CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Ів. 12
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Вiд Iвана

Розділ 12

1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!

4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:

5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“

6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.

7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.

8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“

9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.

12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“

14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“

16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.

17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.

18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.

22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.

24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.

25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.

26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.

27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...

28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“

29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!

30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.

31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.

32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.

33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.

34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“

35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.

36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“

39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:

40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“

41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.

42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.

43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.

47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!

49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.

50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.

Das Evangelium nach Johannes

Kapitel 12

1 Sechs1803 Tage2250 vor4253 Ostern3957 kam2064 JEsus2424 gen1519 Bethanien963, da3767 Lazarus2976 war2258, der3739 Verstorbene2348, welchen JEsus auferwecket hatte1453 von1537 den3588 Toten3498.

2 Daselbst machten4160 sie846 ihm846 ein Abendmahl1173, und2532 Martha3136 dienete; Lazarus2976 aber3767 war2258 der1520 einer, die mit ihm zu Tische saßen4873.

3 Da3767 nahm2983 Maria3137 ein Pfund3046 Salbe3464 von1537 ungefälschter, köstlicher4186 Narde und2532 salbete die Füße4228 JEsu2424 und trocknete1591 mit ihrem Haar2359 seine846 Füße4228. Das Haus3614 aber1161 ward voll4137 vom Geruch3744 der Salbe.

4 Da3767 sprach3004 seiner1537 Jünger3101 einer, Judas2455, Simons4613 Sohn, Ischariot2469, der1520 ihn846 hernach3195 verriet3860:

5 Warum1302 ist4097 diese5124 Salbe3464 nicht3756 verkauft4097 um dreihundert5145 Groschen1220 und2532 den Armen4434 gegeben1325?

6 Das5124 sagte er2532 aber1161 nicht3756, daß3754 er nach4012 den Armen4434 fragte3199, sondern235 er war2258 ein Dieb2812 und3754 hatte2036 den Beutel1101 und2532 trug941, was gegeben ward906.

7 Da3767 sprach2036 JEsus2424: Laß863 sie846 mit Frieden! Solches hat sie846 behalten5083 zum1519 Tage2250 meines3450 Begräbnisses1780.

8 Denn1063 Arme4434 habt2192 ihr allezeit3842 bei3326 euch1438; mich1691 aber1161 habt2192 ihr nicht3756 allezeit3842.

9 Da3767 erfuhr1097 viel4183 Volks3793 der3739 Juden2453, daß3754 er2076 daselbst1563 war, und2532 kamen2064 nicht3756 um1223 JEsu2424 willen allein3440, sondern235 daß2443 sie1492 auch2532 Lazarus2976 sähen, welchen er von1537 den Toten3498 erweckt hatte1453.

10 Aber1161 die Hohenpriester749 trachteten danach, daß2443 sie1011 auch2532 Lazarus2976 töteten615.

11 Denn3754 um1223 seinetwillen gingen viel4183 Juden2453 hin5217 und846 glaubten4100 an1519 JEsum2424.

12 Des andern Tages1887, viel4183 Volks3793, das aufs1519 Fest1859 kommen2064 war, da es hörete, daß3754 JEsus2424 kommt2064 gen1519 Jerusalem2414,

13 nahmen2983 sie Palmenzweige902 und2532 gingen2064 hinaus1831 ihm entgegen und2532 schrieen2896: Hosianna5614! Gelobet sei2127, der da1722 kommt in1519 dem Namen3686 des846 HErrn2962, ein König935 von Israel2474!

14 JEsus2424 aber1161 überkam ein Eselein3678 und846 ritt2523 darauf, wie2531 denn geschrieben1125 stehet2076:

15 Fürchte5399 dich nicht3361, du Tochter2364 Zion4622; siehe2400, dein4675 König935 kommt2064 reitend2521 auf1909 einem Eselsfüllen3688!

16 Solches5023 aber1161 verstunden seine846 Jünger3101 zuvor nicht3756, sondern235 da3753 JEsus2424 verkläret ward1392, da5119 dachten sie1097 daran3415, daß3754 solches5023 war2532 von1909 ihm846 geschrieben1125, und4412 sie846 solches5023 ihm getan4160 hatten2258.

