НееміяРозділ 13 |
1 |
2 бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли́ були на нього Валаама прокля́сти його, та Бог наш обернув те прокляття на благослове́ння. |
3 І сталося, як почули вони Зако́н, то відділили від Ізраїля все чуже. |
4 А перед тим священик Ел'яшів, призна́чений до комори дому нашого Бога, близьки́й Товійїн, |
5 то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлі́бну, ла́дан, і по́суд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені за́повіддю для Левитів, і співаків, і придве́рних, і священичі прине́сення. |
6 А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя. |
7 І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, ро́блячи йому комору на подві́р'ях Божого дому. |
8 І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикида́в геть із комори. |
9 І я сказав, і очи́стили комори, а я вернув туди по́суд Божого дому, хлі́бну жертву та ла́дан. |
10 І дові́дався я, що левитські ча́стки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки́, що робили свою працю. |
11 І докоряв я заступникам та й сказав: „Чого опу́щений дім Божий?“ І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місця́х. |
12 І вся Юдея прино́сила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбни́ць. |
13 І настанови́в я над скарбни́цями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку — Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважа́ні за вірних. І на них покладено — діли́ти частки для їхніх братів. |
14 Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри́ моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторо́жах! |
15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топта́ли в суботу чави́ла, і носи́ли снопи́, і нав'ю́чували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тяга́р, і ве́зли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність. |
16 А тиряни ме́шкали в ньому, і постача́ли рибу й усе на про́даж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі. |
17 I докоряв я Юдиним шляхе́тним та й сказав їм: „Що́ це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день? |
18 Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побі́льшуєте жар гніву на Ізраїля зневажа́нням суботи“. |
19 І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, — і були зами́кувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, — щоб тяга́р не входив суботнього дня! |
20 І ночували крамарі́ та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом. |
21 І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: „Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повто́рите це, я простягну́ руку на вас!“ Від того ча́су вони не прихо́дили в суботу. |
22 І сказав я Левитам, щоб вони очи́стилися й прихо́дили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї! |
23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жіно́к ашдо́дянок, аммоні́тянок, моаві́тянок. |
24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдо́дському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того наро́ду. |
25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, ка́жучи: „Не давайте ваших дочо́к їхнім синам, і не беріть їхніх дочо́к для ваших синів та для вас. |
26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, — а між багатьма́ наро́дами не було такого царя, як він, і був уподо́баний Богові своєму, і Бог настанови́в його царем над усім Ізраїлем, — і його ввели́ в гріх ті чужі жінки́? |
27 І тому́ чи ж чуте було́ таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневі́рення проти нашого Бога, щоб брати чужих жіно́к?“ |
28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, — і я вигнав його від себе! |
29 Запам'ята́й же їм, Боже мій, за спля́млення свяще́нства та заповіту свяще́ничого та леви́тського! |
30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив че́рги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх, |
31 і для пожертви дров в озна́чених часа́х, і для первопло́дів. Запам'ятай же мене, Боже мій, на добро́!“ |
Книга НеемииГлава 13 |
1 |
2 Этот закон был написан, потому что эти люди не дали израильтянам ни еды, ни воды. Они заплатили Валааму, чтобы он проклял народ Израиля, но наш Бог изменил это проклятие и превратил его в благословение для нас. |
3 И когда израильтяне услышали этот закон, они подчинились ему. Они отделились от людей, которые были потомками чужеземцев. |
4 |
5 |
6 |
7 Вернувшись в Иерусалим, я услышал о грешном деле, которое сотворил Елиашив, когда отдал Товии комнату в храме нашего Бога! |
8 Я очень разгневался из-за того, что сделал Елиашив, и выбросил из комнаты все вещи Товии. |
