Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Луки

Глава 2

1 В те дни кесарь Август издал указ о проведении переписи по всей Римской империи.

2 Это была первая перепись, она проводилась в то время, когда Сирией управлял Квириний.

3 Поэтому каждый отправился в свой город для регистрации.

4 Иосиф тоже пошел из галилейского города Назарета в Иудею, в город Давида, называемый Вифлеем, потому что он был потомком Давида.

5 Он отправился на перепись вместе с Марией, которая была с ним обручена и ожидала Младенца.

6 В Вифлееме у Марии подошло время родов,

7 и она родила своего первенца, запеленала Его и положила в кормушку для скота, потому что для них не нашлось места в гостинице.

8 Неподалеку были пастухи, которые жили в поле и стерегли ночью свое стадо.

9 Вдруг перед ними предстал ангел Господа, окруженный сиянием Господней славы. Пастухи очень испугались,

10 но ангел сказал им: — Не бойтесь. Я пришел сообщить вам весть, что принесет великую радость всему народу!

11 Сегодня в городе Давида родился ваш Спаситель — Христос, Господь!

12 Вот вам знак: вы найдете Младенца, запеленатого и лежащего в кормушке.

13 И вдруг к ангелу присоединилось многочисленное небесное воинство, славившее Бога и восклицавшее:

14 — Слава Богу в вышине небес! А на земле мир людям, к которым Он благоволит!

15 Когда ангелы ушли от них на небеса, пастухи сказали друг другу: — Пойдем в Вифлеем и посмотрим, что там произошло, о чем это нам объявил Господь.

16 Они поспешили туда и нашли Марию, Иосифа и Младенца, лежащего в кормушке для скота.

17 Когда они Его увидели, то рассказали все, что им было сказано об этом Младенце.

18 Все, кто слушал, удивлялись рассказу пастухов,

19 а Мария все запоминала и размышляла об этом.

20 Пастухи возвратились, прославляя и восхваляя Бога за все, что они видели и слышали: все оказалось точно так, как им и было сказано.

21 На восьмой день, когда пришло время совершить над Ним обряд обрезания, Его назвали Иисусом, именем, которое ангел дал Ему еще до того, как Он был зачат.

22 Когда закончилось время очищения, предписанное Законом Моисея, Мария и Иосиф понесли Младенца в Иерусалим, чтобы посвятить Его Господу,

23 потому что в Законе Господа написано: «Каждый первенец мужского пола должен быть посвящен Господу».

24 Они должны были также по Закону Господа принести в жертву пару горлиц или двух молодых голубей.

25 В Иерусалиме в это время был человек, которого звали Симеоном. Он был праведен и благочестив, и с надеждой ожидал Того, Кто принесет утешение для Израиля, и на нем был Святой Дух.

26 Святой Дух открыл ему, что он не умрет, пока не увидит Господнего Христа.

27 Ведомый Святым Духом, Симеон пришел в храм, и когда родители принесли Младенца Иисуса, чтобы совершить над Ним то, что было установлено Законом,

28 Симеон взял Его на руки и благословил Бога, сказав:

29 — Владыка! Как Ты и обещал, теперь Ты отпускаешь Своего слугу с миром,

30 потому что мои глаза увидели спасение Твое,

31 которое Ты приготовил перед лицом всех народов,

32 свет откровения язычникам и славу народа Твоего Израиля!

33 Отец и мать удивлялись тому, что было сказано о Нем.

34 Потом Симеон благословил их и сказал Марии, матери Его: — Он будет причиной падения и возвышения для многих в Израиле и станет знамением, которое будет многими отвергаемо, —

35 да и тебе самой меч пронзит душу. Через все это откроются тайные мысли многих людей.

36 Там находилась также пророчица Анна, дочь Фануила, из рода Асира. Она была в глубокой старости. Анна прожила семь лет со своим мужем,

37 а всю остальную жизнь она жила вдовой. Ей было восемьдесят четыре года. Она никогда не покидала храма, день и ночь служа Богу постами и молитвами.

38 Подойдя в этот момент к тем, кто принес Его, она возблагодарила Бога и говорила о Ребенке всем ожидавшим избавления для Иерусалима.