17 Das5607 Volk3793 aber3753, das mit3326 ihm846 war, da3767 er846 Lazarus2976 aus1537 dem Grabe3419 rief5455 und2532 von1537 den Toten3498 auferweckte1453, rühmete die Tat3140.

18 Darum1223 ging5221 ihm5124 auch2532 das5124 Volk3793 entgegen, da3754 sie846 höreten, er846 hätte solches Zeichen4592 getan4160.

19 Die1438 Pharisäer5330 aber3754 sprachen2036 untereinander: Ihr846 sehet3767, daß4314 ihr nichts3762 ausrichtet5623; siehe2396, alle Welt2889 läuft ihm nach565.

20 Es waren2258 aber1161 etliche5100 Griechen1672 unter1537 denen, die hinaufkommen waren, daß2443 sie anbeteten4352 auf305 das Fest1859.

21 Die traten zu4334 Philippus5376, der3778 von575 Bethsaida966 aus Galiläa1056 war2532, baten2065 ihn846 und3767 sprachen3004: Herr2962, wir wollten2309 JEsum2424 gerne sehen1492.

22 Philippus5376 kommt2064 und2532 sagt‘s3004 Andreas406, und2532 Philippus5376 und2532 Andreas406 sagten‘s3004 weiter3825 JEsu2424.

23 JEsus2424 aber1161 antwortete611 ihnen und sprach3004: Die Zeit5610 ist kommen2064, daß2443 des846 Menschen444 Sohn verkläret werde1392.

24 Wahrlich281, wahrlich281, ich sage3004 euch5213: Es846 sei denn3362, daß das Weizenkorn2848 in1519 die Erde1093 falle4098 und ersterbe599, so1437 bleibt‘s3306 alleine; wo es aber1161 erstirbt, so bringt‘s5342 viel4183 Früchte2590.

25 Wer sein846 Leben5590 liebhat5368, der wird‘s verlieren622; und2532 wer sein846 Leben5590 auf1722 dieser5129 Welt2889 hasset3404, der wird‘s erhalten5442 zum1519 ewigen166 Leben2222.

26 Wer1437 mir1698 dienen1247 will, der folge mir1698 nach190; und2532 wo1437 ich1473 bin1510, da3699 soll mein1698 Diener1249 auch5100 sein2071. Und2532 wer5100 mir1699 dienen1247 wird5091, den846 wird mein Vater3962 ehren5091.

27 Jetzt3568 ist5015 meine See LE5590 betrübet. Und2532 was5101 soll ich3165 sagen2036? Vater3962, hilf4982 mir3450 aus1537 dieser5026 Stunde5610! Doch235 darum1223 bin ich5124 in1519 diese5026 Stunde5610 kommen2064.

28 Vater3962, verkläre1392 deinen4675 Namen3686! Da3767 kam2064 eine Stimme5456 vom1537 Himmel3772: Ich hab‘ ihn verkläret und2532 will ihn abermal verklären.

29 Da3767 sprach3004 das Volk3793, das dabeistund und2532 zuhörete: Es donnerte1096! Die191 andern243 sprachen3004: Es redete2980 ein Engel32 mit ihm846.

30 JEsus2424 antwortete611 und2532 sprach2036: Diese3778 Stimme5456 ist nicht3756 um1223 meinetwillen1691 geschehen1096, sondern235 um1223 euretwillen1223.

31 Jetzt3568 gehet das Gericht2920 über die5127 Welt2889; nun3568 wird1544 der2076 Fürst758 dieser5127 Welt2889 ausgestoßen1544 werden.

32 Und2504 ich, wenn1437 ich erhöhet werde5312 von1537 der Erde1093, so will1670 ich sie alle3956 zu4314 mir1683 ziehen.

33 Das5124 sagte3004 er aber1161, zu deuten4591, welches4169 Todes2288 er sterben599 würde3195.

34 Da antwortete611 ihm das3778 Volk3793: Wir2249 haben gehöret im1537 Gesetz3551, daß3754 Christus5547 ewiglich1519 bleibe3306; und2532 wie4459 sagst3004 du191 denn, des846 Menschen444 Sohn muß1163 erhöhet werden5312? Wer5101 ist2076 dieser Menschensohn?

