CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Richt. 11
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das Buch der Richter

Kapitel 11

1 Jephthah3316, ein Gileaditer1569, war1121 ein streitbarer2428 Held1368, aber ein Hurenkind. Gilead1568 aber hatte3205 Jephthah3316 gezeuget.

2 Da aber das Weib802 Gileads1568 ihm Kinder1121 gebar3205, und desselben Weibes802 Kinder1121 groß wurden1431, stießen1644 sie Jephthah3316 aus und sprachen559 zu ihm: Du sollst nicht erben5157 in unsers Vaters1 Hause1004, denn du bist eines andern312 Weibes802 Sohn1121.

3 Da floh1272 er3316 vor seinen Brüdern251 und776 wohnete im Lande6440 Tob2897. Und es sammelten3950 sich3427 zu ihm3316 lose7386 Leute582 und zogen aus3318 mit ihm.

4 Und über etliche Zeit3117 hernach stritten3898 die Kinder1121 Ammon mit Israel3478.

5 Da nun die Kinder1121 Ammon5983 also stritten3898 mit Israel3478, gingen3212 die Ältesten2205 von Gilead1568 hin, daß sie3947 Jephthah3316 holeten aus dem Lande776 Tob2897.

6 Und sprachen559 zu ihm3316: Komm3212 und sei unser Hauptmann7101, daß wir streiten3898 wider die Kinder1121 Ammon5983!

7 Aber Jephthah3316 sprach559 zu den Ältesten2205 von Gilead1568: Seid6887 ihr nicht, die mich hassen8130 und aus meines Vaters1 Hause1004 gestoßen habt? Und nun kommt935 ihr zu mir, weil ihr in Trübsal seid?

8 Die Ältesten2205 von Gilead1568 sprachen559 zu1980 Jephthah3316: Darum kommen wir nun wieder7725 zu dir, daß du mit uns ziehest und helfest uns streiten3898 wider die Kinder1121 Ammon und seiest unser Haupt7218 über alle, die in Gilead1568 wohnen3427.

9 Jephthah3316 sprach559 zu den Ältesten2205 von Gilead1568: So ihr mich6440 wieder7725 holet, zu streiten3898 wider die Kinder1121 Ammon5983, und der HErr3068 sie vor mir geben5414 wird, soll ich dann euer Haupt7218 sein?

10 Die Ältesten2205 von Gilead1568 sprachen zu Jephthah3316: Der HErr3068 sei Zuhörer zwischen uns, wo wir nicht tun6213, wie du gesagt559 hast8085.

11 Also ging3212 Jephthah3316 mit den Ältesten2205 von Gilead1568; und das1697 Volk5971 setzte7760 ihn zum Haupt7218 und Obersten7101 über sich. Und Jephthah3316 redete1696 solches alles vor6440 dem HErrn3068 zu Mizpa4709.

12 Da sandte Jephthah3316 Botschaft4397 zum Könige4428 der Kinder1121 Ammon und935 ließ7971 ihm sagen559: Was hast du mit mir zu schaffen, daß du kommest zu mir, wider mein Land776 zu streiten3898?

13 Der König4428 der Kinder1121 Ammon5983 antwortete den Boten4397 Jephthahs3316: Darum daß Israel3478 mein Land776 genommen hat3947, da sie559 aus Ägypten4714 zogen, von Arnon769 an5927 bis an Jabbok2999 und bis an den Jordan3383. So gib mir‘s nun wieder7725 mit Frieden7965!

14 Jephthah3316 aber sandte7971 noch3254 mehr Boten4397 zum Könige4428 der Kinder1121 Ammon.

15 Die sprachen559 zu ihm: So spricht559 Jephthah3316: Israel3478 hat3947 kein Land776 genommen, weder den Moabitern4124 noch den Kindern1121 Ammon5983.

