БуттяРозділ 39 |
|
1 |
|
2 І був Госпо́дь з Йо́сипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробува́в він у домі свого пана єги́птянина. |
|
3 І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Госпо́дь щастить у руці його. |
|
4 І Йо́сип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призна́чив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку. |
|
5 І сталося, — відко́ли він призна́чив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благослове́ння Господнє в усьому, що він мав, — у домі й на полі. |
|
6 І він позоставив усе, що мав, у руці Йо́сиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йо́сип був гарного стану та вродливого вигляду. |
|
7 |
|
8 А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: „Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку. |
|
9 Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, — бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?“ |
|
10 І сталося, що вона день-у-день говорила Йо́сипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею. |
|
11 І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було́ нікого з людей дому. |
|
12 І схопи́ла вона його за одежу його, кажучи: „Лягай же зо мною!“ А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір. |
|
13 І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір, |
|
14 то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: „Дивіться, — він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом. |
|
15 І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір. |
|
16 І я поклала його одежу при собі аж до прихо́ду пана його до свого дому“. |
|
17 І вона переказала йому цими словами, говорячи: „До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною. |
|
18 І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір“. |
|
19 І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: „Отакі то речі вчинив мені твій раб“, то запалився гнів його. |
|
20 |
|
21 А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому. |
|
22 І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що́ там робили, робив він. |
|
23 Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що́ він робив, щастив йому Господь. |
БытиеГлава 39 |
|
1 |
|
2 Он жил в доме своего господина, египтянина Потифара. Господь помогал Иосифу, и поэтому ему во всём сопутствовал успех. |
|
3 Потифар видел, что Господь покровительствовал Иосифу и что Он помогает ему успешно исполнять всё, за что бы Иосиф ни брался. |
|
4 Потифар был им очень доволен и поэтому поставил Иосифа помогать в управлении своим домом, и тот стал управляющим всем его имением. |
|
5 После того как Иосиф стал управляющим, Господь благословил и дом, и всё имение Потифара, сделав это ради Иосифа. Господь благословил также и всё, что росло в полях Потифара. |
|
6 Тогда Потифар доверил Иосифу надзор над всем имуществом в доме и не знал при нём никаких забот, кроме того, что выбрать себе поесть. Иосиф отказывает жене Потифара Иосиф был очень красив и хорош собой. |
|
7 Вскоре он приглянулся жене своего господина, и однажды она сказала: |
|
8 Иосиф же отказался, сказав: |
|
9 и почти приравнял меня к себе. Как же я могу спать с его женой. Это великое зло и грех перед Господом». |
|
10 Женщина уговаривала Иосифа каждый день, но он отказывался спать с ней. |
|
11 |
|
12 И жена господина схватила его за полы одежды и сказала: |
|
13 Увидев, что Иосиф выбежал из дома, оставив у неё в руках одежду, |
|
14 она стала кричать мужчинам, которые были снаружи: |
|
15 и мои крики так его испугали, что он убежал, оставив здесь свою одежду!» |
|
16 |
|
17 и рассказала ему ту же историю: |
|
18 но, когда он приблизился, я закричала. Услышав мой крик, он убежал, оставив здесь свою одежду». |
|
19 |
|
20 и отправил его в темницу, куда царь сажал заключённых, и Иосиф был взят под стражу. |
|
21 |
|
22 Начальник поставил его над всеми заключёнными, и Иосиф стал старшим над всеми, хотя и делал ту же работу, что и они. |
|
23 Начальник стражи доверил Иосифу всё, что было в тюрьме, так как Господь был с Иосифом и помогал ему успешно исполнять всё, что бы он ни делал. |
БуттяРозділ 39 |
БытиеГлава 39 |
|
1 |
1 |
|
2 І був Госпо́дь з Йо́сипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробува́в він у домі свого пана єги́птянина. |
2 Он жил в доме своего господина, египтянина Потифара. Господь помогал Иосифу, и поэтому ему во всём сопутствовал успех. |
|
3 І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Госпо́дь щастить у руці його. |
3 Потифар видел, что Господь покровительствовал Иосифу и что Он помогает ему успешно исполнять всё, за что бы Иосиф ни брался. |
|
4 І Йо́сип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призна́чив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку. |
4 Потифар был им очень доволен и поэтому поставил Иосифа помогать в управлении своим домом, и тот стал управляющим всем его имением. |
|
5 І сталося, — відко́ли він призна́чив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благослове́ння Господнє в усьому, що він мав, — у домі й на полі. |
5 После того как Иосиф стал управляющим, Господь благословил и дом, и всё имение Потифара, сделав это ради Иосифа. Господь благословил также и всё, что росло в полях Потифара. |
|
6 І він позоставив усе, що мав, у руці Йо́сиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йо́сип був гарного стану та вродливого вигляду. |
6 Тогда Потифар доверил Иосифу надзор над всем имуществом в доме и не знал при нём никаких забот, кроме того, что выбрать себе поесть. Иосиф отказывает жене Потифара Иосиф был очень красив и хорош собой. |
|
7 |
7 Вскоре он приглянулся жене своего господина, и однажды она сказала: |
|
8 А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: „Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку. |
8 Иосиф же отказался, сказав: |
|
9 Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, — бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?“ |
9 и почти приравнял меня к себе. Как же я могу спать с его женой. Это великое зло и грех перед Господом». |
|
10 І сталося, що вона день-у-день говорила Йо́сипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею. |
10 Женщина уговаривала Иосифа каждый день, но он отказывался спать с ней. |
|
11 І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було́ нікого з людей дому. |
11 |
|
12 І схопи́ла вона його за одежу його, кажучи: „Лягай же зо мною!“ А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір. |
12 И жена господина схватила его за полы одежды и сказала: |
|
13 І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір, |
13 Увидев, что Иосиф выбежал из дома, оставив у неё в руках одежду, |
|
14 то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: „Дивіться, — він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом. |
14 она стала кричать мужчинам, которые были снаружи: |
|
15 І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір. |
15 и мои крики так его испугали, что он убежал, оставив здесь свою одежду!» |
|
16 І я поклала його одежу при собі аж до прихо́ду пана його до свого дому“. |
16 |
|
17 І вона переказала йому цими словами, говорячи: „До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною. |
17 и рассказала ему ту же историю: |
|
18 І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір“. |
18 но, когда он приблизился, я закричала. Услышав мой крик, он убежал, оставив здесь свою одежду». |
|
19 І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: „Отакі то речі вчинив мені твій раб“, то запалився гнів його. |
19 |
|
20 |
20 и отправил его в темницу, куда царь сажал заключённых, и Иосиф был взят под стражу. |
|
21 А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому. |
21 |
|
22 І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що́ там робили, робив він. |
22 Начальник поставил его над всеми заключёнными, и Иосиф стал старшим над всеми, хотя и делал ту же работу, что и они. |
|
23 Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що́ він робив, щастив йому Господь. |
23 Начальник стражи доверил Иосифу всё, что было в тюрьме, так как Господь был с Иосифом и помогал ему успешно исполнять всё, что бы он ни делал. |