35 Da3767 sprach2036 JEsus2424 zu2193 ihnen: Es ist2076 das1492 Licht5457 noch2089 eine kleine3398 Zeit5550 bei3326 euch5216. Wandelt4043, dieweil ihr846 das Licht5457 habt2192, daß3363 euch5209 die Finsternisse nicht2532 überfallen. Wer in1722 Finsternis4653 wandelt4043, der weiß nicht3756, wo4226 er hingehet.

36 Glaubet an575 das2443 Licht5457, dieweil ihr‘s4100 habt2192, auf1519 daß2193 ihr846 des2532 Lichtes5457 Kinder seid1096.

37 Solches redete JEsus und1161 ging weg und verbarg sich vor1715 ihnen846. Und ob er846 wohl solche5118 Zeichen4592 vor ihnen tat4160, glaubten4100 sie846 doch nicht3756 an1519 ihn,

38 auf daß2443 erfüllet würde4137 der3739 Spruch3056 des Propheten4396 Jesaja2268, den er sagt2036: HErr2962, wer5101 glaubet4100 unserm2257 Predigen189, und2532 wem5101 ist601 der Arm1023 des HErrn2962 offenbaret?

39 Darum1223 konnten1410 sie nicht3756 glauben4100; denn3754 Jesaja2268 sagt2036 abermal:

40 Er846 hat ihre Augen3788 verblendet5186 und2532 ihr846 Herz2588 verstocket, daß3363 sie1492 mit2532 den Augen3788 nicht3363 sehen1492, noch mit dem Herzen2588 vernehmen3539 und2532 sich bekehren1994, und2532 ich ihnen846 hülfe2390.

41 Solches5023 sagte2036 Jesaja2268, da3753 er846 seine846 Herrlichkeit1391 sah1492 und2532 redete2980 von4012 ihm.

42 Doch3305 der Obersten758 glaubten4100 viel4183 an1537 ihn; aber235 um1223 der Pharisäer5330 willen bekannten3670 sie846 es nicht2532, daß3363 sie nicht3756 in1519 den Bann656 getan würden1096;

43 denn1063 sie hatten25 lieber3123 die Ehre1391 bei den444 Menschen denn die Ehre1391 bei GOtt2316.

44 JEsus2424 aber1161 rief2896 und2532 sprach2036: Wer an1519 mich1691 glaubet4100, der glaubet4100 nicht3756 an1519 mich1691, sondern235 an1519 den, der mich3165 gesandt3992 hat.

45 Und2532 wer mich1691 siehet, der siehet den, der mich3165 gesandt3992 hat.

46 Ich1473 bin3306 kommen2064 in1519 die Welt2889 ein Licht5457, auf daß3363, wer3956 an mich1691 glaubet4100, nicht3363 in Finsternis4653 bleibe3306.

47 Und2532 wer5100 meine3450 Worte4487 höret191 und2532 glaubet4100 nicht3361, den846 werde ich1473 nicht3756 richten2919; denn3362 ich bin nicht3756 kommen2064; daß2443 ich die Welt2889 richte2919, sondern235 daß2443 ich die Welt2889 selig4982 mache.

48 Wer mich1691 verachtet114 und2532 nimmt2983 meine3450 Worte3056 nicht3361 auf, der1565 hat1722 schon, der ihn846 richtet2919: das3739 Wort4487, welches ich2980 geredet habe2192, das wird ihn846 richten2919 am Jüngsten2078 Tage2250.

49 Denn3754 ich1473 habe nicht3756 von1537 mir1683 selber geredet2036, sondern235 der Vater3962, der mich3427 gesandt3992 hat, der hat mir3165 ein Gebot1785 gegeben1325, was5101 ich tun und2532 reden2980 soll.

50 Und2532 ich1473 weiß, daß3754 sein846 Gebot1785 ist2076 das1492 ewige166 Leben2222. Darum3767, was ich2980 rede, das3739 rede ich2980 also3779, wie2531 mir3427 der Vater3962 gegeben hat2046.

