Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 15

1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.

2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.

3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?

5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.

6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.

7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...

8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?

9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“

10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.

11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.

12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.

15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.

16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.

17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!

18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.

19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.

20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.

22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.

23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,

24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.

25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.

26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“

27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.

28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.

30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.

31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“

Евангелие от Луки

Глава 15

1 Многие сборщики налогов и грешники приходили к Иисусу, чтобы послушать Его.

2 А фарисеи и законники стали жаловаться: «Этот Человек принимает грешников и ест с ними!»

3 Тогда Иисус рассказал им такую притчу:

4 «Кто из вас, имея сто овец, но, потеряв одну из них, не оставит девяносто девять в пустынном месте и не станет искать пропавшую, пока не найдёт её?

5 И, найдя, он берёт её и с радостью несёт

6 домой. Он созывает друзей и соседей и говорит: „Радуйтесь со мной, потому что я нашёл свою пропавшую овцу”.

7 Я говорю вам, что так и на небе будут больше радоваться одному покаявшемуся грешнику, чем девяноста девяти праведникам, которые не нуждаются в покаянии.

8 И какая женщина, имеющая десять серебряных монет, но, потеряв одну, не зажжёт лампу и не выметет дом, и не станет тщательно искать, пока не найдёт?

9 И, найдя её, она созовёт друзей и соседей, и скажет: „Радуйтесь со мной, потому что я нашла потерянную монету”.

10 Я говорю вам, что так и Ангелы Божьи радуются одному покаявшемуся грешнику».

11 Иисус продолжил: «У одного человека было два сына.

12 Младший сын обратился к отцу с такими словами: „Отец, отдай мне ту часть имения, которая мне причитается”. Отец разделил своё состояние между сыновьями.

13 Вскоре после этого младший сын собрал всё и отправился в далёкую страну. Там он стал бездумно растрачивать свои деньги,

14 пока не потратил всё, что имел. Вскоре, когда в той земле наступила засуха и по всей стране начался голод, младший сын оказался в нужде.

15 Он пошёл и нанялся на работу к одному жителю той страны. Тот послал его к себе на поле кормить свиней.

16 Он был так голоден, что рад бы был поесть корм для свиней, но даже этого ему никто не давал.

17 Наконец одумавшись, он сказал сам себе: „Сколько слуг у моего отца, и все имеют еду в изобилии, а я умираю здесь от голода.

18 Пойду к отцу своему и скажу ему: „Отец! Я согрешил перед Богом и тобой.

19 Я больше недостоин называться твоим сыном, позволь же мне быть твоим слугой”.

20 И он пошёл к отцу». «Когда он был ещё далеко, отец увидел его и сжалился над ним. Подбежав к сыну, он обнял его и расцеловал.

21 Сын сказал ему: „Отец! Я согрешил перед Богом и перед тобой и недостоин больше называться твоим сыном”.

22 Но отец сказал слугам: „Побыстрее принесите лучшую одежду и наденьте на него. Дайте перстень ему на руку и обувь на ноги.

23 Приведите откормленного телёнка, заколите его. Тогда мы станем праздновать и веселиться,

24 потому что мой сын был мёртв и ожил, пропал и нашёлся”. И они стали веселиться».

25 «А старший сын был в это время в поле. Когда, возвращаясь, он приблизился к дому и услышал звуки музыки и веселья,

26 он подозвал одного из слуг и спросил, что всё это значит.

27 Слуга ответил ему: „Твой брат вернулся, и твой отец заколол откормленного телёнка, потому что вновь обрёл сына живым и невредимым”.

28 Старший сын рассердился и не захотел войти в дом. Тогда отец вышел и стал просить его войти.

29 Но сын ответил отцу: „Послушай, все эти годы я служил тебе и ни разу не ослушался твоих приказаний! А ты даже козлёнка для меня не заколол! Ты не устраивал празднества ни для меня, ни для моих друзей!

30 Когда же пришёл твой сын, расточивший всё твоё состояние с блудницами, ты заколол для него откормленного телёнка”.

31 Но отец сказал ему: „Сын мой, ты всегда со мной, и всё, что у меня есть, твоё.

32 Но мы должны праздновать и веселиться, потому что твой брат возвратился: он был мёртв и ожил, был потерян для нас, а сейчас нашёлся”».

