Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Луки

Глава 5

1 Однажды Иисус остановился неподалёку от Геннисаретского озера. Народ теснился к Нему, чтобы услышать слово Божье.

2 Он увидел две лодки у берега, рыбаки же вышли из них и полоскали свои сети.

3 Тогда Иисус вошёл в лодку, принадлежавшую Симону, и попросил его немного отплыть от берега. Он сел и стал проповедовать народу из лодки.

4 Когда же Иисус закончил проповедь, то сказал Симону: «Отведите лодку на более глубокое место. Если вы все вместе закинете там сети, то поймаете рыбу».

5 Симон ответил Ему: «Господин, мы всю ночь тяжко трудились и ничего не поймали, но раз Ты велишь, я заброшу сети».

6 Когда они сделали это, в сетях оказалось великое множество рыбы, и сети стали рваться под тяжестью улова.

7 Тогда они дали знак товарищам, находившимся в другой лодке, чтобы те пришли им на помощь. Те подошли и наполнили обе лодки до краёв, так что они стали тонуть.

8 Когда Симон Пётр увидел это, он упал к ногам Иисуса со словами: «Удались отсюда, Господи, потому что грешен я!» Великое удивление охватило его и всех его товарищей, видевших, какой им достался улов.

10 Такое же чувство охватило Иакова и Иоанна, сыновей Зеведея, которые были вместе с Симоном. Тогда Иисус обратился к Симону с такими словами: «Не бойся, отныне ты будешь ловцом людей, а не рыбы».

11 Когда они привели к берегу свои лодки, то оставили всё и последовали за Ним.

12 Однажды Иисус был в одном городе, где жил очень больной человек, весь покрытый проказой. Увидев Иисуса, он склонился перед Ним и стал умолять Его: «Господи, если Ты захочешь, то сможешь очистить меня».

13 Иисус протянул руку и дотронулся до прокажённого, сказав: «Хочу! Очистись!» И тот сразу же исцелился от проказы.

14 И сказал ему Иисус: «Смотри, не говори никому об этом, а пойди и покажись священнику. Затем принеси жертву за своё очищение, как повелел Моисей, в свидетельство людям, что ты исцелился».

15 Молва об Иисусе распространялась всё больше и больше, и множество народа приходило слушать Его и исцеляться от своих болезней.

16 Иисус же часто уходил в пустынные места и молился.

17 Однажды, когда Иисус учил народ, там сидели фарисеи и законоучители, пришедшие из всех городов Галилеи, Иудеи и Иерусалима. И сила Господняя была с Ним, чтобы исцелять народ.

18 Кто-то принёс на постели парализованного, его пытались внести и положить перед Иисусом.

19 Не зная как пронести больного через толпу, они поднялись на крышу и, проделав в потолке отверстие, опустили его вместе с постелью прямо посреди толпы перед Иисусом.

20 Увидев их веру, Иисус сказал: «Друг, твои грехи прощаются тебе!»

21 Тогда книжники и фарисеи стали думать: «Кто это наносит оскорбления Всевышнему? Кто, кроме Бога, может прощать грехи?»

22 Но Иисус знал их мысли и поэтому сказал им: «Почему вы так думаете в сердцах ваших?

23 Что легче сказать: „Твои грехи прощаются тебе” или: „Встань и иди”?

24 Но Я покажу вам, что Сын Человеческий имеет власть на земле прощать грехи». И тогда Иисус сказал парализованному: «Говорю тебе, встань, возьми свою постель и иди домой!»

25 И в ту же минуту парализованный встал перед ними, взял свою постель и пошёл домой, восхваляя Бога.

26 Тогда всех охватило изумление, и люди славили Бога, и, преисполнившись благоговения, говорили: «Чудные дела мы видели сегодня».

27 После этого Иисус вышел и увидел сборщика налогов по имени Левий, сидевшего на своём обычном месте. Он сказал ему: «Следуй за Мной!»

28 Оставив всё, Левий поднялся и пошёл за Ним.

29 Левий устроил для Иисуса угощение в своём доме, и большая толпа сборщиков налогов и других людей ели с ними.

30 Фарисеи и книжники жаловались, говоря ученикам Иисуса: «Почему вы едите и пьёте со сборщиками налогов и грешниками?»

31 В ответ Иисус сказал им: «Не здоровым нужен врач, а больным.

32 Я пришёл призвать к покаянию не праведных, а грешных».

33 Фарисеи и книжники сказали Иисусу: «Ученики Иоанна часто постятся и молятся, также и ученики фарисеев, а Твои ученики едят и пьют».

34 Но Он ответил им: «Разве можно заставить поститься друзей жениха на свадьбе, пока он ещё среди них?

35 Но придёт время, когда жениха уведут от них, и тогда они будут поститься».

