Евангелие от Матфея

Глава 22

1 Иисус продолжал учить народ в притчах, говоря:

2 — Царство Небесное можно сравнить со свадебным пиром, который один царь приготовил для своего сына.

3 Он разослал к приглашенным своих слуг, чтобы позвать их на свадьбу, но приглашенные не хотели прийти.

4 Тогда царь послал других слуг, наказав им: «Пойдите и скажите им, что мой пир уже готов, зарезаны быки и другой откормленный скот, все угощение готово, пусть приходят на свадебный пир».

5 Приглашенные, однако, не обратили на это никакого внимания и разошлись. Один пошел на свое поле, другой торговать,

6 а некоторые даже схватили посланных слуг, унизили и убили их.

7 Царь был разгневан. Он послал свое войско, уничтожил тех убийц и сжег их город.

8 Потом он сказал своим слугам: «Свадебный пир готов, но те, кого я пригласил, не заслужили чести быть на нем.

9 Пойдите теперь на перекрестки дорог и приглашайте на пир всех, кого вы встретите».

10 Слуги пошли по улицам и стали созывать всех, кого встречали, злых и добрых, и пиршественный зал наполнился гостями, которые возлежали за столами.

11 Когда же царь пришел посмотреть на возлежащих, он заметил человека, на котором не было свадебной одежды.

12 «Друг, — спросил царь, — как это ты вошел сюда без свадебной одежды?» Человеку нечего было сказать.

13 Тогда царь приказал слугам: «Свяжите его по рукам и ногам и выбросьте вон, во тьму, где будет плач и скрежет зубов».

14 Ведь приглашенных много, но избранных мало.

15 После этого фарисеи стали советоваться, как бы им поймать Иисуса на слове.

16 Они подослали к Нему своих учеников и иродиан. — Учитель, — спросили они, — мы знаем, что Ты Человек честный и истинно учишь пути Божьему. Ты беспристрастен и не стремишься никому угодить.

17 Скажи нам, как Ты считаешь, следует ли платить налог кесарю или нет?

18 Иисус, зная их коварные намерения, сказал: — Лицемеры, вы хотите поймать Меня на слове?

19 Покажите Мне монету, которой платится дань. Они принесли Ему динарий.

20 Иисус спросил их: — Кто на ней изображен, и чье на ней имя?

21 — Кесаря, — ответили они. Тогда Иисус сказал им: — Так и отдавайте кесарево кесарю, а Божье — Богу.

22 Услышав это, они удивились, и, оставив Иисуса, они ушли.

23 В тот же день саддукеи, которые утверждают, что нет воскресения мертвых, подошли к Иисусу. Они спросили Его:

24 — Учитель, Моисей сказал, что если кто-либо умрет, не оставив детей, то его брат должен жениться на вдове и восстановить род своему брату.

25 Так вот, у нас тут было семь братьев. Первый женился и умер бездетным, и вдова стала женой его брата.

26 То же самое произошло и со вторым, и с третьим, и со всеми семью братьями.

27 После всех умерла и женщина.

28 Итак, после воскресения, которому из семи братьев она будет женой? Ведь все были ее мужьями.

29 Иисус ответил: — Вы заблуждаетесь, потому что не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.

30 Воскреснув, люди не будут ни жениться, ни выходить замуж, а будут как ангелы на небесах.

31 Что же касается воскресения мертвых, то разве вы не читали, что сказал вам Бог:

32 «Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова»? Он Бог не мертвых, а живых.

33 Люди слушали и удивлялись Его учению.

34 Фарисеи же, услышав, как Иисус заставил замолчать саддукеев, собрались вокруг Него.

35 Один из них, учитель Закона, чтобы поймать Иисуса на слове, спросил:

36 — Учитель, какая заповедь в Законе самая важная?

37 Иисус ответил: — «Люби Господа, Бога твоего, всем сердцем твоим и всей душой твоей и всем разумом твоим».

38 Это первая и самая важная заповедь.

39 Вторая же подобна ей: «Люби ближнего твоего, как самого себя».

40 Весь Закон и учение пророков основаны на этих двух заповедях.

41 Когда фарисеи собрались вместе, Иисус спросил их:

42 — Что вы думаете о Христе? Чей Он Сын? — Сын Давида, — ответили Ему.

43 Иисус говорит им: — Почему же тогда Давид, вдохновляемый Духом, называет Его Господом? Ведь он говорит:

44 «Сказал Господь Господу моему: Сядь по правую руку от Меня, пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим».

45 Итак, если Давид называет Его Господом, то как же в таком случае Он может быть ему Сыном?

46 В ответ никто не мог сказать ни слова, и с этого дня они больше не решались задавать Ему вопросы.

Вiд Матвiя

Розділ 22

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

27 А по всіх вмерла й жінка.

28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Евангелие от Матфея

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

1 Иисус продолжал учить народ в притчах, говоря:

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

2 — Царство Небесное можно сравнить со свадебным пиром, который один царь приготовил для своего сына.

