НееміяРозділ 13 |
|
1 |
|
2 бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли́ були на нього Валаама прокля́сти його, та Бог наш обернув те прокляття на благослове́ння. |
|
3 І сталося, як почули вони Зако́н, то відділили від Ізраїля все чуже. |
|
4 А перед тим священик Ел'яшів, призна́чений до комори дому нашого Бога, близьки́й Товійїн, |
|
5 то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлі́бну, ла́дан, і по́суд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені за́повіддю для Левитів, і співаків, і придве́рних, і священичі прине́сення. |
|
6 А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя. |
|
7 І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, ро́блячи йому комору на подві́р'ях Божого дому. |
|
8 І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикида́в геть із комори. |
|
9 І я сказав, і очи́стили комори, а я вернув туди по́суд Божого дому, хлі́бну жертву та ла́дан. |
|
10 І дові́дався я, що левитські ча́стки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки́, що робили свою працю. |
|
11 І докоряв я заступникам та й сказав: „Чого опу́щений дім Божий?“ І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місця́х. |
|
12 І вся Юдея прино́сила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбни́ць. |
|
13 І настанови́в я над скарбни́цями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку — Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважа́ні за вірних. І на них покладено — діли́ти частки для їхніх братів. |
|
14 Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри́ моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторо́жах! |
|
15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топта́ли в суботу чави́ла, і носи́ли снопи́, і нав'ю́чували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тяга́р, і ве́зли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність. |
|
16 А тиряни ме́шкали в ньому, і постача́ли рибу й усе на про́даж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі. |
|
17 I докоряв я Юдиним шляхе́тним та й сказав їм: „Що́ це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день? |
|
18 Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побі́льшуєте жар гніву на Ізраїля зневажа́нням суботи“. |
|
19 І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, — і були зами́кувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, — щоб тяга́р не входив суботнього дня! |
|
20 І ночували крамарі́ та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом. |
|
21 І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: „Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повто́рите це, я простягну́ руку на вас!“ Від того ча́су вони не прихо́дили в суботу. |
|
22 І сказав я Левитам, щоб вони очи́стилися й прихо́дили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї! |
|
23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жіно́к ашдо́дянок, аммоні́тянок, моаві́тянок. |
|
24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдо́дському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того наро́ду. |
|
25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, ка́жучи: „Не давайте ваших дочо́к їхнім синам, і не беріть їхніх дочо́к для ваших синів та для вас. |
|
26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, — а між багатьма́ наро́дами не було такого царя, як він, і був уподо́баний Богові своєму, і Бог настанови́в його царем над усім Ізраїлем, — і його ввели́ в гріх ті чужі жінки́? |
|
27 І тому́ чи ж чуте було́ таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневі́рення проти нашого Бога, щоб брати чужих жіно́к?“ |
|
28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, — і я вигнав його від себе! |
|
29 Запам'ята́й же їм, Боже мій, за спля́млення свяще́нства та заповіту свяще́ничого та леви́тського! |
|
30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив че́рги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх, |
|
31 і для пожертви дров в озна́чених часа́х, і для первопло́дів. Запам'ятай же мене, Боже мій, на добро́!“ |
Книга НеемииГлава 13 |
|
1 |
|
2 потому что не встретили они израильтян хлебом и водой, а призвали Валаама проклинать их, — но Бог наш обратил проклятия в благословения. |
|
3 Услышав Закон, израильтяне отделили всех иноплеменников от общины Израиля. |
|
4 |
|
5 отвел Товии большую комнату, куда прежде складывали хлебные дары, благовония, утварь, десятину зерном, молодым вином и оливковым маслом, по закону причитавшуюся левитам, певцам и привратникам, а также приношения священникам. |
|
6 Когда всё это происходило, меня не было в Иерусалиме, так как в тридцать второй год правления Артаксеркса я отправился к царю в Вавилон. Некоторое время спустя, отпросившись у царя, |
|
7 я вернулся в Иерусалим. Я увидел, как скверно поступил Эльяшив, отведя Товии комнату во дворах Храма Божьего, |
|
8 это вовсе не понравилось мне, и я выбросил домашние вещи Товии вон из хранилища. |
