Книга НеемииГлава 5 |
|
1 |
|
2 Одни говорили: «Много нас вместе с сыновьями и дочерьми — без зерна на пропитание нам не выжить!» |
|
3 Другие сетовали: «Нам приходится отдавать в залог свои поля, виноградники и дома, чтобы достать зерна во время голода». |
|
4 Третьи роптали: «Мы вынуждены занимать деньги под залог своих полей и виноградников, чтобы уплатить царскую подать. |
|
5 Мы из такой же плоти и крови, что и наши собратья, и дети у нас такие же, как у них, но нам приходится отдавать сыновей и дочерей в рабство — некоторые из наших дочерей уже стали рабынями, а у нас нет средств для выкупа. Поля и виноградники достались другим!» |
|
6 |
|
7 Всё тщательно обдумав, я призвал к ответу знать и начальников, высказав им, что они наживаются на своих собратьях. Я созвал по этому поводу большое собрание |
|
8 и сказал им: «Мы делали всё возможное, чтобы выкупить своих собратьев иудеев, проданных другим народам. А теперь вы сами продаете своих братьев — что же, нам и их выкупать?!» Они молчали, не находя ответа. |
|
9 Тогда я сказал: «Нехорошо это! Неужели вы живете, не боясь ни Бога нашего, ни позора пред враждебными нам народами? |
|
10 Сам я, и братья мои, и слуги давали взаймы и серебро, и зерно — но давайте откажемся от такой наживы! |
|
11 Сегодня же верните собратьям своим поля и виноградники, оливы и дома, и проценты с серебра, зерна, вина и масла, которые вы с них брали». |
|
12 «Всё вернем и взамен ничего не потребуем, — ответили они. — Сделаем всё, как ты говоришь!» Призвав священников, я взял с собравшихся клятву, что именно так они и поступят. |
|
13 А еще я сказал, отряхнув полы своей одежды: «Всякого, кто не исполнит клятвы, пусть так же вытряхнет Бог из дома его и нажитого имущества, вытряхнет прочь, не оставив ему ничего!» И всё собрание ответило: «Аминь!» Народ прославил ГОСПОДА и поступил, как было решено. |
|
14 |
|
15 Прежние наместники, что были до меня, дорого обходились народу: требовали с него хлеба и вина вдобавок к сорока шекелям серебра, даже слуги их — и те притесняли народ. А я так не поступал, потому что благоговел перед Богом. |
|
16 Я участвовал и в восстановлении городской стены: на эту работу выходили все мои слуги, а полей мы себе не приобретали. |
|
17 За столом у меня собиралось по сто пятьдесят начальников и простых иудеев, не считая наших гостей из окрестных народов. |
|
18 На каждый день готовили одного быка, шесть отборных овец и птицу, а раз в десять дней доставлялось в изобилии всякое вино. А положенного наместнику я не требовал, ведь народ и без того тяжко трудился. |
|
19 Помяни меня, Боже мой, за всё то добро, что я сделал для этого народа! |
НееміяРозділ 5 |
|
1 |
|
2 І були такі, що говорили: „Ми даємо́ в заста́ву синів своїх та дочо́к своїх, і беремо́ збіжжя, і їмо й живемо́!“ |
|
3 І були такі, що говорили: „Ми заставля́ємо поля свої, і виноградники свої, і доми́ свої, і беремо́ збіжжя в цьому голоді!“ |
|
4 І були́ такі, що говорили: „Ми позичаємо срібло на податок царськи́й за наші поля та наші виноградники. |
|
5 А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини — як їхні сини. А ось ми ти́снемо наших синів та наших дочо́к за рабів, і є з наших дочо́к ути́скувані. Ми не в силі робити, а поля́ наші та виноградники наші належать іншим“. |
|
6 І сильно запала́в у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова́! |
|
7 А моє серце дало́ мені раду, і я спереча́вся з шляхе́тними та з заступниками та й сказав їм: „Ви заста́вою ти́снете один о́дного!“ І скликав я на них великі збори. |
|
8 І сказав я до них: „Ми викупо́вуємо своїх братів юдеїв, про́даних пога́нам, за нашою спромогою, а ви бу́дете продавати своїх братів, і вони продаються нам?“ І мовчали вони, і не знахо́дили слова... |
|
