Библия - Обещанное Восстановление

Деяния апостолов

Глава 7

1 Тогда первосвященник спросил: «Так ли это?»

2 Стефан ответил: «Братья и отцы, слушайте! Бог славы явился Аврааму, отцу нашему, когда он ещё жил в Месопотамии, до того как поселился в Харане,

3 и сказал ему: „Оставь свою землю и родных своих и иди в страну, которую Я укажу тебе”.

4 Тогда Авраам покинул страну халдеев и поселился в Харане. После смерти его отца Бог переселил Авраама в эту землю, где вы теперь живёте.

5 Он не дал ему в наследство ни клочка этой земли, но обещал в будущем отдать её во владение ему и его потомкам, хотя в то время у Авраама и не было детей.

6 Вот что сказал ему Бог: „Твои потомки будут пришельцами на чужой земле, их поработят и будут притеснять и угнетать четыреста лет.

7 И Я буду судить народ, поработивший их”. Бог сказал: „Они покинут ту землю, а потом станут поклоняться Мне на этом месте”.

8 Бог заключил с Авраамом соглашение, а обряд обрезания был подтверждением этого соглашения. И потому когда Авраам стал отцом Исаака, то на восьмой день обрезал его, а Исаак, став отцом Иакова, также обрезал его, Иаков же сделал то же самое для своих сыновей, те же впоследствии стали двенадцатью патриархами.

9 Патриархи же завидовали Иосифу и продали его в рабство в Египет. Но Бог был с ним

10 и избавил его от всех бед, дал ему мудрость и милость в глазах фараона, царя египетского. Тогда фараон сделал Иосифа правителем всего Египта и своего собственного дома.

11 Но в Египте и Ханаане наступил голод и принёс с собой великое страдание. И предки наши не находили для себя пропитания.

12 Услышав, что в Египте есть запасы хлеба, Иаков послал туда наших предков. Это было их первое путешествие в Египет.

13 Когда же они отправились туда во второй раз, Иосиф открылся своим братьям, и фараону стал известен род Иосифа.

14 Иосиф послал за своим отцом, Иаковом, и за всеми родственниками, всего их было семьдесят пять человек.

15 Иаков отправился в Египет, и там прожил и он, и наши предки до самой смерти.

16 Позже их перевезли в Сихем и положили в гробницу, которую Авраам купил в Сихеме у сыновей Еммора, заплатив за неё серебром.

17 Приближалось время, когда должно было исполниться обещание, данное Богом Аврааму, и число наших соплеменников в Египте становилось всё больше и больше.

18 Но в конце концов пришёл к власти другой царь, который не знал Иосифа.

19 Он хитроумно использовал наш народ и был жесток к нашим предкам, заставляя их бросать своих новорожденных на произвол судьбы, чтобы те погибали.

20 В это время родился Моисей, который был очень красивым ребёнком. Три месяца он воспитывался в доме своего отца,

21 а когда родителям пришлось его бросить, то мальчика подобрала дочь фараона и воспитала как собственного сына.

22 Моисей был обучен всей мудрости египтян и был силён в словах и делах.

23 Когда Моисею исполнилось сорок лет, он решил навестить своих братьев, сыновей Израиля.

24 Увидев, что одного из них обижают, он вступился и отомстил за обиженного, убив египтянина.

25 Моисей думал, что его собратья поймут, что Бог посылает им через него спасение, но они не поняли.

26 На следующий день он случайно увидел драку между двумя иудеями и попытался помирить их, говоря: „Люди, вы — братья, почему же обижаете друг друга?”

27 Но тот, кто обижал ближнего, оттолкнул Моисея, сказав: „Кто поставил тебя старшим и судьёй над нами?

28 Не хочешь ли ты убить меня так же, как убил вчера египтянина? ”

29 Услышав это, Моисей бежал из Египта и поселился словно чужестранец в Мадиамской земле, где стал отцом двух сыновей.

30 Прошло сорок лет, и Ангел явился ему в пламени горящего куста в пустыне неподалёку от горы Синай.

31 Моисей удивился, увидев это. А когда подходил, чтобы лучше рассмотреть, услышал голос Господа:

32 „Я — Бог предков твоих, Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова ”. Моисей, дрожа от страха, не смел смотреть на куст.

33 Затем Господь сказал ему: „Сними сандалии с твоих ног, так как место, на котором ты стоишь, — святая земля.

34 Я взглянул и увидел притеснение Моего народа в Египте, и услышал его стоны, и сошёл, чтобы спасти его. Теперь же, Моисей, Я посылаю тебя обратно в Египет”.

