Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Матфею

Глава 26

1 Когда Иисус завершил Свои наставления, Он сказал Своим ученикам:

2 «Вы знаете, что через два дня Пасха, и Сын Человеческий будет предан на распятие».

3 А между тем собрались первосвященники и старейшины народа в доме первосвященника по имени Каиафа

4 и сообща решили взять Иисуса хитростью и убить.

5 «Но только не во время праздника, — говорили они, — чтобы не вызвать волнений в народе».

6 Когда Иисус был в Вифании в доме Симона-прокаженного,

7 к Нему подошла во время обеда женщина с алебастровым сосудом, полным драгоценного, благоухающего мира, и стала лить его на голову Иисуса, в то время как Он оставался за столом.

8 Ученики вознегодовали, увидев это: «К чему такая расточительность?

9 Ведь за это можно было получить большие деньги и раздать их нищим!»

10 Иисус же сказал на это: «Зачем огорчаете вы эту женщину? Она доброе дело сделала для Меня!

11 Нищие всегда будут с вами, а Я не всегда.

12 Возлив это миро на тело Мое, она приготовила Меня к погребению.

13 Поверьте Мне, во всем мире, где бы ни возвещалась эта Благая Весть, будет сказано и о том, что она сделала, в добрую память о ней».

14 После того один из Двенадцати, по имени Иуда Искариот, пошел к первосвященникам

15 и сказал: «Что дадите вы мне, если выдам вам Его?» Они заплатили ему тридцать серебряных монет.

16 И с тех пор он стал искать удобного случая, чтобы выдать Иисуса.

17 В первый день праздника Пресных Хлебов ученики подошли к Иисусу и спросили: «Где бы хотел Ты, чтобы мы приготовили для Тебя пасхальную трапезу?»

18 Он велел им идти в город к одному человеку и сказать тому: «Учитель говорит: „Час Мой близок. У тебя Я отпраздную Пасху с учениками Моими“».

19 Ученики сделали, как велел им Иисус, и приготовили пасхальную трапезу.

20 С наступлением вечера Иисус вместе с Двенадцатью сел за трапезу.

21 И когда они ели, Он сказал: «Говорю вам прямо: один из вас предаст Меня».

22 Сильно опечалились они и один за другим стали спрашивать у Него: «Ведь не я это, Господи?»

23 А Он сказал им: «Опустивший вместе со Мной свою руку в блюдо предаст Меня.

24 Сын Человеческий пойдет путем, предсказанным в Писании, но горе тому человеку, который предаст Сына Человеческого! Лучше было бы тому человеку не родиться!»

25 Тогда Иуда, вознамерившийся предать Его, сказал: «Неужели я, Равви?» Иисус говорит ему: «Это сам ты сказал!»

26 Когда они ели, Иисус взял хлеб, произнес над ним благословение, разломил и дал Своим ученикам. «Возьмите, ешьте, — сказал Он, — это тело Мое!»

27 Затем взял чашу и, возблагодарив Бога, подал им со словами: «Пейте из нее все!

28 Это — кровь Моя, кровь нового завета, за многих проливаемая ради прощения грехов.

29 Говорю вам: отныне не буду Я пить от плодов, что дает лоза виноградная, до дня того, когда буду пить новое вино вместе с вами в Царстве Отца Моего».

30 Пропев пасхальные псалмы, они отправились на Масличную гору.

31 Потом Иисус говорит им: «Все отступитесь вы от Меня в эту ночь, ибо сказано в Писании: „Сражу пастыря — и разбегутся овцы стада“.

32 Но после воскресения Моего встречу вас в Галилее».

33 Тогда Петр говорит Ему: «Даже если все отступятся от Тебя, я — никогда!»

34 «Поверь Мне, — возразил ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем пропоет петух, трижды ты отречешься от Меня».

35 Петр же ответил: «Даже если мне суждено с Тобой умереть, не отрекусь от Тебя!» Подобное сказали и все остальные ученики.

36 Тем временем пришел Иисус с учениками на место, называемое Гефсиманией, и сказал им: «Посидите здесь, а Я пойду дальше и помолюсь».