|
9 По моему приказу совершили очищение этой комнаты, и я вернул туда утварь Храма Божьего, хлебные дары и благовония. |
|
10 |
|
11 Я призвал к ответу начальников за то, что они оставили Храм Божий в запустении, и вернул всех на их места. |
|
12 Все иудеи стали приносить в хранилища десятину зерном, молодым вином и оливковым маслом. |
|
13 Над кладовыми я поставил священника Шелемью, писца Цадока и левита Педаю, а в помощь им дал Ханана, сына Заккура, сына Маттаньи. Это были надежные люди, они распределяли всё принесенное среди собратьев. |
|
14 Помяни меня, Боже мой, за это, не сотри из памяти всего, что я усердно делал на благо Храму Божьему и служению в нем! |
|
15 |
|
16 Жили там и люди из Тира, они по субботам продавали рыбу и другие привозные товары иудеям в Иерусалиме. |
|
17 Я призвал к ответу иудейскую знать: «Зачем вы творите это зло, оскверняя день субботний? |
|
18 Разве не так поступали ваши отцы — и Бог наш навел на нас и на наш город эту беду? А вы, оскверняя субботу, призываете на Израиль еще больший Его гнев!» |
|
19 |
|
20 Несколько раз торговцы и продавцы всякого товара приезжали и ночевали у стен, вне Иерусалима. |
|
21 Но я запретил им это делать: «Что это вы ночуете у городских стен? Еще раз так поступите — применю против вас силу!» — и больше они по субботам не приходили. |
|
22 Левитам я велел очиститься и прийти охранять ворота, чтобы соблюсти святость субботы. И за это помяни меня, Боже мой, помилуй меня по великой любви Своей неизменной! |
|
23 |
|
24 Половина детей их говорила на ашдодском языке или на языках того или иного народа, а иудейского языка не знала. |
|
25 Я призвал их к ответу и проклял их, а некоторых мужей даже бил и таскал за волосы, заставляя поклясться пред Богом: «Не должны вы отдавать дочерей своих в жены этим людям, не должны брать их дочерей в жены своим сыновьям или себе. |
|
26 Разве не так согрешил Соломон, царь Израиля? У каких народов был царь, подобный ему, столь любимый Богом? Бог поставил его царем над всем Израилем, но и его ввели в грех иноплеменные жены. |
|
27 А теперь и о вас известно: вы сотворили такое же великое зло, вероломно поступили против Бога нашего, взяв иноплеменных жен!» |
|
28 |
|
29 Припомни им, Боже мой, как опорочили они священство, Завет Твой, Союз со священниками и левитами! |
|
30 |
|
31 распорядился о своевременной доставке дров и назначил время приносить первые плоды урожая. Помяни меня, Боже мой, во благо мне! |
НееміяРозділ 13 |
Книга НеемииГлава 13 |
|
1 |
1 |
|
2 бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли́ були на нього Валаама прокля́сти його, та Бог наш обернув те прокляття на благослове́ння. |
2 потому что не встретили они израильтян хлебом и водой, а призвали Валаама проклинать их, — но Бог наш обратил проклятия в благословения. |
|
3 І сталося, як почули вони Зако́н, то відділили від Ізраїля все чуже. |
3 Услышав Закон, израильтяне отделили всех иноплеменников от общины Израиля. |
|
4 А перед тим священик Ел'яшів, призна́чений до комори дому нашого Бога, близьки́й Товійїн, |
4 |
|
5 то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлі́бну, ла́дан, і по́суд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені за́повіддю для Левитів, і співаків, і придве́рних, і священичі прине́сення. |
5 отвел Товии большую комнату, куда прежде складывали хлебные дары, благовония, утварь, десятину зерном, молодым вином и оливковым маслом, по закону причитавшуюся левитам, певцам и привратникам, а также приношения священникам. |
|
6 А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя. |
6 Когда всё это происходило, меня не было в Иерусалиме, так как в тридцать второй год правления Артаксеркса я отправился к царю в Вавилон. Некоторое время спустя, отпросившись у царя, |
|
7 І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, ро́блячи йому комору на подві́р'ях Божого дому. |
7 я вернулся в Иерусалим. Я увидел, как скверно поступил Эльяшив, отведя Товии комнату во дворах Храма Божьего, |
|
8 І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикида́в геть із комори. |
8 это вовсе не понравилось мне, и я выбросил домашние вещи Товии вон из хранилища. |
|
9 І я сказав, і очи́стили комори, а я вернув туди по́суд Божого дому, хлі́бну жертву та ла́дан. |
9 По моему приказу совершили очищение этой комнаты, и я вернул туда утварь Храма Божьего, хлебные дары и благовония. |
|
10 І дові́дався я, що левитські ча́стки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки́, що робили свою працю. |
10 |
|
11 І докоряв я заступникам та й сказав: „Чого опу́щений дім Божий?“ І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місця́х. |
11 Я призвал к ответу начальников за то, что они оставили Храм Божий в запустении, и вернул всех на их места. |
|
12 І вся Юдея прино́сила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбни́ць. |