9 Я приказал очистить эти комнаты, а затем поставил посуду и вещи храма, хлебные приношения и благовония обратно в эти комнаты. |
10 |
11 Услышав о том, что случилось, я сказал начальникам, что они поступили неправильно. Я спросил их: |
12 |
13 Я поставил ответственными за кладовые следующих людей: священника Шелемию, учителя Садока и левита Федаию, а их помощником я сделал Ханана, сына Закхура, сына Матфании. Я знал, что этим людям можно доверять. Они отвечали за раздачу продовольствия своим родственникам. |
14 |
15 |
16 В Иерусалиме жили некоторые люди из города Тир. Эти люди привозили в Иерусалим рыбу и другие товары и продавали их по субботам, а евреи покупали всё это. |
17 Я сказал знатным людям Иудеи, что они поступают неправильно. Я сказал им: |
18 Вы знаете, что ваши предки делали то же самое. Поэтому наш Бог принёс беды и несчастья нам и этому городу. Теперь же своими поступками вы навлечёте ещё большие несчастья на Израиль. Вы оскверняете субботний день и приравниваете его к обыкновенному дню». |
19 |
20 Один раз или два торговцам и купцам пришлось ночевать за стенами Иерусалима. |
21 Но я предупредил этих торговцев и купцов: |
22 Затем я приказал левитам очиститься. После того как они сделали это, они должны были охранять ворота. Это было сделано для того, чтобы суббота оставалась святой. Боже, пожалуйста, помни обо мне за все эти дела. Будь добр и покажи мне Свою великую любовь! |
23 |
24 И половина детей от этих браков не умела говорить по-еврейски. Эти дети говорили на языке азотян, аммонитян и моавитян. |
25 Тогда я сказал этим людям, что они поступили неправильно. Я проклинал их, бил некоторых из них и рвал их волосы. Я заставил их дать клятву именем Бога, сказав: |
26 Вы знаете, что подобные браки ввели Соломона в грех. Среди многих народов не было царя, который бы превзошёл Соломона в величии. Бог любил Соломона и сделал его царём надо всем народом Израиля. Однако даже Соломон был введён в грех из-за чужеземных женщин. |
27 И теперь мы слышали, что вы тоже совершаете этот ужасный грех. Вы неверны Богу, если берёте в жёны чужеземных женщин». |
28 |
29 |
30 |
31 Я проследил за тем, что люди будут вовремя приносить в дар дрова и первые плоды. Боже мой, помни обо мне за то, что я творю это добро. |
НееміяРозділ 13 |
Книга НеемииГлава 13 |
1 |
1 |
2 бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли́ були на нього Валаама прокля́сти його, та Бог наш обернув те прокляття на благослове́ння. |
2 Этот закон был написан, потому что эти люди не дали израильтянам ни еды, ни воды. Они заплатили Валааму, чтобы он проклял народ Израиля, но наш Бог изменил это проклятие и превратил его в благословение для нас. |
3 І сталося, як почули вони Зако́н, то відділили від Ізраїля все чуже. |
3 И когда израильтяне услышали этот закон, они подчинились ему. Они отделились от людей, которые были потомками чужеземцев. |
4 А перед тим священик Ел'яшів, призна́чений до комори дому нашого Бога, близьки́й Товійїн, |
4 |
5 то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлі́бну, ла́дан, і по́суд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені за́повіддю для Левитів, і співаків, і придве́рних, і священичі прине́сення. |
5 |
6 А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя. |
6 |
7 І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, ро́блячи йому комору на подві́р'ях Божого дому. |
7 Вернувшись в Иерусалим, я услышал о грешном деле, которое сотворил Елиашив, когда отдал Товии комнату в храме нашего Бога! |
8 І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикида́в геть із комори. |
8 Я очень разгневался из-за того, что сделал Елиашив, и выбросил из комнаты все вещи Товии. |
9 І я сказав, і очи́стили комори, а я вернув туди по́суд Божого дому, хлі́бну жертву та ла́дан. |
9 Я приказал очистить эти комнаты, а затем поставил посуду и вещи храма, хлебные приношения и благовония обратно в эти комнаты. |
10 І дові́дався я, що левитські ча́стки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки́, що робили свою працю. |
10 |
11 І докоряв я заступникам та й сказав: „Чого опу́щений дім Божий?“ І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місця́х. |
11 Услышав о том, что случилось, я сказал начальникам, что они поступили неправильно. Я спросил их: |
12 І вся Юдея прино́сила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбни́ць. |
12 |
13 І настанови́в я над скарбни́цями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку — Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважа́ні за вірних. І на них покладено — діли́ти частки для їхніх братів. |
