Книга НеемииГлава 2 |
1 |
2 и спросил меня: |
3 |
4 Тогда царь сказал мне: |
5 а затем я ответил царю: |
6 Царь и царица, которая сидела рядом с ним, спросили меня: |
7 Я также сказал царю: |
8 Мне также нужны брёвна для тяжёлых деревянных балок для ворот и стен вокруг храма и моего дома. И ещё мне нужно письмо от тебя к Асафу, начальнику, который отвечает за твои леса». |
9 Тогда я отправился к начальникам этой земли, располагавшейся к западу от реки Евфрат, и передал им письма от царя. Артаксеркс также послал со мной военачальников и всадников. |
10 Санаваллат из Хорона и Товия из Аммона слышали о том, что я делал. Они были очень расстроены и рассержены тем, что кто-то пришёл, чтобы помочь народу Израиля. |
11 |
12 |
13 Пока было темно, я проехал через ворота Долины. Я повернул свою лошадь к источнику Дракона и проскакал до Пепельных ворот. Я осматривал ту стену Иерусалима, которая была разрушена, и ворота, которые сгорели. |
14 Затем я поехал к воротам Источника и к Царскому пруду. Но, когда я подъехал ближе, я увидел, что там не было достаточно места, чтобы проехать на лошади. |
15 В темноте я поднялся по долине, осматривая стену. И наконец я вернулся, и прошёл через ворота Долины. |
16 Начальники и важные люди Израиля не знали, куда я ходил и что делал. Я ещё ничего не сказал евреям, священникам, царской семье, приближённым или другим людям, которые должны были работать на строительстве. |
17 Затем я сказал всем этим людям: |
18 Я также рассказал людям о том, как Бог был добр ко мне, и передал им всё, что сказал мне царь. Тогда эти люди ответили: |
19 Но Санаваллат из Хорона, Товия, аммонитский слуга, и Гешем, аравитянин, услышали, что мы снова строим. Они стали язвительно насмехаться над нами. Они говорили: |
20 Но я сказал этим людям: |
НееміяРозділ 2 |
1 |
2 Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався! |
3 І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“ |
4 І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога, |
5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“! |
6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час. |
7 І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї, |
8 і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною. |
9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в. |
10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів. |
11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні. |
12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив. |
13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем. |
14 І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною. |
15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся. |
16 А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в. |
17 I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“ |
18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло. |
19 І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“ |
20 А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“ |
Книга НеемииГлава 2 |
НееміяРозділ 2 |
1 |
1 |
2 и спросил меня: |
2 Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався! |
3 |
3 І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“ |
4 Тогда царь сказал мне: |
4 І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога, |
5 а затем я ответил царю: |
5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“! |
6 Царь и царица, которая сидела рядом с ним, спросили меня: |
6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час. |
7 Я также сказал царю: |
7 І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї, |
8 Мне также нужны брёвна для тяжёлых деревянных балок для ворот и стен вокруг храма и моего дома. И ещё мне нужно письмо от тебя к Асафу, начальнику, который отвечает за твои леса». |
8 і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною. |
9 Тогда я отправился к начальникам этой земли, располагавшейся к западу от реки Евфрат, и передал им письма от царя. Артаксеркс также послал со мной военачальников и всадников. |
9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в. |
10 Санаваллат из Хорона и Товия из Аммона слышали о том, что я делал. Они были очень расстроены и рассержены тем, что кто-то пришёл, чтобы помочь народу Израиля. |
10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів. |
11 |
11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні. |
12 |
12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив. |
13 Пока было темно, я проехал через ворота Долины. Я повернул свою лошадь к источнику Дракона и проскакал до Пепельных ворот. Я осматривал ту стену Иерусалима, которая была разрушена, и ворота, которые сгорели. |
13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем. |
14 Затем я поехал к воротам Источника и к Царскому пруду. Но, когда я подъехал ближе, я увидел, что там не было достаточно места, чтобы проехать на лошади. |
14 І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною. |
15 В темноте я поднялся по долине, осматривая стену. И наконец я вернулся, и прошёл через ворота Долины. |
15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся. |
16 Начальники и важные люди Израиля не знали, куда я ходил и что делал. Я ещё ничего не сказал евреям, священникам, царской семье, приближённым или другим людям, которые должны были работать на строительстве. |
16 А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в. |
17 Затем я сказал всем этим людям: |
17 I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“ |
18 Я также рассказал людям о том, как Бог был добр ко мне, и передал им всё, что сказал мне царь. Тогда эти люди ответили: |
18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло. |
19 Но Санаваллат из Хорона, Товия, аммонитский слуга, и Гешем, аравитянин, услышали, что мы снова строим. Они стали язвительно насмехаться над нами. Они говорили: |
19 І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“ |
20 Но я сказал этим людям: |
20 А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“ |