Вiд Iвана

Розділ 12

Das Evangelium nach Johannes

Kapitel 12

1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

1 Sechs1803 Tage2250 vor4253 Ostern3957 kam2064 JEsus2424 gen1519 Bethanien963, da3767 Lazarus2976 war2258, der3739 Verstorbene2348, welchen JEsus auferwecket hatte1453 von1537 den3588 Toten3498.

2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

2 Daselbst machten4160 sie846 ihm846 ein Abendmahl1173, und2532 Martha3136 dienete; Lazarus2976 aber3767 war2258 der1520 einer, die mit ihm zu Tische saßen4873.

3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!

3 Da3767 nahm2983 Maria3137 ein Pfund3046 Salbe3464 von1537 ungefälschter, köstlicher4186 Narde und2532 salbete die Füße4228 JEsu2424 und trocknete1591 mit ihrem Haar2359 seine846 Füße4228. Das Haus3614 aber1161 ward voll4137 vom Geruch3744 der Salbe.

4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:

4 Da3767 sprach3004 seiner1537 Jünger3101 einer, Judas2455, Simons4613 Sohn, Ischariot2469, der1520 ihn846 hernach3195 verriet3860:

5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“

5 Warum1302 ist4097 diese5124 Salbe3464 nicht3756 verkauft4097 um dreihundert5145 Groschen1220 und2532 den Armen4434 gegeben1325?

6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.

6 Das5124 sagte er2532 aber1161 nicht3756, daß3754 er nach4012 den Armen4434 fragte3199, sondern235 er war2258 ein Dieb2812 und3754 hatte2036 den Beutel1101 und2532 trug941, was gegeben ward906.

7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.

7 Da3767 sprach2036 JEsus2424: Laß863 sie846 mit Frieden! Solches hat sie846 behalten5083 zum1519 Tage2250 meines3450 Begräbnisses1780.

8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“

8 Denn1063 Arme4434 habt2192 ihr allezeit3842 bei3326 euch1438; mich1691 aber1161 habt2192 ihr nicht3756 allezeit3842.

9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

9 Da3767 erfuhr1097 viel4183 Volks3793 der3739 Juden2453, daß3754 er2076 daselbst1563 war, und2532 kamen2064 nicht3756 um1223 JEsu2424 willen allein3440, sondern235 daß2443 sie1492 auch2532 Lazarus2976 sähen, welchen er von1537 den Toten3498 erweckt hatte1453.

10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

10 Aber1161 die Hohenpriester749 trachteten danach, daß2443 sie1011 auch2532 Lazarus2976 töteten615.

11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.

11 Denn3754 um1223 seinetwillen gingen viel4183 Juden2453 hin5217 und846 glaubten4100 an1519 JEsum2424.

12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

12 Des andern Tages1887, viel4183 Volks3793, das aufs1519 Fest1859 kommen2064 war, da es hörete, daß3754 JEsus2424 kommt2064 gen1519 Jerusalem2414,

13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“

13 nahmen2983 sie Palmenzweige902 und2532 gingen2064 hinaus1831 ihm entgegen und2532 schrieen2896: Hosianna5614! Gelobet sei2127, der da1722 kommt in1519 dem Namen3686 des846 HErrn2962, ein König935 von Israel2474!

14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

14 JEsus2424 aber1161 überkam ein Eselein3678 und846 ritt2523 darauf, wie2531 denn geschrieben1125 stehet2076:

15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“

15 Fürchte5399 dich nicht3361, du Tochter2364 Zion4622; siehe2400, dein4675 König935 kommt2064 reitend2521 auf1909 einem Eselsfüllen3688!

16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.

16 Solches5023 aber1161 verstunden seine846 Jünger3101 zuvor nicht3756, sondern235 da3753 JEsus2424 verkläret ward1392, da5119 dachten sie1097 daran3415, daß3754 solches5023 war2532 von1909 ihm846 geschrieben1125, und4412 sie846 solches5023 ihm getan4160 hatten2258.

17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.

17 Das5607 Volk3793 aber3753, das mit3326 ihm846 war, da3767 er846 Lazarus2976 aus1537 dem Grabe3419 rief5455 und2532 von1537 den Toten3498 auferweckte1453, rühmete die Tat3140.