37 Петра же и двух сыновей Зеведея Он взял с Собой. Скорбь и беспокойство охватили Его.

38 «В смертной муке душа Моя, — сказал Он им. — Побудьте здесь и бодрствуйте со Мною!»

39 Отойдя немного, Он упал на землю лицом вниз и молился: «Отец Мой! Если возможно, да минует Меня чаша сия; но не как Я хочу, а как Ты хочешь, да будет!»

40 Вернувшись к ученикам, Он застал их спящими. «Что же, вы и часа одного бодрствовать со Мною не смогли? — сказал Он Петру. —

41 Бодрствуйте и молитесь, чтоб испытание не одолело вас. Духом-то вы полны рвения, да плоть ваша слаба!»

42 И снова, во второй раз, Он отошел и стал молиться: «Отец Мой! Если не может она, эта чаша, миновать Меня, чтобы не пить Мне ее, — пусть будет по воле Твоей!»

43 И опять, вернувшись, застал их спящими: сон одолевал их.

44 Оставив их, Он снова отошел и молился в третий раз, повторяя те же слова.

45 Потом вернулся Иисус к ученикам. «Всё еще отдыхаете, никак не проснетесь? — спросил Он их. — А ведь настал уже час, когда Сын Человеческий отдан будет в руки грешников!

46 Вставайте, идем! Совсем рядом тот, кто предаст Меня».

47 Иисус еще говорил, когда появился Иуда, один из Двенадцати, и вместе с ним большая толпа с мечами и кольями, посланная первосвященниками и старейшинами народа.

48 Предающий Его заранее условился с ними, что подаст им знак: «Кого я поцелую, это Он и есть. Берите Его».

49 И тотчас, приблизившись к Иисусу, сказал: «Приветствую Тебя, Равви», — и поцеловал Его.

50 Иисус сказал ему: «Делай же то, для чего ты пришел, друг!» Тогда подошли остальные и, бросившись на Иисуса, схватили Его.

51 Вдруг один из тех, кто был с Иисусом, выхватил меч и, ударив слугу первосвященника, отсек ему ухо.

52 «Спрячь меч свой! — сказал ему Иисус. — Взявший меч от меча и погибнет!

53 Или думаешь ты, что Я не могу воззвать к Отцу Моему, и Он не пошлет Мне тотчас больше, чем двенадцать легионов ангелов?

54 Но как же тогда исполниться предсказанному в Писании, что всё это должно произойти?»

55 И в тот час обратился Иисус к толпе: «Словно на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня. А Я ведь каждый день в Храме сидел и учил, и вы не пытались схватить Меня.

56 Но теперь всё происходит во исполнение предсказанного через пророков». Тогда все ученики, покинув Его, бежали.

57 Взявшие Иисуса повели Его к первосвященнику Каиафе, где уже были собраны книжники и старейшины.

58 А Петр следовал за Иисусом поодаль до двора Каиафы, он вошел внутрь двора и сел там со слугами, чтобы видеть, чем всё это кончится.

59 Первосвященники же и весь Синедрион пытались найти какое-нибудь, хотя бы и ложное, обвинение против Иисуса, чтобы можно было предать Его смерти,

60 но не находили, хотя выступило много лжесвидетелей. Наконец подошли двое

61 и сказали: «Этот человек говорил: „Я могу разрушить Божий Храм и за три дня выстроить его заново“».

62 Тогда встал первосвященник и спросил Иисуса: «Ты не отвечаешь?! Ничего сказать не можешь на эти обвинения?»

63 Но Иисус молчал. Тогда первосвященник сказал Ему: «Во имя Бога Живого требую от Тебя, поклянись и скажи нам: Ты ли Мессия, Сын Божий?»

64 Иисус ответил ему: «Ты сам это сказал! И говорю вам всем: отныне будете видеть Сына Человеческого, сидящего по правую руку Всемогущего, и увидите, как явится Он на землю на облаках небесных».

65 Тогда первосвященник разодрал на себе одежды и сказал: «Это хула на Бога! Какие еще нужны нам свидетели?! Вы сами только что слышали богохульство!

