CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Num. 11
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Numbers

Chapter 11

1 AND when the people complained, it displeased the LORD; and the LORD heard it, and his anger was kindled; and the fire of the LORD burned among them and consumed in the uttermost parts of the camp.

2 And the people cried to Moses; and Moses prayed to the LORD, and the fire was quenched.

3 And he called the name of that place Yakdana (a burning), because the fire of the LORD burned among them.

4 And the mixed multitude that was among them had a strong craving; and they went about and caused the children of Israel to weep, saying, Who shall give us meat to eat?

5 We remember the fish that we used to eat in Egypt freely, the cucumbers, the melons, the leeks, the onions, and the garlic;

6 But now our soul is dried up; there is nothing at all, besides this manna, before our eyes.

7 And the manna was like coriander seed, and its color as the color of beryllium.

8 And the people went about and gathered it and ground it in a mill or beat it in a mortar and baked it in pans and made cakes of it; and the taste of it was as the taste of bread kneaded with oil.

9 And when the dew came down upon the camp in the night, the manna fell upon it.

10 Then Moses heard the people weeping throughout their families, every man in the door of his tent; and the anger of the LORD was kindled greatly; Moses also was displeased.

11 And Moses said to the LORD, My LORD, why hast thou caused displeasure to thy servant? And why have I not found favor in thy sight, that thou layest the burden of all this people upon me?

12 Have I conceived all this people? Or have I begotten them, that thou shouldest say to me, Carry them in your bosom, as a nursing father carries the suckling child, to the land which thou swearest to their fathers?

13 Where can I find meat to give to all this people? For they weep protesting to me, saying, Give us meat, that we may eat.

14 I am not able to bear all this people alone, because the burden is too heavy for me.

15 And if thou deal thus with me, kill me right away, if I have found favor in thy sight; and let me not see my wretchedness.

16 And the LORD said to Moses, Gather to me seventy men of the elders of Israel, whom you know to be chiefs of the people and its scribes; and bring them to the tabernacle of the congregation, that they may be ready there with you.

17 And I will come down and talk with you there; and I will take some of the spirit which is upon you, and will put it upon them; and they shall bear the burden of the people with you, that you may not bear it yourself alone.

18 And Moses said to the people, Sanctify yourselves for tomorrow and you shall eat meat: for you have wept before the LORD, saying, Who shall give us meat to eat? For it was well with us in Egypt; therefore the LORD will give you meat, and you shall eat.

19 You shall not eat one day, nor two days, nor five days, neither ten days, nor twenty days;

20 But you shall eat it for a whole month, till it comes out of your nostrils and it become loathsome to you, because you have despised the LORD who is among you and have wept before him, saying, Why did we come forth out of Egypt?

21 Then Moses said before the LORD, The people, among whom I am, are six hundred thousand footmen, and thou hast said, I will give them meat, that they may eat a whole month.

22 Shall the flocks and the herds be slaughtered for them, to suffice them? Or shall all the fish of the sea be caught for them, to suffice them?

23 And the LORD said to Moses, The LORD'S hand is full; now you shall see whether my word shall come true to you or not.

24 And Moses went out and told the people the words of the LORD, and gathered the seventy men of the elders of the people, and made them stand round about the tabernacle.

25 And the LORD came down in a cloud and spoke to him, and took of the spirit that was upon him and gave it to the seventy elders; and it came to pass that, when the spirit rested upon them, they prophesied, and then they ceased to complain.

26 But there remained two men in the camp, the name of the one was Eldad, and the name of the other Medad; and the spirit rested upon them; and they were among those who were registered, but they went not out to the tabernacle; and they prophesied in the camp.

27 And there ran a young man, and told Moses, and said, Eldad and Medad are prophesying in the camp.

28 And Joshua the son of Nun, who had ministered to Moses from his youth, answered and said, My lord Moses, forbid them.

29 But Moses said to him, Are you jealous for my sake? Would God that all the LORD'S people were prophets, and that the LORD would put his spirit upon them!

30 Then Moses came into the camp, he and the elders of Israel.

31 And there went forth a wind from before the LORD, and brought quails from the sea, and let them fall by the camp, about a day's journey on this side and about a day's journey on the other side, round about the camp, and about two cubits high upon the face of the earth.

32 And the people rose all that day and all that night and all the next day, and they gathered the quails; he that gathered least gathered ten homers; and they spread them out in the sun for themselves round about the camp.

33 And while the meat was yet between their teeth, before it was chewed, the wrath of the LORD was kindled against the people, and the LORD smote the people with a very great plague.

34 And he called the name of that place Kabrey di Rigta (the graves of craving); because it was there that they buried the people who craved meat.

35 And the people journeyed from Kabrey di Rigta to Hazeroth, and abode at Hazeroth.

Числа

Розділ 11

1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, — і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табо́ру.

2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь.

3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом?

5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“.

7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу.

8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́.

9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього.

10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле.

11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене?

12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його?

13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти!

14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене!

15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“

16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам.

18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.

19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“

21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су.

22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“

23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“.

24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії.

25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі.

27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“

28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“

29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“

30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві.

31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі.

32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру.

33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ...

34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий.

