Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 47

1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: „Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули́ з ханаанського Кра́ю. І ось вони в країні Ґошен“.

2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.

3 І сказав фараон до братів його: „Яке ваше зайняття?“ А вони відказали фараонові: „Пастухи отари раби твої, — і ми, і наші батьки“.

4 І сказали вони фараонові: „Ми прибули́, щоб ме́шкати в кра́ї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжки́й голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен“.

5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: „Батько твій та брати твої прибули́ до тебе.

6 Єгипетьський край — він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, — нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди“.

7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.

8 І промовив фараон до Якова: „Скільки днів ча́су життя твого?“

9 А Яків сказав до фараона: „Днів ча́су мандрівки моєї — сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні ча́су життя мого, і не досягли вони днів ча́су життя батьків моїх у днях ча́су мандрівки їхньої“.

10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.

11 І осадив Йо́сип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі — у країні Рамесес, як наказав був фараон.

12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжки́й. І ви́снажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.

14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.

15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: „Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому́ що вичерпалося срібло?“

16 А Йосип сказав: „Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло“.

17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йо́сип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.

18 І скінчи́вся той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: „Не скажемо неправди перед паном своїм, — що вичерпалося срібло, а че́реди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, — хібащо наше тіло та наша земля!

19 На́що ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і бу́демо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, — і будемо жити, і не помремо́, а земля не опустіє“.

20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спро́дували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.

21 А народ — він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.

22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали́ своєї землі.

23 І сказав Йосип до наро́ду: „Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, — і засійте землю.

24 А настануть жнива́, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині бу́дуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей“.

25 А вони відказали: „Ти нас уде́ржав при житті. Нехай же зна́йдемо милість в очах свого пана, — і станемо рабами фараонові“.

26 А Йо́сип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.

27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмно́жилися.

28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були́ дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.

29 І набли́зилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: „Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно́ моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!

30 І ляжу я з батьками своїми, — і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі“. А той відказав: „Я вчиню за словом твоїм“.

31 А Яків сказав: „Присягни ж мені!“ І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

Genesis

Chapter 47

1 THEN Joseph came and en_lbp_informed Pharaoh, and said to him, My father and my brothers and their flocks and their herds and all that they have, are come from the land of Canaan; and, behold, they are now settled in the land of Goshen.

2 And he took from among his brothers five men and presented them to Pharaoh.

3 And Pharaoh said to Joseph's brothers, What is your occupation? And they said to Pharaoh, Your servants are shepherds, both we and also our fathers, from our youth.

4 They said moreover to Pharaoh, We have come to sojourn in the land; for there is no pasture for your servants' flocks; for the famine is severe in the land of Canaan; now, therefore, let your servants dwell in the land of Goshen.

5 And Pharaoh said to Joseph, Your father and your brothers have come to you;

6 The land of Egypt is before you settle your father and your brothers in the best of the land; let them dwell in the land of Goshen; and if you know of any able men among them make them overseers over all my cattle.

7 And Joseph brought in Jacob his father and presented him to Pharaoh and Jacob blessed Pharaoh.

8 And Pharaoh said to Jacob, How old are you?

9 And Jacob said to Pharaoh. The days of the years of my pilgrimage are a hundred and thirty years; few and difficult have been the years o my life. and I have not attained to the days of the years of the life of my fathers in the days of their pilgrimage.

10 And Jacob blessed Pharaoh and went out from before Pharaoh.

11 Then Joseph settled his father and his brothers, and gave them a possession in the land of Egypt in the best of the land, in the land of Rameses, as Pharaoh had commanded.

12 And Joseph supplied his father and his brothers and all his father's household with wheat according to their families.

13 And there was no grain in all the land; for the famine was very severe, so that the land of Egypt and the land of Canaan were desolate by reason of the famine.

14 And Joseph gathered up all the money that was to be found in the land of Egypt and in the land of Canaan for the grain which they bought; and Joseph brought the money into Pharaoh's house.

15 And when the money was spent from the land of Egypt and from the land of Canaan, all the Egyptians came to Joseph and said to him, Give us wheat that we may live, and not die in your presence; for the money is spent.

16 And Joseph said to them, Give me your cattle, and I will give you grain for your cattle, if your money is spent.

17 So they brought their cattle to Joseph; and Joseph gave them grain in exchange for horses and for flocks, and for herds and for asses; and he supplied them with food in exchange for all their herds that year.