66 Что скажете?» «Смерть ему!» — ответили они.

67 Потом плевали Ему в лицо, били Его по щекам; иные же, издеваясь,

68 говорили: «Будь пророком и скажи нам, Мессия, кто ударил Тебя?»

69 А в это время к Петру, сидевшему во дворе, подошла одна служанка и сказала: «Ты тоже был с Иисусом Галилеянином».

70 Но он отрицал это перед всеми: «Я не знаю, о чем говоришь ты!»

71 Когда же он направился к воротам, увидела его другая служанка: «Этот человек был с Иисусом из Назарета», — сказала она окружающим.

72 И снова Петр отрицал это и клялся: «Не знаю я Этого Человека!»

73 Но тут подошли к нему стоявшие там люди и сказали: «А ты ведь точно один из них! Даже говор твой тебя выдает!»

74 Тогда он разразился проклятьями и опять стал клясться: «Не знаю я Этого Человека!» В этот миг запел петух.

75 И вспомнил тогда Петр слова, сказанные ему Иисусом: «Прежде, чем пропоет петух, трижды ты отречешься от Меня». Вышел он за ворота и горько заплакал.

Вiд Матвiя

Розділ 26

1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.

3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,

4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.

5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.

6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,

7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?

9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.

10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.

13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“

14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.

16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.

17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?

18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.

19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.

20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.

22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“

23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“

25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.

26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.

27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,

28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!

29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.

30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.

31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.

32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.

34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.

36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.

37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.

38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.

39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.

40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?

41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.

42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“

43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.

44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.

45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.

46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“

47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.

48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.

49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.

50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.

51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.

52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.

53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?

54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“

55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.

56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.

57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.

59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.

62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“

63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“

64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!

66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“

67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,

68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“

69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“

70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.

71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“

72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“

73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.

74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.

75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.