2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

3 Он разослал к приглашенным своих слуг, чтобы позвать их на свадьбу, но приглашенные не хотели прийти.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

4 Тогда царь послал других слуг, наказав им: «Пойдите и скажите им, что мой пир уже готов, зарезаны быки и другой откормленный скот, все угощение готово, пусть приходят на свадебный пир».

4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

5 Приглашенные, однако, не обратили на это никакого внимания и разошлись. Один пошел на свое поле, другой торговать,

5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

6 а некоторые даже схватили посланных слуг, унизили и убили их.

6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

7 Царь был разгневан. Он послал свое войско, уничтожил тех убийц и сжег их город.

7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 Потом он сказал своим слугам: «Свадебный пир готов, но те, кого я пригласил, не заслужили чести быть на нем.

8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

9 Пойдите теперь на перекрестки дорог и приглашайте на пир всех, кого вы встретите».

9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

10 Слуги пошли по улицам и стали созывать всех, кого встречали, злых и добрых, и пиршественный зал наполнился гостями, которые возлежали за столами.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

11 Когда же царь пришел посмотреть на возлежащих, он заметил человека, на котором не было свадебной одежды.

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

12 «Друг, — спросил царь, — как это ты вошел сюда без свадебной одежды?» Человеку нечего было сказать.

12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

13 Тогда царь приказал слугам: «Свяжите его по рукам и ногам и выбросьте вон, во тьму, где будет плач и скрежет зубов».

13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

14 Ведь приглашенных много, но избранных мало.

14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

15 После этого фарисеи стали советоваться, как бы им поймать Иисуса на слове.

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

16 Они подослали к Нему своих учеников и иродиан. — Учитель, — спросили они, — мы знаем, что Ты Человек честный и истинно учишь пути Божьему. Ты беспристрастен и не стремишься никому угодить.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

17 Скажи нам, как Ты считаешь, следует ли платить налог кесарю или нет?

17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

18 Иисус, зная их коварные намерения, сказал: — Лицемеры, вы хотите поймать Меня на слове?

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

19 Покажите Мне монету, которой платится дань. Они принесли Ему динарий.

19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

20 Иисус спросил их: — Кто на ней изображен, и чье на ней имя?

20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

21 — Кесаря, — ответили они. Тогда Иисус сказал им: — Так и отдавайте кесарево кесарю, а Божье — Богу.

21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

22 Услышав это, они удивились, и, оставив Иисуса, они ушли.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 В тот же день саддукеи, которые утверждают, что нет воскресения мертвых, подошли к Иисусу. Они спросили Его:

23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

24 — Учитель, Моисей сказал, что если кто-либо умрет, не оставив детей, то его брат должен жениться на вдове и восстановить род своему брату.

24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

25 Так вот, у нас тут было семь братьев. Первый женился и умер бездетным, и вдова стала женой его брата.

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

26 То же самое произошло и со вторым, и с третьим, и со всеми семью братьями.

26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

27 После всех умерла и женщина.

27 А по всіх вмерла й жінка.

28 Итак, после воскресения, которому из семи братьев она будет женой? Ведь все были ее мужьями.

28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

29 Иисус ответил: — Вы заблуждаетесь, потому что не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.

29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

30 Воскреснув, люди не будут ни жениться, ни выходить замуж, а будут как ангелы на небесах.

30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

31 Что же касается воскресения мертвых, то разве вы не читали, что сказал вам Бог:

31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

32 «Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова»? Он Бог не мертвых, а живых.

32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

33 Люди слушали и удивлялись Его учению.

33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

34 Фарисеи же, услышав, как Иисус заставил замолчать саддукеев, собрались вокруг Него.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

35 Один из них, учитель Закона, чтобы поймать Иисуса на слове, спросил:

35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

36 — Учитель, какая заповедь в Законе самая важная?

36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

37 Иисус ответил: — «Люби Господа, Бога твоего, всем сердцем твоим и всей душой твоей и всем разумом твоим».

37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

38 Это первая и самая важная заповедь.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 Вторая же подобна ей: «Люби ближнего твоего, как самого себя».

39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

40 Весь Закон и учение пророков основаны на этих двух заповедях.

40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

41 Когда фарисеи собрались вместе, Иисус спросил их:

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 — Что вы думаете о Христе? Чей Он Сын? — Сын Давида, — ответили Ему.

42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

43 Иисус говорит им: — Почему же тогда Давид, вдохновляемый Духом, называет Его Господом? Ведь он говорит:

43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 «Сказал Господь Господу моему: Сядь по правую руку от Меня, пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим».

44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

45 Итак, если Давид называет Его Господом, то как же в таком случае Он может быть ему Сыном?

45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

46 В ответ никто не мог сказать ни слова, и с этого дня они больше не решались задавать Ему вопросы.

46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

1.0x