Das Hohelied Salomos

Kapitel 7

1 Kehre wieder7725, kehre wieder7725, o Sulamith7759! Kehre wieder7725, kehre wieder7725, daß wir dich schauen2372! Was sehet ihr an Sulamith7759? Den Reigen4246 zu Mahanaim4264.

2 Wie6471 schön3302 ist dein Gang in den Schuhen5275, du Fürstentochter5081! Deine Lenden3409 stehen gleich aneinander2542 wie zwo Spangen2481, die1323 des Meisters542 Hand3027 gemacht4639 hat.

3 Dein Nabel ist wie ein6194 runder5469 Becher101, dem nimmer Getränk4197 mangelt2637. Dein Bauch990 ist wie ein Weizenhaufen2406, umsteckt5473 mit Rosen7799.

4 Deine zwo Brüste7699 sind wie zwei8147 junge6082 Rehzwillinge8380.

5 Dein Hals6677 ist wie ein elfenbeinerner8127 Turm4026. Deine Augen5869 sind wie die Teiche1295 zu Hesbon2809, am Tor8179 Bathrabbim. Deine Nase639 ist wie der Turm4026 auf6440 Libanon3844, der gegen Damaskus1834 siehet.

6 Dein Haupt7218 stehet auf dir wie Karmel3760. Das Haar1803 auf deinem Haupt7218 ist wie der Purpur713 des Königs4428 in Falten7298 gebunden631.

7 Wie schön3302 und wie lieblich5276 bist du, du Liebe160 in Wollüsten!

8 Deine Länge ist gleich1819 einem Palmbaum8558 und deine Brüste7699 den Weintrauben811.

9 Ich sprach559: Ich muß auf den Palmbaum8558 steigen5927 und seine Zweige5577 ergreifen270. Laß deine Brüste7699 sein wie Trauben811 am Weinstock1612 und deiner Nase639 Geruch7381 wie Äpfel8598

10 und1980 deine Kehle wie2896 guter Wein3196, der meinem2441 Freunde1730 glatt4339 eingehe und rede8193 von fernigem.

11 Mein Freund1730 ist mein und8669 er hält sich auch zu mir.

12 Komm3212, mein Freund1730, laß uns aufs Feld7704 hinausgehen3318 und auf den Dörfern3723 bleiben3885,

13 daß wir frühe aufstehen7925 zu den Weinbergen3754, daß wir sehen, ob der Weinstock1612 blühe und Augen gewonnen5563 habe6524, ob die Granatapfelbäume ausgeschlagen sind; da will7200 ich dir meine Brüste geben5414.

14 Die Lilien1736 geben5414 den Geruch7381, und vor unserer Tür6607 sind allerlei edle4022 Früchte2319. Mein Freund1730, ich habe dir beide6845, heurige und fernige, behalten.

Пiсня над пiснями

Розділ 7

1 „Верни́ся, вернись, Суламі́тко! Вернися, вернися, — нехай ми на тебе нади́вимось!“ „Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на та́нець військо́вий?“

2 „Хороші які стали ноги твої в черевичках, князі́вно моя́! Заокру́глення сте́гон твоїх — мов намисто, руками мисте́цькими ви́точене!

3 Твоє лоно — немов круглото́чена чаша, в якій не забра́кне вина запашно́го! Твій живіт — сніп пшениці, ото́чений тими ліле́ями!

4 Два пе́рса твої — немов двоє сарня́ток близня́т!

5 Твоя шия — як ба́шта із кости слоно́вої, твої очі — озе́рця в Хешбо́ні при брамі того Бат-Рабі́му, в тебе ніс — немов башта лива́нська, що ди́виться все в бік Дама́ску!

6 Голі́вка твоя на тобі — мов Карме́л, а коса́ на голі́вці твоїй — немов пу́рпур, — поло́нений цар тими ку́черями!

7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о любов в розко́шах!

8 Став подібний до па́льми твій стан, твої ж пе́рса — до грон виногра́дних!

9 Я поду́мав: ви́беруся на цю па́льму, схоплю́ся за ві́ття її, — і нехай стануть пе́рса твої, немов виноградні ті грона, а па́хощ диха́ння твого — як яблука!“

10 „А у́ста твої — як найліпше вино: просту́є воно до мого коханого, чинить промо́вистими й уста сплячих!

11 Я належу своєму коханому, а його пожада́ння — до мене!

12 Ходи ж, мій коханий, та ви́йдемо в поле, переночу́ємо в се́лах!

13 Устанемо рано, й ходім у сади - виногради, поди́вимося, чи зацвів виноград, чи квітки́ розцвіли́сь, чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли? Там любов свою тобі дам!

