Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Матфею

Глава 14

1 Тем временем слух об Иисусе дошел до правителя, до Ирода,

2 и тот сказал своим слугам: «Это Иоанн Креститель. Бог воскресил его из мертвых — вот откуда у Него сила творить чудеса».

3 В свое время этот самый Ирод схватил Иоанна, связал [его] и бросил в тюрьму. Случилось это всё из-за Иродиады, бывшей жены Филиппа, брата Ирода;

4 Иоанн говорил царю: «Ты не вправе жить с ней».

5 Ирод хотел убить его, но боялся народа, в глазах которого Иоанн был пророком.

6 В день рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед гостями и доставила Ироду такое удовольствие,

7 что он клятвенно пообещал дать ей всё, чего бы она ни попросила.

8 Подговоренная матерью, дочь сказала: «Голову Иоанна Крестителя подай мне сюда на блюде!»

9 Царь огорчился, но из-за клятвы, данной к тому же перед гостями, уступил ей:

10 он послал в тюрьму обезглавить Иоанна.

11 Голову принесли на блюде и отдали девице, а та отнесла ее матери своей.

12 Вскоре явились ученики Иоанна, взяли его тело и похоронили. Потом они пошли с вестью об этом к Иисусу.

13 Услышав о случившемся, Иисус удалился на лодке в пустынное место, где Он мог бы побыть один, но многие люди узнали о том и из разных городов пешком последовали за Ним.

14 Выйдя на берег, Иисус увидел толпы людей и, сжалившись над ними, исцелил тех, кто был болен.

15 Когда же наступил вечер, подошли к Нему ученики и сказали: «Место это пустынное, и время уже позднее: отпусти народ. Пусть сходят люди в селения и купят себе пищи».

16 «Не нужно им уходить, — возразил [Иисус]. — Вы дайте им есть!»

17 «У нас, — сказали они, — здесь нет ничего, кроме пяти хлебов и двух рыб».

18 «Принесите Мне их сюда», — ответил Он.

19 Велев людям расположиться на траве, Иисус взял пять хлебов и две рыбы, поднял глаза к небу и произнес благодарственную молитву, затем стал разламывать хлеб и давать его ученикам, а они — народу.

20 Все ели и насытились; и тем, что осталось, наполнили двенадцать корзин.

21 А всех, кто ел, было около пяти тысяч — и это только мужчин, не считая женщин и детей.

22 Сразу после этого Иисус настоял, чтобы ученики сели в лодку и, не дожидаясь, пока Он отпустит народ, переправились на другой берег.

23 Отпустив же людей, Он взошел на гору, чтобы в уединении помолиться, и долго оставался там один и после наступления вечера.

24 А лодка в это время далеко от суши боролась с волнами, которые гнал встречный ветер.

25 Уже на исходе ночи Иисус догнал лодку, идя прямо по морю.

26 Увидев, как Он идет по морю, ученики Его сильно испугались. «Это призрак!» — решили они и в ужасе закричали.

27 Тогда [Иисус] заговорил с ними: «Успокойтесь, это Я! Не бойтесь!»

28 «Господи! — сказал Ему Петр. — Если Ты это, вели мне пойти к Тебе по воде!»

29 «Иди!» — ответил Он. Тогда Петр вышел из лодки и прямо по воде направился к Иисусу.

30 Но почувствовав, [как силен] ветер, он испугался и начал тонуть. «Господи, — закричал он, — спаси меня!»

31 Иисус протянул ему тотчас руку, поддержал его и сказал: «Зачем же ты усомнился, маловерный?»

32 Когда вошли они в лодку, ветер утих.

33 И те, которые были в лодке, пали ниц пред Иисусом, восклицая: «Воистину Ты Сын Божий!»

34 Переправившись, вышли на берег они в Геннисарете.

35 Местные жители, узнав Иисуса, оповестили о том всю округу. И принесли к Нему всех больных,

36 и просили позволить им хотя бы к краю одежды Его прикоснуться. И все, кто прикасался, исцелялись.

Вiд Матвiя

Розділ 14

1 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,

2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.

3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.

4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!“

5 І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.

6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.

7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“

9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

10 І послав стяти Івана в в'язни́ці.

11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.

12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.

14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.

15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.

16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“

17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.

18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.

19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.

20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.

21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.

22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.

23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.

24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.

25 А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.

26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...

27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокійтесь, — це Я, не лякайтесь!“

28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.

29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“

31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“

32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.

33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“

34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.

35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.

36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.