36 Тогда Иисус рассказал им такую притчу: «Никто не пришивает заплату к старой одежде, оторвав кусок ткани от новой: иначе этот лоскут и новую одежду порвёт и заплата от новой одежды не подойдёт к старой.

37 Никто не наливает молодое вино в старые мехи, потому что молодое вино прорвёт их и не только само вытечет, но и мехи испортит.

38 Молодое вино наливают в новые мехи.

39 И никто, выпив старого вина, не захочет молодого, потому что скажет: „Старое лучше”».

Вiд Луки

Розділ 5

1 І сталось, як ти́снувся на́товп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаре́тського.

2 І Він побачив два чо́вни, що стояли край о́зера. А риба́лки, відійшовши від них, полоска́ли не́вода.

3 І Він увійшов до одно́го з човні́в, що був Си́монів, і просив, щоб він тро́хи відплив від землі. І Він сів, та й навчав наро́д із чо́вна.

4 А коли перестав Він навчати, промовив до Си́мона: „Попливи на глибі́нь, — і закиньте на по́лов свій не́від“.

5 А Си́мон сказав Йому в відповідь: „Наставнику, — цілу ніч ми працюва́ли, і не вловили нічо́го, — та за словом Твоїм укину не́вода“.

6 А зробивши оце, вони бе́зліч риби набрали — і їхній не́від почав прорива́тись...

7 І кива́ли вони до товаришів, що були в другім чо́вні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й напо́внили оби́два човни́, — аж стали вони потопа́ти.

8 А як Си́мон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: „Господи, — вийди від мене, бо я грішна люди́на!“

9 Бо від по́лову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,

10 також Якова й Івана, синів Зеведе́євих, що були спільника́ми Си́мона. І сказав Ісус Си́монові: „Не лякайсь, — від цього ча́су ти будеш ловити людей!“

11 І вони повитяга́ли на землю човни́, покинули все, — та й пішли вслід за Ним.

12 А як Він перебува́в в одно́му з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: „Господи, коли хочеш, — Ти можеш очи́стити мене!“

13 А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: „Хо́чу, — будь чистий!“ І зараз із нього проказа зійшла.

14 І звелів Він йому не казати ніко́му про це. „Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, як Мойсей наказав, на сві́дчення їм“.

15 А чутка про Нього ще більше пішла, і багато наро́ду прихо́дило слухати та вздоровлятись від Нього з неду́гів своїх.

16 Він же відходив на місце самотнє й молився.

17 І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчи́телі, що посхо́дилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,

18 і ось люди на ложі прине́сли чоловіка, що розсла́блений був, і намагалися вне́сти його, і перед Ним покла́сти.

19 Не знайшовши ж кудою проне́сти його з-за наро́ду, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на сере́дину перед Ісуса.

20 І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: „Чоловіче, прощаються тобі гріхі твої!“

21 А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: „Хто ж Оцей, що богознева́гу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?“

22 Відчувши ж Ісус думки́ їхні, промовив у відповідь їм: „Що́ міркуєте ви в серцях ваших?

23 Що́ легше: сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?

24 Але́ щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду на землі прощати гріхи́“, — тож каже Він розсла́бленому: „Кажу́ Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“

25 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.

26 І всіх жах обгорнув, — і сла́вили Бога вони. І перепо́внились стра́хом, говорячи: „Дивні речі сьогодні ми бачили!“

27 Після цього ж Він вийшов, і побачив ми́тника, на йме́ння Леві́я, що сидів на ми́тниці, та й промовив йому: „Іди за Мною!“

28 І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.

29 І справив Леві́й у своїм домі велику гости́ну для Нього. І був на́товп великий ми́тників й інших, що сиділи з Ним при столі.

30 Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: „Чому́ з ми́тниками та із грішниками ви їсте́ та п'єте́?“

31 А Ісус відповів і промовив до них: „Лікаря не потребують здорові, а слабі.

32 Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покая́ння, а грішних“.

33 Вони ж відказали до Нього: „Чому́ учні Іванові часто по́стять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?“

34 Ісус же промовив до них: „Чи ж ви можете змусити, щоб по́стили гості весільні, поки з ними ще є молоди́й?

35 Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити будуть тих днів“.

36 Розповів же і при́казку їм: „Ніхто ла́тки з одежі ново́ї в одежу стару не вставляє, а то подере́ й нову́, а латка з ново́ї старій не надасться.

37 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрорива́є вино молоде бурдюки́, — і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть.

38 Але треба вливати вино молоде до нови́х бурдюкі́в.