18 When that year was ended, they came to him the second year, and said to him, We will not hide it from our lord, for the money is spent; and our lord also has all the herds and cattle; there is nothing left in the sight of our lord but our persons and our lands;

19 Why should we die before your eyes, both we and our lands? Buy us and our lands for bread, and we and our lands will be servants to Pharaoh; and give us seed, that we may live, and not die and that the land be not desolate.

20 And Joseph bought all the land of Egypt for Pharaoh; for the Egyptians sold every man his field, because the famine prevailed over them; so the land became Pharaoh's.

21 And as for the people, he removed them from town to town from one end of the borders of Egypt to the other end thereof.

22 Only the land of the priests he did not buy; for the priests had a grant from Pharaoh, and did eat their portion which Pharaoh gave them; therefore they did not sell their lands.

23 Then Joseph said to the people, Behold, I have bought you this day and your lands for Pharaoh; 1o, here is seed for you, and you shall sow the land.

24 And it shall come to pass when the crops are gathered in, you shall give the fifth part to Pharaoh, and four parts shall be your own, for seed of the field and for your food and for food for your household and for food for your little ones.

25 And they said, You have saved our lives; let us find mercy in the sight of our lord, and we will be Pharaoh's servants.

26 And Joseph made it a law over the land of Egypt to this day that Pharaoh should have the fifth part, except the land of the priests only, for it did not belong to Pharaoh.

27 And Israel dwelt in the land of Egypt in the region of Goshen; and they became powerful in it, and grew, and multiplied exceedingly.

28 And Jacob lived in the land of Egypt seventeen years; so the whole age of Jacob was a hundred and forty-seven years.

29 And when the time drew near that Israel must die, he called his son Joseph, and said to him, If now I have found grace in your sight, put your hand under my girdle, and I will make you to swear by the LORD that you will deal graciously and truly with me; do not bury me in Egypt;

30 But when I sleep with my fathers, you shall carry me out of Egypt and bury me in their burial place. And Joseph said, I will do as you have said.