16 Denn da sie aus Ägypten4714 zogen3212, wandelte Israel3478 durch die Wüste4057 bis an5927 das Schilfmeer5488 und kam935 gen Kades6946;

17 und3478 sandte Boten4397 zum Könige4428 der Edomiter123 und sprach559: Laß mich7971 durch dein Land776 ziehen7971! Aber der Edomiter123 König4428 erhörete sie8085 nicht. Auch sandten sie zum Könige4428 der Moabiter4124, der wollte14 auch nicht. Also blieb3427 Israel3478 in5674 Kades6946

18 und wandelte in der Wüste4057; und umzogen5437 das776 Land776 der Edomiter123 und Moabiter4124 und kamen935 von der Sonnen Aufgang an der Moabiter4124 Land776 und lagerten sich3212 jenseit5676 des Arnon769; und kamen935 nicht in die Grenze1366 der Moabiter4124, denn Arnon769 ist der Moabiter4124 Grenze1366.

19 Und4428 Israel3478 sandte Boten4397 zu Sihon5511, der Amoriter567 König4428 zu Hesbon2809, und ließ7971 ihm3478 sagen559: Laß uns durch5674 dein Land776 ziehen bis5704 an meinen Ort4725.

20 Aber Sihon5511 vertrauete Israel3478 nicht, durch5674 seine Grenze1366 zu ziehen, sondern versammelte622 all sein539 Volk5971 und lagerte sich622 zu Jahza3096 und stritt3898 mit Israel3478.

21 Der HErr3068 aber, der GOtt430 Israels3478, gab5414 den Sihon5511 mit all seinem Volk5971 in die Hände3027 Israels3478, daß sie3427 sie schlugen5221. Also nahm3423 Israel3478 ein alles Land776 der Amoriter567, die in demselben Lande776 wohneten,

22 und nahmen3423 alle Grenze1366 der Amoriter567 ein von Arnon769 an bis an Jabbok2999 und von der Wüste4057 an bis an den Jordan3383.

23 So hat nun der HErr3068, der GOtt430 Israels3478 die Amoriter567 vertrieben3423 vor6440 seinem Volk5971 Israel3478; und du willst sie einnehmen3423?

24 Du solltest die einnehmen3423, die dein GOtt430 Kamos3645 vertriebe3423, und uns lassen einnehmen3423 alle, die der HErr3068, unser GOtt430, vor6440 uns vertrieben3423 hat.

25 Meinest du, daß du besser2896 Recht habest denn Balak1111, der Sohn1121 Zipors, der Moabiter4124 König4428? Hat7378 derselbe auch je7378 gerechtet oder gestritten3898 wider3898 Israel3478,

26 obwohl Israel3478 nun dreihundert7969 Jahre8141 gewohnet hat in Hesbon2809 und3967 ihren Töchtern1323, in Aroer6177 und ihren Töchtern1323 und allen Städten5892, die3027 am Arnon liegen? Warum errettetet ihr‘s3427 nicht5337 zu derselben Zeit6256?

27 Ich habe2398 nichts an dir gesündiget; und853 du tust6213 so8199 übel7451 an mir, daß du wider mich streitest3898. Der HErr3068 fälle heute3117 ein Urteil zwischen Israel3478 und1121 den Kindern1121 Ammon5983.

28 Aber der König4428 der Kinder1121 Ammon5983 erhörete die Rede1697 Jephthahs nicht, die er3316 zu8085 ihm sandte7971.

29 Da kam der Geist7307 des HErrn3068 auf Jephthah3316; und zog5674 durch Gilead1568 und Manasse4519 und durch Mizpe4708, das in5674 Gilead1568 liegt, und von Mizpe4708, das in5674 Gilead1568 liegt, auf die Kinder1121 Ammon.

30 Und5414 Jephthah3316 gelobte5087 dem HErrn3068 ein Gelübde5088 und5414 sprach559: Gibst du die Kinder1121 Ammon in meine Hand3027,

31 was zu meiner Haustür1817 heraus3318 mir entgegengehet, wenn ich mit Frieden7965 wiederkomme von3318 den Kindern1121 Ammon5983, das soll des HErrn3068 sein, und1004 will‘s7725 zum Brandopfer5930 opfern5927.

32 Also zog5674 Jephthah3316 auf die Kinder1121 Ammon, wider sie zu streiten3898. Und der HErr3068 gab5414 sie in seine Hände3027.

33 Und er schlug5221 sie3665 von Aroer6177 an, bis man kommt935 gen Minnit, zwanzig6242 Städte5892, und bis an den Plan der Weinberge58, eine sehr3966 große1419 Schlacht4347. Und wurden also die Kinder1121 Ammon5983 gedemütiget vor6440 den Kindern1121 Israel3478.