9 І сказав я: „Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в бо́язні нашого Бога ви маєте ходити, через га́ньбу від тих поганів, наших ворогів? |
|
10 Також і я, брати мої та юнаки́ мої були позикода́вцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг! |
|
11 Верніть їм зараз їхні поля́, їхні виноградники, їхні оли́вки, й їхні доми́ та відсо́ток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову́ оливу, що ви дали їм у заста́ву за них!“ |
|
12 І вони сказали: „Пове́рнемо, і не бу́демо жадати від них! Зро́бимо так, як ти говориш!“ І покликав я священиків, і заприсягну́в їх зробити за цим словом. |
|
13 Витрусив я й свою па́зуху та й сказав: „Нехай отак ви́трусить Бог кожного чоловіка, хто не спо́внить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай бу́де такий ви́трушений та поро́жній!“ І сказали всі збори: „Амі́нь!“ І сла́вили вони Господа, і наро́д зробив за цим словом. |
|
14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намі́сником в Юдиному кра́ї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксе́ркса, — дванадцять літ не їв намі́сничого хліба ані я, ані брати мої. |
|
15 А намі́сники попере́дні, що були́ передо мною, чинили тяжке́ над наро́дом, і брали від них хлібом та вином одно́го дня сорок шеклів срібла; також їхні слу́ги панували над наро́дом. А я не робив так через страх Божий. |
|
16 А також у праці того муру я підтри́мував, і по́ля не купували ми, а всі мої слу́ги були зібрані там над працею. |
|
17 А за столом моїм були юдеї та заступники, — сто й п'ятдеся́т чоловіка, та й ті, хто прихо́див до нас із народів, що навколо нас. |
|
18 А що гото́вилося на один день, було: віл один, худоби дрібної — шестеро ви́браних, і птиця готува́лася в мене, а за десять день вихо́дило багато всякого вина. А при то́му я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка́ на тому народі. |
|
19 Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що́ я робив для цього народу! |
Книга НеемииГлава 5 |
НееміяРозділ 5 |
|
1 |
1 |
|
2 Одни говорили: «Много нас вместе с сыновьями и дочерьми — без зерна на пропитание нам не выжить!» |
2 І були такі, що говорили: „Ми даємо́ в заста́ву синів своїх та дочо́к своїх, і беремо́ збіжжя, і їмо й живемо́!“ |
|
3 Другие сетовали: «Нам приходится отдавать в залог свои поля, виноградники и дома, чтобы достать зерна во время голода». |
3 І були такі, що говорили: „Ми заставля́ємо поля свої, і виноградники свої, і доми́ свої, і беремо́ збіжжя в цьому голоді!“ |
|
4 Третьи роптали: «Мы вынуждены занимать деньги под залог своих полей и виноградников, чтобы уплатить царскую подать. |
4 І були́ такі, що говорили: „Ми позичаємо срібло на податок царськи́й за наші поля та наші виноградники. |
|
5 Мы из такой же плоти и крови, что и наши собратья, и дети у нас такие же, как у них, но нам приходится отдавать сыновей и дочерей в рабство — некоторые из наших дочерей уже стали рабынями, а у нас нет средств для выкупа. Поля и виноградники достались другим!» |
5 А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини — як їхні сини. А ось ми ти́снемо наших синів та наших дочо́к за рабів, і є з наших дочо́к ути́скувані. Ми не в силі робити, а поля́ наші та виноградники наші належать іншим“. |
|
6 |
6 І сильно запала́в у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова́! |
|
7 Всё тщательно обдумав, я призвал к ответу знать и начальников, высказав им, что они наживаются на своих собратьях. Я созвал по этому поводу большое собрание |
7 А моє серце дало́ мені раду, і я спереча́вся з шляхе́тними та з заступниками та й сказав їм: „Ви заста́вою ти́снете один о́дного!“ І скликав я на них великі збори. |
|
8 и сказал им: «Мы делали всё возможное, чтобы выкупить своих собратьев иудеев, проданных другим народам. А теперь вы сами продаете своих братьев — что же, нам и их выкупать?!» Они молчали, не находя ответа. |
