Книга СудейГлава 6 |
1 |
2 Мадианитяне так угнетали их, что израильтяне стали делать себе укрытия в горных расселинах и укрепления в пещерах. |
3 Всякий раз, когда израильтяне сеяли, мадианитяне, амаликитяне и другие восточные народы вторгались в страну. |
4 Они разбивали у них на земле свои лагеря, губили урожай до самой Газы и не оставляли Израилю никакого пропитания — ни овец, ни волов, ни ослов. |
5 Они являлись со своим скотом и шатрами, словно рои саранчи. Людей и верблюдов было без счета; они вторгались в страну, чтобы опустошать ее. |
6 Израильтяне так обнищали из-за мадианитян, что воззвали к Господу о помощи. |
7 |
8 Он послал им пророка, который сказал: |
9 Я избавил вас от власти Египта и от руки всех ваших притеснителей. Я прогнал их от вас и отдал вам их землю. |
10 Я сказал вам: „Я Господь, ваш Бог; не чтите богов аморреев, в земле которых вы живете“. Но вы не послушались Меня». |
11 |
12 Когда Ангел Господень явился ему, Он сказал: |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 Пожалуйста, не уходи отсюда, пока я не вернусь и не принесу свой дар, и не предложу его Тебе. |
19 |
20 |
21 Концом посоха, который был у Него в руке, Ангел Господень прикоснулся к мясу и пресному хлебу. Из скалы вырвалось пламя, которое пожрало мясо и хлеб. И Ангел Господень исчез. |
22 Когда Гедеон понял, что это был Ангел Господень, он воскликнул: |
23 |
24 |
25 |
26 Сооруди, как должно, жертвенник Господу, твоему Богу, на вершине этой скалы, и на дровах из столба Ашеры, который ты срубишь, принеси во всесожжение второго быка. |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 |
33 |
34 Дух Господа сошел на Гедеона, он затрубил в рог, и авиезериты собрались, чтобы идти за ним. |
35 Он послал вестников по всей земле рода Манассии, призывая их к оружию, а также послал к Асиру, Завулону и Неффалиму, и они пришли к нему навстречу. |
36 |
37 то вот, я разложу на гумне настриженную шерсть. Если роса выпадет только на шерсть, а земля будет сухой, то я буду знать, что Ты спасешь Израиль моей рукой, как говорил. |
38 |
39 |
40 |
Книга СуддiвРозділ 6 |
1 |
2 І зміцніла Мідія́нова рука над Ізраїлем. Ізраїлеві сини поробили собі зо страху перед мідіянітянами прохо́ди, що в гора́х, і печери, і тверди́ні. |
3 І бувало, якщо посі́яв Ізраїль, то підіймався Мідія́н і Амали́к та сини Кедему, і йшли на нього. |
4 І вони таборува́ли в них, і нищили врожа́й землі аж до пі́дходу до Га́зи. І не лишали вони в Ізраїлі ані поживи, ані штуки дрібно́ї худоби, ані вола, ані осла, |
5 бо вони й їхня худоба та їхні намети ходили, і прихо́дили в такій кі́лькості, як сарана́, а їм та їхнім верблю́дам не було числа. І вони прихо́дили до кра́ю, щоб пусто́шити його. |
6 І через Мідія́на Ізраїль дуже зубо́жів, і Ізраїлеві сини кли́кали до Господа. |
7 І сталося, коли Ізраїлеві сини кликали до Господа через Мідіяна, |
8 то Господь послав до Ізраїлевих синів му́жа пророка, а він сказав їм: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів вас із Єгипту, і випровадив вас із дому ра́бства. |
9 І Я спас вас з руки Єгипту, і з руки всіх, хто вас ти́снув. І Я повиганяв їх перед вами, а їхній край віддав вам. |
10 І сказав Я до вас: Я Господь, Бог ваш! Не будете боятися аморейських богів, що в їхньому кра́ї сидите́ ви. Та ви не послухалися Мого голосу!“ |
11 |
12 І явився до нього Ангол Господній, і промовив йому: „Господь з тобою, хоробрий му́жу!“ |
13 А Гедеон сказав до нього: „О, Пане мій, — якщо Господь з нами, то на́що прийшло на нас усе це? І де всі Його чу́да, про які оповідали нам наші батьки́, говорячи: Ось з Єгипту вивів нас Господь? А тепер Господь покинув нас, і віддав нас у руку Мідія́на“. |
