Послание евреямГлава 11 |
1 |
2 Именно за веру свою наши праотцы получили одобрение Божие. |
3 |
4 |
5 |
6 Без веры же угодить Богу невозможно. Всякий к Нему приходящий должен верить и в то, что Он существует, и в то, что вознаграждает Он тех, кто искренно ищет Его. |
7 |
8 |
9 С верою поселился он как пришелец в земле обетованной и жил там в шатрах с Исааком и Иаковом, сонаследниками того же самого обещания. |
10 Он жил мыслями о городе, стоящем на прочном основании, городе, Архитектор и Строитель которого — Сам Бог. |
11 |
12 Так от одного человека, притом не способного к чадородию, произошли потомки столь многие, как звезды на небе, и неисчислимые, как песчинки на берегу моря. |
13 |
14 Те, которые так говорят, прямо показывают, что живут мечтой о подлинном своем отечестве. |
15 Если бы они думали о покинутой ими земле, давно бы могли вернуться (времени у них было предостаточно). |
16 Но они, мы знаем, стремились к лучшему — к небесному, а потому и не стыдится Бог называть Себя их Богом. Он и град обетованный приготовил им уже. |
17 |
18 « |
19 «Силен Бог, — убеждал себя Авраам, — и из мертвых восставить Исаака». Он из мертвых, образно говоря, и получил его. |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 Быстротечным удовольствиям греховным предпочел он страдание вместе с народом Божиим. |
26 Поношение, подобное тому, которое позднее выпало на долю Христа, счел он для себя большим богатством, нежели сокровища египетские — в грядущем он видел истинное воздаяние. |
27 Верил он — потому оставил Египет, не страшась гнева царского. Был тверд он, словно уже видел Невидимого. |
28 Он верил — и совершил Пасху. Повелел он тогда окропить кровью двери каждого дома, чтобы тот, кто истреблял первенцев, не тронул их. |
29 |
30 |
31 |
32 |
33 Силою веры своей покоряли они царства, утверждали справедливость, обретали всякий раз обещанное им и даже заграждали пасти львам. |
34 Они угашали мощь огня, невредимыми оставались на поле брани, их слабость обращалась в силу. Были они стойкими в сражениях и обращали в бегство армии чужеземцев. |
35 Другие были воскрешены из мертвых и возвращены своим женам и матерям. Были и такие, которые не пожелали быть избавленными любой ценой от напастей, а предпочли подвергнуться мучениям и даже умереть, чтобы воскреснуть к лучшей жизни. |
36 Многие претерпели надругательства и побои, были закованы в кандалы и брошены в тюрьмы. |
37 Их побивали каменьями, распиливали надвое, умирали они от меча. Стойко перенося все лишения, притеснения и муки, они скитались, ничего не имея на себе, кроме овечьих или козьих шкур. |
38 Те, которых не был достоин весь мир, скрывались в пустынях и горах, в пещерах и горных ущельях. |
39 |
40 и это потому, что замысел Божий был лучше — он и нас касался: не без нас должны были они оказаться у цели. |
До євреївРозділ 11 |
1 |
2 Бо нею засвідчені ста́рші були́. |
3 Вірою ми розуміємо, що віки́ Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме. |
4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Ка́їн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог сві́дчив про да́ри його; нею, і вмерши, він ще промовляє. |
5 Вірою Ено́х був перене́сений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що „Богові він догоди́в“. |
6 Догоди́ти ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду. |
7 Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона. |
8 Вірою Авраа́м, покликаний на місце, яке мав прийняти в спа́дщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. |
9 Вірою він перебува́в на Землі Обі́цяній, як на чужій, і проживав у наме́тах з Іса́ком та Яковом, співспадкоє́мцями тієї ж обі́тниці, |
10 бо чекав він міста, що має підва́лини, що Бог його будівни́чий та творе́ць. |
11 Вірою й Са́ра сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обі́тницю дав. |
12 Тому́ й від одно́го, та ще змертвілого, народилось так багато, як зо́рі небесні й пісок незчисле́нний край моря. |
13 Усі вони повмирали за вірою, не оде́ржавши обі́тниць, але зда́лека бачили їх, і повітали, і ві́рували в них, та визнавали, що „вони на землі чужани́ці й прихо́дьки“. |
14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають ба́тьківщини. |
15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б час повернутись. |
16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому́ й Бог не соро́миться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготува́в їм місто. |
17 Вірою Авраа́м, випробо́вуваний, привів на жертву Ісака, і, мавши обі́тницю, приніс одноро́дженого, |
18 що йому було сказано: „В Ісакові буде насіння тобі“. |