Евангелие по Матфею Глава 26	Вiд Матвiя Розділ 26
1 Когда Иисус завершил Свои наставления, Он сказал Своим ученикам:	1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
2 «Вы знаете, что через два дня Пасха, и Сын Человеческий будет предан на распятие».	2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.
3 А между тем собрались первосвященники и старейшины народа в доме первосвященника по имени Каиафа	3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,
4 и сообща решили взять Иисуса хитростью и убить.	4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.
5 «Но только не во время праздника, — говорили они, — чтобы не вызвать волнений в народе».	5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.
6 Когда Иисус был в Вифании в доме Симона-прокаженного,	6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,
7 к Нему подошла во время обеда женщина с алебастровым сосудом, полным драгоценного, благоухающего мира, и стала лить его на голову Иисуса, в то время как Он оставался за столом.	7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
8 Ученики вознегодовали, увидев это: «К чему такая расточительность?	8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?
9 Ведь за это можно было получить большие деньги и раздать их нищим!»	9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.
10 Иисус же сказал на это: «Зачем огорчаете вы эту женщину? Она доброе дело сделала для Меня!	10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
11 Нищие всегда будут с вами, а Я не всегда.	11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
12 Возлив это миро на тело Мое, она приготовила Меня к погребению.	12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.
13 Поверьте Мне, во всем мире, где бы ни возвещалась эта Благая Весть, будет сказано и о том, что она сделала, в добрую память о ней».	13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“
14 После того один из Двенадцати, по имени Иуда Искариот, пошел к первосвященникам	14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
15 и сказал: «Что дадите вы мне, если выдам вам Его?» Они заплатили ему тридцать серебряных монет.	15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.
16 И с тех пор он стал искать удобного случая, чтобы выдать Иисуса.	16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.
17 В первый день праздника Пресных Хлебов ученики подошли к Иисусу и спросили: «Где бы хотел Ты, чтобы мы приготовили для Тебя пасхальную трапезу?»	17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?
18 Он велел им идти в город к одному человеку и сказать тому: «Учитель говорит: „Час Мой близок. У тебя Я отпраздную Пасху с учениками Моими“».	18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.
19 Ученики сделали, как велел им Иисус, и приготовили пасхальную трапезу.	19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.
20 С наступлением вечера Иисус вместе с Двенадцатью сел за трапезу.	20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
21 И когда они ели, Он сказал: «Говорю вам прямо: один из вас предаст Меня».	21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.
22 Сильно опечалились они и один за другим стали спрашивать у Него: «Ведь не я это, Господи?»	22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“
23 А Он сказал им: «Опустивший вместе со Мной свою руку в блюдо предаст Меня.	23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
24 Сын Человеческий пойдет путем, предсказанным в Писании, но горе тому человеку, который предаст Сына Человеческого! Лучше было бы тому человеку не родиться!»	24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“
25 Тогда Иуда, вознамерившийся предать Его, сказал: «Неужели я, Равви?» Иисус говорит ему: «Это сам ты сказал!»	25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.
26 Когда они ели, Иисус взял хлеб, произнес над ним благословение, разломил и дал Своим ученикам. «Возьмите, ешьте, — сказал Он, — это тело Мое!»	26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.
27 Затем взял чашу и, возблагодарив Бога, подал им со словами: «Пейте из нее все!	27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,
28 Это — кровь Моя, кровь нового завета, за многих проливаемая ради прощения грехов.	28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!
29 Говорю вам: отныне не буду Я пить от плодов, что дает лоза виноградная, до дня того, когда буду пить новое вино вместе с вами в Царстве Отца Моего».	29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.
30 Пропев пасхальные псалмы, они отправились на Масличную гору.	30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.
31 Потом Иисус говорит им: «Все отступитесь вы от Меня в эту ночь, ибо сказано в Писании: „Сражу пастыря — и разбегутся овцы стада“.	31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.
32 Но после воскресения Моего встречу вас в Галилее».	32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
33 Тогда Петр говорит Ему: «Даже если все отступятся от Тебя, я — никогда!»	33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.
34 «Поверь Мне, — возразил ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем пропоет петух, трижды ты отречешься от Меня».	34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
35 Петр же ответил: «Даже если мне суждено с Тобой умереть, не отрекусь от Тебя!» Подобное сказали и все остальные ученики.	35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.
36 Тем временем пришел Иисус с учениками на место, называемое Гефсиманией, и сказал им: «Посидите здесь, а Я пойду дальше и помолюсь».	36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.
37 Петра же и двух сыновей Зеведея Он взял с Собой. Скорбь и беспокойство охватили Его.	37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.
38 «В смертной муке душа Моя, — сказал Он им. — Побудьте здесь и бодрствуйте со Мною!»	38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.
39 Отойдя немного, Он упал на землю лицом вниз и молился: «Отец Мой! Если возможно, да минует Меня чаша сия; но не как Я хочу, а как Ты хочешь, да будет!»	39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.
40 Вернувшись к ученикам, Он застал их спящими. «Что же, вы и часа одного бодрствовать со Мною не смогли? — сказал Он Петру. —	40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?