14 І обернувся до нього Господь і сказав: „Іди з цією своєю силою, і ти спасеш Ізраїля з мідія́нської руки. Оце Я послав тебе“. |
15 І відказав Йому Гедеон: „О, Господи мій, — чим я спасу́ Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденні́ша в Манасії, а я наймолодший у домі ба́тька свого́“. |
16 І сказав йому Госпо́дь: „Але Я бу́ду з тобою, і ти поб'єш мідіяні́тян, як одно́го чоловіка“. |
17 А той до Нього сказав: „Якщо знайшов я милість в оча́х Твоїх, то зроби мені озна́ку, що Ти гово́риш зо мною. |
18 Не відходь же звідси, аж поки я не прийду́ до Тебе, і не принесу́ дарунка мого́, і не покладу́ перед лицем Твоїм“. А Той відказав: „Я буду сидіти аж до твого пове́рнення“. |
19 І Гедеон увійшов до хати, і спорядив козеня́, і опрі́сноків з ефи́ муки, м'ясо поклав до коша́, а юшку влив до го́рщика. І приніс він до Нього під дуб, та й поставив перед Ним. |
20 І сказав до нього Ангол Божий: „Візьми це м'ясо й ці опрі́сноки, та й поклади на оцю ске́лю, а юшку вилий“. І той так зробив. |
21 І витягнув Ангол Господній кінець па́лиці, що в руці Його, і доторкнувся до м'яса та до опрі́сноків, — і знявся зо скелі огонь, та й поїв те м'ясо та опрі́сноки, а Ангол Господній зник з його очей. |
22 І побачив Гедео́н, що це Ангол Господній. І сказав Гедео́н: „Ах, Владико, Господи, бож я бачив Господнього Ангола обличчя в обличчя“. |
23 І сказав йому Господь: „Мир тобі, — не бійся, не помреш!“ |
24 І Гедео́н збудував там же́ртівника для Господа, і назвав ім'я́ йому: Єгова-Шалом. Він іще є аж до цього дня в Офрі Авіезеровій. |
25 |
26 І збудуєш жертівника Господе́ві, Богові своєму, на верху́ цієї тверди́ні, у порядку. І ві́зьмеш другого бичка, і принесеш цілопа́лення дрова́ми з святого дерева, яке зрубаєш“. |
27 І взяв Гедео́н десять людей зо своїх рабів, і зробив, як говорив до нього Господь. І сталося, через те, що боявся дому батька свого та людей того міста, щоб робити вдень, то зробив уночі́. |
28 І встали люди того міста рано вранці, аж ось жертівник Ваа́лів розбитий, а святе дерево, що при ньому, пору́бане, а другого бичка прине́сено в жертву на збудованому же́ртівнику. |
29 І говорили вони один о́дному: „Хто́ зробив оцю річ?“ І вони виві́дували й шукали, та й сказали: „Гедео́н, син Йоа́шів, зробив оцю річ“. |
30 І сказали люди того міста до Йоа́ша: „Виведи сина свого, і нехай він помре, бо розбив Ваа́лового жертівника та порубав святе дерево, що при ньому“. |
31 І сказав Йоа́ш до всіх, що стояли при ньому: „Чи ви будете обставати за Ваа́лом? Чи ви допоможете йому? Хто буде обставати за ним, той буде забитий до ра́нку. Якщо він Бог, то нехай сам заступається за себе, коли той розбив його же́ртівника“. |
32 І він назвав ім'я́ йому того дня: Єруббаал, говорячи: „Нехай змагається з ним Ваа́л, бо він розбив його же́ртівника“. |
33 А всі мідіяні́ти й амалики́тяни та сини Кедему були зі́брані ра́зом, і перейшли Йорда́н, і таборува́ли в долині Ізреел. |
34 |
35 І він послав послів по всьому Манасі́ї, і був скликаний за ним і він. І послав він послів до Аси́ра, і до Завуло́на, і до Нефтали́ма, — і вони вийшли навпере́йми них. |
36 І сказав Гедео́н до Бога: „Якщо Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив, — |
37 то ось я розстелю́ на то́ці во́вняне руно́; якщо роса́ буде на самім руні́, а на всій землі сухо, то я буду знати, що Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив!“ |
38 І сталося так. І встав він рано взавтра, і розстели́в руно́, і вичавив росу́ з руна́, — повне горня́ води. |
39 І сказав Гедеон до Бога: „Нехай не запа́литься гнів Твій на мене, нехай я скажу́ тільки цей раз, нехай но я спро́бую руно́м тільки цей раз: нехай буде сухо на самім руні́, а на всій землі нехай буде роса́“. |
40 І Бог зробив так тієї ночі, — і було́ сухо на самім руні́, а на всій землі була роса́. |
