CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Ів. 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Вiд Iвана

Розділ 8

1 Ісус же на гору Оли́вну пішов.

2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,

4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.

5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“

6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.

7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“

8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.

9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.

10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“

11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“

12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.

13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.

14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.

15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.

16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.

18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.

19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.

20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.

21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.

22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“

23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.

25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.

26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.

27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.

29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.

30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,

32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“

33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“

34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.

35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.

39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.

40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.

42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.

44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.

45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.

46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?

47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.

48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“

49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.

50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.

51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!

52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“

54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.

56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.

57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“

58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.

59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.

Евангелие от Иоанна

Глава 8

1 Иисус же отправился на гору Масличную.

2 А утром снова пришел в храм, и весь народ приходил к Нему. Он сел и учил их.

3 И приводят книжники и фарисеи женщину, застигнутую в прелюбодеянии, и, поставив ее посредине,

4 говорят Ему: Учитель, эта женщина застигнута на месте прелюбодеяния.

5 А в Законе Моисей заповедал нам таких побивать камнями. Итак, что Ты скажешь?

6 Это они говорили, искушая Его, чтобы иметь обвинение против Него. Иисус же, низко наклонившись, пальцем писал на земле.

7 А когда они упорно продолжали спрашивать Его, Он поднял голову и сказал им: кто из вас без греха, первый брось в нее камень.

8 И снова наклонившись, писал на земле.

9 Они же, услышав, стали уходить один за другим, начиная со старших, и остался один Иисус и женщина посредине.

10 Иисус, подняв голову, говорит ей: женщина, где они? Никто тебя не осудил?

11 Она же сказала: никто, Господи. Сказал Иисус: и Я тебя не осуждаю. Иди, отныне больше не греши.]

12 Итак, снова говорил им Иисус: Я — свет миру. Тот, кто следует за Мною, не будет ходить во тьме, но будет иметь свет жизни.

13 Тогда сказали Ему фарисеи: Ты о Себе Самом свидетельствуешь. Свидетельство Твое не истинно.

14 Ответил Иисус и сказал им: хотя Я и свидетельствую о Себе Самом, истинно свидетельство Мое, потому что Я знаю, откуда Я пришел и куда иду, вы же не знаете, откуда Я пришел или куда иду.

15 Вы по плоти судите, Я не сужу никого.

16 Если же и Я сужу, то суд Мой истинен, ибо Я не один, но Я и Пославший Меня.

17 И в Законе вашем написано, что свидетельство двух человек истинно.

18 Я свидетельствую о Себе Самом, и свидетельствует о Мне Пославший Меня Отец.

19 Тогда говорили они Ему: где Отец Твой? Ответил Иисус: ни Меня вы не знаете, ни Отца Моего. Если бы вы Меня знали, то и Отца Моего знали бы.

20 Эти слова сказал Он у сокровищницы, уча в храме; и никто не схватил Его, потому что еще не пришел час Его.

21 Снова сказал Он им: Я иду, и будете искать Меня, и в грехе вашем умрете: куда Я иду, вы не можете пойти.

22 Говорили тогда Иудеи: уж не убьет ли Он Себя, что говорит: «куда Я иду, вы не можете пойти»?

23 И Он говорил им: вы от нижних, Я от вышних; вы от сего мира, Я не от мира сего.

24 Сказал же Я вам, что вы умрете в грехах ваших; ибо если вы не уверуете, что Я есмь, умрете вы в грехах ваших.

25 Говорили Ему тогда: Ты кто? Сказал им Иисус: о чем Мне вообще говорить с вами?

26 Много надо Мне говорить и судить о вас; но Пославший Меня истинен, и что Я слышал от Него, это и говорю миру.

27 Не поняли они, что говорил Он им об Отце.

28 Поэтому сказал Иисус: когда вы вознесёте Сына Человеческого, тогда узнаете, что Я есмь, и от Себя не делаю ничего, но как научил Меня Отец, так говорю.