14 Видадуть пах мандраго́ри, при наших же вхо́дах — всіля́кі коштовні плоди́, нові́ та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!“

Das Hohelied Salomos

Kapitel 7

Пiсня над пiснями

Розділ 7

1 Kehre wieder7725, kehre wieder7725, o Sulamith7759! Kehre wieder7725, kehre wieder7725, daß wir dich schauen2372! Was sehet ihr an Sulamith7759? Den Reigen4246 zu Mahanaim4264.

1 „Верни́ся, вернись, Суламі́тко! Вернися, вернися, — нехай ми на тебе нади́вимось!“ „Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на та́нець військо́вий?“

2 Wie6471 schön3302 ist dein Gang in den Schuhen5275, du Fürstentochter5081! Deine Lenden3409 stehen gleich aneinander2542 wie zwo Spangen2481, die1323 des Meisters542 Hand3027 gemacht4639 hat.

2 „Хороші які стали ноги твої в черевичках, князі́вно моя́! Заокру́глення сте́гон твоїх — мов намисто, руками мисте́цькими ви́точене!

3 Dein Nabel ist wie ein6194 runder5469 Becher101, dem nimmer Getränk4197 mangelt2637. Dein Bauch990 ist wie ein Weizenhaufen2406, umsteckt5473 mit Rosen7799.

3 Твоє лоно — немов круглото́чена чаша, в якій не забра́кне вина запашно́го! Твій живіт — сніп пшениці, ото́чений тими ліле́ями!

4 Deine zwo Brüste7699 sind wie zwei8147 junge6082 Rehzwillinge8380.

4 Два пе́рса твої — немов двоє сарня́ток близня́т!

5 Dein Hals6677 ist wie ein elfenbeinerner8127 Turm4026. Deine Augen5869 sind wie die Teiche1295 zu Hesbon2809, am Tor8179 Bathrabbim. Deine Nase639 ist wie der Turm4026 auf6440 Libanon3844, der gegen Damaskus1834 siehet.

5 Твоя шия — як ба́шта із кости слоно́вої, твої очі — озе́рця в Хешбо́ні при брамі того Бат-Рабі́му, в тебе ніс — немов башта лива́нська, що ди́виться все в бік Дама́ску!

6 Dein Haupt7218 stehet auf dir wie Karmel3760. Das Haar1803 auf deinem Haupt7218 ist wie der Purpur713 des Königs4428 in Falten7298 gebunden631.

6 Голі́вка твоя на тобі — мов Карме́л, а коса́ на голі́вці твоїй — немов пу́рпур, — поло́нений цар тими ку́черями!

7 Wie schön3302 und wie lieblich5276 bist du, du Liebe160 in Wollüsten!

7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о любов в розко́шах!

8 Deine Länge ist gleich1819 einem Palmbaum8558 und deine Brüste7699 den Weintrauben811.

8 Став подібний до па́льми твій стан, твої ж пе́рса — до грон виногра́дних!

9 Ich sprach559: Ich muß auf den Palmbaum8558 steigen5927 und seine Zweige5577 ergreifen270. Laß deine Brüste7699 sein wie Trauben811 am Weinstock1612 und deiner Nase639 Geruch7381 wie Äpfel8598

9 Я поду́мав: ви́беруся на цю па́льму, схоплю́ся за ві́ття її, — і нехай стануть пе́рса твої, немов виноградні ті грона, а па́хощ диха́ння твого — як яблука!“

10 und1980 deine Kehle wie2896 guter Wein3196, der meinem2441 Freunde1730 glatt4339 eingehe und rede8193 von fernigem.

10 „А у́ста твої — як найліпше вино: просту́є воно до мого коханого, чинить промо́вистими й уста сплячих!

11 Mein Freund1730 ist mein und8669 er hält sich auch zu mir.

11 Я належу своєму коханому, а його пожада́ння — до мене!

12 Komm3212, mein Freund1730, laß uns aufs Feld7704 hinausgehen3318 und auf den Dörfern3723 bleiben3885,

12 Ходи ж, мій коханий, та ви́йдемо в поле, переночу́ємо в се́лах!

13 daß wir frühe aufstehen7925 zu den Weinbergen3754, daß wir sehen, ob der Weinstock1612 blühe und Augen gewonnen5563 habe6524, ob die Granatapfelbäume ausgeschlagen sind; da will7200 ich dir meine Brüste geben5414.

13 Устанемо рано, й ходім у сади - виногради, поди́вимося, чи зацвів виноград, чи квітки́ розцвіли́сь, чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли? Там любов свою тобі дам!

14 Die Lilien1736 geben5414 den Geruch7381, und vor unserer Tür6607 sind allerlei edle4022 Früchte2319. Mein Freund1730, ich habe dir beide6845, heurige und fernige, behalten.

14 Видадуть пах мандраго́ри, при наших же вхо́дах — всіля́кі коштовні плоди́, нові́ та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!“

1.0x