34 Da nun Jephthah3316 kam935 gen Mizpa4709 zu seinem Hause1004, siehe, da gehet seine Tochter1323 heraus3318 ihm entgegen7125 mit Pauken8596 und Reigen4246; und sie war ein einiges Kind, und er hatte sonst keinen Sohn1121 noch176 Tochter1323.

35 Und da er sie sah7200, zerriß7167 er seine Kleider899 und sprach559: Ach162, meine Tochter1323, wie beugest du mich5916 und betrübest mich! Denn ich habe meinen Mund6310 aufgetan6475 gegen dem HErrn3068 und kann‘s3201 nicht widerrufen7725.

36 Sie aber sprach559: Mein Vater1, hast du deinen Mund aufgetan6475 gegen dem HErrn3068, so tue6213 mir310, wie834 es aus3318 deinem Munde6310 gegangen ist6213, nachdem6310 der HErr3068 dich5360 gerochen hat an deinen Feinden341, den Kindern1121 Ammon5983.

37 Und sie8147 sprach559 zu ihrem Vater1: Du wollest mir das1697 tun6213, daß du mich lassest zween Monden2320, daß ich von hinnen7503 hinabgehe3212 auf die3381 Berge2022 und meine Jungfrauschaft1331 beweine1058 mit meinen Gespielen7464.

38 Er sprach559: Gehe3212 hin! Und ließ7971 sie8147 zween Monden2320 gehen3212. Da ging sie1058 hin mit ihren Gespielen7464 und beweinete ihre Jungfrauschaft1331 auf den Bergen2022.

39 Und nach7093 zween Monden2320 kam sie8147 wieder7725 zu ihrem Vater1. Und er376 tat5087 ihr3045, wie5088 er gelobet hatte6213; und sie war nie keines Mannes schuldig worden. Und ward eine Gewohnheit2706 in Israel3478,

40 daß die Töchter1323 Israel3478 jährlich8141 hingehen3212, zu klagen8567 die Tochter1323 Jephthahs3316, des Gileaditers1569, des Jahrs vier702 Tage.

Книга Суддiв

Розділ 11

1 А ґілеадянин Їфта́х був хоробрий воя́к. А він був син блудли́вої жінки, і з нею Ґілеа́д породив Їфта́ха.

2 І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиро́стали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: „Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!“

3 І втік Їфта́х перед своїми братами, і осівся в кра́ї Тов. І зібралися до Їфтаха гуля́щі люди, та й виходили з ним.

4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.

5 І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші́, щоб забрати Їфтаха з кра́ю Тов.

6 І сказали вони до Їфтаха: „Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими сина́ми“.

7 І сказав Їфтах до ґілеадських старши́х: „Чи ж не ви знена́видили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?“

8 І сказали ґілеадські старші́ до Їфтаха: „Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і бу́демо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх ме́шканців ґілеадських“.

9 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: „Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?“.

10 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: „Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зро́бимо“.

11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настанови́в його собі за го́лову та провідника́, а Їфтах промовляв усі свої слова́ перед Господнім лицем у Міцпі.

12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: „Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм кра́єм?“

13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтаховнх послів: „Бо Ізраїль забрав мій край, коли він вихо́див з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йорда́ну. А тепер верни ж їх у мирі“.

14 А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів,

15 і сказав йому: „Так сказав Їфта́х: Не взяв Ізра́їль кра́ю Моавого та краю Аммонових синів,

16 бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Каде́шу.

17 І послав Ізраїль послів до едо́мського царя, говорячи: Нехай я перейду́ твоїм кра́єм, — та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моа́вського, — та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Каде́шу.

18 І пішов він пустинею, і обійшов край едо́мський та край моа́вський, і прийшов зо сходу сонця до моавського кра́ю, та й таборува́ли по тім боці Арно́ну, а в моавські границі не входили, бо Арнон — границя Моава.

19 І послав Ізра́їль послів до Сихо́на, царя аморе́йського, царя хешбо́нського, і сказав йому Ізраїль: „Нехай ми пере́йдемо твоїм краєм аж до місця свого“.

20 І не вірив Сихо́н Ізраїлеві, щоб він ми́рно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборува́ли в Йохці, і воювали з Ізраїлем.