39 І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: „Старе ліпше!“

Евангелие от Луки Глава 5	Вiд Луки Розділ 5
1 Однажды Иисус остановился неподалёку от Геннисаретского озера. Народ теснился к Нему, чтобы услышать слово Божье.	1 І сталось, як ти́снувся на́товп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаре́тського.
2 Он увидел две лодки у берега, рыбаки же вышли из них и полоскали свои сети.	2 І Він побачив два чо́вни, що стояли край о́зера. А риба́лки, відійшовши від них, полоска́ли не́вода.
3 Тогда Иисус вошёл в лодку, принадлежавшую Симону, и попросил его немного отплыть от берега. Он сел и стал проповедовать народу из лодки.	3 І Він увійшов до одно́го з човні́в, що був Си́монів, і просив, щоб він тро́хи відплив від землі. І Він сів, та й навчав наро́д із чо́вна.
4 Когда же Иисус закончил проповедь, то сказал Симону: «Отведите лодку на более глубокое место. Если вы все вместе закинете там сети, то поймаете рыбу».	4 А коли перестав Він навчати, промовив до Си́мона: „Попливи на глибі́нь, — і закиньте на по́лов свій не́від“.
5 Симон ответил Ему: «Господин, мы всю ночь тяжко трудились и ничего не поймали, но раз Ты велишь, я заброшу сети».	5 А Си́мон сказав Йому в відповідь: „Наставнику, — цілу ніч ми працюва́ли, і не вловили нічо́го, — та за словом Твоїм укину не́вода“.
6 Когда они сделали это, в сетях оказалось великое множество рыбы, и сети стали рваться под тяжестью улова.	6 А зробивши оце, вони бе́зліч риби набрали — і їхній не́від почав прорива́тись...
7 Тогда они дали знак товарищам, находившимся в другой лодке, чтобы те пришли им на помощь. Те подошли и наполнили обе лодки до краёв, так что они стали тонуть.	7 І кива́ли вони до товаришів, що були в другім чо́вні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й напо́внили оби́два човни́, — аж стали вони потопа́ти.
8 Когда Симон Пётр увидел это, он упал к ногам Иисуса со словами: «Удались отсюда, Господи, потому что грешен я!» Великое удивление охватило его и всех его товарищей, видевших, какой им достался улов.	8 А як Си́мон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: „Господи, — вийди від мене, бо я грішна люди́на!“
9	9 Бо від по́лову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,
10 Такое же чувство охватило Иакова и Иоанна, сыновей Зеведея, которые были вместе с Симоном. Тогда Иисус обратился к Симону с такими словами: «Не бойся, отныне ты будешь ловцом людей, а не рыбы».	10 також Якова й Івана, синів Зеведе́євих, що були спільника́ми Си́мона. І сказав Ісус Си́монові: „Не лякайсь, — від цього ча́су ти будеш ловити людей!“
11 Когда они привели к берегу свои лодки, то оставили всё и последовали за Ним.	11 І вони повитяга́ли на землю човни́, покинули все, — та й пішли вслід за Ним.
12 Однажды Иисус был в одном городе, где жил очень больной человек, весь покрытый проказой. Увидев Иисуса, он склонился перед Ним и стал умолять Его: «Господи, если Ты захочешь, то сможешь очистить меня».	12 А як Він перебува́в в одно́му з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: „Господи, коли хочеш, — Ти можеш очи́стити мене!“
13 Иисус протянул руку и дотронулся до прокажённого, сказав: «Хочу! Очистись!» И тот сразу же исцелился от проказы.	13 А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: „Хо́чу, — будь чистий!“ І зараз із нього проказа зійшла.
14 И сказал ему Иисус: «Смотри, не говори никому об этом, а пойди и покажись священнику. Затем принеси жертву за своё очищение, как повелел Моисей, в свидетельство людям, что ты исцелился».	14 І звелів Він йому не казати ніко́му про це. „Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, як Мойсей наказав, на сві́дчення їм“.
15 Молва об Иисусе распространялась всё больше и больше, и множество народа приходило слушать Его и исцеляться от своих болезней.	15 А чутка про Нього ще більше пішла, і багато наро́ду прихо́дило слухати та вздоровлятись від Нього з неду́гів своїх.
16 Иисус же часто уходил в пустынные места и молился.	16 Він же відходив на місце самотнє й молився.
17 Однажды, когда Иисус учил народ, там сидели фарисеи и законоучители, пришедшие из всех городов Галилеи, Иудеи и Иерусалима. И сила Господняя была с Ним, чтобы исцелять народ.	17 І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчи́телі, що посхо́дилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,
18 Кто-то принёс на постели парализованного, его пытались внести и положить перед Иисусом.	18 і ось люди на ложі прине́сли чоловіка, що розсла́блений був, і намагалися вне́сти його, і перед Ним покла́сти.