Вiд Луки Розділ 15	Евангелие от Луки Глава 15
1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.	1 Многие сборщики налогов и грешники приходили к Иисусу, чтобы послушать Его.
2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.	2 А фарисеи и законники стали жаловаться: «Этот Человек принимает грешников и ест с ними!»
3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:	3 Тогда Иисус рассказал им такую притчу:
4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?	4 «Кто из вас, имея сто овец, но, потеряв одну из них, не оставит девяносто девять в пустынном месте и не станет искать пропавшую, пока не найдёт её?
5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.	5 И, найдя, он берёт её и с радостью несёт
6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.	6 домой. Он созывает друзей и соседей и говорит: „Радуйтесь со мной, потому что я нашёл свою пропавшую овцу”.
7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...	7 Я говорю вам, что так и на небе будут больше радоваться одному покаявшемуся грешнику, чем девяноста девяти праведникам, которые не нуждаются в покаянии.
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?	8 И какая женщина, имеющая десять серебряных монет, но, потеряв одну, не зажжёт лампу и не выметет дом, и не станет тщательно искать, пока не найдёт?
9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“	9 И, найдя её, она созовёт друзей и соседей, и скажет: „Радуйтесь со мной, потому что я нашла потерянную монету”.
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.	10 Я говорю вам, что так и Ангелы Божьи радуются одному покаявшемуся грешнику».
11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.	11 Иисус продолжил: «У одного человека было два сына.
12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.	12 Младший сын обратился к отцу с такими словами: „Отец, отдай мне ту часть имения, которая мне причитается”. Отец разделил своё состояние между сыновьями.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.	13 Вскоре после этого младший сын собрал всё и отправился в далёкую страну. Там он стал бездумно растрачивать свои деньги,
14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.	14 пока не потратил всё, что имел. Вскоре, когда в той земле наступила засуха и по всей стране начался голод, младший сын оказался в нужде.
15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.	15 Он пошёл и нанялся на работу к одному жителю той страны. Тот послал его к себе на поле кормить свиней.
16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.	16 Он был так голоден, что рад бы был поесть корм для свиней, но даже этого ему никто не давал.
17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!	17 Наконец одумавшись, он сказал сам себе: „Сколько слуг у моего отца, и все имеют еду в изобилии, а я умираю здесь от голода.
18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.	18 Пойду к отцу своему и скажу ему: „Отец! Я согрешил перед Богом и тобой.
19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.	19 Я больше недостоин называться твоим сыном, позволь же мне быть твоим слугой”.
20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!	20 И он пошёл к отцу». «Когда он был ещё далеко, отец увидел его и сжалился над ним. Подбежав к сыну, он обнял его и расцеловал.
21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.	21 Сын сказал ему: „Отец! Я согрешил перед Богом и перед тобой и недостоин больше называться твоим сыном”.
22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.	22 Но отец сказал слугам: „Побыстрее принесите лучшую одежду и наденьте на него. Дайте перстень ему на руку и обувь на ноги.
23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,	23 Приведите откормленного телёнка, заколите его. Тогда мы станем праздновать и веселиться,
24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.	24 потому что мой сын был мёртв и ожил, пропал и нашёлся”. И они стали веселиться».
25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.	25 «А старший сын был в это время в поле. Когда, возвращаясь, он приблизился к дому и услышал звуки музыки и веселья,
26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“	26 он подозвал одного из слуг и спросил, что всё это значит.
27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.	27 Слуга ответил ему: „Твой брат вернулся, и твой отец заколол откормленного телёнка, потому что вновь обрёл сына живым и невредимым”.
28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.	28 Старший сын рассердился и не захотел войти в дом. Тогда отец вышел и стал просить его войти.
29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.	29 Но сын ответил отцу: „Послушай, все эти годы я служил тебе и ни разу не ослушался твоих приказаний! А ты даже козлёнка для меня не заколол! Ты не устраивал празднества ни для меня, ни для моих друзей!
30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.	30 Когда же пришёл твой сын, расточивший всё твоё состояние с блудницами, ты заколол для него откормленного телёнка”.
31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!	31 Но отец сказал ему: „Сын мой, ты всегда со мной, и всё, что у меня есть, твоё.
32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“	32 Но мы должны праздновать и веселиться, потому что твой брат возвратился: он был мёртв и ожил, был потерян для нас, а сейчас нашёлся”».

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 15

Евангелие от Луки

Глава 15

Вiд Луки

Розділ 15

Евангелие от Луки

Глава 15

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 15

Евангелие от Луки

Глава 15

Вiд Луки

Розділ 15

Евангелие от Луки

Глава 15

Старий
завіт

Новий
завіт