19 Бо він розумі́в, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на проо́браз. |
20 Вірою в майбу́тнє поблагословив Іса́к Якова та Іса́ва. |
21 Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йо́сипового, і „схилився на верх свого́ жезла.“ |
22 Вірою Йо́сип, умираючи, згадав про ви́хід синів Ізра́їлевих та про кості свої запові́в. |
23 Вірою Мойсе́й, як родився, перехо́вувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались нака́зу царе́вого. |
24 Вірою Мойсе́й, коли виріс, відрікся зватися сином дочки́ фарао́нової. |
25 Він хотів краще страждати з наро́дом Божим, аніж мати доча́сну гріховну потіху. |
26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж ска́рби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. |
27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царе́вого, бо він був непохитний, як той, хто Невиди́мого бачить. |
28 Вірою справив він Пасху й покро́плення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених. |
29 Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходо́лом, на що спокусившись єги́птяни, потопились. |
30 Вірою впали єрихо́нські му́ри по семиденнім обхо́дженні їх. |
31 Вірою блудни́ця Раха́в не згинула з невірними, коли з миром прийняла́ виві́дувачів. |
32 І що ще скажу́? Бо не стане ча́су мені, щоб оповіда́ти про Гедео́на, Вара́ка, Самсо́на, Ефта́я, Дави́да й Самуі́ла та про пророків, |
33 що вірою ца́рства побива́ли, правду чинили, оде́ржували обі́тниці, пащі левам загороджували, |
34 силу огне́нну гасили, утікали від ві́стря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були́ на війні, оберта́ли в розтіч полки́ чужоземців; |
35 жінки діставали поме́рлих своїх із воскресі́ння; а інші бували скатовані, не прийнявши визво́лення, щоб отримати краще воскресі́ння; |
36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайда́ни й в'язниці. |
37 Камінням побиті бува́ли, допитувані, перепи́лювані, умирали, зару́бані мече́м, тинялися в овечих та ко́зячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. |
38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та го́рах, і по печерах та прова́ллях зе́мних. |
39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обі́тниці не прийняли́, |
40 бо Бог передбачив щось краще про нас, — щоб вони не без нас досконалість оде́ржали. |
Послание евреямГлава 11 |
До євреївРозділ 11 |
1 |
1 |
2 Именно за веру свою наши праотцы получили одобрение Божие. |
2 Бо нею засвідчені ста́рші були́. |
3 |
3 Вірою ми розуміємо, що віки́ Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме. |
4 |
4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Ка́їн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог сві́дчив про да́ри його; нею, і вмерши, він ще промовляє. |
5 |
5 Вірою Ено́х був перене́сений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що „Богові він догоди́в“. |
6 Без веры же угодить Богу невозможно. Всякий к Нему приходящий должен верить и в то, что Он существует, и в то, что вознаграждает Он тех, кто искренно ищет Его. |
6 Догоди́ти ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду. |
7 |
7 Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона. |
8 |
8 Вірою Авраа́м, покликаний на місце, яке мав прийняти в спа́дщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. |
9 С верою поселился он как пришелец в земле обетованной и жил там в шатрах с Исааком и Иаковом, сонаследниками того же самого обещания. |
9 Вірою він перебува́в на Землі Обі́цяній, як на чужій, і проживав у наме́тах з Іса́ком та Яковом, співспадкоє́мцями тієї ж обі́тниці, |
10 Он жил мыслями о городе, стоящем на прочном основании, городе, Архитектор и Строитель которого — Сам Бог. |
10 бо чекав він міста, що має підва́лини, що Бог його будівни́чий та творе́ць. |
11 |
11 Вірою й Са́ра сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обі́тницю дав. |
12 Так от одного человека, притом не способного к чадородию, произошли потомки столь многие, как звезды на небе, и неисчислимые, как песчинки на берегу моря. |
12 Тому́ й від одно́го, та ще змертвілого, народилось так багато, як зо́рі небесні й пісок незчисле́нний край моря. |
13 |
13 Усі вони повмирали за вірою, не оде́ржавши обі́тниць, але зда́лека бачили їх, і повітали, і ві́рували в них, та визнавали, що „вони на землі чужани́ці й прихо́дьки“. |
14 Те, которые так говорят, прямо показывают, что живут мечтой о подлинном своем отечестве. |
14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають ба́тьківщини. |
15 Если бы они думали о покинутой ими земле, давно бы могли вернуться (времени у них было предостаточно). |