35 Это тот самый Моисей, которого иудеи отвергли, сказав: „Кто поставил тебя вождём и судьёй?” — тот самый Моисей, которого Бог через Ангела, явившегося ему в кусте, послал, чтобы он стал вождём и спасителем.

36 Это он вёл их, творя чудеса и знамения в Египетской земле, у Красного моря и в пустыне в продолжение сорока лет.

37 Это тот самый Моисей, который сказал сыновьям Израиля: „Бог пошлёт вам из вашего народа пророка, подобного мне”.

38 Это он был с народом Израиля, собравшимся в пустыне, именно с ним говорил Ангел на горе Синай. Это он находился с нашими предками, когда принял животворящие заповеди Господние и передал их нам.

39 Но наши предки отказались подчиниться ему, отвергли его и захотели вернуться в Египет.

40 Они сказали Аарону: „Мы не знаем, что случилось с тем Моисеем, который вывел нас из Египта, поэтому сделай нам богов, которые поведут нас”.

41 В те дни они сделали изображение тельца и принесли жертву идолу, и радовались делу рук своих.

42 Но Бог отвернулся от них и перестал удерживать их от служения войску лжебожествам небесным, как написано в книге пророков: „Народ Израиля! Заклания и жертвы не Мне приносил ты в пустыне в течение сорока лет.

43 Взяли вы с собой шатёр Молоха и звезду вашего бога Ремфана: идолов, которых сделали вы себе для поклонения. И потому Я отправлю вас за пределы Вавилона”.

44 Во время скитаний в пустыне наши предки несли с собой священный шатёр. Бог научил Моисея, как сделать этот шатёр по образцу, который был показан ему.

45 Потом наши предки, получив шатёр от своих предков, несли его с собой и под предводительством Иисуса Навина овладели землёй народов, которых Бог изгонял с той земли ради наших предков. Так было до времени Давида,

46 который обрёл милость Божью и просил, чтобы ему было позволено построить храм для Бога израильского народа.

47 Но дом для Него построил Соломон.

48 Однако Всевышний обитает не в домах, построенных руками человеческими, потому что, как говорит пророк:

49 „Небо — Мой престол, а земля — подножие Моё. Какой дом вы построите Мне? — говорит Господь. — Где место покоя Моего?

50 Не Моей ли рукой сотворено всё это?”

51 О, упрямцы, отказывающиеся отдать свои сердца Богу и внимать Ему! Вы всегда противитесь Святому Духу, вы такие же, как и ваши предки.

52 Был ли хоть один пророк не преследуем вашими предками? Они даже убили тех, кто давно предсказывали пришествие Праведника, Которого вы теперь предали и умертвили.

53 Это вы получили закон, вручённый вам Ангелами, и не подчинились ему!»

54 Иудейские предводители пришли в бешенство, слушая это, и скрежетали зубами от гнева.

55 Но Стефан, исполненный Святого Духа, устремил взгляд к небесам и, увидев славу Божью и Иисуса, стоящего по правую руку от Бога,

56 сказал: «Вот, я вижу открытые небеса и Сына Человеческого, стоящего по правую руку от Бога».

57 Они же при этом стали кричать и затыкать уши. Потом, набросившись на него,

58 они выволокли его за пределы города и стали бросать в него камни. А те, кто лживо обвинял его, оставили свои одежды на сохранение юноше по имени Савл.

59 Когда они побивали камнями Стефана, он воззвал к Господу и сказал: «Господь Иисус! Прими дух мой!»

60 И, упав на колени, он воскликнул громким голосом: «Господи! Не вини их за этот грех!» Произнеся эти слова, он испустил дух.

Дiї

Розділ 7

1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“

2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,

3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.

4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.

5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.

6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.

7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.

8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.

9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,

10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.

11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.

12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.

13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.

14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.

15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.

17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,

18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.

19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.

21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.

23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.

24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.

25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.

26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“

27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?

28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“

29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.

30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.

31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:

32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...

33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!

34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.

35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.

36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.

37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“

38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;

39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,

40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.

41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.

42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?

43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“

44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.

45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.

46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

47 І Соломон збудував Йому дім.

48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?

50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“

51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“

54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.

55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,

56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“

57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.

59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“

60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.

