Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 37

1 Иаков остался жить в Ханаанской земле, в той самой земле, где жил его отец.

2 Вот история семейства Иакова. Когда Иосиф был семнадцатилетним юношей, в его обязанности входило пасти овец и коз. Эту работу он выполнял вместе со своими братьями: сыновьями Валлы и Зелфы, жён его отца. Он часто рассказывал отцу о том, как плохо поступают его братья.

3 Иосиф родился, когда его отец Израиль (Иаков) был очень стар, и потому Израиль любил Иосифа больше, чем остальных сыновей. Он подарил Иосифу очень красивый длинный плащ.

4 Братья Иосифа видели, что отец любит его больше, чем их, и потому ненавидели брата и отказывались обращаться с ним дружелюбно.

5 Однажды Иосифу приснился необычный сон. Он рассказал об этом братьям, и после этого они возненавидели его ещё больше.

6 «Мне приснилось, — сказал Иосиф, —

7 будто мы все работаем в поле, вяжем снопы пшеницы, и вот мой сноп встал прямо, а все ваши снопы пшеницы собрались вокруг моего снопа и поклонились ему».

8 «Что же ты думаешь, что станешь царём и будешь править нами?» — спросили братья и возненавидели его ещё больше за сны, которые ему снились.

9 После этого Иосифу приснился ещё один сон, и он рассказал о нём братьям: «Мне приснился ещё один сон: я видел, как солнце, луна и одиннадцать звезд поклонились мне».

10 Иосиф рассказал об этом сне своему отцу и братьям, но отец стал его бранить: «Что это за сон такой? Неужели ты думаешь, что твоя мать, твои братья и я поклонимся тебе?»

11 Братья Иосифа по-прежнему завидовали ему, а их отец недоумевал, что бы это могло означать.

12 Однажды братья Иосифа пошли в Сихем пасти овец отца.

13 Иаков сказал Иосифу: «Отправляйся в Сихем, там твои братья пасут овец». «Хорошо», — ответил Иосиф.

14 «Пойди и посмотри, всё ли в порядке с твоими братьями, — сказал отец Иосифа, — а потом вернись и расскажи мне, как там мои овцы». И послал его отец из долины Хеврона в Сихем.

15 Но в Сихеме Иосиф сбился с дороги, и, когда он блуждал по полям, ему встретился какой-то человек, который спросил его: «Кого ты ищешь?»

16 «Я ищу своих братьев, — ответил Иосиф. — Не можешь ли ты мне сказать, где они пасут своих овец?»

17 «Они уже ушли, — ответил тот человек. — Я слышал, что они собирались в Дотан». Иосиф пошёл вслед за братьями и нашёл их в Дотане.

18 Когда братья издали увидели, что Иосиф направляется к ним, они стали сговариваться о том, как бы его убить.

19 «Вон идёт Иосиф, тот, кому снятся сны, — сказали братья. —

20 Давайте убьём его и бросим его тело в один из пустых колодцев, а отцу скажем, что его растерзал дикий зверь. Это будет доказательством того, что в снах нет толка».

21 Но Рувим хотел спасти Иосифа и поэтому сказал: «Не надо его убивать.

22 Бросьте его в колодец, но не причиняйте ему вреда». Рувим намеревался спасти Иосифа и отослать его обратно к отцу.

23 Когда Иосиф подошёл к братьям, они набросились на него, сорвали с него длинный красивый плащ

24 и сбросили его в пустой пересохший колодец.

25 Потом братья уселись неподалеку и стали есть. Затем они увидели караван торговцев, идущих из Галаада в Египет, их верблюды были нагружены пряностями: бальзамом, ладаном и миррой.

26 «Какая нам будет выгода, если мы убьём нашего брата и скроем его смерть? — спросил Иуда братьев. —

27 Давайте продадим его этим торговцам. Тогда мы не будем повинны в убийстве собственного брата». Остальные братья согласились с ним,

28 и, когда мадиамские купцы проходили мимо, братья вытащили Иосифа из колодца и продали его купцам за двадцать серебряных монет, и те забрали его с собой в Египет.

29 Рувима в это время среди них не было, и он не знал, что братья продали Иосифа. Когда же он вернулся к колодцу и увидел, что Иосифа там нет, то разорвал на себе одежду в знак скорби.

30 Затем он пошёл к братьям и спросил: «Мальчика там нет! Что же мне теперь делать?»

31 Братья же закололи козла, вымазали кровью красивый плащ Иосифа,

32 а потом показали плащ отцу, сказав: «Мы нашли этот плащ. Не Иосифов ли он?»

33 Увидев плащ, отец сразу же узнал его. Это был плащ Иосифа. «Да, это его плащ, — сказал отец. — Видно, его растерзал дикий зверь! Хищный зверь сожрал моего сына Иосифа!»

34 Иаков так горевал о сыне, что разорвал на себе одежду и, надев на себя траурные одежды, ещё долго оплакивал сына.

35 Сыновья и дочери пытались утешить Иакова, но он так никогда и не утешился. «Я буду горевать о моём сыне до самой смерти», — сказал Иаков и не переставал печалиться о своём сыне Иосифе.

36 Мадиамитяне же продали Иосифа в Египте Потифару, капитану телохранителей фараона.

Буття

Розділ 37

1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.

2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́.

4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього.

6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені.

7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“.

8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.

10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“

11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова.

12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“

14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“

16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“

17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець!

20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“.

21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“

22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.

25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.

26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров?

27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.

28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“

31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“

33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“

34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му...

35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько.

36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі.