41 Бодрствуйте и молитесь, чтоб испытание не одолело вас. Духом-то вы полны рвения, да плоть ваша слаба!»	41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.
42 И снова, во второй раз, Он отошел и стал молиться: «Отец Мой! Если не может она, эта чаша, миновать Меня, чтобы не пить Мне ее, — пусть будет по воле Твоей!»	42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
43 И опять, вернувшись, застал их спящими: сон одолевал их.	43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
44 Оставив их, Он снова отошел и молился в третий раз, повторяя те же слова.	44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.
45 Потом вернулся Иисус к ученикам. «Всё еще отдыхаете, никак не проснетесь? — спросил Он их. — А ведь настал уже час, когда Сын Человеческий отдан будет в руки грешников!	45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
46 Вставайте, идем! Совсем рядом тот, кто предаст Меня».	46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“
47 Иисус еще говорил, когда появился Иуда, один из Двенадцати, и вместе с ним большая толпа с мечами и кольями, посланная первосвященниками и старейшинами народа.	47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.
48 Предающий Его заранее условился с ними, что подаст им знак: «Кого я поцелую, это Он и есть. Берите Его».	48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.
49 И тотчас, приблизившись к Иисусу, сказал: «Приветствую Тебя, Равви», — и поцеловал Его.	49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.
50 Иисус сказал ему: «Делай же то, для чего ты пришел, друг!» Тогда подошли остальные и, бросившись на Иисуса, схватили Его.	50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.
51 Вдруг один из тех, кто был с Иисусом, выхватил меч и, ударив слугу первосвященника, отсек ему ухо.	51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
52 «Спрячь меч свой! — сказал ему Иисус. — Взявший меч от меча и погибнет!	52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.
53 Или думаешь ты, что Я не могу воззвать к Отцу Моему, и Он не пошлет Мне тотчас больше, чем двенадцать легионов ангелов?	53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?
54 Но как же тогда исполниться предсказанному в Писании, что всё это должно произойти?»	54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“
55 И в тот час обратился Иисус к толпе: «Словно на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня. А Я ведь каждый день в Храме сидел и учил, и вы не пытались схватить Меня.	55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.
56 Но теперь всё происходит во исполнение предсказанного через пророков». Тогда все ученики, покинув Его, бежали.	56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.
57 Взявшие Иисуса повели Его к первосвященнику Каиафе, где уже были собраны книжники и старейшины.	57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
58 А Петр следовал за Иисусом поодаль до двора Каиафы, он вошел внутрь двора и сел там со слугами, чтобы видеть, чем всё это кончится.	58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.
59 Первосвященники же и весь Синедрион пытались найти какое-нибудь, хотя бы и ложное, обвинение против Иисуса, чтобы можно было предать Его смерти,	59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
60 но не находили, хотя выступило много лжесвидетелей. Наконец подошли двое	60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
61 и сказали: «Этот человек говорил: „Я могу разрушить Божий Храм и за три дня выстроить его заново“».	61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.
62 Тогда встал первосвященник и спросил Иисуса: «Ты не отвечаешь?! Ничего сказать не можешь на эти обвинения?»	62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“
63 Но Иисус молчал. Тогда первосвященник сказал Ему: «Во имя Бога Живого требую от Тебя, поклянись и скажи нам: Ты ли Мессия, Сын Божий?»	63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“
64 Иисус ответил ему: «Ты сам это сказал! И говорю вам всем: отныне будете видеть Сына Человеческого, сидящего по правую руку Всемогущего, и увидите, как явится Он на землю на облаках небесных».	64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
65 Тогда первосвященник разодрал на себе одежды и сказал: «Это хула на Бога! Какие еще нужны нам свидетели?! Вы сами только что слышали богохульство!	65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!
66 Что скажете?» «Смерть ему!» — ответили они.	66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“
67 Потом плевали Ему в лицо, били Его по щекам; иные же, издеваясь,	67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,
68 говорили: «Будь пророком и скажи нам, Мессия, кто ударил Тебя?»	68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“
69 А в это время к Петру, сидевшему во дворе, подошла одна служанка и сказала: «Ты тоже был с Иисусом Галилеянином».	69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“
70 Но он отрицал это перед всеми: «Я не знаю, о чем говоришь ты!»	70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.
71 Когда же он направился к воротам, увидела его другая служанка: «Этот человек был с Иисусом из Назарета», — сказала она окружающим.	71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“
72 И снова Петр отрицал это и клялся: «Не знаю я Этого Человека!»	72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“
73 Но тут подошли к нему стоявшие там люди и сказали: «А ты ведь точно один из них! Даже говор твой тебя выдает!»	73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.
74 Тогда он разразился проклятьями и опять стал клясться: «Не знаю я Этого Человека!» В этот миг запел петух.	74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.
75 И вспомнил тогда Петр слова, сказанные ему Иисусом: «Прежде, чем пропоет петух, трижды ты отречешься от Меня». Вышел он за ворота и горько заплакал.	75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Матфею

Глава 26

Вiд Матвiя

Розділ 26

Евангелие по Матфею

Глава 26

Вiд Матвiя

Розділ 26

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Матфею

Глава 26

Вiд Матвiя

Розділ 26

Евангелие по Матфею

Глава 26

Вiд Матвiя

Розділ 26

Ветхий
завет

Новый
завет