Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Iвана

Розділ 10

1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.

2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.

3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.

4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.

5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.

6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.

7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.

8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.

10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.

11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.

12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.

13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.

14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.

16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!

17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.

18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.

19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.

20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“

21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“

22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.

23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.

24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“

25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.

26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.

27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.

28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.

29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.

30 Я й Отець — Ми одне!“

31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.

32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“

33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.

34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?

35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,

36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?

37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.

38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“

39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.

40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.

41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.

42 І багато-хто ввірували в Нього там.

Евангелие по Иоанну

Глава 10

1 «Поверьте Мне, — говорил Иисус, — всякий, кто входит в овчарню не через дверь, а иным путем проникает, тот вор и разбойник.

2 Пастух входит к своим овцам через дверь.

3 Его впускает привратник, и овцы узнают голос его. Каждую из овец называет он по имени и одну за другой выводит из овчарни.

4 После того, как выведет всё стадо свое, сам идет впереди, а овцы следуют за ним, потому что знают его голос.

5 За чужим ни за что не пойдут они, побегут от него, потому что голос чужака им незнаком».

6 Вот такую притчу рассказал им Иисус, но они не поняли, о чем говорил Он.

7 Тогда еще сказал им Иисус: «Верьте Мне, Я и есть та дверь к овцам.

8 Все, сколько ни приходило их [до Меня], все были воры, разбойники, и овцы не послушались их.

9 Я — дверь. Кто через Меня войдет в овчарню, тому ничто не грозит. Войдет он и выйдет и пастбище найдет.

10 Вор с одной приходит целью: украсть, убить и погубить. Я же пришел жизнь им дать — жизнь во всей ее полноте.

11 Я — настоящий Пастырь. Кто истинно печется об овцах своих, жизнь отдаст за них.

12 А наемник, завидев приближающегося волка, прочь убегает, бросая овец, не пастух ведь он, и овцы для него чужие. Волк набрасывается на какую-то из них и разгоняет всё стадо,

13 а всё потому, что наемник он, нет ему дела до овец.

14 Я же — истинный Пастырь. Знаю Я овец Моих, и они Меня знают,

15 подобно тому, как знает Меня Отец, и Я знаю Отца; Я жизнь Свою отдаю за овец.

16 Есть и другие у Меня овцы, не здешнего стада; Я должен их тоже водить. Будут отзываться они на Мой голос, и будет одно стадо и один Пастырь.

17 Потому и любит Меня Отец, что жертвую Я жизнью Своею с тем, чтобы вновь ее обрести!

18 Никто не отнимет ее у Меня, Я Сам отдаю ее по воле Своей. В Моей власти отдать ее, в Моей власти и взять ее назад — так положил Отец Мой».

19 Слова эти опять вызвали разделение среди иудеев.

20 Многие говорили: «В Нем бес, Он безумствует. Что вы слушаете Его?»

21 Другие возражали: «Нет, не бесноватого это слова. Да и может ли бес сделать слепого зрячим?»

22 Наступила зима. В Иерусалиме был праздник Обновления Храма.

23 И вот, когда ходил Иисус по двору Храма, в галерее Соломона,

24 окружили Его иудеи и сказали: «Долго ли будешь держать нас в неизвестности? Если Ты — Мессия, скажи нам это прямо».

25 «Я уже сказал вам, — ответил Иисус, — но вы не верите. Дела, которые совершаю во имя Отца Моего, не показывают ли они, кто Я?

26 Но вы — не Моего стада овцы, потому и не верите.

27 Мои овцы слышат Мой голос: и Я их знаю, и они следуют за Мной.

28 Вечную жизнь даю Я им, и они не погибнут вовеки. Никто не похитит их у Меня.

29 Отец Мой, Который дал их Мне, превыше всего на свете, так похитит ли кто их у Отца?

30 А Я и Отец — одно».

31 Опять иудеи схватили было камни, чтобы побить Его камнями,

32 но Иисус остановил их: «Много доброго сделал Я у вас на глазах силою и волей Отца Моего. За какое же из этих дел хотите побить Меня?»

33 «Ни за какое-то из добрых дел должен Ты умереть, — ответили они, — а за богохульство: Человек Ты, а выдаешь Себя за Бога».

34 На это Иисус возразил: «Разве не записано в Законе вашем: „Я сказал: вы — боги“?

35 Здесь и те богами названы, к кому обращено слово Божие (а сказанное в Писании непреложно).

36 Меня же Отец на то и поставил, чтобы Я дело Его делал, для этого в мир послал. Как можете говорить Мне: „Ты богохульствуешь“, когда говорю о Себе: „Я — Сын Божий“?!

37 Не верьте Мне, если Я дел Отца Моего не делаю.

38 А раз делаю, верьте, если не Мне, то хотя бы делам Моим! И тогда узнаете, поймете тогда, что Отец во Мне и Я в Отце!»

39 И снова попытались схватить Иисуса, но Он ушел из их рук.

40 Он снова ушел за Иордан, на то место, где прежде крестил Иоанн. Там оставался Он,

41 и многие приходили к Нему. Они говорили: «Иоанн не совершил никакого чудесного знамения, но всё, что он сказал об Этом Человеке, оказалось правдой».

42 И уверовали там многие из них в Иисуса.