19 Не зная как пронести больного через толпу, они поднялись на крышу и, проделав в потолке отверстие, опустили его вместе с постелью прямо посреди толпы перед Иисусом.	19 Не знайшовши ж кудою проне́сти його з-за наро́ду, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на сере́дину перед Ісуса.
20 Увидев их веру, Иисус сказал: «Друг, твои грехи прощаются тебе!»	20 І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: „Чоловіче, прощаються тобі гріхі твої!“
21 Тогда книжники и фарисеи стали думать: «Кто это наносит оскорбления Всевышнему? Кто, кроме Бога, может прощать грехи?»	21 А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: „Хто ж Оцей, що богознева́гу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?“
22 Но Иисус знал их мысли и поэтому сказал им: «Почему вы так думаете в сердцах ваших?	22 Відчувши ж Ісус думки́ їхні, промовив у відповідь їм: „Що́ міркуєте ви в серцях ваших?
23 Что легче сказать: „Твои грехи прощаются тебе” или: „Встань и иди”?	23 Що́ легше: сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?
24 Но Я покажу вам, что Сын Человеческий имеет власть на земле прощать грехи». И тогда Иисус сказал парализованному: «Говорю тебе, встань, возьми свою постель и иди домой!»	24 Але́ щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду на землі прощати гріхи́“, — тож каже Він розсла́бленому: „Кажу́ Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“
25 И в ту же минуту парализованный встал перед ними, взял свою постель и пошёл домой, восхваляя Бога.	25 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.
26 Тогда всех охватило изумление, и люди славили Бога, и, преисполнившись благоговения, говорили: «Чудные дела мы видели сегодня».	26 І всіх жах обгорнув, — і сла́вили Бога вони. І перепо́внились стра́хом, говорячи: „Дивні речі сьогодні ми бачили!“
27 После этого Иисус вышел и увидел сборщика налогов по имени Левий, сидевшего на своём обычном месте. Он сказал ему: «Следуй за Мной!»	27 Після цього ж Він вийшов, і побачив ми́тника, на йме́ння Леві́я, що сидів на ми́тниці, та й промовив йому: „Іди за Мною!“
28 Оставив всё, Левий поднялся и пошёл за Ним.	28 І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.
29 Левий устроил для Иисуса угощение в своём доме, и большая толпа сборщиков налогов и других людей ели с ними.	29 І справив Леві́й у своїм домі велику гости́ну для Нього. І був на́товп великий ми́тників й інших, що сиділи з Ним при столі.
30 Фарисеи и книжники жаловались, говоря ученикам Иисуса: «Почему вы едите и пьёте со сборщиками налогов и грешниками?»	30 Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: „Чому́ з ми́тниками та із грішниками ви їсте́ та п'єте́?“
31 В ответ Иисус сказал им: «Не здоровым нужен врач, а больным.	31 А Ісус відповів і промовив до них: „Лікаря не потребують здорові, а слабі.
32 Я пришёл призвать к покаянию не праведных, а грешных».	32 Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покая́ння, а грішних“.
33 Фарисеи и книжники сказали Иисусу: «Ученики Иоанна часто постятся и молятся, также и ученики фарисеев, а Твои ученики едят и пьют».	33 Вони ж відказали до Нього: „Чому́ учні Іванові часто по́стять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?“
34 Но Он ответил им: «Разве можно заставить поститься друзей жениха на свадьбе, пока он ещё среди них?	34 Ісус же промовив до них: „Чи ж ви можете змусити, щоб по́стили гості весільні, поки з ними ще є молоди́й?
35 Но придёт время, когда жениха уведут от них, и тогда они будут поститься».	35 Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити будуть тих днів“.
36 Тогда Иисус рассказал им такую притчу: «Никто не пришивает заплату к старой одежде, оторвав кусок ткани от новой: иначе этот лоскут и новую одежду порвёт и заплата от новой одежды не подойдёт к старой.	36 Розповів же і при́казку їм: „Ніхто ла́тки з одежі ново́ї в одежу стару не вставляє, а то подере́ й нову́, а латка з ново́ї старій не надасться.
37 Никто не наливает молодое вино в старые мехи, потому что молодое вино прорвёт их и не только само вытечет, но и мехи испортит.	37 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрорива́є вино молоде бурдюки́, — і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть.
38 Молодое вино наливают в новые мехи.	38 Але треба вливати вино молоде до нови́х бурдюкі́в.
39 И никто, выпив старого вина, не захочет молодого, потому что скажет: „Старое лучше”».	39 І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: „Старе ліпше!“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Луки

Глава 5

Вiд Луки

Розділ 5

Евангелие от Луки

Глава 5

Вiд Луки

Розділ 5

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Луки

Глава 5

Вiд Луки

Розділ 5

Евангелие от Луки

Глава 5

Вiд Луки

Розділ 5

Ветхий
завет

Новый
завет