21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, — вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край аморе́янина, ме́шканця того кра́ю.

22 І вони посіли всю аморе́йську країну від Арно́ну й аж до Яббо́ку, і від пустині та аж до Йорда́ну.

23 А тепер Госпо́дь, Бог Ізраїлів, вигнав Аморе́янина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?

24 Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.

25 А тепер чи справді ти ліпший від Бала́ка, Ціппорового сина, царя моа́вського? Чи сваритися — сварився він з Ізраїлем? Чи воювати — воював із ними?

26 Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому́ не відібрали ви їх за той час?

27 А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими“.

28 Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав.

29 І Дух Господній перебував на Їфта́хові, і він перейшов Ґілеа́д та Манасі́ю, і перейшов ґілеа́дську Міцпе́, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.

30 І обіцяв Їфтах обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою ру́ку,

31 то станеться, — виходя́чий, що ви́йде з дверей мого дому навпроти мене, коли я верта́тимусь з ми́ром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу́ його в цілопа́лення“.

32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.

33 І він побив їх дуже великою пора́зкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокори́лися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.

34 І прийшов Їфтах до Міцпи́ до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка́ його з бу́бнами та з та́нцями! А вона була в нього тільки одна, — не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки́.

35 І сталося, як він побачив її, то розде́р одежу свою та й сказав: „Ах, до́чко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасли́влять мене. Бо я дав Господе́ві обі́та, і не мо́жу відмовитися від нього“.

36 А вона відказала йому: „Ба́тьку мій, ти дав обі́тницю Господе́ві, — зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пі́мсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів“.

37 І сказала вона до свого батька: „Нехай буде мені зро́блена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду́ й зійду́ на го́ру, і нехай опла́чу дівува́ння своє я та при́ятельки мої“.

38 А він сказав: „Іди!“ І послав її на два місяці. І пішла вона та її при́ятельки, і оплакувала дівува́ння своє.

39 І сталося в кінці двох місяців, і верну́лася вона до ба́тька свого, а він учинив над нею свою обі́тницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:

40 рік-річно ходять Ізраїлеві до́чки плакати за дочко́ю ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.

Das Buch der Richter

Kapitel 11

Книга Суддiв

Розділ 11

1 Jephthah3316, ein Gileaditer1569, war1121 ein streitbarer2428 Held1368, aber ein Hurenkind. Gilead1568 aber hatte3205 Jephthah3316 gezeuget.

1 А ґілеадянин Їфта́х був хоробрий воя́к. А він був син блудли́вої жінки, і з нею Ґілеа́д породив Їфта́ха.

2 Da aber das Weib802 Gileads1568 ihm Kinder1121 gebar3205, und desselben Weibes802 Kinder1121 groß wurden1431, stießen1644 sie Jephthah3316 aus und sprachen559 zu ihm: Du sollst nicht erben5157 in unsers Vaters1 Hause1004, denn du bist eines andern312 Weibes802 Sohn1121.

2 І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиро́стали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: „Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!“

3 Da floh1272 er3316 vor seinen Brüdern251 und776 wohnete im Lande6440 Tob2897. Und es sammelten3950 sich3427 zu ihm3316 lose7386 Leute582 und zogen aus3318 mit ihm.

3 І втік Їфта́х перед своїми братами, і осівся в кра́ї Тов. І зібралися до Їфтаха гуля́щі люди, та й виходили з ним.

4 Und über etliche Zeit3117 hernach stritten3898 die Kinder1121 Ammon mit Israel3478.

4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.

5 Da nun die Kinder1121 Ammon5983 also stritten3898 mit Israel3478, gingen3212 die Ältesten2205 von Gilead1568 hin, daß sie3947 Jephthah3316 holeten aus dem Lande776 Tob2897.

5 І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші́, щоб забрати Їфтаха з кра́ю Тов.

6 Und sprachen559 zu ihm3316: Komm3212 und sei unser Hauptmann7101, daß wir streiten3898 wider die Kinder1121 Ammon5983!

6 І сказали вони до Їфтаха: „Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими сина́ми“.

7 Aber Jephthah3316 sprach559 zu den Ältesten2205 von Gilead1568: Seid6887 ihr nicht, die mich hassen8130 und aus meines Vaters1 Hause1004 gestoßen habt? Und nun kommt935 ihr zu mir, weil ihr in Trübsal seid?

