БуттяРозділ 49 |
|
1 |
|
2 Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислу́хайтеся до Ізраїля, вашого батька! |
|
3 Руви́ме, — ти мій перворідний, моя міць і поча́ток ти сили моєї, верх вели́чности й верх ти могутности! |
|
4 Ти пі́нився був, як вода, — та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся! |
|
5 Симео́н і Леві́й — то брати́, їхня зброя — знаря́ддя насильства. |
|
6 Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилу́читься слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві люди́ну забили, а в своїй самоволі вола копи́т позбавили... |
|
7 Прокля́тий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка́ бо вона! Поділю́ їх я в Якові, і їх розпоро́шу в Ізраїлі! |
|
8 О Юдо, — похва́лять тебе твої браття! Рука твоя — на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вкло́няться. |
|
9 Юда — лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здо́бичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, — зведе хто його? |
|
10 Не віді́йметься бе́рло від Юди, ані в його сте́гон законодавець, аж прийде Примири́тель, що Йому буде по́слух наро́дів. |
|
11 Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини — сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою — в виноградній крові́! |
|
12 Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока — білозубий. |
|
13 Завуло́н буде мешкать над берегом мо́рським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його — до Сидону. |
|
14 Іссаха́р — то костистий осел, що лежить між кошарами. |
|
15 І побачив він спо́кій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб не́сти, і став працювать на податок. |
|
16 Дан буде судить свій наро́д, як один із Ізра́їльських родів. |
|
17 Дан буде вуже́м при дорозі, змією отру́йливою при шляху́, що п'я́ти коневі кусає, і його верхіве́ць позад себе впаде. |
|
18 Спасіння від Тебе чекаю, о Господи! |
|
19 Ґад — на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'я́ти. |
|
20 Аси́р — його хліб буде ситий, і він буде давати присма́ки царські. |
|
21 Нефтали́м — вільна ланя, він прекрасні слова́ видає. |
|
22 Йо́сип — вітка родюча, вітка родючая над джерело́м, її віття по муру спина́ється. |
|
23 І огірчи́ли його та з луку стріляли, і знена́виділи були стрі́льці його. |
|
24 Та зостався міцним його лук, і стали пружні́ рамена́ його рук, — від рук Сильного Якового, звідти Па́стир, Тверди́ня синів Ізраїлевих. |
|
25 Проси ти від Бога, свойого Отця, — і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього — і Він благосло́вить тебе благослове́нням небе́с, що на висоті, благослове́нням безодні, що долі лежить, благослове́ннями перс та утро́би. |
|
26 Благослове́ння батька твого стали сильніші від благослове́ння батьків моїх, — аж до пожада́них висот віковічних. Нехай вони бу́дуть на голову Йо́сипову, на ма́ківку вибраного з-поміж братів своїх! |
|
27 Веніями́н — хижий вовк: вранці їсть він лови́тву, а на вечір розділює здо́бич“. |
|
28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що́ говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, — кожного за благослове́нням його поблагословив їх. |
|
29 І він наказав їм, і промовив до них: „Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина, |
|
30 у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре́ в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу. |
|
31 Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію. |
|
32 Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета“. |
|
33 І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочи́в. І він прилучився до своєї рідні. |
БытиеГлава 49 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 в пещере, |
|
31 там похоронили |
|
32 это поле |
|
33 |
БуттяРозділ 49 |
БытиеГлава 49 |
|
1 |
1 |
|
2 Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислу́хайтеся до Ізраїля, вашого батька! |
2 |
|
3 Руви́ме, — ти мій перворідний, моя міць і поча́ток ти сили моєї, верх вели́чности й верх ти могутности! |
3 |
|
4 Ти пі́нився був, як вода, — та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся! |
4 |
|
5 Симео́н і Леві́й — то брати́, їхня зброя — знаря́ддя насильства. |
5 |
|
6 Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилу́читься слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві люди́ну забили, а в своїй самоволі вола копи́т позбавили... |
6 |
|
7 Прокля́тий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка́ бо вона! Поділю́ їх я в Якові, і їх розпоро́шу в Ізраїлі! |
7 |
|
8 О Юдо, — похва́лять тебе твої браття! Рука твоя — на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вкло́няться. |
8 |
|
9 Юда — лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здо́бичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, — зведе хто його? |
9 |
|
10 Не віді́йметься бе́рло від Юди, ані в його сте́гон законодавець, аж прийде Примири́тель, що Йому буде по́слух наро́дів. |
10 |
|
11 Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини — сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою — в виноградній крові́! |
11 |
|
12 Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока — білозубий. |
12 |
|
13 Завуло́н буде мешкать над берегом мо́рським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його — до Сидону. |
13 |
|
14 Іссаха́р — то костистий осел, що лежить між кошарами. |
14 |
|
15 І побачив він спо́кій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб не́сти, і став працювать на податок. |
15 |
|
16 Дан буде судить свій наро́д, як один із Ізра́їльських родів. |
16 |
|
17 Дан буде вуже́м при дорозі, змією отру́йливою при шляху́, що п'я́ти коневі кусає, і його верхіве́ць позад себе впаде. |
17 |
|
18 Спасіння від Тебе чекаю, о Господи! |
18 |
|
19 Ґад — на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'я́ти. |
19 |
|
20 Аси́р — його хліб буде ситий, і він буде давати присма́ки царські. |
20 |
|
21 Нефтали́м — вільна ланя, він прекрасні слова́ видає. |
21 |
|
22 Йо́сип — вітка родюча, вітка родючая над джерело́м, її віття по муру спина́ється. |
22 |
|
23 І огірчи́ли його та з луку стріляли, і знена́виділи були стрі́льці його. |
23 |
|
24 Та зостався міцним його лук, і стали пружні́ рамена́ його рук, — від рук Сильного Якового, звідти Па́стир, Тверди́ня синів Ізраїлевих. |
24 |
|
25 Проси ти від Бога, свойого Отця, — і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього — і Він благосло́вить тебе благослове́нням небе́с, що на висоті, благослове́нням безодні, що долі лежить, благослове́ннями перс та утро́би. |
25 |
|
26 Благослове́ння батька твого стали сильніші від благослове́ння батьків моїх, — аж до пожада́них висот віковічних. Нехай вони бу́дуть на голову Йо́сипову, на ма́ківку вибраного з-поміж братів своїх! |
26 |
|
27 Веніями́н — хижий вовк: вранці їсть він лови́тву, а на вечір розділює здо́бич“. |
27 |
|
28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що́ говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, — кожного за благослове́нням його поблагословив їх. |
28 |
|
29 І він наказав їм, і промовив до них: „Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина, |
29 |
|
30 у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре́ в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу. |
30 в пещере, |
|
31 Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію. |
31 там похоронили |
|
32 Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета“. |
32 это поле |
|
33 І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочи́в. І він прилучився до своєї рідні. |
33 |