Деяния апостолов Глава 7	Дiї Розділ 7
1 Тогда первосвященник спросил: «Так ли это?»	1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“
2 Стефан ответил: «Братья и отцы, слушайте! Бог славы явился Аврааму, отцу нашему, когда он ещё жил в Месопотамии, до того как поселился в Харане,	2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,
3 и сказал ему: „Оставь свою землю и родных своих и иди в страну, которую Я укажу тебе”.	3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.
4 Тогда Авраам покинул страну халдеев и поселился в Харане. После смерти его отца Бог переселил Авраама в эту землю, где вы теперь живёте.	4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.
5 Он не дал ему в наследство ни клочка этой земли, но обещал в будущем отдать её во владение ему и его потомкам, хотя в то время у Авраама и не было детей.	5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.
6 Вот что сказал ему Бог: „Твои потомки будут пришельцами на чужой земле, их поработят и будут притеснять и угнетать четыреста лет.	6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.
7 И Я буду судить народ, поработивший их”. Бог сказал: „Они покинут ту землю, а потом станут поклоняться Мне на этом месте”.	7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.
8 Бог заключил с Авраамом соглашение, а обряд обрезания был подтверждением этого соглашения. И потому когда Авраам стал отцом Исаака, то на восьмой день обрезал его, а Исаак, став отцом Иакова, также обрезал его, Иаков же сделал то же самое для своих сыновей, те же впоследствии стали двенадцатью патриархами.	8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.
9 Патриархи же завидовали Иосифу и продали его в рабство в Египет. Но Бог был с ним	9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,
10 и избавил его от всех бед, дал ему мудрость и милость в глазах фараона, царя египетского. Тогда фараон сделал Иосифа правителем всего Египта и своего собственного дома.	10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.
11 Но в Египте и Ханаане наступил голод и принёс с собой великое страдание. И предки наши не находили для себя пропитания.	11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.
12 Услышав, что в Египте есть запасы хлеба, Иаков послал туда наших предков. Это было их первое путешествие в Египет.	12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.
13 Когда же они отправились туда во второй раз, Иосиф открылся своим братьям, и фараону стал известен род Иосифа.	13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.
14 Иосиф послал за своим отцом, Иаковом, и за всеми родственниками, всего их было семьдесят пять человек.	14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.
15 Иаков отправился в Египет, и там прожил и он, и наши предки до самой смерти.	15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.
16 Позже их перевезли в Сихем и положили в гробницу, которую Авраам купил в Сихеме у сыновей Еммора, заплатив за неё серебром.	16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.
17 Приближалось время, когда должно было исполниться обещание, данное Богом Аврааму, и число наших соплеменников в Египте становилось всё больше и больше.	17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,
18 Но в конце концов пришёл к власти другой царь, который не знал Иосифа.	18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.
19 Он хитроумно использовал наш народ и был жесток к нашим предкам, заставляя их бросать своих новорожденных на произвол судьбы, чтобы те погибали.	19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.
20 В это время родился Моисей, который был очень красивым ребёнком. Три месяца он воспитывался в доме своего отца,	20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.
21 а когда родителям пришлось его бросить, то мальчика подобрала дочь фараона и воспитала как собственного сына.	21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.
22 Моисей был обучен всей мудрости египтян и был силён в словах и делах.	22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.
23 Когда Моисею исполнилось сорок лет, он решил навестить своих братьев, сыновей Израиля.	23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24 Увидев, что одного из них обижают, он вступился и отомстил за обиженного, убив египтянина.	24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.
25 Моисей думал, что его собратья поймут, что Бог посылает им через него спасение, но они не поняли.	25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.
26 На следующий день он случайно увидел драку между двумя иудеями и попытался помирить их, говоря: „Люди, вы — братья, почему же обижаете друг друга?”	26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“
27 Но тот, кто обижал ближнего, оттолкнул Моисея, сказав: „Кто поставил тебя старшим и судьёй над нами?	27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?
28 Не хочешь ли ты убить меня так же, как убил вчера египтянина? ”	28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“
29 Услышав это, Моисей бежал из Египта и поселился словно чужестранец в Мадиамской земле, где стал отцом двух сыновей.	29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.
30 Прошло сорок лет, и Ангел явился ему в пламени горящего куста в пустыне неподалёку от горы Синай.	30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.
31 Моисей удивился, увидев это. А когда подходил, чтобы лучше рассмотреть, услышал голос Господа:	31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:
