Библия - Обещанное Восстановление

Деяния апостолов

Глава 23

1 Павел, устремив взгляд на членов Синедриона, сказал: «Братья! С чистой совестью перед Богом жил я до сего дня…»

2 Прервав Павла, первосвященник Анания приказал тем, кто стоял рядом, бить его по устам.

3 На это Павел сказал ему: «Бить тебя будет Бог, ты, стена побелённая! Сидишь ты тут, чтобы судить меня по Закону, а сам вопреки Закону велишь бить меня».

4 «Первосвященника Божия оскорбить ты осмелился?!» — возмутились стоявшие вокруг.

5 «Не знал я, братья, — ответил им Павел, — что он первосвященник. Я помню сказанное в Писании: „Не говори худо о начальствующем в народе твоем“».

6 Павел, хорошо зная, что одна часть Синедриона состояла из саддукеев, а другая — из фарисеев, громко сказал: «Братья! Я фарисей, сын фарисеев. И за нашу надежду на воскресение мертвых стою [я] здесь перед судом».

7 Как только он это сказал, фарисеи и саддукеи заспорили между собой, и собрание раскололось.

8 (Саддукеи, как известно, утверждают, что нет ни воскресения из мертвых, ни ангелов, ни духов, а фарисеи всё это признают.)

9 Поднялся крик, некоторые книжники из фарисеев стали спорить, заявляя: «Мы не находим ничего плохого в этом человеке. Разве не могло быть такого, что с ним говорил дух или ангел?»

10 Спор стал таким ожесточенным, что трибун начал опасаться, что Павла могут растерзать, потому он приказал воинам прийти и вывести Павла из толпы спорящих и препроводить его в крепость.

11 На следующую ночь Господь явился Павлу: «Не бойся! — сказал Он. — Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме».

12 С наступлением дня некоторые иудеи вступили в тайный сговор между собой, связав себя священной клятвой, что не будут ни есть, ни пить, пока не убьют Павла.

13 В этом заговоре участвовало более сорока человек.

14 Они пришли к первосвященникам и старейшинам и сказали: «Мы связали себя священной клятвой: ничего есть не будем, пока не убьем Павла.

15 Обратитесь же теперь вместе с Синедрионом к трибуну и попросите привести к вам Павла, якобы для того, чтобы поточнее рассмотреть его дело. Мы готовы убить его прежде, чем он придет сюда».

16 Об этом заговоре узнал племянник Павла, он пришел в крепость и всё ему пересказал.

17 Павел же позвал к себе одного из центурионов и попросил его: «Этот молодой человек хочет кое-что сказать трибуну, проводи его к нему».

18 Центурион взял его, привел к трибуну и доложил: «Узник Павел позвал меня и попросил проводить этого молодого человека к тебе, ему надо о чем-то поговорить с тобой».

19 Трибун взял юношу за руку, отвел в сторону и спросил: «Так что же ты хотел мне сказать?»

20 «Иудеи, — начал тот, — договорились о том, чтобы просить тебя привести Павла завтра в Синедрион; они якобы хотят точнее рассмотреть его дело.

21 Но, прошу тебя, не доверяй им. Потому что более сорока человек устроили засаду и поклялись не есть и не пить, пока не убьют Павла. И уже сейчас они готовы и ожидают лишь твоего согласия».

22 Трибун отпустил молодого человека, наказав ему: «Не говори никому, что ты рассказал мне об этом».

23 Затем трибун вызвал двух центурионов и приказал: «К девяти часам вечера подготовьте отряд из двухсот воинов для перехода в Кесарию, а кроме того, семьдесят всадников и еще двести воинов, вооруженных копьями!

24 Приготовьте также лошадей для Павла, чтобы он под надежной охраной был доставлен к прокуратору Феликсу».

25 И он написал письмо такого содержания:

26 «Я, Клавдий Лисий, приветствую Его Превосходительство прокуратора Феликса.

27 Сообщаю, что этот человек был схвачен иудеями, и они были готовы убить его, но я с отрядом воинов вмешался и освободил его, узнав, что он римский гражданин.

28 Желая разобраться в том, в чем они его обвиняют, я привел его в их Синедрион.

29 Мне стало ясно, что обвинение касается спорных вопросов их Закона, но не предъявлено ничего такого, за что он достоин был бы смерти или тюрьмы.

30 Когда же мне стало известно о готовящемся покушении на этого человека, я немедленно послал его к тебе, а его обвинителям велел изложить перед тобой всё, что они имеют против него. Будь в полном здравии».

31 Воины, как им было приказано, взяли Павла и ночью привели его в Антипатриду,

32 а на следующий день, оставив всадников сопровождать его, возвратились в крепость.

33 Прибыв в Кесарию, сопровождавшие Павла вручили прокуратору письмо и передали ему узника.

34 Прокуратор прочел письмо и спросил Павла, из какой он провинции. Узнав, что тот из Киликии,

35 сказал: «Я выслушаю тебя, когда прибудут твои обвинители». И затем повелел содержать Павла под стражей во дворце Ирода.

Дiї

Розділ 23

1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“

2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.

3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“

4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“

5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.

6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“

7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.

8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.

10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.

11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“

12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!

13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.

14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.

16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.

17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.

18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.

19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“

20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.

22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“

23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.

24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.

25 І листа написав він такого ось змісту:

26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!

27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.

28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.

29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.

30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“

31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.

32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.

33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.

