CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Бут. 44
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Буття

Розділ 44

1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.

3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.

4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?

5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.

6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.

8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.

10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.

11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.

15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“

16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.

17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.

18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“

20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.

22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.

23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.

24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.

26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.

27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.

28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.

29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.

30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —

31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.

32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!

33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!

34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.

Бытие

Глава 44

1 И приказал6680 Иосиф начальнику дома1004 своего, говоря:559 наполни4390 мешки572 этих людей582 пищею,400 сколько834 они могут3201 нести,5375 и серебро3701 каждого376 положи7760 в отверстие572 мешка6310 его,

2 а чашу1375 мою, чашу1375 серебряную,3701 положи7760 в отверстие6310 мешка572 к младшему6996 вместе с серебром3701 за купленный им хлеб.7668 И сделал6213 тот по слову1697 Иосифа,3130 которое сказал1696 он.

3 Утром,1242 когда рассвело,215 эти люди582 были7971 отпущены,7971 они и ослы2543 их.

4 Еще не далеко7368 отошли3318 они от города,5892 как Иосиф3130 сказал559 начальнику дома1004 своего: ступай,6965 догоняй7291310 этих людей582 и, когда догонишь,5381 скажи559 им: для чего вы заплатили7999 злом7451 за добро?2896

5 Не та ли это чаша, из которой пьет8354 господин113 мой и он гадает5172 на ней? Худо7489 это вы сделали.6213

6 Он догнал5381 их и сказал1696 им эти428 слова.1697

7 Они сказали559 ему: для чего господин113 наш говорит1696 такие слова?1697 Нет,2486 рабы5650 твои не сделают6213 такого дела.1697

8 Вот, серебро,3701 найденное4672 нами в отверстии6310 мешков572 наших, мы обратно7725 принесли7725 тебе из земли776 Ханаанской:3667 как же нам украсть1589 из дома1004 господина113 твоего серебро3701 или золото?2091

9 У кого из рабов5650 твоих найдется,4672 тому смерть,4191 и мы будем рабами5650 господину113 нашему.

10 Он сказал:559 хорошо; как вы сказали,1697 так3651 пусть и будет: у кого найдется4672 чаша, тот будет мне рабом,5650 а вы будете не виноваты.5355

11 Они поспешно4116 спустили3381 каждый376 свой мешок572 на землю776 и открыли6605 каждый376 свой мешок.572

12 Он обыскал,2664 начал2490 со старшего1419 и окончил3615 младшим;6996 и нашлась4672 чаша1375 в мешке572 Вениаминовом.1144

13 И разодрали7167 они одежды8071 свои, и, возложив6006 каждый376 на осла2543 своего ношу, возвратились7725 в город.5892

14 И пришли935 Иуда3063 и братья251 его в дом1004 Иосифа,3130 который был еще дома, и пали5307 пред3942 ним на землю.776

15 Иосиф3130 сказал559 им: что4639 это вы сделали?6213 разве вы не знали,3045 что такой человек,376 как я, конечно5172 угадает?5172

16 Иуда3063 сказал:559 что нам сказать559 господину113 нашему? что говорить?1696 чем оправдываться?6663 Бог430 нашел4672 неправду5771 рабов5650 твоих; вот, мы рабы5650 господину113 нашему, и мы, и1571 тот, в чьих834 руках3027 нашлась4672 чаша.1375

17 Но Иосиф сказал:559 нет,2486 я этого2063 не сделаю;6213 тот, в чьих376 руках3027 нашлась4672 чаша,1375 будет мне рабом,5650 а вы пойдите5927 с миром7965 к отцу1 вашему.

18 И подошел5066 Иуда3063 к нему и сказал:559 господин113 мой, позволь рабу5650 твоему сказать1696 слово1697 в уши241 господина113 моего, и не прогневайся2734639 на раба5650 твоего, ибо ты то же, что фараон.6547

19 Господин113 мой спрашивал7592 рабов5650 своих, говоря:559 есть3426 ли у вас отец1 или брат?251

20 Мы сказали559 господину113 нашему, что у нас есть3426 отец1 престарелый,2205 и младший6996 сын, сын3206 старости,2208 которого брат251 умер,4191 а он остался3498 один от матери517 своей, и отец1 любит157 его.

21 Ты же сказал559 рабам5650 твоим: приведите3381 его ко мне, чтобы мне взглянуть77605869 на него.

