Деяния апостоловГлава 3 |
|
1 |
|
2 Тогда же к воротам Храма, что назывались Прекрасными, принесли человека, неспособного ходить с самого рождения. Каждый день его сажали там просить милостыню у приходивших в Храм. |
|
3 Увидев, что Петр и Иоанн собираются войти в Храм, он и у них стал просить подаяния. |
|
4 Они же внимательно посмотрели на него, и Петр сказал: «Взгляни на нас!» |
|
5 Надеясь что-нибудь получить, тот стал пристально смотреть на них. |
|
6 |
|
7 И взяв его за правую руку, он поднял его. В тот же миг укрепились ступни и суставы ног хромого: |
|
8 он вскочил, выпрямился и пошел. Затем он вошел с ними в Храм и ходил там, прыгая от радости и хваля Бога. |
|
9 Все видели, как он ходил и хвалил Бога, |
|
10 и когда узнавали в нем человека, который обычно сидел у Прекрасных ворот Храма, прося милостыню, то случившееся с ним вызывало у них удивление и недоумение. |
|
11 |
|
12 Увидев это, Петр обратился к народу: «Братья израильтяне! Что вы этому так удивляетесь? Что смотрите на нас, словно мы своей собственной силой или своим благочестием сделали так, что человек этот стал ходить? |
|
13 |
|
14 От Святого и Праведного вы отреклись, а для убийцы выпросили помилование. |
|
15 Вы убили Владыку жизни, но Бог воскресил Его из мертвых, чему мы — свидетели. |
|
16 Имя Иисуса и вера в это имя — вот что исцелило человека, которого вы видите и знаете. И через Иисуса действующая в нас вера дала ему, как вы сами видите, полное исцеление. |
|
17 |
|
18 но так Бог исполнил то, что Он предсказал устами всех пророков: Его Помазанник должен был претерпеть страдания. |
|
19 |
|
20 и пришли от Господа времена духовного пробуждения, и чтобы послал Он предназначенного вам Мессию — Иисуса, |
|
21 Который должен оставаться на небесах, пока не настанет время восстановить всё, о чем издавна говорил Бог устами святых Своих пророков. |
|
22 Моисей сказал: „ |
|
23 |
|
24 |
|
25 Вы — наследники пророков и того завета, который Бог дал отцам вашим, говоря Аврааму: „ |
|
26 И когда Бог воскресил Сына Своего, Он к вам первым послал Его, чтобы благословить вас, побуждая каждого отвратиться от злых дел своих». |
ДiїРозділ 3 |
|
1 |
|
2 І не́сено там чоловіка одно́го, що кривий був з утро́би своєї матері. Його садови́ли щоденно в воро́тях храму, що Красними звалися, просити ми́лостині від тих, хто до храму йшов. |
|
3 Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині. |
|
4 Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: „Подивися на нас!“ |
|
5 І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них. |
|
6 Та промовив Петро: „Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я́ Ісуса Христа Назаряни́на — устань та й ходи!“ |
|
7 І, узявши його за прави́цю, він підвів його. І хвилі тієї зміцни́лися но́ги й сугло́бці його! |
|
8 І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога! |
|
9 Наро́д же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив. |
|
10 І пізнали його, що це той, що при Красних воро́тях храму сидів ради милостині. І вони перепо́внились жа́хом та по́дивом із того, що́ сталось йому! |
|
11 |
|
12 І, побачивши це, промовив Петро до наро́ду: „Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позира́єте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благоче́стям? |
|
13 „Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив“, Ісуса, Якого ви ви́дали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його. |
|
14 Але ви відцура́лись Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця. |
|
15 Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками — ми! |
|
16 І через віру в Ім'я́ Його вздоро́вило Ім'я́ Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, прине́сла йому вздоро́влення це перед вами всіма́. |
|
17 А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідо́мости, як і ваші начальники. |
|
18 А Бог учинив так, як Він провіщав був уста́ми Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові. |
|
19 Покайтеся ж та наверні́ться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, |
|
20 щоб часи́ відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав запові́дженого вам Ісуса Христа, |
|
21 що Його небо мусить прийняти аж до ча́су відно́влення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх! |
|
22 Бо Мойсей провіща́в: „Господь Бог вам Пророка піді́йме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!“ |
|
23 „І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, зни́щена буде з наро́ду“. |
|
24 Так само всі пророки від Самуї́ла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні. |
|
25 Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батька́м заповів, промовляючи до Авраама: „І в насінні твоїм усі народи землі благосло́влені будуть!“ |
|
26 Воскресивши Свого Слугу, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагослови́ти, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!“ |