31 And he said, Swear to me. And he swore to him. And Israel bowed himself upon the head of his staff.

Буття Розділ 47	Genesis Chapter 47
1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: „Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули́ з ханаанського Кра́ю. І ось вони в країні Ґошен“.	1 THEN Joseph came and en_lbp_informed Pharaoh, and said to him, My father and my brothers and their flocks and their herds and all that they have, are come from the land of Canaan; and, behold, they are now settled in the land of Goshen.
2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.	2 And he took from among his brothers five men and presented them to Pharaoh.
3 І сказав фараон до братів його: „Яке ваше зайняття?“ А вони відказали фараонові: „Пастухи отари раби твої, — і ми, і наші батьки“.	3 And Pharaoh said to Joseph's brothers, What is your occupation? And they said to Pharaoh, Your servants are shepherds, both we and also our fathers, from our youth.
4 І сказали вони фараонові: „Ми прибули́, щоб ме́шкати в кра́ї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжки́й голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен“.	4 They said moreover to Pharaoh, We have come to sojourn in the land; for there is no pasture for your servants' flocks; for the famine is severe in the land of Canaan; now, therefore, let your servants dwell in the land of Goshen.
5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: „Батько твій та брати твої прибули́ до тебе.	5 And Pharaoh said to Joseph, Your father and your brothers have come to you;
6 Єгипетьський край — він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, — нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди“.	6 The land of Egypt is before you settle your father and your brothers in the best of the land; let them dwell in the land of Goshen; and if you know of any able men among them make them overseers over all my cattle.
7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.	7 And Joseph brought in Jacob his father and presented him to Pharaoh and Jacob blessed Pharaoh.
8 І промовив фараон до Якова: „Скільки днів ча́су життя твого?“	8 And Pharaoh said to Jacob, How old are you?
9 А Яків сказав до фараона: „Днів ча́су мандрівки моєї — сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні ча́су життя мого, і не досягли вони днів ча́су життя батьків моїх у днях ча́су мандрівки їхньої“.	9 And Jacob said to Pharaoh. The days of the years of my pilgrimage are a hundred and thirty years; few and difficult have been the years o my life. and I have not attained to the days of the years of the life of my fathers in the days of their pilgrimage.
10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.	10 And Jacob blessed Pharaoh and went out from before Pharaoh.
11 І осадив Йо́сип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі — у країні Рамесес, як наказав був фараон.	11 Then Joseph settled his father and his brothers, and gave them a possession in the land of Egypt in the best of the land, in the land of Rameses, as Pharaoh had commanded.
12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.	12 And Joseph supplied his father and his brothers and all his father's household with wheat according to their families.
13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжки́й. І ви́снажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.	13 And there was no grain in all the land; for the famine was very severe, so that the land of Egypt and the land of Canaan were desolate by reason of the famine.
14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.	14 And Joseph gathered up all the money that was to be found in the land of Egypt and in the land of Canaan for the grain which they bought; and Joseph brought the money into Pharaoh's house.
15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: „Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому́ що вичерпалося срібло?“	15 And when the money was spent from the land of Egypt and from the land of Canaan, all the Egyptians came to Joseph and said to him, Give us wheat that we may live, and not die in your presence; for the money is spent.
16 А Йосип сказав: „Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло“.	16 And Joseph said to them, Give me your cattle, and I will give you grain for your cattle, if your money is spent.
17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йо́сип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.	17 So they brought their cattle to Joseph; and Joseph gave them grain in exchange for horses and for flocks, and for herds and for asses; and he supplied them with food in exchange for all their herds that year.
18 І скінчи́вся той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: „Не скажемо неправди перед паном своїм, — що вичерпалося срібло, а че́реди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, — хібащо наше тіло та наша земля!	18 When that year was ended, they came to him the second year, and said to him, We will not hide it from our lord, for the money is spent; and our lord also has all the herds and cattle; there is nothing left in the sight of our lord but our persons and our lands;
19 На́що ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і бу́демо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, — і будемо жити, і не помремо́, а земля не опустіє“.	19 Why should we die before your eyes, both we and our lands? Buy us and our lands for bread, and we and our lands will be servants to Pharaoh; and give us seed, that we may live, and not die and that the land be not desolate.
20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спро́дували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.	20 And Joseph bought all the land of Egypt for Pharaoh; for the Egyptians sold every man his field, because the famine prevailed over them; so the land became Pharaoh's.
21 А народ — він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.	21 And as for the people, he removed them from town to town from one end of the borders of Egypt to the other end thereof.
22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали́ своєї землі.	22 Only the land of the priests he did not buy; for the priests had a grant from Pharaoh, and did eat their portion which Pharaoh gave them; therefore they did not sell their lands.
23 І сказав Йосип до наро́ду: „Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, — і засійте землю.	23 Then Joseph said to the people, Behold, I have bought you this day and your lands for Pharaoh; 1o, here is seed for you, and you shall sow the land.
24 А настануть жнива́, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині бу́дуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей“.	24 And it shall come to pass when the crops are gathered in, you shall give the fifth part to Pharaoh, and four parts shall be your own, for seed of the field and for your food and for food for your household and for food for your little ones.
25 А вони відказали: „Ти нас уде́ржав при житті. Нехай же зна́йдемо милість в очах свого пана, — і станемо рабами фараонові“.	25 And they said, You have saved our lives; let us find mercy in the sight of our lord, and we will be Pharaoh's servants.
26 А Йо́сип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.	26 And Joseph made it a law over the land of Egypt to this day that Pharaoh should have the fifth part, except the land of the priests only, for it did not belong to Pharaoh.
27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмно́жилися.	27 And Israel dwelt in the land of Egypt in the region of Goshen; and they became powerful in it, and grew, and multiplied exceedingly.
28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були́ дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.	28 And Jacob lived in the land of Egypt seventeen years; so the whole age of Jacob was a hundred and forty-seven years.
29 І набли́зилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: „Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно́ моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!	29 And when the time drew near that Israel must die, he called his son Joseph, and said to him, If now I have found grace in your sight, put your hand under my girdle, and I will make you to swear by the LORD that you will deal graciously and truly with me; do not bury me in Egypt;
30 І ляжу я з батьками своїми, — і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі“. А той відказав: „Я вчиню за словом твоїм“.	30 But when I sleep with my fathers, you shall carry me out of Egypt and bury me in their burial place. And Joseph said, I will do as you have said.
31 А Яків сказав: „Присягни ж мені!“ І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.	31 And he said, Swear to me. And he swore to him. And Israel bowed himself upon the head of his staff.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 47

Genesis

Chapter 47

Буття

Розділ 47

Genesis

Chapter 47

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 47

Genesis

Chapter 47

Буття

Розділ 47

Genesis

Chapter 47

Старий
завіт

Новий
завіт