Бытие Глава 37	Буття Розділ 37
1 Иаков остался жить в Ханаанской земле, в той самой земле, где жил его отец.	1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.
2 Вот история семейства Иакова. Когда Иосиф был семнадцатилетним юношей, в его обязанности входило пасти овец и коз. Эту работу он выполнял вместе со своими братьями: сыновьями Валлы и Зелфы, жён его отца. Он часто рассказывал отцу о том, как плохо поступают его братья.	2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.
3 Иосиф родился, когда его отец Израиль (Иаков) был очень стар, и потому Израиль любил Иосифа больше, чем остальных сыновей. Он подарил Иосифу очень красивый длинный плащ.	3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́.
4 Братья Иосифа видели, что отец любит его больше, чем их, и потому ненавидели брата и отказывались обращаться с ним дружелюбно.	4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно.
5 Однажды Иосифу приснился необычный сон. Он рассказал об этом братьям, и после этого они возненавидели его ещё больше.	5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього.
6 «Мне приснилось, — сказал Иосиф, —	6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені.
7 будто мы все работаем в поле, вяжем снопы пшеницы, и вот мой сноп встал прямо, а все ваши снопы пшеницы собрались вокруг моего снопа и поклонились ему».	7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“.
8 «Что же ты думаешь, что станешь царём и будешь править нами?» — спросили братья и возненавидели его ещё больше за сны, которые ему снились.	8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.
9 После этого Иосифу приснился ещё один сон, и он рассказал о нём братьям: «Мне приснился ещё один сон: я видел, как солнце, луна и одиннадцать звезд поклонились мне».	9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.
10 Иосиф рассказал об этом сне своему отцу и братьям, но отец стал его бранить: «Что это за сон такой? Неужели ты думаешь, что твоя мать, твои братья и я поклонимся тебе?»	10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“
11 Братья Иосифа по-прежнему завидовали ему, а их отец недоумевал, что бы это могло означать.	11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова.
12 Однажды братья Иосифа пошли в Сихем пасти овец отца.	12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.
13 Иаков сказал Иосифу: «Отправляйся в Сихем, там твои братья пасут овец». «Хорошо», — ответил Иосиф.	13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“
14 «Пойди и посмотри, всё ли в порядке с твоими братьями, — сказал отец Иосифа, — а потом вернись и расскажи мне, как там мои овцы». И послал его отец из долины Хеврона в Сихем.	14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.
15 Но в Сихеме Иосиф сбился с дороги, и, когда он блуждал по полям, ему встретился какой-то человек, который спросил его: «Кого ты ищешь?»	15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“
16 «Я ищу своих братьев, — ответил Иосиф. — Не можешь ли ты мне сказать, где они пасут своих овец?»	16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“
17 «Они уже ушли, — ответил тот человек. — Я слышал, что они собирались в Дотан». Иосиф пошёл вслед за братьями и нашёл их в Дотане.	17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.
18 Когда братья издали увидели, что Иосиф направляется к ним, они стали сговариваться о том, как бы его убить.	18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.
19 «Вон идёт Иосиф, тот, кому снятся сны, — сказали братья. —	19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець!
20 Давайте убьём его и бросим его тело в один из пустых колодцев, а отцу скажем, что его растерзал дикий зверь. Это будет доказательством того, что в снах нет толка».	20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“.
21 Но Рувим хотел спасти Иосифа и поэтому сказал: «Не надо его убивать.	21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“
22 Бросьте его в колодец, но не причиняйте ему вреда». Рувим намеревался спасти Иосифа и отослать его обратно к отцу.	22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.
23 Когда Иосиф подошёл к братьям, они набросились на него, сорвали с него длинный красивый плащ	23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.
24 и сбросили его в пустой пересохший колодец.	24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.
25 Потом братья уселись неподалеку и стали есть. Затем они увидели караван торговцев, идущих из Галаада в Египет, их верблюды были нагружены пряностями: бальзамом, ладаном и миррой.	25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.
26 «Какая нам будет выгода, если мы убьём нашего брата и скроем его смерть? — спросил Иуда братьев. —	26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров?
27 Давайте продадим его этим торговцам. Тогда мы не будем повинны в убийстве собственного брата». Остальные братья согласились с ним,	27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.
28 и, когда мадиамские купцы проходили мимо, братья вытащили Иосифа из колодца и продали его купцам за двадцать серебряных монет, и те забрали его с собой в Египет.	28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.
29 Рувима в это время среди них не было, и он не знал, что братья продали Иосифа. Когда же он вернулся к колодцу и увидел, что Иосифа там нет, то разорвал на себе одежду в знак скорби.	29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...
30 Затем он пошёл к братьям и спросил: «Мальчика там нет! Что же мне теперь делать?»	30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“
31 Братья же закололи козла, вымазали кровью красивый плащ Иосифа,	31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.
32 а потом показали плащ отцу, сказав: «Мы нашли этот плащ. Не Иосифов ли он?»	32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“
33 Увидев плащ, отец сразу же узнал его. Это был плащ Иосифа. «Да, это его плащ, — сказал отец. — Видно, его растерзал дикий зверь! Хищный зверь сожрал моего сына Иосифа!»	33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“
34 Иаков так горевал о сыне, что разорвал на себе одежду и, надев на себя траурные одежды, ещё долго оплакивал сына.	34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му...
35 Сыновья и дочери пытались утешить Иакова, но он так никогда и не утешился. «Я буду горевать о моём сыне до самой смерти», — сказал Иаков и не переставал печалиться о своём сыне Иосифе.	35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько.
36 Мадиамитяне же продали Иосифа в Египте Потифару, капитану телохранителей фараона.	36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 37

Буття

Розділ 37

Бытие

Глава 37

Буття

Розділ 37

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 37

Буття

Розділ 37

Бытие

Глава 37

Буття

Розділ 37

Ветхий
завет

Новый
завет