Деяния апостоловГлава 3 |
ДiїРозділ 3 |
|
1 |
1 |
|
2 Тогда же к воротам Храма, что назывались Прекрасными, принесли человека, неспособного ходить с самого рождения. Каждый день его сажали там просить милостыню у приходивших в Храм. |
2 І не́сено там чоловіка одно́го, що кривий був з утро́би своєї матері. Його садови́ли щоденно в воро́тях храму, що Красними звалися, просити ми́лостині від тих, хто до храму йшов. |
|
3 Увидев, что Петр и Иоанн собираются войти в Храм, он и у них стал просить подаяния. |
3 Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині. |
|
4 Они же внимательно посмотрели на него, и Петр сказал: «Взгляни на нас!» |
4 Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: „Подивися на нас!“ |
|
5 Надеясь что-нибудь получить, тот стал пристально смотреть на них. |
5 І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них. |
|
6 |
6 Та промовив Петро: „Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я́ Ісуса Христа Назаряни́на — устань та й ходи!“ |
|
7 И взяв его за правую руку, он поднял его. В тот же миг укрепились ступни и суставы ног хромого: |
7 І, узявши його за прави́цю, він підвів його. І хвилі тієї зміцни́лися но́ги й сугло́бці його! |
|
8 он вскочил, выпрямился и пошел. Затем он вошел с ними в Храм и ходил там, прыгая от радости и хваля Бога. |
8 І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога! |
|
9 Все видели, как он ходил и хвалил Бога, |
9 Наро́д же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив. |
|
10 и когда узнавали в нем человека, который обычно сидел у Прекрасных ворот Храма, прося милостыню, то случившееся с ним вызывало у них удивление и недоумение. |
10 І пізнали його, що це той, що при Красних воро́тях храму сидів ради милостині. І вони перепо́внились жа́хом та по́дивом із того, що́ сталось йому! |
|
11 |
11 |
|
12 Увидев это, Петр обратился к народу: «Братья израильтяне! Что вы этому так удивляетесь? Что смотрите на нас, словно мы своей собственной силой или своим благочестием сделали так, что человек этот стал ходить? |
12 І, побачивши це, промовив Петро до наро́ду: „Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позира́єте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благоче́стям? |
|
13 |
13 „Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив“, Ісуса, Якого ви ви́дали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його. |
|
14 От Святого и Праведного вы отреклись, а для убийцы выпросили помилование. |
14 Але ви відцура́лись Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця. |
|
15 Вы убили Владыку жизни, но Бог воскресил Его из мертвых, чему мы — свидетели. |
15 Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками — ми! |
|
16 Имя Иисуса и вера в это имя — вот что исцелило человека, которого вы видите и знаете. И через Иисуса действующая в нас вера дала ему, как вы сами видите, полное исцеление. |
16 І через віру в Ім'я́ Його вздоро́вило Ім'я́ Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, прине́сла йому вздоро́влення це перед вами всіма́. |
|
17 |
17 А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідо́мости, як і ваші начальники. |
|
18 но так Бог исполнил то, что Он предсказал устами всех пророков: Его Помазанник должен был претерпеть страдания. |
18 А Бог учинив так, як Він провіщав був уста́ми Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові. |
|
19 |
19 Покайтеся ж та наверні́ться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, |
|
20 и пришли от Господа времена духовного пробуждения, и чтобы послал Он предназначенного вам Мессию — Иисуса, |
20 щоб часи́ відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав запові́дженого вам Ісуса Христа, |
|
21 Который должен оставаться на небесах, пока не настанет время восстановить всё, о чем издавна говорил Бог устами святых Своих пророков. |
21 що Його небо мусить прийняти аж до ча́су відно́влення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх! |
|
22 Моисей сказал: „ |
22 Бо Мойсей провіща́в: „Господь Бог вам Пророка піді́йме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!“ |
|
23 |
23 „І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, зни́щена буде з наро́ду“. |
|
24 |
24 Так само всі пророки від Самуї́ла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні. |
|
25 Вы — наследники пророков и того завета, который Бог дал отцам вашим, говоря Аврааму: „ |
25 Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батька́м заповів, промовляючи до Авраама: „І в насінні твоїм усі народи землі благосло́влені будуть!“ |
|
26 И когда Бог воскресил Сына Своего, Он к вам первым послал Его, чтобы благословить вас, побуждая каждого отвратиться от злых дел своих». |
26 Воскресивши Свого Слугу, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагослови́ти, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!“ |