15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б час повернутись. |
16 Но они, мы знаем, стремились к лучшему — к небесному, а потому и не стыдится Бог называть Себя их Богом. Он и град обетованный приготовил им уже. |
16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому́ й Бог не соро́миться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготува́в їм місто. |
17 |
17 Вірою Авраа́м, випробо́вуваний, привів на жертву Ісака, і, мавши обі́тницю, приніс одноро́дженого, |
18 « |
18 що йому було сказано: „В Ісакові буде насіння тобі“. |
19 «Силен Бог, — убеждал себя Авраам, — и из мертвых восставить Исаака». Он из мертвых, образно говоря, и получил его. |
19 Бо він розумі́в, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на проо́браз. |
20 |
20 Вірою в майбу́тнє поблагословив Іса́к Якова та Іса́ва. |
21 |
21 Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йо́сипового, і „схилився на верх свого́ жезла.“ |
22 |
22 Вірою Йо́сип, умираючи, згадав про ви́хід синів Ізра́їлевих та про кості свої запові́в. |
23 |
23 Вірою Мойсе́й, як родився, перехо́вувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались нака́зу царе́вого. |
24 |
24 Вірою Мойсе́й, коли виріс, відрікся зватися сином дочки́ фарао́нової. |
25 Быстротечным удовольствиям греховным предпочел он страдание вместе с народом Божиим. |
25 Він хотів краще страждати з наро́дом Божим, аніж мати доча́сну гріховну потіху. |
26 Поношение, подобное тому, которое позднее выпало на долю Христа, счел он для себя большим богатством, нежели сокровища египетские — в грядущем он видел истинное воздаяние. |
26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж ска́рби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. |
27 Верил он — потому оставил Египет, не страшась гнева царского. Был тверд он, словно уже видел Невидимого. |
27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царе́вого, бо він був непохитний, як той, хто Невиди́мого бачить. |
28 Он верил — и совершил Пасху. Повелел он тогда окропить кровью двери каждого дома, чтобы тот, кто истреблял первенцев, не тронул их. |
28 Вірою справив він Пасху й покро́плення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених. |
29 |
29 Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходо́лом, на що спокусившись єги́птяни, потопились. |
30 |
30 Вірою впали єрихо́нські му́ри по семиденнім обхо́дженні їх. |
31 |
31 Вірою блудни́ця Раха́в не згинула з невірними, коли з миром прийняла́ виві́дувачів. |
32 |
32 І що ще скажу́? Бо не стане ча́су мені, щоб оповіда́ти про Гедео́на, Вара́ка, Самсо́на, Ефта́я, Дави́да й Самуі́ла та про пророків, |
33 Силою веры своей покоряли они царства, утверждали справедливость, обретали всякий раз обещанное им и даже заграждали пасти львам. |
33 що вірою ца́рства побива́ли, правду чинили, оде́ржували обі́тниці, пащі левам загороджували, |
34 Они угашали мощь огня, невредимыми оставались на поле брани, их слабость обращалась в силу. Были они стойкими в сражениях и обращали в бегство армии чужеземцев. |
34 силу огне́нну гасили, утікали від ві́стря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були́ на війні, оберта́ли в розтіч полки́ чужоземців; |
35 Другие были воскрешены из мертвых и возвращены своим женам и матерям. Были и такие, которые не пожелали быть избавленными любой ценой от напастей, а предпочли подвергнуться мучениям и даже умереть, чтобы воскреснуть к лучшей жизни. |
35 жінки діставали поме́рлих своїх із воскресі́ння; а інші бували скатовані, не прийнявши визво́лення, щоб отримати краще воскресі́ння; |
36 Многие претерпели надругательства и побои, были закованы в кандалы и брошены в тюрьмы. |
36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайда́ни й в'язниці. |
37 Их побивали каменьями, распиливали надвое, умирали они от меча. Стойко перенося все лишения, притеснения и муки, они скитались, ничего не имея на себе, кроме овечьих или козьих шкур. |
37 Камінням побиті бува́ли, допитувані, перепи́лювані, умирали, зару́бані мече́м, тинялися в овечих та ко́зячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. |
38 Те, которых не был достоин весь мир, скрывались в пустынях и горах, в пещерах и горных ущельях. |
38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та го́рах, і по печерах та прова́ллях зе́мних. |
39 |
39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обі́тниці не прийняли́, |
40 и это потому, что замысел Божий был лучше — он и нас касался: не без нас должны были они оказаться у цели. |
40 бо Бог передбачив щось краще про нас, — щоб вони не без нас досконалість оде́ржали. |