22 Мы сказали559 господину113 нашему: отрок5288 не может3201 оставить5800 отца1 своего, и если он оставит5800 отца1 своего, то сей умрет.4191

23 Но ты сказал559 рабам5650 твоим: если не3808 придет3381 с вами меньший6996 брат251 ваш, то вы более3254 не являйтесь7200 ко мне на лице.6440

24 Когда мы пришли5927 к рабу5650 твоему, отцу1 нашему, то пересказали5046 ему слова1697 господина113 моего.

25 И сказал559 отец1 наш: пойдите7725 опять,7725 купите7666 нам немного4592 пищи.400

26 Мы сказали:559 нельзя3201 нам идти;3381 а если будет3426 с нами меньший6996 брат251 наш, то пойдем;3381 потому что нельзя3201 нам видеть7200 лица6440 того человека,376 если369 не369 будет с нами меньшого6996 брата251 нашего.

27 И сказал559 нам раб5650 твой, отец1 наш: вы знаете,3045 что жена802 моя родила3205 мне двух8147 сынов;

28 один259 пошел3318 от меня, и я сказал:559 верно2963 он растерзан;2963 и я не видал7200 его доныне;2008

29 если и сего возьмете3947 от5973 глаз6440 моих, и случится7136 с ним несчастье,611 то сведете3381 вы седину7872 мою с горестью7451 во гроб.7585

30 Теперь если я приду935 к рабу5650 твоему, отцу1 нашему, и не будет с нами отрока,5288 с душею5315 которого связана7194 душа5315 его,

31 то он, увидев,7200 что нет отрока,5288 умрет;4191 и сведут3381 рабы5650 твои седину7872 раба5650 твоего, отца1 нашего, с печалью3015 во гроб.7585

32 Притом я, раб5650 твой, взялся6148 отвечать6148 за отрока5288 отцу59731 моему, сказав:559 если не приведу935 его к тебе, то останусь2398 я виновным2398 пред отцом1 моим во все дни3117 жизни.

33 Итак пусть3427 я, раб5650 твой, вместо отрока5288 останусь3427 рабом5650 у господина113 моего, а отрок5288 пусть5927 идет5927 с братьями251 своими:

34 ибо как349 пойду5927 я к отцу1 моему, когда отрока5288 не будет со мною? я увидел7200 бы бедствие,7451 которое постигло4672 бы отца1 моего.

Буття

Розділ 44

Бытие

Глава 44

1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

1 И приказал6680 Иосиф начальнику дома1004 своего, говоря:559 наполни4390 мешки572 этих людей582 пищею,400 сколько834 они могут3201 нести,5375 и серебро3701 каждого376 положи7760 в отверстие572 мешка6310 его,

2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.

2 а чашу1375 мою, чашу1375 серебряную,3701 положи7760 в отверстие6310 мешка572 к младшему6996 вместе с серебром3701 за купленный им хлеб.7668 И сделал6213 тот по слову1697 Иосифа,3130 которое сказал1696 он.

3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.

3 Утром,1242 когда рассвело,215 эти люди582 были7971 отпущены,7971 они и ослы2543 их.

4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?

4 Еще не далеко7368 отошли3318 они от города,5892 как Иосиф3130 сказал559 начальнику дома1004 своего: ступай,6965 догоняй7291310 этих людей582 и, когда догонишь,5381 скажи559 им: для чего вы заплатили7999 злом7451 за добро?2896

5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.

5 Не та ли это чаша, из которой пьет8354 господин113 мой и он гадает5172 на ней? Худо7489 это вы сделали.6213

6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

6 Он догнал5381 их и сказал1696 им эти428 слова.1697

7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.

7 Они сказали559 ему: для чего господин113 наш говорит1696 такие слова?1697 Нет,2486 рабы5650 твои не сделают6213 такого дела.1697

8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

8 Вот, серебро,3701 найденное4672 нами в отверстии6310 мешков572 наших, мы обратно7725 принесли7725 тебе из земли776 Ханаанской:3667 как же нам украсть1589 из дома1004 господина113 твоего серебро3701 или золото?2091

9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.

9 У кого из рабов5650 твоих найдется,4672 тому смерть,4191 и мы будем рабами5650 господину113 нашему.

10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.

10 Он сказал:559 хорошо; как вы сказали,1697 так3651 пусть и будет: у кого найдется4672 чаша, тот будет мне рабом,5650 а вы будете не виноваты.5355

11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

11 Они поспешно4116 спустили3381 каждый376 свой мешок572 на землю776 и открыли6605 каждый376 свой мешок.572

12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

12 Он обыскал,2664 начал2490 со старшего1419 и окончил3615 младшим;6996 и нашлась4672 чаша1375 в мешке572 Вениаминовом.1144

13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

13 И разодрали7167 они одежды8071 свои, и, возложив6006 каждый376 на осла2543 своего ношу, возвратились7725 в город.5892

14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.