Книга СудейГлава 6 |
Книга СуддiвРозділ 6 |
1 |
1 |
2 Мадианитяне так угнетали их, что израильтяне стали делать себе укрытия в горных расселинах и укрепления в пещерах. |
2 І зміцніла Мідія́нова рука над Ізраїлем. Ізраїлеві сини поробили собі зо страху перед мідіянітянами прохо́ди, що в гора́х, і печери, і тверди́ні. |
3 Всякий раз, когда израильтяне сеяли, мадианитяне, амаликитяне и другие восточные народы вторгались в страну. |
3 І бувало, якщо посі́яв Ізраїль, то підіймався Мідія́н і Амали́к та сини Кедему, і йшли на нього. |
4 Они разбивали у них на земле свои лагеря, губили урожай до самой Газы и не оставляли Израилю никакого пропитания — ни овец, ни волов, ни ослов. |
4 І вони таборува́ли в них, і нищили врожа́й землі аж до пі́дходу до Га́зи. І не лишали вони в Ізраїлі ані поживи, ані штуки дрібно́ї худоби, ані вола, ані осла, |
5 Они являлись со своим скотом и шатрами, словно рои саранчи. Людей и верблюдов было без счета; они вторгались в страну, чтобы опустошать ее. |
5 бо вони й їхня худоба та їхні намети ходили, і прихо́дили в такій кі́лькості, як сарана́, а їм та їхнім верблю́дам не було числа. І вони прихо́дили до кра́ю, щоб пусто́шити його. |
6 Израильтяне так обнищали из-за мадианитян, что воззвали к Господу о помощи. |
6 І через Мідія́на Ізраїль дуже зубо́жів, і Ізраїлеві сини кли́кали до Господа. |
7 |
7 І сталося, коли Ізраїлеві сини кликали до Господа через Мідіяна, |
8 Он послал им пророка, который сказал: |
8 то Господь послав до Ізраїлевих синів му́жа пророка, а він сказав їм: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів вас із Єгипту, і випровадив вас із дому ра́бства. |
9 Я избавил вас от власти Египта и от руки всех ваших притеснителей. Я прогнал их от вас и отдал вам их землю. |
9 І Я спас вас з руки Єгипту, і з руки всіх, хто вас ти́снув. І Я повиганяв їх перед вами, а їхній край віддав вам. |
10 Я сказал вам: „Я Господь, ваш Бог; не чтите богов аморреев, в земле которых вы живете“. Но вы не послушались Меня». |
10 І сказав Я до вас: Я Господь, Бог ваш! Не будете боятися аморейських богів, що в їхньому кра́ї сидите́ ви. Та ви не послухалися Мого голосу!“ |
11 |
11 |
12 Когда Ангел Господень явился ему, Он сказал: |
12 І явився до нього Ангол Господній, і промовив йому: „Господь з тобою, хоробрий му́жу!“ |
13 |
13 А Гедеон сказав до нього: „О, Пане мій, — якщо Господь з нами, то на́що прийшло на нас усе це? І де всі Його чу́да, про які оповідали нам наші батьки́, говорячи: Ось з Єгипту вивів нас Господь? А тепер Господь покинув нас, і віддав нас у руку Мідія́на“. |
14 |
14 І обернувся до нього Господь і сказав: „Іди з цією своєю силою, і ти спасеш Ізраїля з мідія́нської руки. Оце Я послав тебе“. |
15 |
15 І відказав Йому Гедеон: „О, Господи мій, — чим я спасу́ Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденні́ша в Манасії, а я наймолодший у домі ба́тька свого́“. |
16 |
16 І сказав йому Госпо́дь: „Але Я бу́ду з тобою, і ти поб'єш мідіяні́тян, як одно́го чоловіка“. |
17 |
17 А той до Нього сказав: „Якщо знайшов я милість в оча́х Твоїх, то зроби мені озна́ку, що Ти гово́риш зо мною. |
18 Пожалуйста, не уходи отсюда, пока я не вернусь и не принесу свой дар, и не предложу его Тебе. |
18 Не відходь же звідси, аж поки я не прийду́ до Тебе, і не принесу́ дарунка мого́, і не покладу́ перед лицем Твоїм“. А Той відказав: „Я буду сидіти аж до твого пове́рнення“. |
19 |
19 І Гедеон увійшов до хати, і спорядив козеня́, і опрі́сноків з ефи́ муки, м'ясо поклав до коша́, а юшку влив до го́рщика. І приніс він до Нього під дуб, та й поставив перед Ним. |
20 |
20 І сказав до нього Ангол Божий: „Візьми це м'ясо й ці опрі́сноки, та й поклади на оцю ске́лю, а юшку вилий“. І той так зробив. |