7 І сказав Їфтах до ґілеадських старши́х: „Чи ж не ви знена́видили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?“

8 Die Ältesten2205 von Gilead1568 sprachen559 zu1980 Jephthah3316: Darum kommen wir nun wieder7725 zu dir, daß du mit uns ziehest und helfest uns streiten3898 wider die Kinder1121 Ammon und seiest unser Haupt7218 über alle, die in Gilead1568 wohnen3427.

8 І сказали ґілеадські старші́ до Їфтаха: „Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і бу́демо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх ме́шканців ґілеадських“.

9 Jephthah3316 sprach559 zu den Ältesten2205 von Gilead1568: So ihr mich6440 wieder7725 holet, zu streiten3898 wider die Kinder1121 Ammon5983, und der HErr3068 sie vor mir geben5414 wird, soll ich dann euer Haupt7218 sein?

9 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: „Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?“.

10 Die Ältesten2205 von Gilead1568 sprachen zu Jephthah3316: Der HErr3068 sei Zuhörer zwischen uns, wo wir nicht tun6213, wie du gesagt559 hast8085.

10 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: „Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зро́бимо“.

11 Also ging3212 Jephthah3316 mit den Ältesten2205 von Gilead1568; und das1697 Volk5971 setzte7760 ihn zum Haupt7218 und Obersten7101 über sich. Und Jephthah3316 redete1696 solches alles vor6440 dem HErrn3068 zu Mizpa4709.

11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настанови́в його собі за го́лову та провідника́, а Їфтах промовляв усі свої слова́ перед Господнім лицем у Міцпі.

12 Da sandte Jephthah3316 Botschaft4397 zum Könige4428 der Kinder1121 Ammon und935 ließ7971 ihm sagen559: Was hast du mit mir zu schaffen, daß du kommest zu mir, wider mein Land776 zu streiten3898?

12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: „Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм кра́єм?“

13 Der König4428 der Kinder1121 Ammon5983 antwortete den Boten4397 Jephthahs3316: Darum daß Israel3478 mein Land776 genommen hat3947, da sie559 aus Ägypten4714 zogen, von Arnon769 an5927 bis an Jabbok2999 und bis an den Jordan3383. So gib mir‘s nun wieder7725 mit Frieden7965!

13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтаховнх послів: „Бо Ізраїль забрав мій край, коли він вихо́див з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йорда́ну. А тепер верни ж їх у мирі“.

14 Jephthah3316 aber sandte7971 noch3254 mehr Boten4397 zum Könige4428 der Kinder1121 Ammon.

14 А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів,

15 Die sprachen559 zu ihm: So spricht559 Jephthah3316: Israel3478 hat3947 kein Land776 genommen, weder den Moabitern4124 noch den Kindern1121 Ammon5983.

15 і сказав йому: „Так сказав Їфта́х: Не взяв Ізра́їль кра́ю Моавого та краю Аммонових синів,

16 Denn da sie aus Ägypten4714 zogen3212, wandelte Israel3478 durch die Wüste4057 bis an5927 das Schilfmeer5488 und kam935 gen Kades6946;

16 бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Каде́шу.

17 und3478 sandte Boten4397 zum Könige4428 der Edomiter123 und sprach559: Laß mich7971 durch dein Land776 ziehen7971! Aber der Edomiter123 König4428 erhörete sie8085 nicht. Auch sandten sie zum Könige4428 der Moabiter4124, der wollte14 auch nicht. Also blieb3427 Israel3478 in5674 Kades6946

17 І послав Ізраїль послів до едо́мського царя, говорячи: Нехай я перейду́ твоїм кра́єм, — та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моа́вського, — та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Каде́шу.

18 und wandelte in der Wüste4057; und umzogen5437 das776 Land776 der Edomiter123 und Moabiter4124 und kamen935 von der Sonnen Aufgang an der Moabiter4124 Land776 und lagerten sich3212 jenseit5676 des Arnon769; und kamen935 nicht in die Grenze1366 der Moabiter4124, denn Arnon769 ist der Moabiter4124 Grenze1366.

