Соломоновых

Глава 31

1 Слова царя Лемуэля, изречения, которым его научила матушка.

2 «Внемли, сын мой! Внемли, сын утробы моей, сын обетов моих!

3 Не растрачивай на женщин свои силы, своих путей — губительницам царей.

4 Не царям, Лемуэль, не царям пить вино, не владыкам искать хмельной напиток!

5 Иначе напьются они — и забудут законы, бедняков лишат правосудия.

6 Дайте хмельное тому, кто гибнет, и вина — огорченной душе.

7 Выпьет он — и забудет про бедность, о невзгодах своих не вспомнит.

8 Говори за тех, кто безгласен, заступись на суде за бесправных,

9 не молчи, справедливый суд верши, стой в суде за бедняка и нищего».

10 Кто отыщет жену достойную? Она жемчугов дороже.

11 Может муж всецело на нее положиться, и не будет терпеть он убытка:

12 воздает она ему добром, а не злом во все дни жизни своей.

13 Запасается шерстью и льном — всё с охотою делают ее руки.

14 Она словно купеческий корабль: земли дальние ее кормят.

15 Встает ночью, еще до света, чтоб едой снабдить домочадцев и работой — своих служанок.

16 Приглядит она поле — и купит, трудом своих рук средства добыв, и разобьет виноградник.

17 Препоясан стан ее силой, руки крепки во всякой работе.

18 Видит выгоду от своей торговли, и светильник ее в ночи не гаснет.

19 Руки ее держат прялку, пальцы сжимают веретено.

20 Отверзает ладонь для бедного и протягивает руку нуждающемуся.

21 В стужу за семью свою она не боится, все одеты в двойные одежды.

22 И себе она шьет покрывала, одевается в тонкие ткани льняные и пурпур.

23 Уважаем ее муж у городских ворот, восседает он там меж старейшин страны.

24 Шьет она рубашки из тонкой ткани на продажу, пояса поставляет купцам.

25 Облачается в силу и достоинство, новый день встречает улыбкой.

26 Говорит она мудро, к милосердию призывает.

27 За домашним хозяйством зорко следит и хлеб свой ест недаром.

28 Проснутся дети — хвалят ее, да и муж на похвалы не скупится:

29 «Много есть женщин достойных, но ты их всех превосходишь!»

30 Привлекательность обманчива, красота — мимолетна, но жена, благоговеющая пред ГОСПОДОМ, достойна похвалы!

31 Дайте ей вкусить от плодов рук своих, восхваляйте ее дела у ворот городских!

Приповiстi

Розділ 31

1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:

2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?

3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!

4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,

5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!

6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:

7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!

8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.

9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.

10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:

11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!

12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.

13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.

14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.

15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.

16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградника.

17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.

18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.

19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.

20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.

22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.

23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.

24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.

25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.

26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.

27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.

28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:

29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“

30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!

31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“

Книга притчей Соломоновых Глава 31	Приповiстi Розділ 31
1 Слова царя Лемуэля, изречения, которым его научила матушка.	1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 «Внемли, сын мой! Внемли, сын утробы моей, сын обетов моих!	2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Не растрачивай на женщин свои силы, своих путей — губительницам царей.	3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Не царям, Лемуэль, не царям пить вино, не владыкам искать хмельной напиток!	4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 Иначе напьются они — и забудут законы, бедняков лишат правосудия.	5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Дайте хмельное тому, кто гибнет, и вина — огорченной душе.	6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Выпьет он — и забудет про бедность, о невзгодах своих не вспомнит.	7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Говори за тех, кто безгласен, заступись на суде за бесправных,	8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 не молчи, справедливый суд верши, стой в суде за бедняка и нищего».	9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Кто отыщет жену достойную? Она жемчугов дороже.	10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Может муж всецело на нее положиться, и не будет терпеть он убытка:	11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 воздает она ему добром, а не злом во все дни жизни своей.	12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Запасается шерстью и льном — всё с охотою делают ее руки.	13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Она словно купеческий корабль: земли дальние ее кормят.	14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Встает ночью, еще до света, чтоб едой снабдить домочадцев и работой — своих служанок.	15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Приглядит она поле — и купит, трудом своих рук средства добыв, и разобьет виноградник.	16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградника.
17 Препоясан стан ее силой, руки крепки во всякой работе.	17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Видит выгоду от своей торговли, и светильник ее в ночи не гаснет.	18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Руки ее держат прялку, пальцы сжимают веретено.	19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Отверзает ладонь для бедного и протягивает руку нуждающемуся.	20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 В стужу за семью свою она не боится, все одеты в двойные одежды.	21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 И себе она шьет покрывала, одевается в тонкие ткани льняные и пурпур.	22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Уважаем ее муж у городских ворот, восседает он там меж старейшин страны.	23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Шьет она рубашки из тонкой ткани на продажу, пояса поставляет купцам.	24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Облачается в силу и достоинство, новый день встречает улыбкой.	25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Говорит она мудро, к милосердию призывает.	26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 За домашним хозяйством зорко следит и хлеб свой ест недаром.	27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Проснутся дети — хвалят ее, да и муж на похвалы не скупится:	28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 «Много есть женщин достойных, но ты их всех превосходишь!»	29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Привлекательность обманчива, красота — мимолетна, но жена, благоговеющая пред ГОСПОДОМ, достойна похвалы!	30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Дайте ей вкусить от плодов рук своих, восхваляйте ее дела у ворот городских!	31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга притчей Соломоновых

Глава 31

Приповiстi

Розділ 31

Книга притчей Соломоновых

Глава 31

Приповiстi

Розділ 31

Ветхий завет

Новый завет

Книга притчей Соломоновых

Глава 31

Приповiстi

Розділ 31

Книга притчей Соломоновых

Глава 31

Приповiстi

Розділ 31

Ветхий
завет

Новый
завет