29 И Пославший Меня со Мною: Он не оставил Меня одного, потому что Я делаю всегда угодное Ему.

30 Когда Он это говорил, многие уверовали в Него.

31 Говорил же Иисус к уверовавшим в Него Иудеям: если вы пребудете в слове Моем, воистину вы ученики Мои,

32 и познаете истину, и истина освободит вас.

33 Ответили они Ему: мы семя Авраамово, и никому не были рабами никогда. Как же Ты говоришь: «вы сделаетесь свободными»?

34 Ответил им Иисус: истинно, истинно говорю вам: всякий, делающий грех, есть раб греха.

35 Но раб не пребывает в доме вовек; сын пребывает вовек.

36 Итак, если Сын вас освободит, вы действительно свободны будете.

37 Знаю, что вы семя Авраамово; но вы ищете Меня убить, потому что слово Мое не вмещается в вас.

38 Что Я видел у Отца Моего, то говорю, и вы, что слышали у отца вашего, то делаете.

39 Ответили они и сказали Ему: отец наш Авраам. Говорит им Иисус: если бы вы были дети Авраамовы, вы делали бы дела Авраама.

40 Теперь же вы ищете Меня убить: Человека, Который сказал вам истину, а услышал Я ее от Бога. Этого Авраам не делал.

41 Вы делаете дела отца вашего. Сказали Ему: мы не были рождены в блуде; один у нас Отец: Бог.

42 Сказал им Иисус: если бы Бог был Отец ваш, вы любили бы Меня, ибо Я от Бога исшел и пришел: Я не Сам от Себя пришел, но Он Меня послал.

43 Почему вы речи Моей не понимаете? Потому что не можете слышать слова Моего.

44 Вы — от отца вашего, диавола, и хотите делать похоти отца вашего. Он человекоубийца был от начала и в истине не стоял, потому что нет истины в нем. Когда кто говорит ложь, говорит то, что ему свойственно, оттого что и отец его — лжец.

45 А Мне, потому что Я говорю истину, вы не верите.

46 Кто из вас обличит Меня в грехе? Если Я говорю истину, почему вы не верите Мне?

47 Кто от Бога, слова Божии слышит; вы потому не слышите, что вы не от Бога.

48 Ответили Иудеи и сказали Ему: не правильно ли мы сказали, что Ты — Самарянин, и бес в Тебе?

49 Ответил Иисус: во Мне беса нет, но Я чту Отца Моего, а вы бесчестите Меня.

50 Я же не ищу славы Моей: есть Ищущий и Судящий.

51 Истинно, истинно говорю вам: если кто Мое слово соблюдёт, не увидит смерти вовек.

52 Сказали Ему Иудеи: теперь мы знаем, что в Тебе бес: Авраам умер и пророки, а Ты говоришь: «если кто слово Мое соблюдёт, не вкусит смерти вовек».

53 Неужели Ты больше отца нашего Авраама, который умер? И пророки умерли. Кем Ты Себя делаешь?

54 Ответил Иисус: если Я Сам Себя прославляю, слава Моя — ничто: Отец Мой — вот Кто прославляет Меня, Он, о Ком вы говорите, что Он — Бог ваш.

55 И вы не познали Его, Я же знаю Его. И если Я скажу, что не знаю Его, Я буду подобный вам лжец, но Я знаю Его и слово Его соблюдаю.

56 Авраам, отец ваш, возликовал, оттого что ему предстояло видеть день Мой: и увидел и возрадовался.

57 Тогда сказали Ему Иудеи: Тебе нет еще пятидесяти лет, и Ты видел Авраама?

58 Сказал им Иисус: истинно, истинно говорю вам: прежде чем Авраам был, Я есмь.

59 Тогда взяли они камни, чтобы бросить в Него. Иисус же скрылся и вышел из храма.