18 І пішов він пустинею, і обійшов край едо́мський та край моа́вський, і прийшов зо сходу сонця до моавського кра́ю, та й таборува́ли по тім боці Арно́ну, а в моавські границі не входили, бо Арнон — границя Моава.

19 Und4428 Israel3478 sandte Boten4397 zu Sihon5511, der Amoriter567 König4428 zu Hesbon2809, und ließ7971 ihm3478 sagen559: Laß uns durch5674 dein Land776 ziehen bis5704 an meinen Ort4725.

19 І послав Ізра́їль послів до Сихо́на, царя аморе́йського, царя хешбо́нського, і сказав йому Ізраїль: „Нехай ми пере́йдемо твоїм краєм аж до місця свого“.

20 Aber Sihon5511 vertrauete Israel3478 nicht, durch5674 seine Grenze1366 zu ziehen, sondern versammelte622 all sein539 Volk5971 und lagerte sich622 zu Jahza3096 und stritt3898 mit Israel3478.

20 І не вірив Сихо́н Ізраїлеві, щоб він ми́рно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборува́ли в Йохці, і воювали з Ізраїлем.

21 Der HErr3068 aber, der GOtt430 Israels3478, gab5414 den Sihon5511 mit all seinem Volk5971 in die Hände3027 Israels3478, daß sie3427 sie schlugen5221. Also nahm3423 Israel3478 ein alles Land776 der Amoriter567, die in demselben Lande776 wohneten,

21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, — вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край аморе́янина, ме́шканця того кра́ю.

22 und nahmen3423 alle Grenze1366 der Amoriter567 ein von Arnon769 an bis an Jabbok2999 und von der Wüste4057 an bis an den Jordan3383.

22 І вони посіли всю аморе́йську країну від Арно́ну й аж до Яббо́ку, і від пустині та аж до Йорда́ну.

23 So hat nun der HErr3068, der GOtt430 Israels3478 die Amoriter567 vertrieben3423 vor6440 seinem Volk5971 Israel3478; und du willst sie einnehmen3423?

23 А тепер Госпо́дь, Бог Ізраїлів, вигнав Аморе́янина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?

24 Du solltest die einnehmen3423, die dein GOtt430 Kamos3645 vertriebe3423, und uns lassen einnehmen3423 alle, die der HErr3068, unser GOtt430, vor6440 uns vertrieben3423 hat.

24 Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.

25 Meinest du, daß du besser2896 Recht habest denn Balak1111, der Sohn1121 Zipors, der Moabiter4124 König4428? Hat7378 derselbe auch je7378 gerechtet oder gestritten3898 wider3898 Israel3478,

25 А тепер чи справді ти ліпший від Бала́ка, Ціппорового сина, царя моа́вського? Чи сваритися — сварився він з Ізраїлем? Чи воювати — воював із ними?

26 obwohl Israel3478 nun dreihundert7969 Jahre8141 gewohnet hat in Hesbon2809 und3967 ihren Töchtern1323, in Aroer6177 und ihren Töchtern1323 und allen Städten5892, die3027 am Arnon liegen? Warum errettetet ihr‘s3427 nicht5337 zu derselben Zeit6256?

26 Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому́ не відібрали ви їх за той час?

27 Ich habe2398 nichts an dir gesündiget; und853 du tust6213 so8199 übel7451 an mir, daß du wider mich streitest3898. Der HErr3068 fälle heute3117 ein Urteil zwischen Israel3478 und1121 den Kindern1121 Ammon5983.

27 А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими“.

28 Aber der König4428 der Kinder1121 Ammon5983 erhörete die Rede1697 Jephthahs nicht, die er3316 zu8085 ihm sandte7971.

28 Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав.

29 Da kam der Geist7307 des HErrn3068 auf Jephthah3316; und zog5674 durch Gilead1568 und Manasse4519 und durch Mizpe4708, das in5674 Gilead1568 liegt, und von Mizpe4708, das in5674 Gilead1568 liegt, auf die Kinder1121 Ammon.

29 І Дух Господній перебував на Їфта́хові, і він перейшов Ґілеа́д та Манасі́ю, і перейшов ґілеа́дську Міцпе́, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.