32 „Я — Бог предков твоих, Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова ”. Моисей, дрожа от страха, не смел смотреть на куст.	32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...
33 Затем Господь сказал ему: „Сними сандалии с твоих ног, так как место, на котором ты стоишь, — святая земля.	33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!
34 Я взглянул и увидел притеснение Моего народа в Египте, и услышал его стоны, и сошёл, чтобы спасти его. Теперь же, Моисей, Я посылаю тебя обратно в Египет”.	34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.
35 Это тот самый Моисей, которого иудеи отвергли, сказав: „Кто поставил тебя вождём и судьёй?” — тот самый Моисей, которого Бог через Ангела, явившегося ему в кусте, послал, чтобы он стал вождём и спасителем.	35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.
36 Это он вёл их, творя чудеса и знамения в Египетской земле, у Красного моря и в пустыне в продолжение сорока лет.	36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.
37 Это тот самый Моисей, который сказал сыновьям Израиля: „Бог пошлёт вам из вашего народа пророка, подобного мне”.	37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“
38 Это он был с народом Израиля, собравшимся в пустыне, именно с ним говорил Ангел на горе Синай. Это он находился с нашими предками, когда принял животворящие заповеди Господние и передал их нам.	38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;
39 Но наши предки отказались подчиниться ему, отвергли его и захотели вернуться в Египет.	39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,
40 Они сказали Аарону: „Мы не знаем, что случилось с тем Моисеем, который вывел нас из Египта, поэтому сделай нам богов, которые поведут нас”.	40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.
41 В те дни они сделали изображение тельца и принесли жертву идолу, и радовались делу рук своих.	41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.
42 Но Бог отвернулся от них и перестал удерживать их от служения войску лжебожествам небесным, как написано в книге пророков: „Народ Израиля! Заклания и жертвы не Мне приносил ты в пустыне в течение сорока лет.	42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?
43 Взяли вы с собой шатёр Молоха и звезду вашего бога Ремфана: идолов, которых сделали вы себе для поклонения. И потому Я отправлю вас за пределы Вавилона”.	43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“
44 Во время скитаний в пустыне наши предки несли с собой священный шатёр. Бог научил Моисея, как сделать этот шатёр по образцу, который был показан ему.	44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.
45 Потом наши предки, получив шатёр от своих предков, несли его с собой и под предводительством Иисуса Навина овладели землёй народов, которых Бог изгонял с той земли ради наших предков. Так было до времени Давида,	45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.
46 который обрёл милость Божью и просил, чтобы ему было позволено построить храм для Бога израильского народа.	46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.
47 Но дом для Него построил Соломон.	47 І Соломон збудував Йому дім.
48 Однако Всевышний обитает не в домах, построенных руками человеческими, потому что, как говорит пророк:	48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:
49 „Небо — Мой престол, а земля — подножие Моё. Какой дом вы построите Мне? — говорит Господь. — Где место покоя Моего?	49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?
50 Не Моей ли рукой сотворено всё это?”	50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“
51 О, упрямцы, отказывающиеся отдать свои сердца Богу и внимать Ему! Вы всегда противитесь Святому Духу, вы такие же, как и ваши предки.	51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!
52 Был ли хоть один пророк не преследуем вашими предками? Они даже убили тех, кто давно предсказывали пришествие Праведника, Которого вы теперь предали и умертвили.	52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,
53 Это вы получили закон, вручённый вам Ангелами, и не подчинились ему!»	53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“
54 Иудейские предводители пришли в бешенство, слушая это, и скрежетали зубами от гнева.	54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.
55 Но Стефан, исполненный Святого Духа, устремил взгляд к небесам и, увидев славу Божью и Иисуса, стоящего по правую руку от Бога,	55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,
56 сказал: «Вот, я вижу открытые небеса и Сына Человеческого, стоящего по правую руку от Бога».	56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“
57 Они же при этом стали кричать и затыкать уши. Потом, набросившись на него,	57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...
58 они выволокли его за пределы города и стали бросать в него камни. А те, кто лживо обвинял его, оставили свои одежды на сохранение юноше по имени Савл.	58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.
59 Когда они побивали камнями Стефана, он воззвал к Господу и сказал: «Господь Иисус! Прими дух мой!»	59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“
60 И, упав на колени, он воскликнул громким голосом: «Господи! Не вини их за этот грех!» Произнеся эти слова, он испустил дух.	60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Деяния апостолов

Глава 7

Дiї

Розділ 7

Деяния апостолов

Глава 7

Дiї

Розділ 7

Ветхий завет

Новый завет

Деяния апостолов

Глава 7

Дiї

Розділ 7

Деяния апостолов

Глава 7

Дiї

Розділ 7

Ветхий
завет

Новый
завет