14 И пришли935 Иуда3063 и братья251 его в дом1004 Иосифа,3130 который был еще дома, и пали5307 пред3942 ним на землю.776

15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“

15 Иосиф3130 сказал559 им: что4639 это вы сделали?6213 разве вы не знали,3045 что такой человек,376 как я, конечно5172 угадает?5172

16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.

16 Иуда3063 сказал:559 что нам сказать559 господину113 нашему? что говорить?1696 чем оправдываться?6663 Бог430 нашел4672 неправду5771 рабов5650 твоих; вот, мы рабы5650 господину113 нашему, и мы, и1571 тот, в чьих834 руках3027 нашлась4672 чаша.1375

17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.

17 Но Иосиф сказал:559 нет,2486 я этого2063 не сделаю;6213 тот, в чьих376 руках3027 нашлась4672 чаша,1375 будет мне рабом,5650 а вы пойдите5927 с миром7965 к отцу1 вашему.

18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

18 И подошел5066 Иуда3063 к нему и сказал:559 господин113 мой, позволь рабу5650 твоему сказать1696 слово1697 в уши241 господина113 моего, и не прогневайся2734639 на раба5650 твоего, ибо ты то же, что фараон.6547

19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“

19 Господин113 мой спрашивал7592 рабов5650 своих, говоря:559 есть3426 ли у вас отец1 или брат?251

20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

20 Мы сказали559 господину113 нашему, что у нас есть3426 отец1 престарелый,2205 и младший6996 сын, сын3206 старости,2208 которого брат251 умер,4191 а он остался3498 один от матери517 своей, и отец1 любит157 его.

21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.

21 Ты же сказал559 рабам5650 твоим: приведите3381 его ко мне, чтобы мне взглянуть77605869 на него.

22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.

22 Мы сказали559 господину113 нашему: отрок5288 не может3201 оставить5800 отца1 своего, и если он оставит5800 отца1 своего, то сей умрет.4191

23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.

23 Но ты сказал559 рабам5650 твоим: если не3808 придет3381 с вами меньший6996 брат251 ваш, то вы более3254 не являйтесь7200 ко мне на лице.6440

24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

24 Когда мы пришли5927 к рабу5650 твоему, отцу1 нашему, то пересказали5046 ему слова1697 господина113 моего.

25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.

25 И сказал559 отец1 наш: пойдите7725 опять,7725 купите7666 нам немного4592 пищи.400

26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.

26 Мы сказали:559 нельзя3201 нам идти;3381 а если будет3426 с нами меньший6996 брат251 наш, то пойдем;3381 потому что нельзя3201 нам видеть7200 лица6440 того человека,376 если369 не369 будет с нами меньшого6996 брата251 нашего.

27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.

27 И сказал559 нам раб5650 твой, отец1 наш: вы знаете,3045 что жена802 моя родила3205 мне двух8147 сынов;

28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.

28 один259 пошел3318 от меня, и я сказал:559 верно2963 он растерзан;2963 и я не видал7200 его доныне;2008

29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.

29 если и сего возьмете3947 от5973 глаз6440 моих, и случится7136 с ним несчастье,611 то сведете3381 вы седину7872 мою с горестью7451 во гроб.7585

30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —

30 Теперь если я приду935 к рабу5650 твоему, отцу1 нашему, и не будет с нами отрока,5288 с душею5315 которого связана7194 душа5315 его,

31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.

31 то он, увидев,7200 что нет отрока,5288 умрет;4191 и сведут3381 рабы5650 твои седину7872 раба5650 твоего, отца1 нашего, с печалью3015 во гроб.7585

32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!

32 Притом я, раб5650 твой, взялся6148 отвечать6148 за отрока5288 отцу59731 моему, сказав:559 если не приведу935 его к тебе, то останусь2398 я виновным2398 пред отцом1 моим во все дни3117 жизни.

33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!

33 Итак пусть3427 я, раб5650 твой, вместо отрока5288 останусь3427 рабом5650 у господина113 моего, а отрок5288 пусть5927 идет5927 с братьями251 своими:

34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.

34 ибо как349 пойду5927 я к отцу1 моему, когда отрока5288 не будет со мною? я увидел7200 бы бедствие,7451 которое постигло4672 бы отца1 моего.

1.0x