30 Und5414 Jephthah3316 gelobte5087 dem HErrn3068 ein Gelübde5088 und5414 sprach559: Gibst du die Kinder1121 Ammon in meine Hand3027,

30 І обіцяв Їфтах обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою ру́ку,

31 was zu meiner Haustür1817 heraus3318 mir entgegengehet, wenn ich mit Frieden7965 wiederkomme von3318 den Kindern1121 Ammon5983, das soll des HErrn3068 sein, und1004 will‘s7725 zum Brandopfer5930 opfern5927.

31 то станеться, — виходя́чий, що ви́йде з дверей мого дому навпроти мене, коли я верта́тимусь з ми́ром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу́ його в цілопа́лення“.

32 Also zog5674 Jephthah3316 auf die Kinder1121 Ammon, wider sie zu streiten3898. Und der HErr3068 gab5414 sie in seine Hände3027.

32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.

33 Und er schlug5221 sie3665 von Aroer6177 an, bis man kommt935 gen Minnit, zwanzig6242 Städte5892, und bis an den Plan der Weinberge58, eine sehr3966 große1419 Schlacht4347. Und wurden also die Kinder1121 Ammon5983 gedemütiget vor6440 den Kindern1121 Israel3478.

33 І він побив їх дуже великою пора́зкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокори́лися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.

34 Da nun Jephthah3316 kam935 gen Mizpa4709 zu seinem Hause1004, siehe, da gehet seine Tochter1323 heraus3318 ihm entgegen7125 mit Pauken8596 und Reigen4246; und sie war ein einiges Kind, und er hatte sonst keinen Sohn1121 noch176 Tochter1323.

34 І прийшов Їфтах до Міцпи́ до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка́ його з бу́бнами та з та́нцями! А вона була в нього тільки одна, — не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки́.

35 Und da er sie sah7200, zerriß7167 er seine Kleider899 und sprach559: Ach162, meine Tochter1323, wie beugest du mich5916 und betrübest mich! Denn ich habe meinen Mund6310 aufgetan6475 gegen dem HErrn3068 und kann‘s3201 nicht widerrufen7725.

35 І сталося, як він побачив її, то розде́р одежу свою та й сказав: „Ах, до́чко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасли́влять мене. Бо я дав Господе́ві обі́та, і не мо́жу відмовитися від нього“.

36 Sie aber sprach559: Mein Vater1, hast du deinen Mund aufgetan6475 gegen dem HErrn3068, so tue6213 mir310, wie834 es aus3318 deinem Munde6310 gegangen ist6213, nachdem6310 der HErr3068 dich5360 gerochen hat an deinen Feinden341, den Kindern1121 Ammon5983.

36 А вона відказала йому: „Ба́тьку мій, ти дав обі́тницю Господе́ві, — зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пі́мсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів“.

37 Und sie8147 sprach559 zu ihrem Vater1: Du wollest mir das1697 tun6213, daß du mich lassest zween Monden2320, daß ich von hinnen7503 hinabgehe3212 auf die3381 Berge2022 und meine Jungfrauschaft1331 beweine1058 mit meinen Gespielen7464.

37 І сказала вона до свого батька: „Нехай буде мені зро́блена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду́ й зійду́ на го́ру, і нехай опла́чу дівува́ння своє я та при́ятельки мої“.

38 Er sprach559: Gehe3212 hin! Und ließ7971 sie8147 zween Monden2320 gehen3212. Da ging sie1058 hin mit ihren Gespielen7464 und beweinete ihre Jungfrauschaft1331 auf den Bergen2022.

38 А він сказав: „Іди!“ І послав її на два місяці. І пішла вона та її при́ятельки, і оплакувала дівува́ння своє.

39 Und nach7093 zween Monden2320 kam sie8147 wieder7725 zu ihrem Vater1. Und er376 tat5087 ihr3045, wie5088 er gelobet hatte6213; und sie war nie keines Mannes schuldig worden. Und ward eine Gewohnheit2706 in Israel3478,

39 І сталося в кінці двох місяців, і верну́лася вона до ба́тька свого, а він учинив над нею свою обі́тницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:

40 daß die Töchter1323 Israel3478 jährlich8141 hingehen3212, zu klagen8567 die Tochter1323 Jephthahs3316, des Gileaditers1569, des Jahrs vier702 Tage.

40 рік-річно ходять Ізраїлеві до́чки плакати за дочко́ю ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.

1.0x