Книга притчей Соломоновых

Глава 24

1 Не завидуй людям злым, не стремись быть среди них.

2 В сердцах своих замышляют они насилие, их уста разносят беду.

3 Мудростью созидается дом, здравомыслием утверждается;

4 и знание наполняет покои его добром драгоценным и приятным.

5 Мудрый человек сильнее воина, обладающий знанием могущественней силача,

6 ибо выигрывают битву при мудром руководстве; когда ищут совета у многих — одержат победу.

7 Недосягаема мудрость для глупца, там, где сходится знать, ему нечего сказать.

8 У кого на уме зло — того будут звать коварным.

9 Помыслы глупца греховны, кощунник ненавистен людям.

10 Если в день беды ты поник, как же ничтожна твоя сила!

11 Спаси обреченных на смерть, не отворачивайся от ведомых на погибель!

12 Скажешь: «Этого я не знал…» Но разве Тот, Кто сердца испытует, не знает всего? Тот, Кто душу твою бережет, не ведает? Не воздаст ли Он человеку по делам его?

13 Отведай, сын мой, меда, ведь он приятен, сотового меда — он сладок на вкус.

14 Знай, такова для тебя и мудрость: отыщешь ее — есть у тебя будущее, и надежда твоя не погибнет.

15 Не подкрадывайся, как вор, к дому праведника, не опустошай его жилище,

16 ибо праведник, даже если и семь раз упадет, поднимется и дальше пойдет, а нечестивец споткнется и не устоит в беде.

17 Не злорадствуй, когда враг твой упадет, не дай сердцу радоваться, когда он споткнется.

18 Не то увидит ГОСПОДЬ эту радость твою, не понравится это Ему и на врага твоего гневаться перестанет.

19 Не гневайся из-за злодеев, не завидуй нечестивым,

20 ибо нет у злодеев будущего, и светильник нечестивых погаснет.

21 Сын мой, пред ГОСПОДОМ и царем благоговей, чтобы не навлечь на себя их гнева.

22 Беда ведь придет от них внезапно, и кто знает, какое возмездие последует от них обоих?

23 Вот еще слова мудрых. Пристрастный суд несправедлив.

24 И кто скажет виновному: «Невиновен», — проклянут того народы, возненавидят его племена!

25 Но благо тому, кто виновного осудит, будет он благословен и счастлив.

26 Удачный ответ слаще поцелуя.

27 Сначала сделай то, что должен, вне дома, позаботься о собственном поле, а потом заводи себе семью.

28 Не становись понапрасну свидетелем против ближнего своего, не доводи уста свои до лжи.

29 Не говори: «Как он поступил со мной, так и я поступлю с ним, воздам ему по заслугам!»

30 Шел я как-то мимо поля лентяя, мимо виноградника человека безрассудного:

31 всё заполонили колючки, всё сорняками покрыто, каменная ограда развалилась.

32 Посмотрел я, подумал над тем, что увидел, и такой урок извлек:

33 «Немного поспишь, немного подремлешь, немного полежишь сложа руки —

34 и, как бродяга, придет к тебе бедность, ворвется нищета, как разбойник».

Приповiстi

Розділ 24

1 Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,

2 бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.

3 Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.

4 А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.

5 Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.

6 Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.

7 Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.

8 Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.

9 Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.

10 Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.

11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?

12 Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“ — чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.

13 Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —

14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!

15 Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,

16 бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!

17 Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,

18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!

19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним,

20 бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.

21 Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,

22 бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?

23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.

24 Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“ того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.

25 А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!

26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.

27 Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.

28 Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.

29 Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“

30 Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —

31 і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.

32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:

33 „Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

34 і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“

Книга притчей Соломоновых

Глава 24

Приповiстi

Розділ 24

1 Не завидуй людям злым, не стремись быть среди них.

1 Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,

2 В сердцах своих замышляют они насилие, их уста разносят беду.

2 бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.

3 Мудростью созидается дом, здравомыслием утверждается;

3 Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.

4 и знание наполняет покои его добром драгоценным и приятным.

4 А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.

5 Мудрый человек сильнее воина, обладающий знанием могущественней силача,

5 Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.

6 ибо выигрывают битву при мудром руководстве; когда ищут совета у многих — одержат победу.

6 Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.

7 Недосягаема мудрость для глупца, там, где сходится знать, ему нечего сказать.

7 Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.

8 У кого на уме зло — того будут звать коварным.

8 Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.

9 Помыслы глупца греховны, кощунник ненавистен людям.

9 Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.

10 Если в день беды ты поник, как же ничтожна твоя сила!

10 Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.

11 Спаси обреченных на смерть, не отворачивайся от ведомых на погибель!

11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?

12 Скажешь: «Этого я не знал…» Но разве Тот, Кто сердца испытует, не знает всего? Тот, Кто душу твою бережет, не ведает? Не воздаст ли Он человеку по делам его?

12 Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“ — чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.

13 Отведай, сын мой, меда, ведь он приятен, сотового меда — он сладок на вкус.

13 Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —

14 Знай, такова для тебя и мудрость: отыщешь ее — есть у тебя будущее, и надежда твоя не погибнет.

14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!

15 Не подкрадывайся, как вор, к дому праведника, не опустошай его жилище,

15 Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,

16 ибо праведник, даже если и семь раз упадет, поднимется и дальше пойдет, а нечестивец споткнется и не устоит в беде.

16 бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!

17 Не злорадствуй, когда враг твой упадет, не дай сердцу радоваться, когда он споткнется.

17 Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,

18 Не то увидит ГОСПОДЬ эту радость твою, не понравится это Ему и на врага твоего гневаться перестанет.

18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!

19 Не гневайся из-за злодеев, не завидуй нечестивым,

19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним,

20 ибо нет у злодеев будущего, и светильник нечестивых погаснет.

20 бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.

21 Сын мой, пред ГОСПОДОМ и царем благоговей, чтобы не навлечь на себя их гнева.

21 Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,

22 Беда ведь придет от них внезапно, и кто знает, какое возмездие последует от них обоих?

22 бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?

23 Вот еще слова мудрых. Пристрастный суд несправедлив.

23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.

24 И кто скажет виновному: «Невиновен», — проклянут того народы, возненавидят его племена!

24 Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“ того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.

25 Но благо тому, кто виновного осудит, будет он благословен и счастлив.

25 А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!

26 Удачный ответ слаще поцелуя.

26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.

27 Сначала сделай то, что должен, вне дома, позаботься о собственном поле, а потом заводи себе семью.

27 Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.

28 Не становись понапрасну свидетелем против ближнего своего, не доводи уста свои до лжи.

28 Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.

29 Не говори: «Как он поступил со мной, так и я поступлю с ним, воздам ему по заслугам!»

29 Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“

30 Шел я как-то мимо поля лентяя, мимо виноградника человека безрассудного:

30 Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —

31 всё заполонили колючки, всё сорняками покрыто, каменная ограда развалилась.

31 і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.

32 Посмотрел я, подумал над тем, что увидел, и такой урок извлек:

32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:

33 «Немного поспишь, немного подремлешь, немного полежишь сложа руки —

33 „Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

34 и, как бродяга, придет к тебе бедность, ворвется нищета, как разбойник».

34 і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“

1.0x