21 Концом посоха, который был у Него в руке, Ангел Господень прикоснулся к мясу и пресному хлебу. Из скалы вырвалось пламя, которое пожрало мясо и хлеб. И Ангел Господень исчез. |
21 І витягнув Ангол Господній кінець па́лиці, що в руці Його, і доторкнувся до м'яса та до опрі́сноків, — і знявся зо скелі огонь, та й поїв те м'ясо та опрі́сноки, а Ангол Господній зник з його очей. |
22 Когда Гедеон понял, что это был Ангел Господень, он воскликнул: |
22 І побачив Гедео́н, що це Ангол Господній. І сказав Гедео́н: „Ах, Владико, Господи, бож я бачив Господнього Ангола обличчя в обличчя“. |
23 |
23 І сказав йому Господь: „Мир тобі, — не бійся, не помреш!“ |
24 |
24 І Гедео́н збудував там же́ртівника для Господа, і назвав ім'я́ йому: Єгова-Шалом. Він іще є аж до цього дня в Офрі Авіезеровій. |
25 |
25 |
26 Сооруди, как должно, жертвенник Господу, твоему Богу, на вершине этой скалы, и на дровах из столба Ашеры, который ты срубишь, принеси во всесожжение второго быка. |
26 І збудуєш жертівника Господе́ві, Богові своєму, на верху́ цієї тверди́ні, у порядку. І ві́зьмеш другого бичка, і принесеш цілопа́лення дрова́ми з святого дерева, яке зрубаєш“. |
27 |
27 І взяв Гедео́н десять людей зо своїх рабів, і зробив, як говорив до нього Господь. І сталося, через те, що боявся дому батька свого та людей того міста, щоб робити вдень, то зробив уночі́. |
28 |
28 І встали люди того міста рано вранці, аж ось жертівник Ваа́лів розбитий, а святе дерево, що при ньому, пору́бане, а другого бичка прине́сено в жертву на збудованому же́ртівнику. |
29 |
29 І говорили вони один о́дному: „Хто́ зробив оцю річ?“ І вони виві́дували й шукали, та й сказали: „Гедео́н, син Йоа́шів, зробив оцю річ“. |
30 |
30 І сказали люди того міста до Йоа́ша: „Виведи сина свого, і нехай він помре, бо розбив Ваа́лового жертівника та порубав святе дерево, що при ньому“. |
31 |
31 І сказав Йоа́ш до всіх, що стояли при ньому: „Чи ви будете обставати за Ваа́лом? Чи ви допоможете йому? Хто буде обставати за ним, той буде забитий до ра́нку. Якщо він Бог, то нехай сам заступається за себе, коли той розбив його же́ртівника“. |
32 |
32 І він назвав ім'я́ йому того дня: Єруббаал, говорячи: „Нехай змагається з ним Ваа́л, бо він розбив його же́ртівника“. |
33 |
33 А всі мідіяні́ти й амалики́тяни та сини Кедему були зі́брані ра́зом, і перейшли Йорда́н, і таборува́ли в долині Ізреел. |
34 Дух Господа сошел на Гедеона, он затрубил в рог, и авиезериты собрались, чтобы идти за ним. |
34 |
35 Он послал вестников по всей земле рода Манассии, призывая их к оружию, а также послал к Асиру, Завулону и Неффалиму, и они пришли к нему навстречу. |
35 І він послав послів по всьому Манасі́ї, і був скликаний за ним і він. І послав він послів до Аси́ра, і до Завуло́на, і до Нефтали́ма, — і вони вийшли навпере́йми них. |
36 |
36 І сказав Гедео́н до Бога: „Якщо Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив, — |
37 то вот, я разложу на гумне настриженную шерсть. Если роса выпадет только на шерсть, а земля будет сухой, то я буду знать, что Ты спасешь Израиль моей рукой, как говорил. |
37 то ось я розстелю́ на то́ці во́вняне руно́; якщо роса́ буде на самім руні́, а на всій землі сухо, то я буду знати, що Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив!“ |
38 |
38 І сталося так. І встав він рано взавтра, і розстели́в руно́, і вичавив росу́ з руна́, — повне горня́ води. |
39 |
39 І сказав Гедеон до Бога: „Нехай не запа́литься гнів Твій на мене, нехай я скажу́ тільки цей раз, нехай но я спро́бую руно́м тільки цей раз: нехай буде сухо на самім руні́, а на всій землі нехай буде роса́“. |
40 |
40 І Бог зробив так тієї ночі, — і було́ сухо на самім руні́, а на всій землі була роса́. |