Вiд IванаРозділ 12 |
1 |
2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. |
3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім! |
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати: |
5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“ |
6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли. |
7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені. |
8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“ |
9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. |
10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, |
11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували. |
12 |
13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“ |
14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: |
15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“ |
16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́. |
17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих. |
18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. |
19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“ |
20 |
21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“. |
22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. |
23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь. |
24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́. |
25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. |
26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець. |
27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́... |
28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“ |
29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“! |
30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас. |
31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер. |
32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“. |
33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти. |
34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ |
35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде. |
36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них. |
37 |
38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“ |
39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік: |
40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“ |
41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в. |
42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги. |
43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. |
44 |
45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. |
46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався. |
47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. |
48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його! |
49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити. |
50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в. |
Евангелие от ИоаннаГлава 12 |
1 |
2 Там для Него приготовили ужин, и Марфа прислуживала Ему за столом. Среди тех, кто ужинал с Ним вместе, был и Лазарь. |
3 Мария взяла полмеры драгоценного благовонного масла, приготовленного из чистого нарда, вылила Его на ноги Иисуса и вытерла их своими волосами. Тогда весь дом наполнился благоуханием этого масла. |
4 Один из учеников Иисуса, Иуда Искариот, который потом предал Его, сказал: |
5 |
6 Он сказал так, не потому что беспокоился о бедных, а потому что был вор. Будучи казначеем, он часто брал деньги из общей казны. |
7 Тогда Иисус сказал: |
8 |
9 |
10 Тогда главные священники решили убить и Лазаря, |
11 потому что из-за него многие иудеи оставляли их и начинали верить в Иисуса. |
12 |
13 взяли пальмовые ветви и пошли Ему навстречу, восклицая: |
14 |
15 |
16 |
17 Те, кто были с Иисусом, когда Он воскресил Лазаря из мёртвых и велел ему выйти из гробницы, стали всем рассказывать о том, что произошло. |
18 Потому народ вышел Ему навстречу, так как люди слышали, что Он сотворил это знамение. |
19 И тогда фарисеи сказали друг другу: |
20 |
21 Они пошли к Филиппу, который был родом из Вифсаиды в Галилее, и начали упрашивать его: |
22 Филипп пошёл к Андрею и сказал ему об этом. Тогда Филипп и Андрей отправились вдвоём к Иисусу и рассказали Ему об этом. |
23 Иисус ответил им: |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 Люди в толпе, собравшейся там, услышали голос и стали говорить, что это был гром. Другие же молвили: |
30 |
31 |
32 |
33 Так говорил Он, чтобы показать, какой смертью умрёт. |
34 И тогда народ сказал Ему: |
35 Тогда Иисус ответил: |
36 |
37 |
38 Так сбылось то, что предсказал пророк Исаия: |
39 |
40 |
41 |
42 Но многие поверили в Иисуса. Даже среди иудейских предводителей было немало поверивших, но, боясь фарисеев, они не признавались открыто в своей вере, чтобы их не изгнали из синагоги, |
43 потому что эти люди предпочитали людскую хвалу хвале Божьей. |
44 |
45 |
46 |
47 |
48 |
49 |
50 |
Вiд IванаРозділ 12 |
Евангелие от ИоаннаГлава 12 |
1 |
1 |
2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. |
2 Там для Него приготовили ужин, и Марфа прислуживала Ему за столом. Среди тех, кто ужинал с Ним вместе, был и Лазарь. |
3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім! |
3 Мария взяла полмеры драгоценного благовонного масла, приготовленного из чистого нарда, вылила Его на ноги Иисуса и вытерла их своими волосами. Тогда весь дом наполнился благоуханием этого масла. |
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати: |
4 Один из учеников Иисуса, Иуда Искариот, который потом предал Его, сказал: |
5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“ |
5 |
6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли. |
6 Он сказал так, не потому что беспокоился о бедных, а потому что был вор. Будучи казначеем, он часто брал деньги из общей казны. |
7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені. |
7 Тогда Иисус сказал: |
8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“ |
8 |
9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. |
9 |
10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, |
10 Тогда главные священники решили убить и Лазаря, |
11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували. |
11 потому что из-за него многие иудеи оставляли их и начинали верить в Иисуса. |
12 |
12 |
13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“ |
13 взяли пальмовые ветви и пошли Ему навстречу, восклицая: |
14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: |
14 |
15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“ |
15 |
16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́. |
16 |
17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих. |
17 Те, кто были с Иисусом, когда Он воскресил Лазаря из мёртвых и велел ему выйти из гробницы, стали всем рассказывать о том, что произошло. |
18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. |
18 Потому народ вышел Ему навстречу, так как люди слышали, что Он сотворил это знамение. |
19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“ |
19 И тогда фарисеи сказали друг другу: |
20 |
20 |
21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“. |
21 Они пошли к Филиппу, который был родом из Вифсаиды в Галилее, и начали упрашивать его: |
22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. |
22 Филипп пошёл к Андрею и сказал ему об этом. Тогда Филипп и Андрей отправились вдвоём к Иисусу и рассказали Ему об этом. |
23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь. |
23 Иисус ответил им: |
24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́. |
24 |
25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. |
25 |
26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець. |
26 |
27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́... |
27 |
28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“ |
28 |
29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“! |
29 Люди в толпе, собравшейся там, услышали голос и стали говорить, что это был гром. Другие же молвили: |
30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас. |
30 |
31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер. |
31 |
32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“. |
32 |
33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти. |
33 Так говорил Он, чтобы показать, какой смертью умрёт. |
34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ |
34 И тогда народ сказал Ему: |
35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде. |
35 Тогда Иисус ответил: |
36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них. |
36 |
37 |
37 |
38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“ |
38 Так сбылось то, что предсказал пророк Исаия: |
39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік: |
39 |
40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“ |
40 |
41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в. |
41 |
42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги. |
42 Но многие поверили в Иисуса. Даже среди иудейских предводителей было немало поверивших, но, боясь фарисеев, они не признавались открыто в своей вере, чтобы их не изгнали из синагоги, |
43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. |
43 потому что эти люди предпочитали людскую хвалу хвале Божьей. |
44 |
44 |
45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. |
45 |
46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався. |
46 |
47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. |
47 |
48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його! |
48 |
49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити. |
49 |
50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в. |
50 |