35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

Numbers

Chapter 11

Числа

Розділ 11

1 AND when the people complained, it displeased the LORD; and the LORD heard it, and his anger was kindled; and the fire of the LORD burned among them and consumed in the uttermost parts of the camp.

1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, — і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табо́ру.

2 And the people cried to Moses; and Moses prayed to the LORD, and the fire was quenched.

2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь.

3 And he called the name of that place Yakdana (a burning), because the fire of the LORD burned among them.

3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

4 And the mixed multitude that was among them had a strong craving; and they went about and caused the children of Israel to weep, saying, Who shall give us meat to eat?

4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом?

5 We remember the fish that we used to eat in Egypt freely, the cucumbers, the melons, the leeks, the onions, and the garlic;

5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

6 But now our soul is dried up; there is nothing at all, besides this manna, before our eyes.

6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“.

7 And the manna was like coriander seed, and its color as the color of beryllium.

7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу.

8 And the people went about and gathered it and ground it in a mill or beat it in a mortar and baked it in pans and made cakes of it; and the taste of it was as the taste of bread kneaded with oil.

8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́.

9 And when the dew came down upon the camp in the night, the manna fell upon it.

9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього.

10 Then Moses heard the people weeping throughout their families, every man in the door of his tent; and the anger of the LORD was kindled greatly; Moses also was displeased.

10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле.

11 And Moses said to the LORD, My LORD, why hast thou caused displeasure to thy servant? And why have I not found favor in thy sight, that thou layest the burden of all this people upon me?

11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене?

12 Have I conceived all this people? Or have I begotten them, that thou shouldest say to me, Carry them in your bosom, as a nursing father carries the suckling child, to the land which thou swearest to their fathers?

12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його?

13 Where can I find meat to give to all this people? For they weep protesting to me, saying, Give us meat, that we may eat.

13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти!

14 I am not able to bear all this people alone, because the burden is too heavy for me.

14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене!

15 And if thou deal thus with me, kill me right away, if I have found favor in thy sight; and let me not see my wretchedness.

15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“

16 And the LORD said to Moses, Gather to me seventy men of the elders of Israel, whom you know to be chiefs of the people and its scribes; and bring them to the tabernacle of the congregation, that they may be ready there with you.

16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

17 And I will come down and talk with you there; and I will take some of the spirit which is upon you, and will put it upon them; and they shall bear the burden of the people with you, that you may not bear it yourself alone.

17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам.

18 And Moses said to the people, Sanctify yourselves for tomorrow and you shall eat meat: for you have wept before the LORD, saying, Who shall give us meat to eat? For it was well with us in Egypt; therefore the LORD will give you meat, and you shall eat.

18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.

19 You shall not eat one day, nor two days, nor five days, neither ten days, nor twenty days;

19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

20 But you shall eat it for a whole month, till it comes out of your nostrils and it become loathsome to you, because you have despised the LORD who is among you and have wept before him, saying, Why did we come forth out of Egypt?

20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“

21 Then Moses said before the LORD, The people, among whom I am, are six hundred thousand footmen, and thou hast said, I will give them meat, that they may eat a whole month.

21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су.

22 Shall the flocks and the herds be slaughtered for them, to suffice them? Or shall all the fish of the sea be caught for them, to suffice them?

22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“

23 And the LORD said to Moses, The LORD'S hand is full; now you shall see whether my word shall come true to you or not.

23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“.

24 And Moses went out and told the people the words of the LORD, and gathered the seventy men of the elders of the people, and made them stand round about the tabernacle.

24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії.

25 And the LORD came down in a cloud and spoke to him, and took of the spirit that was upon him and gave it to the seventy elders; and it came to pass that, when the spirit rested upon them, they prophesied, and then they ceased to complain.

25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

26 But there remained two men in the camp, the name of the one was Eldad, and the name of the other Medad; and the spirit rested upon them; and they were among those who were registered, but they went not out to the tabernacle; and they prophesied in the camp.

26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі.

27 And there ran a young man, and told Moses, and said, Eldad and Medad are prophesying in the camp.

27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“

28 And Joshua the son of Nun, who had ministered to Moses from his youth, answered and said, My lord Moses, forbid them.

28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“

29 But Moses said to him, Are you jealous for my sake? Would God that all the LORD'S people were prophets, and that the LORD would put his spirit upon them!

29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“

30 Then Moses came into the camp, he and the elders of Israel.

30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві.

31 And there went forth a wind from before the LORD, and brought quails from the sea, and let them fall by the camp, about a day's journey on this side and about a day's journey on the other side, round about the camp, and about two cubits high upon the face of the earth.

31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі.

32 And the people rose all that day and all that night and all the next day, and they gathered the quails; he that gathered least gathered ten homers; and they spread them out in the sun for themselves round about the camp.

32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру.

33 And while the meat was yet between their teeth, before it was chewed, the wrath of the LORD was kindled against the people, and the LORD smote the people with a very great plague.

33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ...

34 And he called the name of that place Kabrey di Rigta (the graves of craving); because it was there that they buried the people who craved meat.

34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий.

35 And the people journeyed from Kabrey di Rigta to Hazeroth, and abode at Hazeroth.

35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

1.0x