8 І сказав я до них: „Ми викупо́вуємо своїх братів юдеїв, про́даних пога́нам, за нашою спромогою, а ви бу́дете продавати своїх братів, і вони продаються нам?“ І мовчали вони, і не знахо́дили слова... |
|
9 Тогда я сказал: «Нехорошо это! Неужели вы живете, не боясь ни Бога нашего, ни позора пред враждебными нам народами? |
9 І сказав я: „Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в бо́язні нашого Бога ви маєте ходити, через га́ньбу від тих поганів, наших ворогів? |
|
10 Сам я, и братья мои, и слуги давали взаймы и серебро, и зерно — но давайте откажемся от такой наживы! |
10 Також і я, брати мої та юнаки́ мої були позикода́вцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг! |
|
11 Сегодня же верните собратьям своим поля и виноградники, оливы и дома, и проценты с серебра, зерна, вина и масла, которые вы с них брали». |
11 Верніть їм зараз їхні поля́, їхні виноградники, їхні оли́вки, й їхні доми́ та відсо́ток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову́ оливу, що ви дали їм у заста́ву за них!“ |
|
12 «Всё вернем и взамен ничего не потребуем, — ответили они. — Сделаем всё, как ты говоришь!» Призвав священников, я взял с собравшихся клятву, что именно так они и поступят. |
12 І вони сказали: „Пове́рнемо, і не бу́демо жадати від них! Зро́бимо так, як ти говориш!“ І покликав я священиків, і заприсягну́в їх зробити за цим словом. |
|
13 А еще я сказал, отряхнув полы своей одежды: «Всякого, кто не исполнит клятвы, пусть так же вытряхнет Бог из дома его и нажитого имущества, вытряхнет прочь, не оставив ему ничего!» И всё собрание ответило: «Аминь!» Народ прославил ГОСПОДА и поступил, как было решено. |
13 Витрусив я й свою па́зуху та й сказав: „Нехай отак ви́трусить Бог кожного чоловіка, хто не спо́внить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай бу́де такий ви́трушений та поро́жній!“ І сказали всі збори: „Амі́нь!“ І сла́вили вони Господа, і наро́д зробив за цим словом. |
|
14 |
14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намі́сником в Юдиному кра́ї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксе́ркса, — дванадцять літ не їв намі́сничого хліба ані я, ані брати мої. |
|
15 Прежние наместники, что были до меня, дорого обходились народу: требовали с него хлеба и вина вдобавок к сорока шекелям серебра, даже слуги их — и те притесняли народ. А я так не поступал, потому что благоговел перед Богом. |
15 А намі́сники попере́дні, що були́ передо мною, чинили тяжке́ над наро́дом, і брали від них хлібом та вином одно́го дня сорок шеклів срібла; також їхні слу́ги панували над наро́дом. А я не робив так через страх Божий. |
|
16 Я участвовал и в восстановлении городской стены: на эту работу выходили все мои слуги, а полей мы себе не приобретали. |
16 А також у праці того муру я підтри́мував, і по́ля не купували ми, а всі мої слу́ги були зібрані там над працею. |
|
17 За столом у меня собиралось по сто пятьдесят начальников и простых иудеев, не считая наших гостей из окрестных народов. |
17 А за столом моїм були юдеї та заступники, — сто й п'ятдеся́т чоловіка, та й ті, хто прихо́див до нас із народів, що навколо нас. |
|
18 На каждый день готовили одного быка, шесть отборных овец и птицу, а раз в десять дней доставлялось в изобилии всякое вино. А положенного наместнику я не требовал, ведь народ и без того тяжко трудился. |
18 А що гото́вилося на один день, було: віл один, худоби дрібної — шестеро ви́браних, і птиця готува́лася в мене, а за десять день вихо́дило багато всякого вина. А при то́му я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка́ на тому народі. |
|
19 Помяни меня, Боже мой, за всё то добро, что я сделал для этого народа! |
19 Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що́ я робив для цього народу! |