12 Все иудеи стали приносить в хранилища десятину зерном, молодым вином и оливковым маслом. |
|
13 І настанови́в я над скарбни́цями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку — Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважа́ні за вірних. І на них покладено — діли́ти частки для їхніх братів. |
13 Над кладовыми я поставил священника Шелемью, писца Цадока и левита Педаю, а в помощь им дал Ханана, сына Заккура, сына Маттаньи. Это были надежные люди, они распределяли всё принесенное среди собратьев. |
|
14 Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри́ моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторо́жах! |
14 Помяни меня, Боже мой, за это, не сотри из памяти всего, что я усердно делал на благо Храму Божьему и служению в нем! |
|
15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топта́ли в суботу чави́ла, і носи́ли снопи́, і нав'ю́чували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тяга́р, і ве́зли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність. |
15 |
|
16 А тиряни ме́шкали в ньому, і постача́ли рибу й усе на про́даж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі. |
16 Жили там и люди из Тира, они по субботам продавали рыбу и другие привозные товары иудеям в Иерусалиме. |
|
17 I докоряв я Юдиним шляхе́тним та й сказав їм: „Що́ це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день? |
17 Я призвал к ответу иудейскую знать: «Зачем вы творите это зло, оскверняя день субботний? |
|
18 Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побі́льшуєте жар гніву на Ізраїля зневажа́нням суботи“. |
18 Разве не так поступали ваши отцы — и Бог наш навел на нас и на наш город эту беду? А вы, оскверняя субботу, призываете на Израиль еще больший Его гнев!» |
|
19 І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, — і були зами́кувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, — щоб тяга́р не входив суботнього дня! |
19 |
|
20 І ночували крамарі́ та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом. |
20 Несколько раз торговцы и продавцы всякого товара приезжали и ночевали у стен, вне Иерусалима. |
|
21 І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: „Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повто́рите це, я простягну́ руку на вас!“ Від того ча́су вони не прихо́дили в суботу. |
21 Но я запретил им это делать: «Что это вы ночуете у городских стен? Еще раз так поступите — применю против вас силу!» — и больше они по субботам не приходили. |
|
22 І сказав я Левитам, щоб вони очи́стилися й прихо́дили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї! |
22 Левитам я велел очиститься и прийти охранять ворота, чтобы соблюсти святость субботы. И за это помяни меня, Боже мой, помилуй меня по великой любви Своей неизменной! |
|
23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жіно́к ашдо́дянок, аммоні́тянок, моаві́тянок. |
23 |
|
24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдо́дському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того наро́ду. |
24 Половина детей их говорила на ашдодском языке или на языках того или иного народа, а иудейского языка не знала. |
|
25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, ка́жучи: „Не давайте ваших дочо́к їхнім синам, і не беріть їхніх дочо́к для ваших синів та для вас. |
25 Я призвал их к ответу и проклял их, а некоторых мужей даже бил и таскал за волосы, заставляя поклясться пред Богом: «Не должны вы отдавать дочерей своих в жены этим людям, не должны брать их дочерей в жены своим сыновьям или себе. |
|
26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, — а між багатьма́ наро́дами не було такого царя, як він, і був уподо́баний Богові своєму, і Бог настанови́в його царем над усім Ізраїлем, — і його ввели́ в гріх ті чужі жінки́? |
26 Разве не так согрешил Соломон, царь Израиля? У каких народов был царь, подобный ему, столь любимый Богом? Бог поставил его царем над всем Израилем, но и его ввели в грех иноплеменные жены. |
|
27 І тому́ чи ж чуте було́ таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневі́рення проти нашого Бога, щоб брати чужих жіно́к?“ |
27 А теперь и о вас известно: вы сотворили такое же великое зло, вероломно поступили против Бога нашего, взяв иноплеменных жен!» |
|
28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, — і я вигнав його від себе! |
28 |
|
29 Запам'ята́й же їм, Боже мій, за спля́млення свяще́нства та заповіту свяще́ничого та леви́тського! |
29 Припомни им, Боже мой, как опорочили они священство, Завет Твой, Союз со священниками и левитами! |
|
30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив че́рги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх, |
30 |
|
31 і для пожертви дров в озна́чених часа́х, і для первопло́дів. Запам'ятай же мене, Боже мій, на добро́!“ |
31 распорядился о своевременной доставке дров и назначил время приносить первые плоды урожая. Помяни меня, Боже мой, во благо мне! |