Библия - Обещанное Восстановление

Деяния апостолов

Глава 20

1 Когда же беспорядки улеглись, Павел, собрав учеников, ободрив и наставив их, попрощался с ними и отправился в Македонию.

2 Он шел через те края, постоянно ободряя верующих, и, наконец, пришел в Грецию,

3 где пробыл три месяца. Когда он хотел отплыть в Сирию, иудеи стали готовить покушение на него. Узнав об этом, он решил возвращаться через Македонию.

4 Павла сопровождали Сопатр, сын Пирра, родом из Верии, фессалоникийцы Аристарх и Секунд, Гаий из Дервии, Тимофей, а также Тихик и Трофим из Асии

5 (они вышли раньше и ожидали нас в Троаде).

6 Мы же после дней праздника Пресных Хлебов отплыли из Филипп и через пять дней присоединились к ним в Троаде. Там мы пробыли неделю.

7 В субботу вечером, когда мы собрались для преломления хлеба, Павел, который готовился на следующий день отправиться в путь, начал беседу, которая продлилась до полуночи.

8 В верхней комнате, где мы собрались, было душно и жарко — там горело много светильников.

9 Павел говорил довольно долго, и юношу по имени Евтих, сидевшего на подоконнике, начало клонить в сон. Заснув, он выпал из окна третьего этажа. Когда спустились к нему, он был мертв.

10 Павел, сойдя вниз, простерся над телом юноши, обхватил его руками. «Не тревожьтесь, — сказал Павел, — он жив».

11 После этого он поднялся наверх, преломил хлеб и ел его со всеми вместе, затем он долго еще говорил, пока не рассвело, и, наконец, отправился в путь.

12 А юношу проводили домой, радуясь тому, что он жив.

13 Мы же пошли и сели на корабль и прежде Павла отплыли в Асс, где должны были взять его на борт, поскольку он так распорядился, решив идти до Асса пешком.

14 Встретившись с ним в Ассе, мы взяли его на борт и достигли Митилины.

15 Оттуда мы отплыли и уже на другой день поравнялись с Хиосом, а день спустя причалили к Самосу, а через день уже были в Милете.

16 Павел решил плыть без остановки в Эфесе, чтобы не задерживаться надолго в Асии, потому что торопился, по возможности, вовремя попасть в Иерусалим на праздник Пятидесятницы.

17 Из Милета он послал за пресвитерами эфесской церкви.

18 И когда они пришли к нему, он сказал: «Вам известно, как я жил среди вас всё это время с первого дня моего пребывания на асийской земле.

19 В полном смирении, часто со слезами совершал я свое служение Господу среди испытаний, постигших меня из-за козней, что строили против меня иудеи.

20 И, как вы знаете, я не упустил ничего из того, что могло быть полезным для вас, когда проповедовал вам и учил вас всенародно и по домам,

21 призывая как иудеев, так и язычников обратиться к Богу с покаянием и поверить в Господа нашего Иисуса.

22 А теперь вот, ведомый Духом, иду я в Иерусалим, не зная, что ждет меня там.

23 Знаю только то, что в каждом городе Дух Святой ясно показывает мне: тюрьма и тяжкие испытания ждут меня.

24 Но жизнью я не дорожу. Только бы с радостью завершить мне свой путь и служение, которое я принял от Господа Иисуса: возвещать Благую Весть о благодати Божией.

25 Я жил среди вас, возвещая вам Царство Божие, но теперь знаю, что никто из вас никогда более не увидит меня.

26 Поэтому заверяю вас ныне: гибель ни одного из вас не будет поставлена мне в вину.

27 Призванный возвестить вам всю волю Божию, я никогда от этого не уклонялся.

28 Смотрите за собой и за всей паствой вашей, попечителями которой сделал вас Дух Святой, чтобы вы как пастыри пеклись о Церкви Божией, которую Он приобрел Себе кровью Собственного Сына.

29 Я знаю, что после моего ухода придут к вам волки лютые и стада не пощадят.

30 Даже среди вас появятся люди, которые станут извращать истину, чтоб увести за собой учеников,

31 а потому будьте бдительны. Помните, как я, иногда даже со слезами, неутомимо наставлял каждого из вас днем и ночью все три года.

32 И ныне вверяю вас Богу и слову Его благодати, слову, что может укрепить вас и дать вам наследие, обещанное всем, кого Бог освятил.

33 Никогда я не просил для себя ни серебра, ни золота, ни одежды.

34 Вы сами знаете, что своими руками зарабатывал я и содержал себя и своих спутников.

35 Я тем самым показал вам, что, так трудясь, надо поддерживать немощных и что мы должны помнить слова, сказанные Господом Иисусом: „Блаженнее давать, чем получать“».

36 С этими словами Павел преклонил колени и помолился со всеми вместе.

37 Поднялся громкий плач, все обнимали Павла и горячо целовали его.

38 Особенно огорчили их слова Павла о том, что им никогда уже не придется увидеть его. Затем они проводили его на корабль.

