CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Деян. 17
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Деяния апостолов

Глава 17

1 Пройдя через Амфиполь и Аполлонию, Павел и Сила пришли в Фессалоники, где находилась иудейская синагога.

2 Павел, по своему обыкновению, пришёл туда и в продолжение трёх суббот обсуждал с иудеями Писания,

3 объясняя и доказывая, что Христу надлежало умереть, а затем воскреснуть из мёртвых. Он сказал: «Этот Христос и есть Иисус, Которого я провозглашаю вам».

4 Некоторые из иудеев поверили и присоединились к Павлу и Силе, а также большое число почитающих истинного Бога греков и немало знатных женщин.

5 Но иудеи, которые не поверили, завидуя, собрали чернь с рыночной площади, возмутили толпу, и скоро весь город был охвачен волнением. Они пришли к дому Иасона, ища Павла и Силу, чтобы вести их к народу.

6 Не найдя их, иудеи повели Иасона и некоторых других братьев к городским властям, крича: «Эти люди, вызывающие волнения по всему миру, пришли теперь и сюда,

7 и Иасон принял их в своём доме! Все они поступают против повелений цезаря, говоря, что есть другой царь — Иисус».

8 Это обвинение встревожило народ и городские власти.

9 Но, заставив Иасона и других верующих заплатить залог, они отпустили их.

10 Той же ночью братья отправили Павла и Силу в Верию. Прибыв в этот город, апостолы пошли в иудейскую синагогу.

11 Здесь были люди более открытых взглядов, чем в Фессалониках. Поэтому они приняли слово с полным желанием и изучали Писания каждый день, чтобы убедиться, что Павел и Сила говорят правду.

12 Тогда многие из них, включая знатных греков и гречанок, поверили.

13 Когда же иудеи в Фессалониках узнали, что Павел проповедовал слово Божье и в Верии, то пришли туда, возбуждая и подстрекая народ.

14 Тогда братья немедленно отправили Павла к морю, а Сила и Тимофей остались в городе.

15 Те же, кто сопровождали Павла, довели его до Афин и, получив от него такое послание к Силе и Тимофею: «Приходите ко мне как можно скорее», отправились в обратный путь.

16 В то время, когда Павел ждал Силу и Тимофея в Афинах, он страдал душой, видя, что город полон идолов.

17 Он рассуждал в синагоге с почитавшими истинного Бога иудеями, греками и с теми, кого встречал на рыночной площади.

18 Некоторые философы-эпикурейцы и стоики стали спорить с Павлом. Одни из них говорили: «Что этот пустослов хочет сказать?» — другие: «Он, видно, проповедник чужих богов?» Они говорили так, потому что он проповедовал Благую Весть об Иисусе и воскрешении из мёртвых.

19 Они привели Павла в Ареопаг, говоря: «Можем ли мы узнать, что это за новое учение, которое ты проповедуешь?

20 Всё, что ты проповедуешь, кажется нам странным. Мы хотим знать, что это значит».

21 Жители Афин и живущие там чужеземцы занимались только тем, что проводили всё своё время в обсуждениях новых идей.

22 Тогда Павел, став перед Ареопагом, сказал: «Афиняне, я вижу, что вы во всём набожны,

23 потому что, когда я проходил по городу и осматривал ваши святыни, я нашёл жертвенник, на котором было написано: „Неведомому Богу”. Так вот, Бог, Которому вы поклоняетесь, не зная Его, и есть Тот Бог, Которого я провозглашаю вам.

24 Так как Бог, сотворивший мир и всё, чем полон он, есть Господь небес и земли, то Он не живёт в храмах, построенных руками человеческими.

25 Не руки человеческие служат Ему, потому что Он никогда ни в чём не нуждается. Он даёт человеку и жизнь, и дыхание, и вообще всё.

26 Бог создал сначала одного человека, а после него и все народы земли, и определил времена и предел их обитания.

27 Бог хотел, чтобы люди искали Его, и, возможно, они устремятся к Нему, и найдут Его, хотя Бог так недалеко от каждого из нас.

28 Потому что мы живём, двигаемся и существуем в Боге. Вот как сказали некоторые из ваших поэтов: „Потому что мы — Его дети”.

29 Итак, будучи Божьими детьми, мы не должны думать, что Господь сотворён из золота, серебра или камня — образ, созданный воображением или руками человеческими.

30 В прошлом Бог отнёсся снисходительно к людям, которые не понимали Его, но теперь Он повелевает всем покаяться и прийти к Нему.

31 Потому что Он назначил День, в который будет праведно судить весь мир через избранного им Человека. Бог доказал всем это, воскресив Его из мёртвых».

32 Услышав о воскресении из мёртвых, некоторые из присутствующих стали насмехаться, говоря: «Расскажи нам об этом в другой раз».

33 Тогда Павел ушёл от них,

34 но некоторые поверили и присоединились к нему. Среди них был Дионисий, один из членов Ареопага, и женщина по имени Дамарь, а также некоторые другие.

Дiї

Розділ 17

1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.

2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння,

3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.

4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.

5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.

6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!

7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.

8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.

9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.

10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.

11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.

12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.

13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.

14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.

15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.

16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.

17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними.

18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.

19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?

20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“

21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.

22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.

23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.

24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,

25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.

26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,

27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.

28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“

29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.

30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,

31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.

32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.

33 Так вийшов Павло з-поміж них.