Вiд Iвана

Розділ 8

Евангелие от Иоанна

Глава 8

1 Ісус же на гору Оли́вну пішов.

1 Иисус же отправился на гору Масличную.

2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

2 А утром снова пришел в храм, и весь народ приходил к Нему. Он сел и учил их.

3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,

3 И приводят книжники и фарисеи женщину, застигнутую в прелюбодеянии, и, поставив ее посредине,

4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.

4 говорят Ему: Учитель, эта женщина застигнута на месте прелюбодеяния.

5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“

5 А в Законе Моисей заповедал нам таких побивать камнями. Итак, что Ты скажешь?

6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.

6 Это они говорили, искушая Его, чтобы иметь обвинение против Него. Иисус же, низко наклонившись, пальцем писал на земле.

7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“

7 А когда они упорно продолжали спрашивать Его, Он поднял голову и сказал им: кто из вас без греха, первый брось в нее камень.

8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.

8 И снова наклонившись, писал на земле.

9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.

9 Они же, услышав, стали уходить один за другим, начиная со старших, и остался один Иисус и женщина посредине.

10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“

10 Иисус, подняв голову, говорит ей: женщина, где они? Никто тебя не осудил?

11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“

11 Она же сказала: никто, Господи. Сказал Иисус: и Я тебя не осуждаю. Иди, отныне больше не греши.]

12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.

12 Итак, снова говорил им Иисус: Я — свет миру. Тот, кто следует за Мною, не будет ходить во тьме, но будет иметь свет жизни.

13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.

13 Тогда сказали Ему фарисеи: Ты о Себе Самом свидетельствуешь. Свидетельство Твое не истинно.

14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.

14 Ответил Иисус и сказал им: хотя Я и свидетельствую о Себе Самом, истинно свидетельство Мое, потому что Я знаю, откуда Я пришел и куда иду, вы же не знаете, откуда Я пришел или куда иду.

15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.

15 Вы по плоти судите, Я не сужу никого.

16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

16 Если же и Я сужу, то суд Мой истинен, ибо Я не один, но Я и Пославший Меня.

17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.

17 И в Законе вашем написано, что свидетельство двух человек истинно.

18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.

18 Я свидетельствую о Себе Самом, и свидетельствует о Мне Пославший Меня Отец.

19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.

19 Тогда говорили они Ему: где Отец Твой? Ответил Иисус: ни Меня вы не знаете, ни Отца Моего. Если бы вы Меня знали, то и Отца Моего знали бы.

20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.

20 Эти слова сказал Он у сокровищницы, уча в храме; и никто не схватил Его, потому что еще не пришел час Его.

21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.

21 Снова сказал Он им: Я иду, и будете искать Меня, и в грехе вашем умрете: куда Я иду, вы не можете пойти.

22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“

22 Говорили тогда Иудеи: уж не убьет ли Он Себя, что говорит: «куда Я иду, вы не можете пойти»?

23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

23 И Он говорил им: вы от нижних, Я от вышних; вы от сего мира, Я не от мира сего.

24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.

24 Сказал же Я вам, что вы умрете в грехах ваших; ибо если вы не уверуете, что Я есмь, умрете вы в грехах ваших.

25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.

25 Говорили Ему тогда: Ты кто? Сказал им Иисус: о чем Мне вообще говорить с вами?

26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.

26 Много надо Мне говорить и судить о вас; но Пославший Меня истинен, и что Я слышал от Него, это и говорю миру.

27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

27 Не поняли они, что говорил Он им об Отце.

28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.

28 Поэтому сказал Иисус: когда вы вознесёте Сына Человеческого, тогда узнаете, что Я есмь, и от Себя не делаю ничего, но как научил Меня Отец, так говорю.

29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.

29 И Пославший Меня со Мною: Он не оставил Меня одного, потому что Я делаю всегда угодное Ему.

30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

30 Когда Он это говорил, многие уверовали в Него.

