Послание филиппийцам

Глава 2

1 Итак, если для вас есть утешение во Христе, если вам ведома утеха, приносимая вашей любовью, если вы соучаствуете в Духе, если вам знакомо сострадание и привязанность,

2 то я исполнен радости. Думайте одно, любите одно, объединяйтесь духовно и имейте одни и те же цели.

3 Не делайте ничего из зависти или пустого самодовольства. Наоборот, в уничижении своём считайте каждого выше себя.

4 Каждый из вас должен думать не только о своём благе, но также и о благе других.

5 Рассуждайте и поступайте так, как Христос Иисус.

6 Хотя Он был Богом по природе Своей, Он не держался за Своё равенство с Богом,

7 но уничижил Себя Самого, приняв образ раба и сделавшись по виду человеком.

8 Он смирил Себя до такой степени, что принял смерть, — смерть на кресте.

9 А поэтому Бог вознёс Его до высочайшего положения и дал Ему имя выше всякого другого имени,

10 чтобы все преклонились перед именем Иисуса, — все, кто на небе, на земле и под землёй,

11 и чтобы все уста произнесли, что Иисус Христос — Господь во славу Бога Отца.

12 Друзья мои любимые, вы повиновались всему, чему вас учили. Вы повиновались мне не только тогда, когда я был среди вас, но ещё более в моё отсутствие. Поэтому продолжайте жить с уважением и страхом перед Богом, чтобы придать значимость вашему спасению.

13 Потому что именно Бог вызывает у вас и желания, и поступки, угодные Ему.

14 Делайте всё без жалоб и ссор,

15 чтобы оставаться чистыми и невинными, непорочными детьми Божьими среди испорченных и развращённых людей. Сияйте же среди них подобно звёздам в тёмном мире,

16 неся им послание, созидающее жизнь, чтобы я гордился вами в День Христа, когда увижу что участвовал в этом состязании и трудился не напрасно.

17 И даже если моя кровь должна будет пролиться в дополнение к жертвенному приношению вашей веры, я радуюсь и разделяю свою радость со всеми вами.

18 Также и вы должны ощутить радость и разделить свою радость со мной.

19 Но я надеюсь с помощью Господа Иисуса послать к вам вскоре Тимофея, чтобы приободриться, узнав все новости о вас.

20 У меня нет никого, кроме него, кто разделял бы мои чувства и искренне беспокоился бы о вашем благополучии.

21 Потому что все остальные беспокоятся лишь о своём, а не о том, что угодно Иисусу Христу.

22 И вы знаете, как Тимофей проявил себя и что он, как сын отцу своему, служил вместе со мной в Благовестии.

23 И потому я надеюсь послать его к вам, как только увижу, как обстоят мои дела.

24 Надеюсь, что с помощью Господней я сам тоже вскоре смогу прийти.

25 Я считаю, что необходимо послать к вам Епафродита, моего собрата, товарища по трудам и соратника, посланного вами помогать мне в нуждах моих.

26 Он тоскует по всем вам и скорбит, так как до вас дошёл слух о том, что он болен.

27 В самом деле, он был болен и находился при смерти, но Бог смилостивился над ним (и не только над ним, но и надо мной тоже), чтобы у меня не было ещё большего горя.

28 И потому тем охотнее я посылаю его, чтобы вы, увидев его снова, возрадовались, и чтобы у меня не было печали.

29 Так приветствуйте его в Господе с великой радостью и воздавайте почести таким людям,

30 потому что он едва не умер, трудясь на ниве Христа, и подвергал свою жизнь опасности, чтобы завершить то, чего недоставало в вашем служении мне.

До филип'ян

Розділ 2

1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.

Послание филиппийцам

Глава 2

До филип'ян

Розділ 2

1 Итак, если для вас есть утешение во Христе, если вам ведома утеха, приносимая вашей любовью, если вы соучаствуете в Духе, если вам знакомо сострадание и привязанность,

1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

2 то я исполнен радости. Думайте одно, любите одно, объединяйтесь духовно и имейте одни и те же цели.

2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

3 Не делайте ничего из зависти или пустого самодовольства. Наоборот, в уничижении своём считайте каждого выше себя.

3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

4 Каждый из вас должен думать не только о своём благе, но также и о благе других.

4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

5 Рассуждайте и поступайте так, как Христос Иисус.

5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

6 Хотя Он был Богом по природе Своей, Он не держался за Своё равенство с Богом,

6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

7 но уничижил Себя Самого, приняв образ раба и сделавшись по виду человеком.

7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

8 Он смирил Себя до такой степени, что принял смерть, — смерть на кресте.

8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

9 А поэтому Бог вознёс Его до высочайшего положения и дал Ему имя выше всякого другого имени,

9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

10 чтобы все преклонились перед именем Иисуса, — все, кто на небе, на земле и под землёй,

10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

11 и чтобы все уста произнесли, что Иисус Христос — Господь во славу Бога Отца.

11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

12 Друзья мои любимые, вы повиновались всему, чему вас учили. Вы повиновались мне не только тогда, когда я был среди вас, но ещё более в моё отсутствие. Поэтому продолжайте жить с уважением и страхом перед Богом, чтобы придать значимость вашему спасению.

12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

13 Потому что именно Бог вызывает у вас и желания, и поступки, угодные Ему.

13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

14 Делайте всё без жалоб и ссор,

14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

15 чтобы оставаться чистыми и невинными, непорочными детьми Божьими среди испорченных и развращённых людей. Сияйте же среди них подобно звёздам в тёмном мире,

15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

16 неся им послание, созидающее жизнь, чтобы я гордился вами в День Христа, когда увижу что участвовал в этом состязании и трудился не напрасно.

16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

17 И даже если моя кровь должна будет пролиться в дополнение к жертвенному приношению вашей веры, я радуюсь и разделяю свою радость со всеми вами.

17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

18 Также и вы должны ощутить радость и разделить свою радость со мной.

18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

19 Но я надеюсь с помощью Господа Иисуса послать к вам вскоре Тимофея, чтобы приободриться, узнав все новости о вас.

19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

20 У меня нет никого, кроме него, кто разделял бы мои чувства и искренне беспокоился бы о вашем благополучии.

20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

21 Потому что все остальные беспокоятся лишь о своём, а не о том, что угодно Иисусу Христу.

21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

22 И вы знаете, как Тимофей проявил себя и что он, как сын отцу своему, служил вместе со мной в Благовестии.

22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

23 И потому я надеюсь послать его к вам, как только увижу, как обстоят мои дела.

23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

24 Надеюсь, что с помощью Господней я сам тоже вскоре смогу прийти.

24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

25 Я считаю, что необходимо послать к вам Епафродита, моего собрата, товарища по трудам и соратника, посланного вами помогать мне в нуждах моих.

25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

26 Он тоскует по всем вам и скорбит, так как до вас дошёл слух о том, что он болен.

26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

27 В самом деле, он был болен и находился при смерти, но Бог смилостивился над ним (и не только над ним, но и надо мной тоже), чтобы у меня не было ещё большего горя.

27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

28 И потому тем охотнее я посылаю его, чтобы вы, увидев его снова, возрадовались, и чтобы у меня не было печали.

28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

29 Так приветствуйте его в Господе с великой радостью и воздавайте почести таким людям,

29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

30 потому что он едва не умер, трудясь на ниве Христа, и подвергал свою жизнь опасности, чтобы завершить то, чего недоставало в вашем служении мне.

30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.

1.0x