34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.

Деяния апостолов

Глава 17

Дiї

Розділ 17

1 Пройдя через Амфиполь и Аполлонию, Павел и Сила пришли в Фессалоники, где находилась иудейская синагога.

1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.

2 Павел, по своему обыкновению, пришёл туда и в продолжение трёх суббот обсуждал с иудеями Писания,

2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння,

3 объясняя и доказывая, что Христу надлежало умереть, а затем воскреснуть из мёртвых. Он сказал: «Этот Христос и есть Иисус, Которого я провозглашаю вам».

3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.

4 Некоторые из иудеев поверили и присоединились к Павлу и Силе, а также большое число почитающих истинного Бога греков и немало знатных женщин.

4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.

5 Но иудеи, которые не поверили, завидуя, собрали чернь с рыночной площади, возмутили толпу, и скоро весь город был охвачен волнением. Они пришли к дому Иасона, ища Павла и Силу, чтобы вести их к народу.

5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.

6 Не найдя их, иудеи повели Иасона и некоторых других братьев к городским властям, крича: «Эти люди, вызывающие волнения по всему миру, пришли теперь и сюда,

6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!

7 и Иасон принял их в своём доме! Все они поступают против повелений цезаря, говоря, что есть другой царь — Иисус».

7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.

8 Это обвинение встревожило народ и городские власти.

8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.

9 Но, заставив Иасона и других верующих заплатить залог, они отпустили их.

9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.

10 Той же ночью братья отправили Павла и Силу в Верию. Прибыв в этот город, апостолы пошли в иудейскую синагогу.

10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.

11 Здесь были люди более открытых взглядов, чем в Фессалониках. Поэтому они приняли слово с полным желанием и изучали Писания каждый день, чтобы убедиться, что Павел и Сила говорят правду.

11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.

12 Тогда многие из них, включая знатных греков и гречанок, поверили.

12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.

13 Когда же иудеи в Фессалониках узнали, что Павел проповедовал слово Божье и в Верии, то пришли туда, возбуждая и подстрекая народ.

13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.

14 Тогда братья немедленно отправили Павла к морю, а Сила и Тимофей остались в городе.

14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.

15 Те же, кто сопровождали Павла, довели его до Афин и, получив от него такое послание к Силе и Тимофею: «Приходите ко мне как можно скорее», отправились в обратный путь.

15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.

16 В то время, когда Павел ждал Силу и Тимофея в Афинах, он страдал душой, видя, что город полон идолов.

16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.

17 Он рассуждал в синагоге с почитавшими истинного Бога иудеями, греками и с теми, кого встречал на рыночной площади.

17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними.

18 Некоторые философы-эпикурейцы и стоики стали спорить с Павлом. Одни из них говорили: «Что этот пустослов хочет сказать?» — другие: «Он, видно, проповедник чужих богов?» Они говорили так, потому что он проповедовал Благую Весть об Иисусе и воскрешении из мёртвых.

18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.

19 Они привели Павла в Ареопаг, говоря: «Можем ли мы узнать, что это за новое учение, которое ты проповедуешь?

19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?

20 Всё, что ты проповедуешь, кажется нам странным. Мы хотим знать, что это значит».

20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“

21 Жители Афин и живущие там чужеземцы занимались только тем, что проводили всё своё время в обсуждениях новых идей.

21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.

22 Тогда Павел, став перед Ареопагом, сказал: «Афиняне, я вижу, что вы во всём набожны,

22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.

23 потому что, когда я проходил по городу и осматривал ваши святыни, я нашёл жертвенник, на котором было написано: „Неведомому Богу”. Так вот, Бог, Которому вы поклоняетесь, не зная Его, и есть Тот Бог, Которого я провозглашаю вам.

23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.

24 Так как Бог, сотворивший мир и всё, чем полон он, есть Господь небес и земли, то Он не живёт в храмах, построенных руками человеческими.

24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,

25 Не руки человеческие служат Ему, потому что Он никогда ни в чём не нуждается. Он даёт человеку и жизнь, и дыхание, и вообще всё.

25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.

26 Бог создал сначала одного человека, а после него и все народы земли, и определил времена и предел их обитания.

26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,

27 Бог хотел, чтобы люди искали Его, и, возможно, они устремятся к Нему, и найдут Его, хотя Бог так недалеко от каждого из нас.

27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.

28 Потому что мы живём, двигаемся и существуем в Боге. Вот как сказали некоторые из ваших поэтов: „Потому что мы — Его дети”.

28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“

29 Итак, будучи Божьими детьми, мы не должны думать, что Господь сотворён из золота, серебра или камня — образ, созданный воображением или руками человеческими.

29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.

30 В прошлом Бог отнёсся снисходительно к людям, которые не понимали Его, но теперь Он повелевает всем покаяться и прийти к Нему.

30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,

31 Потому что Он назначил День, в который будет праведно судить весь мир через избранного им Человека. Бог доказал всем это, воскресив Его из мёртвых».

31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.

32 Услышав о воскресении из мёртвых, некоторые из присутствующих стали насмехаться, говоря: «Расскажи нам об этом в другой раз».

32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.

33 Тогда Павел ушёл от них,

33 Так вийшов Павло з-поміж них.

34 но некоторые поверили и присоединились к нему. Среди них был Дионисий, один из членов Ареопага, и женщина по имени Дамарь, а также некоторые другие.

34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.

1.0x