18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

18 Darum1223 ging5221 ihm5124 auch2532 das5124 Volk3793 entgegen, da3754 sie846 höreten, er846 hätte solches Zeichen4592 getan4160.

19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“

19 Die1438 Pharisäer5330 aber3754 sprachen2036 untereinander: Ihr846 sehet3767, daß4314 ihr nichts3762 ausrichtet5623; siehe2396, alle Welt2889 läuft ihm nach565.

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.

20 Es waren2258 aber1161 etliche5100 Griechen1672 unter1537 denen, die hinaufkommen waren, daß2443 sie anbeteten4352 auf305 das Fest1859.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.

21 Die traten zu4334 Philippus5376, der3778 von575 Bethsaida966 aus Galiläa1056 war2532, baten2065 ihn846 und3767 sprachen3004: Herr2962, wir wollten2309 JEsum2424 gerne sehen1492.

22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

22 Philippus5376 kommt2064 und2532 sagt‘s3004 Andreas406, und2532 Philippus5376 und2532 Andreas406 sagten‘s3004 weiter3825 JEsu2424.

23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.

23 JEsus2424 aber1161 antwortete611 ihnen und sprach3004: Die Zeit5610 ist kommen2064, daß2443 des846 Menschen444 Sohn verkläret werde1392.

24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.

24 Wahrlich281, wahrlich281, ich sage3004 euch5213: Es846 sei denn3362, daß das Weizenkorn2848 in1519 die Erde1093 falle4098 und ersterbe599, so1437 bleibt‘s3306 alleine; wo es aber1161 erstirbt, so bringt‘s5342 viel4183 Früchte2590.

25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.

25 Wer sein846 Leben5590 liebhat5368, der wird‘s verlieren622; und2532 wer sein846 Leben5590 auf1722 dieser5129 Welt2889 hasset3404, der wird‘s erhalten5442 zum1519 ewigen166 Leben2222.

26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.

26 Wer1437 mir1698 dienen1247 will, der folge mir1698 nach190; und2532 wo1437 ich1473 bin1510, da3699 soll mein1698 Diener1249 auch5100 sein2071. Und2532 wer5100 mir1699 dienen1247 wird5091, den846 wird mein Vater3962 ehren5091.

27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...

27 Jetzt3568 ist5015 meine See LE5590 betrübet. Und2532 was5101 soll ich3165 sagen2036? Vater3962, hilf4982 mir3450 aus1537 dieser5026 Stunde5610! Doch235 darum1223 bin ich5124 in1519 diese5026 Stunde5610 kommen2064.

28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“

28 Vater3962, verkläre1392 deinen4675 Namen3686! Da3767 kam2064 eine Stimme5456 vom1537 Himmel3772: Ich hab‘ ihn verkläret und2532 will ihn abermal verklären.

29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!

29 Da3767 sprach3004 das Volk3793, das dabeistund und2532 zuhörete: Es donnerte1096! Die191 andern243 sprachen3004: Es redete2980 ein Engel32 mit ihm846.

30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.

30 JEsus2424 antwortete611 und2532 sprach2036: Diese3778 Stimme5456 ist nicht3756 um1223 meinetwillen1691 geschehen1096, sondern235 um1223 euretwillen1223.

31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.

31 Jetzt3568 gehet das Gericht2920 über die5127 Welt2889; nun3568 wird1544 der2076 Fürst758 dieser5127 Welt2889 ausgestoßen1544 werden.

32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.

32 Und2504 ich, wenn1437 ich erhöhet werde5312 von1537 der Erde1093, so will1670 ich sie alle3956 zu4314 mir1683 ziehen.

33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.

33 Das5124 sagte3004 er aber1161, zu deuten4591, welches4169 Todes2288 er sterben599 würde3195.

34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“

34 Da antwortete611 ihm das3778 Volk3793: Wir2249 haben gehöret im1537 Gesetz3551, daß3754 Christus5547 ewiglich1519 bleibe3306; und2532 wie4459 sagst3004 du191 denn, des846 Menschen444 Sohn muß1163 erhöhet werden5312? Wer5101 ist2076 dieser Menschensohn?