39 Когда родители Иисуса сделали все, что предписывал Закон Господа, они возвратились в Галилею, в свой родной город Назарет.

40 Ребенок рос и набирался сил и мудрости, и милость Божья была на Нем.

41 Каждый год на праздник Пасхи родители Иисуса ходили в Иерусалим.

42 Когда Ему было двенадцать лет, они, как обычно, пошли на праздник.

43 После окончания праздника, когда все возвращались домой, Мальчик Иисус остался в Иерусалиме, но Его родители об этом не знали.

44 Полагая, что Он идет среди других путников, они после целого дня пути стали искать Его среди родственников и знакомых.

45 Не найдя, они возвратились в Иерусалим искать там.

46 Через три дня они нашли Мальчика в храме. Он сидел среди учителей, слушал их и задавал вопросы.

47 Все, кто Его слышал, поражались Его пониманию и Его ответам.

48 Родители были изумлены, увидев Его там. — Сынок, почему Ты так с нами поступил? — спросила Его мать. — Твой отец и я беспокоились и искали Тебя.

49 — Зачем же вы Меня искали? — спросил Он. — Разве вы не знали, что Я должен быть в том, что принадлежит Отцу Моему?

50 Но они не поняли, о чем Он им говорил.

51 Он возвратился с ними в Назарет и был послушен им. Но все происшедшее Его мать хранила в своем сердце.

52 Иисус взрослел и становился мудрее. Его любили и люди, и Бог.

Вiд Луки

Розділ 2

1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.

2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.

3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.

4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,

5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.

6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.

7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.

8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.

9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,

10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.

11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.

13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:

14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“

15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.

16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.

17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.

18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.

19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.

20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.

21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.

22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,

23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,

24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.

25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.

26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.

27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,

28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,

30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,

31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,

32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“

33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.

34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —

35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“

36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,

37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.

38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.

39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.

40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.

41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.

43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.

44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.

45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.

46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.

47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.

48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.

49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“

50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.

51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.