Дiї

Розділ 20

1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

Деяния апостолов Глава 20	Дiї Розділ 20
1 Когда же беспорядки улеглись, Павел, собрав учеников, ободрив и наставив их, попрощался с ними и отправился в Македонию.	1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.
2 Он шел через те края, постоянно ободряя верующих, и, наконец, пришел в Грецию,	2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,
3 где пробыл три месяца. Когда он хотел отплыть в Сирию, иудеи стали готовить покушение на него. Узнав об этом, он решил возвращаться через Македонию.	3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.
4 Павла сопровождали Сопатр, сын Пирра, родом из Верии, фессалоникийцы Аристарх и Секунд, Гаий из Дервии, Тимофей, а также Тихик и Трофим из Асии	4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.
5 (они вышли раньше и ожидали нас в Троаде).	5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.
6 Мы же после дней праздника Пресных Хлебов отплыли из Филипп и через пять дней присоединились к ним в Троаде. Там мы пробыли неделю.	6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.
7 В субботу вечером, когда мы собрались для преломления хлеба, Павел, который готовился на следующий день отправиться в путь, начал беседу, которая продлилась до полуночи.	7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.
8 В верхней комнате, где мы собрались, было душно и жарко — там горело много светильников.	8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.
9 Павел говорил довольно долго, и юношу по имени Евтих, сидевшего на подоконнике, начало клонить в сон. Заснув, он выпал из окна третьего этажа. Когда спустились к нему, он был мертв.	9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.
10 Павел, сойдя вниз, простерся над телом юноши, обхватил его руками. «Не тревожьтесь, — сказал Павел, — он жив».	10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“
11 После этого он поднялся наверх, преломил хлеб и ел его со всеми вместе, затем он долго еще говорил, пока не рассвело, и, наконец, отправился в путь.	11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.
12 А юношу проводили домой, радуясь тому, что он жив.	12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.
13 Мы же пошли и сели на корабль и прежде Павла отплыли в Асс, где должны были взять его на борт, поскольку он так распорядился, решив идти до Асса пешком.	13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.
14 Встретившись с ним в Ассе, мы взяли его на борт и достигли Митилины.	14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.
15 Оттуда мы отплыли и уже на другой день поравнялись с Хиосом, а день спустя причалили к Самосу, а через день уже были в Милете.	15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.
16 Павел решил плыть без остановки в Эфесе, чтобы не задерживаться надолго в Асии, потому что торопился, по возможности, вовремя попасть в Иерусалим на праздник Пятидесятницы.	16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.
17 Из Милета он послал за пресвитерами эфесской церкви.	17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.
18 И когда они пришли к нему, он сказал: «Вам известно, как я жил среди вас всё это время с первого дня моего пребывания на асийской земле.	18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,
19 В полном смирении, часто со слезами совершал я свое служение Господу среди испытаний, постигших меня из-за козней, что строили против меня иудеи.	19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,
20 И, как вы знаете, я не упустил ничего из того, что могло быть полезным для вас, когда проповедовал вам и учил вас всенародно и по домам,	20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.
21 призывая как иудеев, так и язычников обратиться к Богу с покаянием и поверить в Господа нашего Иисуса.	21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.
22 А теперь вот, ведомый Духом, иду я в Иерусалим, не зная, что ждет меня там.	22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,
23 Знаю только то, что в каждом городе Дух Святой ясно показывает мне: тюрьма и тяжкие испытания ждут меня.	23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.
24 Но жизнью я не дорожу. Только бы с радостью завершить мне свой путь и служение, которое я принял от Господа Иисуса: возвещать Благую Весть о благодати Божией.	24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.
25 Я жил среди вас, возвещая вам Царство Божие, но теперь знаю, что никто из вас никогда более не увидит меня.	25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.
26 Поэтому заверяю вас ныне: гибель ни одного из вас не будет поставлена мне в вину.	26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,
27 Призванный возвестить вам всю волю Божию, я никогда от этого не уклонялся.	27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!
28 Смотрите за собой и за всей паствой вашей, попечителями которой сделал вас Дух Святой, чтобы вы как пастыри пеклись о Церкви Божией, которую Он приобрел Себе кровью Собственного Сына.	28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.
29 Я знаю, что после моего ухода придут к вам волки лютые и стада не пощадят.	29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.
30 Даже среди вас появятся люди, которые станут извращать истину, чтоб увести за собой учеников,	30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.
31 а потому будьте бдительны. Помните, как я, иногда даже со слезами, неутомимо наставлял каждого из вас днем и ночью все три года.	31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.
32 И ныне вверяю вас Богу и слову Его благодати, слову, что может укрепить вас и дать вам наследие, обещанное всем, кого Бог освятил.	32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.
33 Никогда я не просил для себя ни серебра, ни золота, ни одежды.	33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.
34 Вы сами знаете, что своими руками зарабатывал я и содержал себя и своих спутников.	34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.
35 Я тем самым показал вам, что, так трудясь, надо поддерживать немощных и что мы должны помнить слова, сказанные Господом Иисусом: „Блаженнее давать, чем получать“».	35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“
36 С этими словами Павел преклонил колени и помолился со всеми вместе.	36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.
37 Поднялся громкий плач, все обнимали Павла и горячо целовали его.	37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.
38 Особенно огорчили их слова Павла о том, что им никогда уже не придется увидеть его. Затем они проводили его на корабль.	38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Деяния апостолов

Глава 20

Дiї

Розділ 20

Деяния апостолов

Глава 20

Дiї

Розділ 20

Ветхий завет

Новый завет

Деяния апостолов

Глава 20

Дiї

Розділ 20

Деяния апостолов

Глава 20

Дiї

Розділ 20

Ветхий
завет

Новый
завет