31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,

31 Говорил же Иисус к уверовавшим в Него Иудеям: если вы пребудете в слове Моем, воистину вы ученики Мои,

32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“

32 и познаете истину, и истина освободит вас.

33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“

33 Ответили они Ему: мы семя Авраамово, и никому не были рабами никогда. Как же Ты говоришь: «вы сделаетесь свободными»?

34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.

34 Ответил им Иисус: истинно, истинно говорю вам: всякий, делающий грех, есть раб греха.

35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

35 Но раб не пребывает в доме вовек; сын пребывает вовек.

36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

36 Итак, если Сын вас освободит, вы действительно свободны будете.

37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

37 Знаю, что вы семя Авраамово; но вы ищете Меня убить, потому что слово Мое не вмещается в вас.

38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.

38 Что Я видел у Отца Моего, то говорю, и вы, что слышали у отца вашего, то делаете.

39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.

39 Ответили они и сказали Ему: отец наш Авраам. Говорит им Иисус: если бы вы были дети Авраамовы, вы делали бы дела Авраама.

40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

40 Теперь же вы ищете Меня убить: Человека, Который сказал вам истину, а услышал Я ее от Бога. Этого Авраам не делал.

41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.

41 Вы делаете дела отца вашего. Сказали Ему: мы не были рождены в блуде; один у нас Отец: Бог.

42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

42 Сказал им Иисус: если бы Бог был Отец ваш, вы любили бы Меня, ибо Я от Бога исшел и пришел: Я не Сам от Себя пришел, но Он Меня послал.

43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.

43 Почему вы речи Моей не понимаете? Потому что не можете слышать слова Моего.

44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.

44 Вы — от отца вашего, диавола, и хотите делать похоти отца вашего. Он человекоубийца был от начала и в истине не стоял, потому что нет истины в нем. Когда кто говорит ложь, говорит то, что ему свойственно, оттого что и отец его — лжец.

45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.

45 А Мне, потому что Я говорю истину, вы не верите.

46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?

46 Кто из вас обличит Меня в грехе? Если Я говорю истину, почему вы не верите Мне?

47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.

47 Кто от Бога, слова Божии слышит; вы потому не слышите, что вы не от Бога.

48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“

48 Ответили Иудеи и сказали Ему: не правильно ли мы сказали, что Ты — Самарянин, и бес в Тебе?

49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.

49 Ответил Иисус: во Мне беса нет, но Я чту Отца Моего, а вы бесчестите Меня.

50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.

50 Я же не ищу славы Моей: есть Ищущий и Судящий.

51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!

51 Истинно, истинно говорю вам: если кто Мое слово соблюдёт, не увидит смерти вовек.

52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

52 Сказали Ему Иудеи: теперь мы знаем, что в Тебе бес: Авраам умер и пророки, а Ты говоришь: «если кто слово Мое соблюдёт, не вкусит смерти вовек».

53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“

53 Неужели Ты больше отца нашего Авраама, который умер? И пророки умерли. Кем Ты Себя делаешь?

54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

54 Ответил Иисус: если Я Сам Себя прославляю, слава Моя — ничто: Отец Мой — вот Кто прославляет Меня, Он, о Ком вы говорите, что Он — Бог ваш.

55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.

55 И вы не познали Его, Я же знаю Его. И если Я скажу, что не знаю Его, Я буду подобный вам лжец, но Я знаю Его и слово Его соблюдаю.

56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.

56 Авраам, отец ваш, возликовал, оттого что ему предстояло видеть день Мой: и увидел и возрадовался.

57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“

57 Тогда сказали Ему Иудеи: Тебе нет еще пятидесяти лет, и Ты видел Авраама?

58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.

58 Сказал им Иисус: истинно, истинно говорю вам: прежде чем Авраам был, Я есмь.

59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.

59 Тогда взяли они камни, чтобы бросить в Него. Иисус же скрылся и вышел из храма.

1.0x