52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

Евангелие от Луки Глава 2	Вiд Луки Розділ 2
1 В те дни кесарь Август издал указ о проведении переписи по всей Римской империи.	1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
2 Это была первая перепись, она проводилась в то время, когда Сирией управлял Квириний.	2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
3 Поэтому каждый отправился в свой город для регистрации.	3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
4 Иосиф тоже пошел из галилейского города Назарета в Иудею, в город Давида, называемый Вифлеем, потому что он был потомком Давида.	4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
5 Он отправился на перепись вместе с Марией, которая была с ним обручена и ожидала Младенца.	5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
6 В Вифлееме у Марии подошло время родов,	6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
7 и она родила своего первенца, запеленала Его и положила в кормушку для скота, потому что для них не нашлось места в гостинице.	7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
8 Неподалеку были пастухи, которые жили в поле и стерегли ночью свое стадо.	8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
9 Вдруг перед ними предстал ангел Господа, окруженный сиянием Господней славы. Пастухи очень испугались,	9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
10 но ангел сказал им: — Не бойтесь. Я пришел сообщить вам весть, что принесет великую радость всему народу!	10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
11 Сегодня в городе Давида родился ваш Спаситель — Христос, Господь!	11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12 Вот вам знак: вы найдете Младенца, запеленатого и лежащего в кормушке.	12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
13 И вдруг к ангелу присоединилось многочисленное небесное воинство, славившее Бога и восклицавшее:	13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
14 — Слава Богу в вышине небес! А на земле мир людям, к которым Он благоволит!	14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
15 Когда ангелы ушли от них на небеса, пастухи сказали друг другу: — Пойдем в Вифлеем и посмотрим, что там произошло, о чем это нам объявил Господь.	15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
16 Они поспешили туда и нашли Марию, Иосифа и Младенца, лежащего в кормушке для скота.	16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
17 Когда они Его увидели, то рассказали все, что им было сказано об этом Младенце.	17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
18 Все, кто слушал, удивлялись рассказу пастухов,	18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
19 а Мария все запоминала и размышляла об этом.	19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
20 Пастухи возвратились, прославляя и восхваляя Бога за все, что они видели и слышали: все оказалось точно так, как им и было сказано.	20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
21 На восьмой день, когда пришло время совершить над Ним обряд обрезания, Его назвали Иисусом, именем, которое ангел дал Ему еще до того, как Он был зачат.	21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
22 Когда закончилось время очищения, предписанное Законом Моисея, Мария и Иосиф понесли Младенца в Иерусалим, чтобы посвятить Его Господу,	22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
23 потому что в Законе Господа написано: «Каждый первенец мужского пола должен быть посвящен Господу».	23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
24 Они должны были также по Закону Господа принести в жертву пару горлиц или двух молодых голубей.	24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
25 В Иерусалиме в это время был человек, которого звали Симеоном. Он был праведен и благочестив, и с надеждой ожидал Того, Кто принесет утешение для Израиля, и на нем был Святой Дух.	25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
26 Святой Дух открыл ему, что он не умрет, пока не увидит Господнего Христа.	26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
27 Ведомый Святым Духом, Симеон пришел в храм, и когда родители принесли Младенца Иисуса, чтобы совершить над Ним то, что было установлено Законом,	27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
28 Симеон взял Его на руки и благословил Бога, сказав:	28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
29 — Владыка! Как Ты и обещал, теперь Ты отпускаешь Своего слугу с миром,	29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
30 потому что мои глаза увидели спасение Твое,	30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
31 которое Ты приготовил перед лицом всех народов,	31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
32 свет откровения язычникам и славу народа Твоего Израиля!	32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
33 Отец и мать удивлялись тому, что было сказано о Нем.	33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
34 Потом Симеон благословил их и сказал Марии, матери Его: — Он будет причиной падения и возвышения для многих в Израиле и станет знамением, которое будет многими отвергаемо, —	34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
35 да и тебе самой меч пронзит душу. Через все это откроются тайные мысли многих людей.	35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
36 Там находилась также пророчица Анна, дочь Фануила, из рода Асира. Она была в глубокой старости. Анна прожила семь лет со своим мужем,	36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
37 а всю остальную жизнь она жила вдовой. Ей было восемьдесят четыре года. Она никогда не покидала храма, день и ночь служа Богу постами и молитвами.	37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
38 Подойдя в этот момент к тем, кто принес Его, она возблагодарила Бога и говорила о Ребенке всем ожидавшим избавления для Иерусалима.	38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
39 Когда родители Иисуса сделали все, что предписывал Закон Господа, они возвратились в Галилею, в свой родной город Назарет.	39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
40 Ребенок рос и набирался сил и мудрости, и милость Божья была на Нем.	40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
41 Каждый год на праздник Пасхи родители Иисуса ходили в Иерусалим.	41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
42 Когда Ему было двенадцать лет, они, как обычно, пошли на праздник.	42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
43 После окончания праздника, когда все возвращались домой, Мальчик Иисус остался в Иерусалиме, но Его родители об этом не знали.	43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
44 Полагая, что Он идет среди других путников, они после целого дня пути стали искать Его среди родственников и знакомых.	44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
45 Не найдя, они возвратились в Иерусалим искать там.	45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
46 Через три дня они нашли Мальчика в храме. Он сидел среди учителей, слушал их и задавал вопросы.	46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
47 Все, кто Его слышал, поражались Его пониманию и Его ответам.	47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
48 Родители были изумлены, увидев Его там. — Сынок, почему Ты так с нами поступил? — спросила Его мать. — Твой отец и я беспокоились и искали Тебя.	48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
49 — Зачем же вы Меня искали? — спросил Он. — Разве вы не знали, что Я должен быть в том, что принадлежит Отцу Моему?	49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
50 Но они не поняли, о чем Он им говорил.	50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
51 Он возвратился с ними в Назарет и был послушен им. Но все происшедшее Его мать хранила в своем сердце.	51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
52 Иисус взрослел и становился мудрее. Его любили и люди, и Бог.	52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Луки

Глава 2

Вiд Луки

Розділ 2

Евангелие от Луки

Глава 2

Вiд Луки

Розділ 2

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Луки

Глава 2

Вiд Луки

Розділ 2

Евангелие от Луки

Глава 2

Вiд Луки

Розділ 2

Ветхий
завет

Новый
завет