Вiд Iвана Розділ 10	Евангелие по Иоанну Глава 10
1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.	1 «Поверьте Мне, — говорил Иисус, — всякий, кто входит в овчарню не через дверь, а иным путем проникает, тот вор и разбойник.
2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.	2 Пастух входит к своим овцам через дверь.
3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.	3 Его впускает привратник, и овцы узнают голос его. Каждую из овец называет он по имени и одну за другой выводит из овчарни.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.	4 После того, как выведет всё стадо свое, сам идет впереди, а овцы следуют за ним, потому что знают его голос.
5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.	5 За чужим ни за что не пойдут они, побегут от него, потому что голос чужака им незнаком».
6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.	6 Вот такую притчу рассказал им Иисус, но они не поняли, о чем говорил Он.
7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.	7 Тогда еще сказал им Иисус: «Верьте Мне, Я и есть та дверь к овцам.
8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.	8 Все, сколько ни приходило их [до Меня], все были воры, разбойники, и овцы не послушались их.
9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.	9 Я — дверь. Кто через Меня войдет в овчарню, тому ничто не грозит. Войдет он и выйдет и пастбище найдет.
10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.	10 Вор с одной приходит целью: украсть, убить и погубить. Я же пришел жизнь им дать — жизнь во всей ее полноте.
11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.	11 Я — настоящий Пастырь. Кто истинно печется об овцах своих, жизнь отдаст за них.
12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.	12 А наемник, завидев приближающегося волка, прочь убегает, бросая овец, не пастух ведь он, и овцы для него чужие. Волк набрасывается на какую-то из них и разгоняет всё стадо,
13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.	13 а всё потому, что наемник он, нет ему дела до овец.
14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.	14 Я же — истинный Пастырь. Знаю Я овец Моих, и они Меня знают,
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.	15 подобно тому, как знает Меня Отец, и Я знаю Отца; Я жизнь Свою отдаю за овец.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!	16 Есть и другие у Меня овцы, не здешнего стада; Я должен их тоже водить. Будут отзываться они на Мой голос, и будет одно стадо и один Пастырь.
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.	17 Потому и любит Меня Отец, что жертвую Я жизнью Своею с тем, чтобы вновь ее обрести!
18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.	18 Никто не отнимет ее у Меня, Я Сам отдаю ее по воле Своей. В Моей власти отдать ее, в Моей власти и взять ее назад — так положил Отец Мой».
19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.	19 Слова эти опять вызвали разделение среди иудеев.
20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“	20 Многие говорили: «В Нем бес, Он безумствует. Что вы слушаете Его?»
21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“	21 Другие возражали: «Нет, не бесноватого это слова. Да и может ли бес сделать слепого зрячим?»
22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.	22 Наступила зима. В Иерусалиме был праздник Обновления Храма.
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.	23 И вот, когда ходил Иисус по двору Храма, в галерее Соломона,
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“	24 окружили Его иудеи и сказали: «Долго ли будешь держать нас в неизвестности? Если Ты — Мессия, скажи нам это прямо».
25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.	25 «Я уже сказал вам, — ответил Иисус, — но вы не верите. Дела, которые совершаю во имя Отца Моего, не показывают ли они, кто Я?
26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.	26 Но вы — не Моего стада овцы, потому и не верите.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.	27 Мои овцы слышат Мой голос: и Я их знаю, и они следуют за Мной.
28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.	28 Вечную жизнь даю Я им, и они не погибнут вовеки. Никто не похитит их у Меня.
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.	29 Отец Мой, Который дал их Мне, превыше всего на свете, так похитит ли кто их у Отца?
30 Я й Отець — Ми одне!“	30 А Я и Отец — одно».
31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.	31 Опять иудеи схватили было камни, чтобы побить Его камнями,
32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“	32 но Иисус остановил их: «Много доброго сделал Я у вас на глазах силою и волей Отца Моего. За какое же из этих дел хотите побить Меня?»
33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.	33 «Ни за какое-то из добрых дел должен Ты умереть, — ответили они, — а за богохульство: Человек Ты, а выдаешь Себя за Бога».
34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?	34 На это Иисус возразил: «Разве не записано в Законе вашем: „Я сказал: вы — боги“?
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,	35 Здесь и те богами названы, к кому обращено слово Божие (а сказанное в Писании непреложно).
36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?	36 Меня же Отец на то и поставил, чтобы Я дело Его делал, для этого в мир послал. Как можете говорить Мне: „Ты богохульствуешь“, когда говорю о Себе: „Я — Сын Божий“?!
37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.	37 Не верьте Мне, если Я дел Отца Моего не делаю.
38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“	38 А раз делаю, верьте, если не Мне, то хотя бы делам Моим! И тогда узнаете, поймете тогда, что Отец во Мне и Я в Отце!»
39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.	39 И снова попытались схватить Иисуса, но Он ушел из их рук.
40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.	40 Он снова ушел за Иордан, на то место, где прежде крестил Иоанн. Там оставался Он,
41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.	41 и многие приходили к Нему. Они говорили: «Иоанн не совершил никакого чудесного знамения, но всё, что он сказал об Этом Человеке, оказалось правдой».
42 І багато-хто ввірували в Нього там.	42 И уверовали там многие из них в Иисуса.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Iвана

Розділ 10

Евангелие по Иоанну

Глава 10

Вiд Iвана

Розділ 10

Евангелие по Иоанну

Глава 10

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Iвана

Розділ 10

Евангелие по Иоанну

Глава 10

Вiд Iвана

Розділ 10

Евангелие по Иоанну

Глава 10

Старий
завіт

Новий
завіт