35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.

35 Da3767 sprach2036 JEsus2424 zu2193 ihnen: Es ist2076 das1492 Licht5457 noch2089 eine kleine3398 Zeit5550 bei3326 euch5216. Wandelt4043, dieweil ihr846 das Licht5457 habt2192, daß3363 euch5209 die Finsternisse nicht2532 überfallen. Wer in1722 Finsternis4653 wandelt4043, der weiß nicht3756, wo4226 er hingehet.

36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.

36 Glaubet an575 das2443 Licht5457, dieweil ihr‘s4100 habt2192, auf1519 daß2193 ihr846 des2532 Lichtes5457 Kinder seid1096.

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

37 Solches redete JEsus und1161 ging weg und verbarg sich vor1715 ihnen846. Und ob er846 wohl solche5118 Zeichen4592 vor ihnen tat4160, glaubten4100 sie846 doch nicht3756 an1519 ihn,

38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“

38 auf daß2443 erfüllet würde4137 der3739 Spruch3056 des Propheten4396 Jesaja2268, den er sagt2036: HErr2962, wer5101 glaubet4100 unserm2257 Predigen189, und2532 wem5101 ist601 der Arm1023 des HErrn2962 offenbaret?

39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:

39 Darum1223 konnten1410 sie nicht3756 glauben4100; denn3754 Jesaja2268 sagt2036 abermal:

40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“

40 Er846 hat ihre Augen3788 verblendet5186 und2532 ihr846 Herz2588 verstocket, daß3363 sie1492 mit2532 den Augen3788 nicht3363 sehen1492, noch mit dem Herzen2588 vernehmen3539 und2532 sich bekehren1994, und2532 ich ihnen846 hülfe2390.

41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.

41 Solches5023 sagte2036 Jesaja2268, da3753 er846 seine846 Herrlichkeit1391 sah1492 und2532 redete2980 von4012 ihm.

42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.

42 Doch3305 der Obersten758 glaubten4100 viel4183 an1537 ihn; aber235 um1223 der Pharisäer5330 willen bekannten3670 sie846 es nicht2532, daß3363 sie nicht3756 in1519 den Bann656 getan würden1096;

43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

43 denn1063 sie hatten25 lieber3123 die Ehre1391 bei den444 Menschen denn die Ehre1391 bei GOtt2316.

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

44 JEsus2424 aber1161 rief2896 und2532 sprach2036: Wer an1519 mich1691 glaubet4100, der glaubet4100 nicht3756 an1519 mich1691, sondern235 an1519 den, der mich3165 gesandt3992 hat.

45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

45 Und2532 wer mich1691 siehet, der siehet den, der mich3165 gesandt3992 hat.

46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.

46 Ich1473 bin3306 kommen2064 in1519 die Welt2889 ein Licht5457, auf daß3363, wer3956 an mich1691 glaubet4100, nicht3363 in Finsternis4653 bleibe3306.

47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

47 Und2532 wer5100 meine3450 Worte4487 höret191 und2532 glaubet4100 nicht3361, den846 werde ich1473 nicht3756 richten2919; denn3362 ich bin nicht3756 kommen2064; daß2443 ich die Welt2889 richte2919, sondern235 daß2443 ich die Welt2889 selig4982 mache.

48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!

48 Wer mich1691 verachtet114 und2532 nimmt2983 meine3450 Worte3056 nicht3361 auf, der1565 hat1722 schon, der ihn846 richtet2919: das3739 Wort4487, welches ich2980 geredet habe2192, das wird ihn846 richten2919 am Jüngsten2078 Tage2250.

49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.

49 Denn3754 ich1473 habe nicht3756 von1537 mir1683 selber geredet2036, sondern235 der Vater3962, der mich3427 gesandt3992 hat, der hat mir3165 ein Gebot1785 gegeben1325, was5101 ich tun und2532 reden2980 soll.

50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.

50 Und2532 ich1473 weiß, daß3754 sein846 Gebot1785 ist2076 das1492 ewige166 Leben2222. Darum3767, was ich2980 rede, das3739 rede ich2980 also3779, wie2531 mir3427 der Vater3962 gegeben hat2046.

1.0x