13 Я поставил ответственными за кладовые следующих людей: священника Шелемию, учителя Садока и левита Федаию, а их помощником я сделал Ханана, сына Закхура, сына Матфании. Я знал, что этим людям можно доверять. Они отвечали за раздачу продовольствия своим родственникам. |
14 Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри́ моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторо́жах! |
14 |
15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топта́ли в суботу чави́ла, і носи́ли снопи́, і нав'ю́чували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тяга́р, і ве́зли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність. |
15 |
16 А тиряни ме́шкали в ньому, і постача́ли рибу й усе на про́даж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі. |
16 В Иерусалиме жили некоторые люди из города Тир. Эти люди привозили в Иерусалим рыбу и другие товары и продавали их по субботам, а евреи покупали всё это. |
17 I докоряв я Юдиним шляхе́тним та й сказав їм: „Що́ це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день? |
17 Я сказал знатным людям Иудеи, что они поступают неправильно. Я сказал им: |
18 Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побі́льшуєте жар гніву на Ізраїля зневажа́нням суботи“. |
18 Вы знаете, что ваши предки делали то же самое. Поэтому наш Бог принёс беды и несчастья нам и этому городу. Теперь же своими поступками вы навлечёте ещё большие несчастья на Израиль. Вы оскверняете субботний день и приравниваете его к обыкновенному дню». |
19 І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, — і були зами́кувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, — щоб тяга́р не входив суботнього дня! |
19 |
20 І ночували крамарі́ та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом. |
20 Один раз или два торговцам и купцам пришлось ночевать за стенами Иерусалима. |
21 І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: „Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повто́рите це, я простягну́ руку на вас!“ Від того ча́су вони не прихо́дили в суботу. |
21 Но я предупредил этих торговцев и купцов: |
22 І сказав я Левитам, щоб вони очи́стилися й прихо́дили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї! |
22 Затем я приказал левитам очиститься. После того как они сделали это, они должны были охранять ворота. Это было сделано для того, чтобы суббота оставалась святой. Боже, пожалуйста, помни обо мне за все эти дела. Будь добр и покажи мне Свою великую любовь! |
23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жіно́к ашдо́дянок, аммоні́тянок, моаві́тянок. |
23 |
24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдо́дському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того наро́ду. |
24 И половина детей от этих браков не умела говорить по-еврейски. Эти дети говорили на языке азотян, аммонитян и моавитян. |
25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, ка́жучи: „Не давайте ваших дочо́к їхнім синам, і не беріть їхніх дочо́к для ваших синів та для вас. |
25 Тогда я сказал этим людям, что они поступили неправильно. Я проклинал их, бил некоторых из них и рвал их волосы. Я заставил их дать клятву именем Бога, сказав: |
26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, — а між багатьма́ наро́дами не було такого царя, як він, і був уподо́баний Богові своєму, і Бог настанови́в його царем над усім Ізраїлем, — і його ввели́ в гріх ті чужі жінки́? |
26 Вы знаете, что подобные браки ввели Соломона в грех. Среди многих народов не было царя, который бы превзошёл Соломона в величии. Бог любил Соломона и сделал его царём надо всем народом Израиля. Однако даже Соломон был введён в грех из-за чужеземных женщин. |
27 І тому́ чи ж чуте було́ таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневі́рення проти нашого Бога, щоб брати чужих жіно́к?“ |
27 И теперь мы слышали, что вы тоже совершаете этот ужасный грех. Вы неверны Богу, если берёте в жёны чужеземных женщин». |
28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, — і я вигнав його від себе! |
28 |
29 Запам'ята́й же їм, Боже мій, за спля́млення свяще́нства та заповіту свяще́ничого та леви́тського! |
29 |
30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив че́рги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх, |
30 |
31 і для пожертви дров в озна́чених часа́х, і для первопло́дів. Запам'ятай же мене, Боже мій, на добро́!“ |
31 Я проследил за тем, что люди будут вовремя приносить в дар дрова и первые плоды. Боже мой, помни обо мне за то, что я творю это добро. |