Евангелие по Матфею Глава 14	Вiд Матвiя Розділ 14
1 Тем временем слух об Иисусе дошел до правителя, до Ирода,	1 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
2 и тот сказал своим слугам: «Это Иоанн Креститель. Бог воскресил его из мертвых — вот откуда у Него сила творить чудеса».	2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
3 В свое время этот самый Ирод схватил Иоанна, связал [его] и бросил в тюрьму. Случилось это всё из-за Иродиады, бывшей жены Филиппа, брата Ирода;	3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
4 Иоанн говорил царю: «Ты не вправе жить с ней».	4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!“
5 Ирод хотел убить его, но боялся народа, в глазах которого Иоанн был пророком.	5 І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
6 В день рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед гостями и доставила Ироду такое удовольствие,	6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
7 что он клятвенно пообещал дать ей всё, чего бы она ни попросила.	7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
8 Подговоренная матерью, дочь сказала: «Голову Иоанна Крестителя подай мне сюда на блюде!»	8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
9 Царь огорчился, но из-за клятвы, данной к тому же перед гостями, уступил ей:	9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
10 он послал в тюрьму обезглавить Иоанна.	10 І послав стяти Івана в в'язни́ці.
11 Голову принесли на блюде и отдали девице, а та отнесла ее матери своей.	11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
12 Вскоре явились ученики Иоанна, взяли его тело и похоронили. Потом они пошли с вестью об этом к Иисусу.	12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
13 Услышав о случившемся, Иисус удалился на лодке в пустынное место, где Он мог бы побыть один, но многие люди узнали о том и из разных городов пешком последовали за Ним.	13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
14 Выйдя на берег, Иисус увидел толпы людей и, сжалившись над ними, исцелил тех, кто был болен.	14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
15 Когда же наступил вечер, подошли к Нему ученики и сказали: «Место это пустынное, и время уже позднее: отпусти народ. Пусть сходят люди в селения и купят себе пищи».	15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
16 «Не нужно им уходить, — возразил [Иисус]. — Вы дайте им есть!»	16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
17 «У нас, — сказали они, — здесь нет ничего, кроме пяти хлебов и двух рыб».	17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
18 «Принесите Мне их сюда», — ответил Он.	18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.
19 Велев людям расположиться на траве, Иисус взял пять хлебов и две рыбы, поднял глаза к небу и произнес благодарственную молитву, затем стал разламывать хлеб и давать его ученикам, а они — народу.	19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
20 Все ели и насытились; и тем, что осталось, наполнили двенадцать корзин.	20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
21 А всех, кто ел, было около пяти тысяч — и это только мужчин, не считая женщин и детей.	21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
22 Сразу после этого Иисус настоял, чтобы ученики сели в лодку и, не дожидаясь, пока Он отпустит народ, переправились на другой берег.	22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
23 Отпустив же людей, Он взошел на гору, чтобы в уединении помолиться, и долго оставался там один и после наступления вечера.	23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
24 А лодка в это время далеко от суши боролась с волнами, которые гнал встречный ветер.	24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
25 Уже на исходе ночи Иисус догнал лодку, идя прямо по морю.	25 А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
26 Увидев, как Он идет по морю, ученики Его сильно испугались. «Это призрак!» — решили они и в ужасе закричали.	26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...
27 Тогда [Иисус] заговорил с ними: «Успокойтесь, это Я! Не бойтесь!»	27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокійтесь, — це Я, не лякайтесь!“
28 «Господи! — сказал Ему Петр. — Если Ты это, вели мне пойти к Тебе по воде!»	28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
29 «Иди!» — ответил Он. Тогда Петр вышел из лодки и прямо по воде направился к Иисусу.	29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 Но почувствовав, [как силен] ветер, он испугался и начал тонуть. «Господи, — закричал он, — спаси меня!»	30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
31 Иисус протянул ему тотчас руку, поддержал его и сказал: «Зачем же ты усомнился, маловерный?»	31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
32 Когда вошли они в лодку, ветер утих.	32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.
33 И те, которые были в лодке, пали ниц пред Иисусом, восклицая: «Воистину Ты Сын Божий!»	33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
34 Переправившись, вышли на берег они в Геннисарете.	34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
35 Местные жители, узнав Иисуса, оповестили о том всю округу. И принесли к Нему всех больных,	35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.
36 и просили позволить им хотя бы к краю одежды Его прикоснуться. И все, кто прикасался, исцелялись.	36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Матфею

Глава 14

Вiд Матвiя

Розділ 14

Евангелие по Матфею

Глава 14

Вiд Матвiя

Розділ 14

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Матфею

Глава 14

Вiд Матвiя

Розділ 14

Евангелие по Матфею

Глава 14

Вiд Матвiя

Розділ 14

Ветхий
завет

Новый
завет