Деяния апостолов Глава 23	Дiї Розділ 23
1 Павел, устремив взгляд на членов Синедриона, сказал: «Братья! С чистой совестью перед Богом жил я до сего дня…»	1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“
2 Прервав Павла, первосвященник Анания приказал тем, кто стоял рядом, бить его по устам.	2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.
3 На это Павел сказал ему: «Бить тебя будет Бог, ты, стена побелённая! Сидишь ты тут, чтобы судить меня по Закону, а сам вопреки Закону велишь бить меня».	3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“
4 «Первосвященника Божия оскорбить ты осмелился?!» — возмутились стоявшие вокруг.	4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“
5 «Не знал я, братья, — ответил им Павел, — что он первосвященник. Я помню сказанное в Писании: „Не говори худо о начальствующем в народе твоем“».	5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.
6 Павел, хорошо зная, что одна часть Синедриона состояла из саддукеев, а другая — из фарисеев, громко сказал: «Братья! Я фарисей, сын фарисеев. И за нашу надежду на воскресение мертвых стою [я] здесь перед судом».	6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“
7 Как только он это сказал, фарисеи и саддукеи заспорили между собой, и собрание раскололось.	7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.
8 (Саддукеи, как известно, утверждают, что нет ни воскресения из мертвых, ни ангелов, ни духов, а фарисеи всё это признают.)	8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.
9 Поднялся крик, некоторые книжники из фарисеев стали спорить, заявляя: «Мы не находим ничего плохого в этом человеке. Разве не могло быть такого, что с ним говорил дух или ангел?»	9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.
10 Спор стал таким ожесточенным, что трибун начал опасаться, что Павла могут растерзать, потому он приказал воинам прийти и вывести Павла из толпы спорящих и препроводить его в крепость.	10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.
11 На следующую ночь Господь явился Павлу: «Не бойся! — сказал Он. — Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме».	11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“
12 С наступлением дня некоторые иудеи вступили в тайный сговор между собой, связав себя священной клятвой, что не будут ни есть, ни пить, пока не убьют Павла.	12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!
13 В этом заговоре участвовало более сорока человек.	13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.
14 Они пришли к первосвященникам и старейшинам и сказали: «Мы связали себя священной клятвой: ничего есть не будем, пока не убьем Павла.	14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!
15 Обратитесь же теперь вместе с Синедрионом к трибуну и попросите привести к вам Павла, якобы для того, чтобы поточнее рассмотреть его дело. Мы готовы убить его прежде, чем он придет сюда».	15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.
16 Об этом заговоре узнал племянник Павла, он пришел в крепость и всё ему пересказал.	16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.
17 Павел же позвал к себе одного из центурионов и попросил его: «Этот молодой человек хочет кое-что сказать трибуну, проводи его к нему».	17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.
18 Центурион взял его, привел к трибуну и доложил: «Узник Павел позвал меня и попросил проводить этого молодого человека к тебе, ему надо о чем-то поговорить с тобой».	18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.
19 Трибун взял юношу за руку, отвел в сторону и спросил: «Так что же ты хотел мне сказать?»	19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“
20 «Иудеи, — начал тот, — договорились о том, чтобы просить тебя привести Павла завтра в Синедрион; они якобы хотят точнее рассмотреть его дело.	20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.
21 Но, прошу тебя, не доверяй им. Потому что более сорока человек устроили засаду и поклялись не есть и не пить, пока не убьют Павла. И уже сейчас они готовы и ожидают лишь твоего согласия».	21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.
22 Трибун отпустил молодого человека, наказав ему: «Не говори никому, что ты рассказал мне об этом».	22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“
23 Затем трибун вызвал двух центурионов и приказал: «К девяти часам вечера подготовьте отряд из двухсот воинов для перехода в Кесарию, а кроме того, семьдесят всадников и еще двести воинов, вооруженных копьями!	23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.
24 Приготовьте также лошадей для Павла, чтобы он под надежной охраной был доставлен к прокуратору Феликсу».	24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.
25 И он написал письмо такого содержания:	25 І листа написав він такого ось змісту:
26 «Я, Клавдий Лисий, приветствую Его Превосходительство прокуратора Феликса.	26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!
27 Сообщаю, что этот человек был схвачен иудеями, и они были готовы убить его, но я с отрядом воинов вмешался и освободил его, узнав, что он римский гражданин.	27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.
28 Желая разобраться в том, в чем они его обвиняют, я привел его в их Синедрион.	28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.
29 Мне стало ясно, что обвинение касается спорных вопросов их Закона, но не предъявлено ничего такого, за что он достоин был бы смерти или тюрьмы.	29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.
30 Когда же мне стало известно о готовящемся покушении на этого человека, я немедленно послал его к тебе, а его обвинителям велел изложить перед тобой всё, что они имеют против него. Будь в полном здравии».	30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“
31 Воины, как им было приказано, взяли Павла и ночью привели его в Антипатриду,	31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.
32 а на следующий день, оставив всадников сопровождать его, возвратились в крепость.	32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.
33 Прибыв в Кесарию, сопровождавшие Павла вручили прокуратору письмо и передали ему узника.	33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.
34 Прокуратор прочел письмо и спросил Павла, из какой он провинции. Узнав, что тот из Киликии,	34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:
35 сказал: «Я выслушаю тебя, когда прибудут твои обвинители». И затем повелел содержать Павла под стражей во дворце Ирода.	35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Деяния апостолов

Глава 23

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Дiї

Розділ 23

Ветхий завет

Новый завет

Деяния апостолов

Глава 23

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Дiї

Розділ 23

Ветхий
завет

Новый
завет